Рішення № 97906519, 16.06.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 червня 2021 р. Справа№200/323/21-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Волгіної Н.П., при секретарі судового засідання Кудрявцеві О.Ю.,

розглянувши в судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Великоновосілківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області

про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Великоновосілківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, в якому (з урахуванням уточнених позовних вимог) просить суд:

- визнати протиправними дії Великоновосілківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо встановлення позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 50 відсотків від суддівської винагороди працюючого судді;

- зобов`язати Великоновосілківське об`єднане управляння Пенсійного фонду України Донецької області при обчисленні розміру довічного грошового утримання позивачу зарахувати до стажу роботи, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці:

період проходження строкової служби в лавах ВМФ СРСР з 11 листопада 1973 року по 3 листопада 1976 року, що складає 2 р 11 міс 23 дн;

період роботи на посадах слідчого, старшого слідчого, начальника слідчого відділення Великоновосілківського РВ УМВС України в Донецькій області 13 вересня 1980 року по 1 серпня 1996 року, що складає 15 р 10 міс 13 дн;

період роботи на посаді судді, заступника голови суду, голови Великоновосілківського районного суду Донецької області з 8 липня 1996 року по 25 грудня 2014 року, що складає 18 р 5 міс 17 дн, а всього 37 р 3 міс 23 дн;

- зобов`язати Великоновосілківське об`єднане управляння Пенсійного фонду України Донецької області зробити перерахунок та виплату позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 90% від суддівської винагороди працюючого судді починаючи з 19 лютого 2020 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що перебуває на обліку у Великоновосілківському об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України Донецької області та отримує довічне грошове утримання судді у відставці.

До січня 2021 року отримував щомісячне грошове утримання судді у відставці у розмірі 90 % суддівської винагороди працюючого судді на відповідній посаді, який визначений постановою Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 6 жовтня 2017 року.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 21 вересня 2020 року у зв`язку із зміною розміру складових суддівської винагороди відповідач був зобов`язаний здійснити перерахунок довічного утримання судді у відставці відповідно довідки Територіального Управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області № 04-479-20 від 30 червня 2020 року, починаючи з 19 лютого 2020 року.

На виконання рішення суду відповідачем 23 грудня 2020 року було прийнято рішення № 914290888512 про перерахунок щомісячного довічного утримання судді у відставці, але при цьому відповідачем безпідставно було зменшено розмір довічного грошового утримання з 90% до 62 % суддівської винагороди.

12 січня 2021 року позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді відповідно до довідки Територіального Управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області від 30 червня 2020 року починаючи з 19 лютого 2020 року - виходячи із розміру 90% суддівської винагороди працюючого судді на відповідній посаді.

Листом за № 1402 від 18 січня 2021 року відповідачем було відмовлено у здійсненні такого перерахунку.

Позивач вважає рішення відповідача протиправним і таким, що порушує його конституційні права (а.с. 192-197 т. 1).

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 18 січня 2021 року позовну заяву було залишено без руху; встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви (а.с. 45 т. 1).

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 1 лютого 2021 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи ( у письмовому провадженні) (а.с. 94-95 т. 1).

У своєму відзиві на позовну заяву відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог, зазначивши наступне.

Позивач перебуває на обліку у відповідача та отримує довічне грошове утримання судді у відставці відповідно до Закону України «Про судоустрій та статус суддів» від 7 липня 2010 року № 2453.

При призначенні позивачу довічного грошового утримання судді у відставці враховано період строкової військової служби – 2 роки 11 місяців 23 дні , період роботи на посаді слідчого МВС – 19 років 6 місяців 2 дні та стаж роботи безпосередньо на посаді судді – 18 років 5 місяців 24 дні, загалом – 40 років 11 місяців 19 днів.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 14 вересня 2020 року по адміністративній справі № 200/4732/20-а визнано протиправним та скасовано рішення відповідача від 20 березня 2020 року № 34 про відмову у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у зв`язку зі зміною розміру суддівської винагороди; зобов`язано відповідача з урахуванням довідки № 04-309 від 2 березня 2020 року ТУ ДСА України в Донецькій області, виданої на підставі Рішення Конституційного Суду України № 2-р/2020 від 18 лютого 2020 року, здійснити перерахунок та виплату позивачеві щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 19 лютого 2020 року відповідно до Рішення Конституційного Суду України № 2-р/2020 від 18 лютого 2020 року та ст. 142 Закону України «Про судоустрій та статус суддів».

Щомісячне грошове утримання судді у відставці виплачується у розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік на посаді судді по над 20 років розмір щомісячного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

На виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 14 вересня 2020 року позивачеві 4 грудня 2020 року проведено перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці з 18 лютого 2020 року на підставі довідки ТУ ДСА від 2 березня 2020 року № 04-309 з урахуванням стажу позивача на посаді судді – 18 років 5 місяців 24 дні, позивачеві призначено довічне грошове утримання судді у відставці з 18 лютого 2020 року.

Зазначає, що стаж роботи позивача у якості слідчого МВС та період військової строкової враховується лише для визначення права на призначення довічного грошового утримання судді, а не для обрахунку його розміру (а.с. 98-102 т. 1, а.с. 37-40 т. 2).

У поясненнях, які отримані судом 6 квітня 2021 року відповідач зазначив, що призначення позивачу щомісячного довічного грошового забезпечення відбувалось відповідно до ст. 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року на підставі якої йому було визначено довічне грошове утримання розмірі 60% грошового утримання судді. Відповідно до ч. 3 ст. 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року № 2453-VІ (зі змінами Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів від 2 березня 2015 року № 213-VІІІ), з 8 березня 2016 року Управлінням здійснено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання позивачу у розмірі 90% суддівської винагороди судді. У зв`язку із роз`ясненням рішення Конституційного Суду України № 4-рп/2016 від 8 червня 2016 року по справі № 1-8/2016 позивачу з 1 жовтня 2019 року було про проведено перерахунок довічного грошового утримання судді у розмірі 80% грошового утримання судді. На виконання рішення Донецького адміністративного окружного суду від 14 вересня 2020 року по справі № 200/4762/20-а управлінням проведено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання позивачу з 18 лютого 2020 року у розмірі 50 відсотків грошового утримання судді (а.с. 1-2 т. 2).

Ухвалою суду від 5 березня 2021 року у задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження та про участь його представника в судовому засіданні в режимі відеоконференції – відмовлено (а.с. 181 т. 1).

Ухвалою суду від 12 березня 2021 року справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні із повідомленням (викликом) сторін; призначено судове засідання у справі на 1 квітня 2021 року, запропоновано позивачу надати додаткові докази; зобов`язано відповідача надати додаткові докази (а.с. 186-187 т. 1).

Ухвалою суду від 1 квітня 2021 року прийнято до розгляду уточнені позовні вимоги позивача, вирішено розглядати справу в порядку загального позовного провадження; призначено підготовче засідання у справі на 15 квітня 2021 року (а.с. 233-235 т. 1).

Ухвалою суду від 1 квітня 2021 року виправлено описку в ухвалі суду від 1 квітня 2021 року про прийняття до розгляду уточнених позовних вимог (а.с. 237-238 т. 2).

Ухвалою суду від 15 квітня 2021 року відкладено підготовче засідання на 17 травня 2021 року (а.с. 37-28 т. 2).

Ухвалою суду від 17 травня 2021 року відмовлено у проведенні судового засідання в режимі відеоконференції (а.с. 56 т. 2).

Ухвалою суду від 17 травня 2021 року закрито підготовче провадження, призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 16 червня 2021 року о 9-30 год (а.с. 57 т. 2).

Ухвалою суду від 16 червня 2021 року відмовлено у задоволені клопотання відповідача про проведення 16 червня 2021 року судового засідання за участю його представника в режимі відеоконференції.

16 червня 2021 року сторони до судового засідання не з`явились, про місце, дату та час розгляду справи повідомлялись судом належним чином.

4 червня 2021 року судом отримано заяву позивача про розгляд справи без його участі (а.с. 82 т. 2).

Відповідно до ч. 1 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи приписи ст. 205 КАС України, беручи до уваги належне повідомлення сторін про дату, час і місце цього засідання, суд дійшов висновку про можливість розглянути справу за відсутності сторін.

Дослідивши матеріали справи суд встановив наступне.

Позивач, ОСОБА_1 , громадянин України, РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , має статус судді у відставці (а.с. 49-54 т. 1).

Відповідач, Великоновосілківське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області, код ЄДРПОУ 42171290, місцезнаходження: 85500, Донецька область, Великоновосілківський район, смт. Велика Новосілка, вул. Центральна, буд. 103, в даних правовідносинах є суб`єктом владних повноважень, який здійснює у спірних правовідносинах владні управлінські функції та є належним відповідачем у даній справі, перебуває у стані припинення (а.с. 178 т. 1).

Як встановлено судом Указом Президента України від 26 квітня 1996 року № 301/96 «Про призначення суддів» позивача призначено суддею Великоновосілківського районного суду Донецької області (а.с. 69-71 т. 1).

Наказом начальника управління юстиції в Донецькій області від 1 липня 1996 року № 201 позивача зараховано до штату Великоновосілківського районного суду Донецької області (а.с. 72 т. 1).

Постановою Верховної Ради України від 25 грудня 2014 року № 59-VIII позивача звільнено з посади судді Великоновосілківського районного суду Донецької області на підставі його заяви про відставку (а.с. 73-76, 158-159 т. 1).

Наказом Голови Великоновосілківського районного суду Донецької області від 30 грудня 2014 року № 11-к позивача звільнено з посади судді Великоновосілківського районного суду Донецької області з 31 грудня 2014 року у зв`язку із поданням заяви про відставку (а.с. 77, 157 т. 1).

Зазначене підтверджується і копією трудової книжки позивача, наявної в матеріалах справи (а.с. 59-68, 105-108 т. 1).

5 січня 2015 року позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці (а.с. 104 т. 1).

Відповідно до довідки Великоновосілківського районного суду Донецької області від 21 січня 2015 року № 292/15, яка видана для надання її до Управління Пенсійного фонду України в Великоновосілківському районі, суддівський стаж позивача, в якій зараховано і стаж роботи позивача в слідчих органах та на посаді судді Великоновосілківського районного суду Донецької області, складає 34 роки 3 місяці 18 днів (а.с. 111 т. 1).

Рішенням (протоколом) Управління Пенсійного фонду України у Великоновосілківському районі Донецької області від 24 березня 2015 № 37 позивачеві призначено довічне грошове утримання судді у відставці з 5 січня 2015 року із зарахуванням до стажу роботи на посаді судді 40 р 11 міс 19 дн, загальний відсоток розрахунку грошового утримання позивача від заробітку - 60% (а.с. 103 т. 1).

За поясненням відповідача, до стажу позивача на посаді судді, який дає право на відставку, зараховано період його строкової військової служби – 2 роки 11 місяців 23 дня, період роботи на посаді слідчого МВС – 19 років 6 місяців 2 дня та стаж роботи безпосередньо на посаді судді – 18 років 5 місяців 24 дня, загалом – 40 років 11 місяців 19 днів (а.с. 98-102 т. 1).

Як вбачається з матеріалів справи перерахунок щомісячного грошового утримання судді у відставці позивачу здійснювався до червня 2016 року виходячи саме із загального відсотку розрахунку грошового утримання судді у відставці 60% (а.с. 1-2 т. 2, а.с. 121, 122, 123, 124 т. 1).

Постановою Великоновосілківського районного суду Донецької області від 4 липня 2016 року у справі № 220/1150/16-а позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Великоновосілківському районі Донецької області задоволено; зобов`язано Управління Пенсійного фонду України в Великоновосілківському районі Донецької області здійснити нарахування та виплату щомісячного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 відповідно до ст. 141 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» від 7 липня 2010 року в редакції Закону № 192-V111 «Про забезпечення права на справедливий суд» у розмірі 90%, виходячи із заробітної плати працюючого судді місцевого (районного) суду з 10 червня 2016 року (а.с. 198-203 т. 1).

Розпорядженням відповідача від 9 серпня 2016 року № 159297 позивачу зроблено перерахунок щомісячного грошового утримання судді у відставці виходячи із загального відсотку розрахунку грошового утримання судді у відставці 90% (а.с. 125 т. 1).

У подальшому (відповідно до наданих суду пояснень та матеріалів - до жовтня 2019 року) розрахунок щомісячного грошового утримання судді у відставці розраховувався виходячи із загального відсотку розрахунку грошового утримання судді у відставці 90% (а.с. 129, 130, 133, 136-139, 144-146, 149, 163 т. 1).

За поясненням відповідача у зв`язку із роз`ясненням рішення Конституційного Суду України № 4-рп/2016 від 8 червня 2016 року по справі № 1-8/2016 позивачу з 1 жовтня 2019 року було про проведено перерахунок довічного грошового утримання судді у розмірі 80% грошового утримання судді (а.с. 1-2 т. 2).

12 березня 2020 року позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок призначеного йому довічного грошового утримання судді у відставці, до якої додав довідку від 16 січня 2020 року № 04-309, згідно якої розмір суддівської винагороди для обчислення щомісячного грошового утримання судді у відставці складає 119 814,00 грн, з яких: посадовий оклад – 63 060,00 грн; доплата за вислугу років 80% – 50 448,00 грн, доплата за перебування на адміністративній посаді 6 306,00 (а.с. 151-152 т. 1).

Рішенням відповідача від 20 березня 2020 року № 34 йому відмовлено у здійсненні такого перерахунку (а.с. 150 т. 1).

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 14 вересня 2020 року в адміністративній справі № 200/4762/20-а, яке набрало чинності 19 листопада 2020 року, визнано протиправним та скасовано рішення Великоновосілківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 20 березня 2020 року № 34 про відмову у перерахунку позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у зв`язку зі зміною розміру суддівської винагороди відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 18 лютого 2020 року та ст. 142 Закону України «Про судоустрій та статус суддів»; зобов`язано Великоновосілківське об`єднане управління Пенсійного Фонду України Донецької області з урахуванням довідки № 04-309 від 2 березня 2020 року ТУ ДСА України в Донецькій області, виданої на підставі Рішення Конституційного Суду України № 2-р/2020 від 18 лютого 2020 року, здійснити перерахунок та виплату позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 19 лютого 2020 року, відповідно до Рішення Конституційного Суду України № 2- р/2020 від 18 лютого 2020 року та ст.142 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» (а.с. 78-88 т. 1).

Рішенням відповідача від 4 грудня 2020 № 91437015297 (11-29 год) позивачеві на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 14 вересня 2020 року проведено перерахунок довічного утримання судді у відставці з урахуванням довідки № 04-309 від 2 березня 2020 року ТУ ДСА України в Донецькій області. Разом із цим при здійсненні цього перерахунку позивачу змінено відсоток суддівської винагороди, з якого розраховується його довічне грошове утримання до 50%, та за наслідком такого перерахунку розмір щомісячного грошового забезпечення позивача склав 59 907,00 грн (а.с. 168 т. 1).

Будучи не згодним із перерахунком призначеного йому щомісячного довічного грошового утримання як судді у відставці виходячи із розміру 50% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, позивач звернувся до суду із даним позовом та не погоджуючись із діями відповідача щодо не врахування при визначенні розміру щомісячного довічного грошового забезпечення періоду проходження позивачем строкової служби в лавах ВМФ СРСР з 11 листопада 1973 року по 3 листопада 1976 року (2 р 11 міс 23 дн); періоду роботи на посадах слідчого, старшого слідчого, начальника слідчого відділення Великоновосілківського РВ УМВС України в Донецькій області з 13 вересня 1980 року по 1 серпня 1996 року (15 років 10 місяців 13 днів) та призначення розміру довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 50 відсотків від суддівської винагороди працюючого судді, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку правовідносинам суд виходив з наступного.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами статей 21, 22 Конституції України права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно ст. 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Частиною 1 ст. 126 Конституції України визначено, що незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України.

Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд визначає Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року № 1402-VIII (далі - Закон № 1402-VIII).

За змістом п. 2 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII визнано таким, що втратив чинність з дня набрання чинності цим Законом, Закон України від 7 липня 2010 № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів», крім положень, зазначених у пунктах 7, 23, 25, 36 цього розділу.

Згідно ч. 3 ст. 135 Закону № 1402-VIII базовий розмір посадового окладу судді становить: 1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Відповідно до ч. 1 ст. 142 Закону № 1402-VIІІ судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання.

При цьому суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (ч. 2 цієї статті).

Згідно ч. 3 ст. 142 Закону № 1402-VІІI щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

Частиною 4 та 5 цієї ж статті передбачено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.

Разом із цим, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 1402-VIII були передбачені певні особливості визначення розміру суддівської винагороди та щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.

Так, пунктом 22 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII було визначено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом.

Судді, які на день набрання чинності цим Законом пройшли кваліфікаційне оцінювання та підтвердили свою здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді, до 1 січня 2017 року отримують суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів».

До проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» (п. 23 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII).

Законом України від 16 жовтня 2019 № 193-IX «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування», який набрав чинності 7 листопада 2019 року, виключено зазначені вище пункти 22, 23 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII, якими передбачалось, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом; що до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів».

Розмір посадового окладу судді, крім зазначеного у п. 23 цього розділу, становить з 1 січня 2020 року: а) для судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; б) для судді апеляційного суду та вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року (п. 24 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII).

Пунктом 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII встановлено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді), або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.

В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів». За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.

Досліджуючи поняття щомісячне довічне грошове утримання судді, Конституційний Суд України у мотивувальній частині Рішення від 14 грудня 2011 року № 18-рп/2011, вказав, що це утримання є самостійною гарантією незалежності судді та складовою його правового статусу, а правова природа щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та щомісячного грошового утримання діючого судді однакова, а самі ці поняття однорідні та взаємопов`язані, ідентичні, відрізняються лише за способом фінансування: судді у відставці виплату одержують з Пенсійного фонду України за рахунок Державного бюджету, діючі судді - виключно з Державного бюджету України. У цьому ж рішенні Конституційний суд України також вказав про неможливість звуження змісту та об`єму гарантій незалежності суддів, а відповідно, матеріального та соціального забезпечення.

У Рішенні Конституційного Суду України від 3 червня 2013 року № 3-рп/2013 (справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці) зазначено, що визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці. Право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості. Щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу. Конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя.

Конституційний Суд України неодноразово висловлював аналогічні правові позиції у відношенні гарантій незалежності суддів, їх матеріального та соціального забезпечення у своїх Рішеннях, а саме: від 24 червня 1999 року № 6-рп/99, від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 (справа про пільги, компенсації та гарантії), від 1 грудня 2004 року № 19-рп/2004 (справа про припинення дій чи обмеження пільг, компенсацій та гарантій), від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005 (справа про пенсії та щомісячне довічне грошове утримання), від 18 червня 2007 року № 4-рп/2007 (справа про гарантії незалежності суддів), від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, а також у Рішенні від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020.

Так, Рішенням Конституційного Суду України від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення п. 25 розділу ХІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 1402-VIII зі змінами.

У вказаному рішенні (пункти 15-17) зазначено, що згідно з положеннями п. 25 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.

В інших випадках, коли суддя йде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів». За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.

Право судді на відставку є конституційною гарантією незалежності суддів (п. 4 ч. 6 ст. 126 Конституції України).

Відставка судді є особливою формою звільнення його з посади за власним бажанням та обумовлена наявністю в особи відповідного стажу роботи на посаді судді; наслідком відставки є, зокрема, припинення суддею своїх повноважень з одночасним збереженням за ним звання судді і гарантій недоторканності, а також набуття права на виплату вихідної допомоги та отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання (абз. 4 пп. 3.1 п. 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 19 листопада 2013 року № 10-рп/2013).

Визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом; такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці; право судді у відставці на пенсійне забезпечення або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості; щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу; конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя; конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв`язку з досягненням пенсійного віку (пенсія) чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання); статус судді та його елементи, зокрема матеріальне забезпечення судді після припинення його повноважень, є не особистим привілеєм, а засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя (абз. 5, 6 пп. 2.2 п. 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 3 червня 2013 року № 3-рп/2013). Конституційний Суд України зазначив, що розмір щомісячного довічного грошового утримання суддів, які не проходили оцінювання за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності та вийшли у відставку, відрізняється від розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які вийдуть у відставку після успішного проходження такого оцінювання.

Отже, судді, які вже перебувають у відставці та досягли шістдесяти п`ятирічного віку, з об`єктивних причин не мають можливості пройти кваліфікаційне оцінювання на відповідність займаній посаді і пропрацювати після цього три роки, що є обов`язковою умовою для отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному Законом № 1402-VIII.

Конституційний Суд України зазначив, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує діючий суддя. У разі збільшення розміру такої винагороди перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має здійснюватися автоматично. Встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності. Запровадження згідно із положеннями п. 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які виходять у відставку, суперечить положенням ч. 1 ст. 126 Основного Закону України щодо гарантування незалежності суддів Конституцією і законами України.

У зв`язку із викладеним Конституційний Суд України Рішенням від 18 лютого 2020 року у справі № 2-р/2020 визнав неконституційним п. 25 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII, яким було передбачено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.

Згідно з ч. 1 ст. 91 Закону України від 13 червня 2017 року № 2136-VIII «Про Конституційний Суд України» закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.

Отже, з дня ухвалення Конституційним Судом України Рішення від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020 єдиною нормою, яка визначає порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, здійснення її перерахунку, є стаття 142 Закону № 1402-VІІI.

Суд вважає помилковим посилання позивача на те, що такий перерахунок має бути здійснений, виходячи з 90% від суддівської винагороди працюючого судді.

Так, позивач, зазначаючи про необхідність проведення суддям у відставці перерахунку щомісячного довічного грошового утримання, посилається на ч. 4 ст. 142 Закону № 1402-VIII, якою передбачено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

Водночас, частиною 3 цієї статті визначено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

Вищевказана норма неконституційною не визнавалась.

Суд вважає за необхідне зазначити, що перерахунок грошового утримання судді у відставці в розмірі 90% від заробітної плати працюючого судді без врахування положень ч. 3 ст. 142 Закону № 1402-VІІI, ставить діючих суддів у нерівне становище з тими суддями, які вийшли у відставку.

Крім того, до спірних правовідносин застосуванню підлягають норми одного Закону, а не вибірково положення з різних законів.

При цьому, абз. 4 п. 34 розділу ХІІ Закону № 1402-VIІІ визначено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).

Наведені норми неконституційними не визнавалась.

Таким чином, при здійсненні обрахунку стажу, що дає право на відставку, необхідно враховувати порядок призначення (обрання) судді на посаду вперше, оскільки при призначенні (обранні) суддів на посаду вперше до стажу, необхідного для зайняття посади судді, застосовувалися різні вимоги, які діяли на момент такого призначення (обрання).

Постановою правління Пенсійного фонду України № 3-1 від 25 січня 2008 року затверджено Порядок надання документів для призначення і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12 березня 2008 року за № 200/14891 (далі - Порядок № 3-1).

Позивач звільнився у відставку 25 грудня 2014 року, отже необхідним є застосування Порядку № 3-1 в редакції, чинній на час звільнення позивача та призначення йому щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Пунктом 2.1 Порядку № 3-1 передбачалось, що до заяви про призначення щомісячного довічного утримання судді у відставці додаються такі документи, зокрема, розрахунок стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Пунктом 3.1 розділу IIІ Порядку № 3-1 визначено, що уповноважена особа впродовж двох робочих днів після видання наказу про відрахування судді зі штату суду на підставі акта Верховної Ради України або Президента України про звільнення у зв`язку з поданням заяви про відставку, у тому числі у відставку за станом здоров`я, що перешкоджає продовженню виконання обов`язків, і припинення виплати щомісячного довічного утримання працюючому судді, оформляє необхідні документи, готує подання про встановлення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, ознайомлює з ними суддю у відставці і направляє їх до органу, що призначає щомісячне довічне утримання.

Судом встановлено, що разом з документами про призначення позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці до Великоновосілківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області надано довідку із визначенням стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, від 21 січня 2015 року № 292/15, видану Великоновосілківським районним судом Донецької області (а.с. 111 т. 1).

За вказаною довідкою усього стаж роботи позивача на посаді судді станом на 21 січня 2015 року розрахований та становить 34 роки 3 місяці 18 днів.

Позивачем не надано доказів того, що ним оскаржувався зазначений розрахунок та що судом встановлено інший стаж роботи позивача, який дає йому право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці – зокрема, стаж роботи позивача на посаді судді в загальному розмірі 34 роки 3 місяці 18 днів, який зазначений позивачем у позові.

Також суд зауважує, що як вбачається з постанови Великоновосілківського районного суду Донецької області від 4 липня 2016 року у справі № 220/1150/16-а, саме про такий стаж роботи на посаді судді зазначено і у цьому судовому рішенні (а.с. 198-203 т. 1).

Пунктом 1 розділу II Порядку № 3-1 визначено, що заява про перерахунок щомісячного довічного утримання та довідка про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці або довідка про винагороду судді Конституційного Суду України для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді Конституційного Суду України у відставці подається до органів, що призначають щомісячне довічне утримання.

Перерахунок щомісячного довічного утримання згідно з п. 4 розділу II Порядку № 3-1 проводиться з дня виникнення права на відповідний перерахунок.

Як вже було зазначено раніше, за частиною 3 ст. 142 Закону № 1402-VІІI щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

Відповідачем розраховано стаж позивача, як судді у відставці який дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 50% з урахуванням виключно стажу на посаді судді 18 повних років, що не відповідає даним, вказаним у довідці Великоновосілківського районного суду Донецької області від 21 січня 2015 року № 292/15, згідно якої стаж ОСОБА_1 на посаді судді складає 34 роки 3 місяці 18 днів (а.с. 111 т. 1).

Верховний Суд у постановах від 9 листопада 2018 року у справі № 766/7021/17, від 11 грудня 2018 року у справі № 522/5168/17 сформулював правову позицію, що стаж роботи на посаді судді, який дає право на відставку та призначення щомісячного довічного грошового утримання є єдиним, обраховується та встановлюється (з`ясовується) Вищою радою правосуддя при розгляді заяви про відставку (прийнятті рішення про звільнення) і застосовується як для прийняття рішення про відставку, так і для встановлення щомісячного довічного грошового утримання та визначення його розміру.

Отже, щомісячне довічне грошове утримання позивача як судді у відставці має розраховуватись із розміру 78% відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді (50 % за 20 років роботи на посаді судді та 28% за 14 років на посаді судді) та відповідно до довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 2 березня 2020 року № 04-309 станом на 19 лютого 2020 року (дата визначена рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 14 вересня 2020 року в адміністративній справі № 200/4762/20-а) має складати 93 454,92 грн (119 814,00 грн * 78%).

У зв`язку з викладеним, суд дійшов висновку, що відповідачем 4 грудня 2020 року неправомірно здійснено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 18 лютого 2020 року, виходячи із розміру 50% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.

Як наслідок, рішення Великоновосілківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 4 грудня 2020 № 91437015297 (11-29 год), яким позивачеві на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 14 вересня 2020 року проведено перерахунок довічного утримання судді у відставці з урахуванням довідки № 04-309 від 2 березня 2020 року ТУ ДСА України в Донецькій області, виходячи із 50% суддівської винагороди працюючого судді та за наслідком якого розмір щомісячного грошового забезпечення позивача склав 59 907,00 грн – є неправомірним та підлягає скасуванню.

Беручи до уваги приписи ст. 245 КАС України, суд вважає за необхідне зобов`язати здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання позивача як судді у відставці з 19 лютого 2020 року виходячи із розміру 78% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, з врахуванням довідки ТУ ДСА України в Донецькій області від 2 березня 2020 року № 04-309.

Враховуючи встановлені судом обставини та наведені нормативно-правові приписи інші позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають.

Суд звертає увагу позивача на те, що у випадку, якщо він незгоден з визначенням його стажу на посаді судді, він має право звернутись до суду за останнім місцем роботи із заявою про видачу оновленого розрахунку з подальшим його наданням до органу Пенсійного фонду України із заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволені позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрат, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджується квитанцією № 96502 від 31 грудня 2020 року, позивач за подання адміністративного позову сплатив 840,80 грн судового збору (а.с. 4).

Враховуючи, що основні позовні вимоги позивача задоволені, судові витрати позивача підлягають стягненню з відповідача на користь позивача в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 2-4, 6, 9, 12, 72-78, 90, 94, 139, 244-246, 255, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Великоновосілківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ 42171290, місцезнаходження: 85500, Донецька область, Великоновосілківський район, смт. Велика Новосілка, вул. Центральна, буд. 103) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Великоновосілківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України від 4 грудня 2020 № 91437015297, яким позивачеві на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 14 вересня 2020 року проведено перерахунок довічного утримання судді у відставці з урахуванням довідки № 04-309 від 2 березня 2020 року ТУ ДСА України в Донецькій області, виходячи із 50% суддівської винагороди працюючого судді та за наслідком якого розмір щомісячного грошового забезпечення позивача склав 59 907,00 грн.

Зобов`язати Великоновосілківське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області провести перерахунок довічного грошового утримання ОСОБА_1 як судді у відставці, виходячи з розміру 78% грошової винагороди судді, який працює на відповідній посаді, з 19 лютого 2020 року з врахуванням довідки ТУ ДСА України в Донецькій області від 2 березня 2020 року № 04-309.

В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Рішення прийнято в нарадчій кімнаті, його вступна та резолютивна частини складені та підписані 16 червня 2021 року.

Рішення суду може бути оскаржено до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано 22 червня 2021 року.

Суддя Н.П. Волгіна