Рішення № 97906386, 23.06.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 червня 2021 р. Справа№200/2909/21-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Христофорова А.Б., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) до Волноваського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (місце знаходження: вул. Обручева, буд. 17, м. Волноваха, Донецька область, 85701, код ЄДРПОУ 42169496) про визнання протиправним та скасування рішення № 17 від 04.02.2021 року, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

17 березня 2021 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Волноваського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, в якому позивачка просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Волноваського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області № 17 від 04 лютого 2021 року;

- зобов`язати Волноваське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву позивачки «Про призначення пенсії» № 376 від 01 лютого 2021 року, врахувавши страховий стаж за період з 01 серпня 1978 року по 30 липня 1979 року, з 09 липня 1984 року по 22 січня 1987 року та з 06 червня 1987 року по 27 вересня 1997 року.

Позов обґрунтований тим, що позивачка звернулась до Волноваського об`єднаного управління фонду України Донецької області із заявою про призначення їй пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» до якої додала всі необхідні для цього документи, що визначені «Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії».

Проте, відзначає позивачка, 04 лютого 2021 року відповідачем було прийнято рішення яким їй відмовлено в призначенні пенсії за віком, оскільки страховий стаж, за підрахунками відповідача, склав 19 років 09 місяців 00 днів, що не є достатнім для призначення пенсії за віком.

Так вказаним спірним рішенням до страхового стажу позивачки не було зараховано періоди її роботи з 01 серпня 1978 року по 30 липня 1979 року, з 09 липня 1984 року по 22 січня 1987 року, з 06 червня 1987 року по 27 вересня 1997 року в колгоспі ім. Калініно, оскільки заявницею не надана довідка про встановлений мінімум та фактично відпрацьовані трудодні.

Таку відмову позивачка вважає протиправною, а спірне рішення відповідача таким, що підлягає скасуванню, оскільки в її трудовій книжці, яка є основним документом, що підтверджує стаж її роботи, містяться відповідні записи про спірні періоди її роботи, а також архівними довідками, що були надані відповідачеві.

У поданому до суду відзиві на адміністративний позов, відповідач заперечив проти задоволення позовних у повному обсязі, навівши доводи, аналогічні викладеним у спірному рішенні, та зазначив, що для зарахування до страхового стажу періодів роботи з 01.08.1978 року по 30.07.1979 року, з 09.07.1984 року по 22.01.1987 року, з 06.06.1987 року по 27.09.1997 року в колгоспі «ім. Калініна» позивачкою не було надано довідки про встановлений мінімум та фактично відпрацьовані трудодні.

Відповідач відзначає, що ті відомості, що містяться в трудовій книжці позивачки і на які посилається остання, не відповідають порядку ведення трудових книжок, що не дає змоги розрахувати по ним фактично відпрацьований час.

Так, звертає увагу суду відповідач, в розділі «Трудова участь» в суспільному господарстві» відсутні підписи голови колгоспу, або повноваженої особи, що посвідчують правильність записів, що не відповідає вимогам Основних положень про порядок видачі і ведення трудових книжок колгоспників, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 року № 310.

У зв`язку із чим, підсумовує відповідач, до страхового стажу не враховано період роботи в колгоспі ім. Калініно з 01.08.1978 року по 30.07.1979 року, з 09.07.1984 року по 22.01.1987 року, з 06.06.1987 року по 27.09.1997 року у зв`язку з відсутністю довідки про встановлений мінімум трудової участі та фактично відпрацьовані трудодні.

У зв`язку із наведеним відповідач просить суд відмовити позивачці у задоволенні її позову в повному обсязі.

Відповідно до статті 258 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

За приписами частини 5 статті 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Суд враховує, що відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, яка ратифікована Україною 17.07.1997 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Враховуючи вищезазначене, та зважаючи на те, що в матеріалах справи достатньо документів для розгляду справи по суті, заяв від учасників справи про поновлення/продовження процесуальних строків, для вчинення процесуальних дій, у відповідності до положень п. 3 розділу VI "Прикінцеві положення" КАС України, до суду не надходило, з метою недопущення невиправданого затягування судового процесу, суд проводить розгляд справи у письмовому провадженні за наявними у справі матеріалами.

Встановивши, що вказаний позов поданий без додержання вимог передбачених ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України), Донецький окружний адміністративний суд своєю ухвалою від 22 березня 2021 року залишив його без руху, надавши позивачці строк для усунення його недоліків шляхом надання суду нового тексту позовної заяви із конкретизованим викладом позовних вимог, щодо того, яке саме рішення Волноваського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області треба визнати протиправним та скасувати суду та яке саме звернення позивачки “Про призначення пенсії за віком” необхідно зобов`язати відповідача розглянути повторно.

На виконання вимог вищевказаної ухвали про залишення позовної заяви без руху, 05 квітня 2021 року від позивачки до суду надійшов виправлений адміністративний позов в якому позивачкою заявлені позовні вимоги про:

- визнання протиправним та скасування рішення відповідача № 17 від 04.02.2020 року;

- зобов`язання відповідача повторно розглянути звернення позивачки “Про призначення пенсії за віком”, врахувавши її страховий стаж за періоди: з 01.08.1978 року по 30.07.1979 року, з 09.07.1984 року по 22.01.1987 року та з 06.06.1987 року по 27.09.1997 року.

Ухвалою від 09 квітня 2021 року суд продовжив ОСОБА_1 встановлений судом строк усунення недоліків позовної заяви на 10 (десять) днів з дня вручення копії цієї ухвали, для надання суду нового тексту позовної заяви із конкретизованим викладом позовних вимог, щодо того, яке саме рішення Волноваського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області треба визнати протиправним та скасувати суду та яке саме звернення позивачки “Про призначення пенсії за віком” необхідно зобов`язати відповідача розглянути повторно.

На виконання вимог ухвали суду про продовження строку для усунення недоліків позовної заяви від 09 квітня 2021 року, 16 квітня 2021 року від позивачки до суду надійшов виправлений адміністративний позов в якому позивачкою заявлені позовні вимоги про:

- визнання протиправним та скасування рішення Волноваського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області № 17 від 04 лютого 2021 року;

- зобов`язання Волноваського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву позивачки «Про призначення пенсії» № 376 від 01 лютого 2021 року, врахувавши страховий стаж за період з 01 серпня 1978 року по 30 липня 1979 року, з 09 липня 1984 року по 22 січня 1987 року та з 06 червня 1987 року по 27 вересня 1997 року.

З`ясовуючи те чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги, якими доказами вони підтверджуються, а також чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, судом встановлено наступне.

Позивачка ОСОБА_1 , народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, що підтверджується копією паспорту громадянина України, серія: НОМЕР_1 (а.с. 6-7).

З матеріалів справи встановлено, та сторонами не заперечується, що 01 лютого 2021 року позивачка звернулась до Волноваського об`єднаного управління фонду України Донецької області із заявою, яка була зареєстрована за № 376, щодо призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Рішенням Волноваського об`єднаного управління фонду України Донецької області від 04 лютого 2021 року № 17 про відмову в призначенні пенсії, позивачці було відмовлено в призначенні пенсії з підстав відсутності необхідного страхового стажу (а.с. 14-15).

У рішенні зазначено, що до страхового стажу не враховано період роботи в колгоспі ім. Калініна з 01.08.1978 року по 30.07.1979 року, з 09.07.1984 року по 22.01.1987 року, з 06.06.1987 року по 27.09.1997 року у зв`язку з відсутністю довідки про встановлений мінімум трудової участі та фактично відпрацьовані трудодні.

Також у рішенні зазначено, що на день звернення документально підтверджений страховий стаж заявниці складає 19 років 09 місяців 00 днів.

Як вбачається із копії трудової книжки колхозника серії НОМЕР_2 від 01 серпня 1979 року, що видана на ім`я ОСОБА_1 , позивачка, зокрема, працювала у період з 01.08.1978 року по 30.07.1979 року, з 09.07.1984 року по 22.01.1987 року, з 06.06.1987 року по 27.09.1997 року у Голгоспі ім. Калініно» (а.с. 9-13).

Із довідки «Про заробітну плату для обчислення пенсії» від 11 грудня 2019 року, що видана Виконавчим комітетом Гранінтенської сільської ради Донецької області Волноваського району, судом встановлено, що позивачка у період з липня 1979 року по травень 1980 року отримувала заробітну плату (а.с. 16).

В архівних довідках від 25 квітня 2018 року № 211 та 212 відображен прийнятий колхозом мінімум, виконання річного мінімуму позивачкою та суми нарахованих річних виплат за період роботи позивачки з 1984 року по 2000 рік (а.с. 18, 19).

Не погодившись з рішенням відповідача про відмову в призначенні пенсії від 04 лютого 2021 року № 17, позивачка звернулась до суду із даним позовом.

Як вбачається з позовної заяви, позивачка не погоджується із відмовою у зарахуванні до її страхового стажу періодів її роботи, що зазначені в її трудовій книжці колгоспника.

Відтак, оскаржуване у даній справі рішення суб`єкта владних повноважень підлягає правовій оцінці саме в межах заявлених вищевказаних позовних вимог.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Згідно частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Закріплюючи на конституційному рівні право на соціальний захист кожного громадянина, без будь-яких винятків, держава реалізує положення статті 24 Конституції України, відповідно до якої громадяни мають рівні конституційні права і не може бути обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначені Законом України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 № 1058-IV (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі Закон № 1058-IV).

Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 8 Закону № 1058-ІV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Пунктом 1 частини 1 статті 9 Закону № 1058-ІV визначено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються у т. ч. пенсія за віком.

Частиною 4 статті 24 Закону № 1058-ІV визначено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Закон України “Про пенсійне забезпечення” № 1788-XII від 05.11.1991 року (далі – Закон № 1788-XII) відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.

Закон спрямований на те, щоб повніше враховувалася суспільно корисна праця як джерело зростання добробуту народу і кожної людини, встановлює єдність умов і норм пенсійного забезпечення робітників, членів колгоспів та інших категорій трудящих.

Також Закон гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв`язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки.

Згідно статті 56 Закону України № 1788-XII до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.

Відповідно до ст. 62 Закону № 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Це передбачено Постановою КМУ від 12.08.1993 року № 637 “Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній”, а саме п. 20, згідно якого лише у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

З трудової книжки колгоспника серія НОМЕР_2 вбачається, що позивачка була членом колгоспу ім. Калініно у періоди з 01.08.1978 року по 30.07.1979 року, з 09.07.1984 року по 22.01.1987 року, з 06.06.1987 року по 27.09.1997 року, при цьому вказана трудова містить записи про виконання річного мінімум трудової участі в громадському господарстві.

Також в матеріалах справи містяться архівні довідки № 211-212 від 25.04.2018 року, в яких зазначена кількість відпрацьованих трудоднів.

Пунктом 20 Порядку № 637 визначено, що у разі коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу необхідно надавати уточнюючі довідки.

Таким чином, надання довідки про підтвердження наявного трудового стажу передбачено лише за відсутності трудової книжки або відсутності відповідних записів у ній.

Отже, належними та допустимими доказами, а саме трудовою книжкою, архівними довідками № 211-212 від 25.04.2018 року підтверджується, що ОСОБА_1 має право на включення до страхового стажу періодів роботи з 01.08.1978 року по 30.07.1979 року, з 09.07.1984 року по 22.01.1987 року, з 06.06.1987 року по 27.09.1997 року в колгоспі ім. Калініно.

Доказів, які свідчать про невиконання позивачкою без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, відповідачем не надано, протилежного судом не встановлено.

Архівні довідки № 211-212 від 25.04.2018 року приймаються судом до уваги, оскільки до вказаних правовідносин застосуванню підлягають так звані "намібійські винятки" Міжнародного суду ООН: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян.

У 1971 році Міжнародний суд Організації Об`єднаних Націй (далі - ООН) у документі “Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії” зазначив, що держави - члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але “у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів”.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) розвиває цей принцип у своїй практиці. Наприклад, у справах “Лоізіду проти Туречиини” (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45), “Кіпр проти Туреччини” (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та “Мозер проти Республіки Молдови та Росії” (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016). "Зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного, - вважають судді ЄСПЛ, - Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим (ЄСПЛ). Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать”.

При цьому, у виняткових випадках, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу.

З урахуванням викладеного, суд вважає можливим застосувати названі загальні принципи (“Намібійські винятки”), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, в контексті оцінки документів, виданих закладами, що знаходяться на території проведення антитерористичної операції, як доказів, оскільки не прийняття їх призведе до порушень та обмежень прав позивача на соціальний захист та гарантоване йому право на пенсійне забезпечення.

У зв`язку з цим, суд вважає, що неврахування наданих позивачем довідок є порушенням конституційних прав позивача на отримання належного пенсійного забезпечення.

Необхідність застосування наведених загальних принципів (“Намібійські винятки”) у подібних правовідносинах викладена у постановах Верховного суду від 04 березня 2020 року у справі №235/2008/17, від 08 квітня 2020 року у справі №242/1568/17.

Довідка від 30.01.2020 року № 1 судом до уваги не береться, оскільки така довідка видана на ім`я ОСОБА_2 .

Суд також не приймає до уваги посилання відповідача на невідповідність записів трудової книжки порядку ведення трудових книжок, оскільки УПФ не враховані положення пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 року №301 “Про трудові книжки працівників”, згідно з якими відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб`єкта господарювання.

Суд звертає увагу, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Вказаний висновок узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постановах від 24 травня 2018 року у справі № 490/12392/16-а, від 30 листопада 2018 року у справі №235/4179/17.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частин 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Під час розгляду справи судом встановлено, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не використав всі свої повноваження для повного, всебічного, добросовісного розгляду заяви позивачки про призначення пенсії, з урахуванням усіх обставин, що мають значення для вирішення відповідного питання.

Приймаючи до уваги наведене в сукупності, враховуючи завдання та принципи адміністративного судочинства, суд дійшов висновку, що рішення Волноваського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області №17 від 04 лютого 2021 року про відмову позивачці у призначенні пенсії є протиправним та підлягає скасуванню.

У зв`язку із чим суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву позивачки від 01 лютого 2021 року, врахувавши до її страхового стажу періоди її роботи з 01.08.1978 року по 30.07.1979 року, з 09.07.1984 року по 22.01.1987 року, з 06.06.1987 року по 27.09.1997 року в колгоспі ім. Калініно.

Таким чином, позов ОСОБА_1 до Волноваського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправним та скасування рішення № 17 від 04.02.2021 року, зобов`язання вчинити певні дії, підлягає задоволенню у повному обсязі.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат між сторонами суд виходить з правил частини першої статті 139 КАС України, відповідно до яких при задоволені позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За подання до суду даного позову позивачкою був сплачений судовий збір в сумі 908,00 грн (а. с. 20).

З урахуванням встановлених обставин у справі, враховуючи, що спір в даному випадку виник внаслідок протиправних дій відповідача, суд приходить до висновку про необхідність покладення на відповідача судових витрат у повному обсязі, а саме в сумі - 908,00 грн., які слід стягнути за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивачки

Керуючись ст.ст. 2-15, 19-21, 72-79, 90, 94, 122, 123, 132,159-161,164,192-194,224-228,241-247, 255,253-263,293-295 КАС України, суд,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_3 ) до Волноваського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (місце знаходження: вул. Обручева, буд. 17, м. Волноваха, Донецька область, 85701; код ЄДРПОУ: 42169496) про визнання протиправним та скасування рішення № 17 від 04.02.2021 року, зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Волноваського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області № 17 від 04 лютого 2021 року про відмову в призначенні пенсії.

Зобов`язати Волноваське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (місце знаходження: вул. Обручева, буд. 17, м. Волноваха, Донецька область, 85701; код ЄДРПОУ: 42169496) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_3 ) від 01 лютого 2021 року № 376 про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням висновків суду викладених у мотивувальній частині рішення, зокрема, щодо врахування під час вирішення питання про призначення пенсії ОСОБА_1 записів у трудовій книжці колгоспника, яка є основним документом, що підтверджує стаж роботи особи, та записи які підтверджують період роботи ОСОБА_1 зокрема: 01.08.1978 року по 30.07.1979 року, з 09.07.1984 року по 22.01.1987 року, з 06.06.1987 року по 27.09.1997 року в колгоспі ім. Калініно.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Волноваського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (місце знаходження: вул. Обручева, буд. 17, м. Волноваха, Донецька область, 85701; код ЄДРПОУ: 42169496) на користь ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_3 ) судовий збір у сумі 908 (дев`ятсот вісім) грн.

Рішення складене у повному обсязі та підписане 23 червня 2021 року.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя А.Б. Христофоров