Рішення № 97906296, 22.06.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 червня 2021 р. Справа№200/3050/21-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Михайлик А.С. розглянув в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду за правилами спрощеного (письмового) позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Волноваського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання неправомірними дій, зобов`язання вчинити певні дії, -

ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ

ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Волноваського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання неправомірними дій з формування повідомлення-відмови у зарахуванні до страхового стажу періодів роботи з 12.12.2001 по 27.01.2002 (підземний стажу за списком № 1), з 01.09.2010 по 31.12.2010 (стаж роботи на поверхні), з 01.01.2011 по 28.02.2017 (підземний стаж за списком № 2), зобов`язання зробити перерахунок пенсії за стажем з врахуванням до стажу періодів роботи з 12.12.2001 по 27.01.2002 - в підземний стаж за списком № 1, з 01.09.2010 по 31.12.2010 - в поверхневий стаж, з 01.01.2011 по 28.02.2017 - в підземний стаж за списком № 2.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що за наслідком огляду інформації на порталі пенсійного фонду ним виявлено неврахування спірних періодів роботи, через що позивач неодноразово звертався до відповідача, однак звернення не надали результату. Довідку № 48 від 25.04.2014, на яку посилається відповідач як підставу врахування періоду роботи з 01.01.2011 по 28.02.2017 до спеціального стажу в частині періоду з 27.03.2012 по 25.04.2014, позивач вважає сфальсифікованою. Вказує, що зайнятість в зазначений період на підземних роботах підтверджується записами трудової книжки.

Відповідач проти задоволення заявлених вимог заперечував, мотиви незгоди виклав в адресованому суду відзиві на позов. За змістом відзиву період роботи позивача з 12.12.2001 по 27.01.2002 не враховано до пільгового стажу позивача через відсутність відомостей про проведення атестацію робочого місця за умовами праці (термін результатів атестації, проведеної за наказом від 12.12.1996 № 2156-к скінчився 12.12.2001, а наступна проведена лише за наказом від 11.04.2002 № 684-к); період з 01.09.2010 по 31.12.2010 – через несплату підприємством страхових внесків; період роботи з 01.01.2011 по 28.02.2017 зарахований до загального стажу, а до пільгового за списком № 1 зараховано період роботи з 27.03.2012 по 25.04.2014 на підставі пільгової довідки від 25.04.2014 № 48. Інших довідок щодо цього стажу відповідачу не надавалось.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 29.03.2021 провадження у справі відкрито, справу призначено до розгляду у спрощеному позовному провадженні без повідомлення сторін. Ухвалою від 30.04.2021 справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні, ОСОБА_1 пропонувалось надати суду додаткові пояснення. Ухвалою від 11.05.2021 позов залишено без руху. Ухвалою від 21.05.2021 позивачу поновлено строк звернення до суду, продовжено розгляд справи, судове засідання призначено на 07.06.2021.

Через неявку сторін до судового засідання 07.06.2021 суд на підставі ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) подальший розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження.

Згідно з ч. 4 ст. 243 КАС України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Відповідно до ч. 5 ст. 250 цього Кодексу датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ОБСТАВИНИ

Позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Як вбачається з матеріалів справи, позивач є отримувачем пенсії по інвалідності, розмір якої обчислено відповідно до ст. 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці».

Відповідно до наданого відповідачем рішення від 18.02.2021 про перерахунок пенсії, страховий стаж позивача становить 44 роки 11 місяців 5 днів, пільговий (робота за списком № 1) – 16 років 8 місяців 28 днів. Згідно з розрахунком стажу позивача, період роботи з 12.12.2001 по 27.01.2002 враховано до страхового стажу, до пільгового - не враховано; період роботи з 01.09.2010 по 31.12.2010 не враховано ані до страхового, ані до пільгового стажу, періоди роботи з 01.01.2011 по 26.03.2012 та з 26.04.2014 по 28.02.2017 враховано тільки до страхового стажу, з 27.06.2012 по 25.04.2014 – до страхового та до пільгового стажу (список № 2).

Як зазначено відповідачем, до пільгового стажу позивача не враховано період його роботи з 12.12.2001 по 27.01.2002 через відсутність атестації робочого місця (термін атестації, проведеної за наказом від 12.12.1996 № 2156-к сплив 12.12.2001, а наступна проведена лише за наказом від 11.04.2002 № 684-к); період з 01.09.2010 по 31.12.2010 – у зв`язку з несплатою підприємством страхових внесків; період роботи з 01.01.2011 по 28.02.2017 зарахований до загального стажу, а до пільгового за списком № 1 зараховано лише період з 27.03.2012 по 25.04.2014 на підставі пільгової довідки від 25.04.2014 № 48 згідно даних цієї довідки, оскільки інших довідок щодо цього стажу відповідачу не надавалось.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ, ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначені Законом України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” № 1058-IV.

Громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом (стаття 8 Закону № 1058).

Частиною 1 статті 24 Закону № 1058 страховий стаж визначено як період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Застрахованою особою є фізична особа, яка відповідно до цього Закону підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачуються чи сплачувалися в установленому законом порядку страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування.

Згідно зі ст. 1 Закону страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Відповідно до частини першої статті 14 Закону страхувальниками є, роботодавці: підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об`єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об`єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - підприємці та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - підприємців, які обрали особливий спосіб оподаткування (єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у пунктах 1, 10 статті 11 цього Закону.

Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом. Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків (частини 10, 12 статті 20 Закону № 1058).

Статтею 15 Закону № 1058 передбачено, що платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в частині першій статті 12 цього Закону.

Згідно з частиною 1 статті 16 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” застрахована особа має право отримувати від страхувальника підтвердження про сплату страхових внесків, вимагати від страхувальників сплати внесків, у тому числі в судовому порядку тощо.

Частиною 2 статті 20 Закону № 1058 передбачено, що обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5 - 7, 9, 10, 12, 15, 17 і 18 статті 11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Відповідно до положень ст. 106 Закону № 1058-XV відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.

Статтею 113 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” передбачено, що держава створює умови для функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування і гарантує дотримання законодавства з метою захисту майнових та інших прав і законних інтересів осіб стосовно здійснення пенсійних виплат.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» мінімальний розмір пенсії шахтарям, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 років для жінок за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи, у розмірі 80 відсотків його заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до статті 40 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", з якої обчислюється пенсія, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність. Для обчислення розміру пенсій за віком за кожний повний рік стажу роботи на підземних роботах до страхового стажу додатково зараховується по одному року.

Частинами 1, 3 статті 44 Закону № 1058 передбачено, що заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" затверджений Постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 N 22-1, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за N 1566/11846.

Пунктом 2.7. Порядку передбачено, що до заяви про перерахунок пенсії у зв`язку з урахуванням страхового стажу (заробітної плати) після призначення пенсії, у зв`язку зі зміною кількості членів сім`ї, а також в інших випадках, які спричиняють збільшення чи зменшення розміру пенсії, надаються документи, передбачені підпунктами 2-4 пункту 2.1, пунктом 2.6 цього розділу..

Пунктом 2.1 Порядку № 22-1 передбачено, що до заяви додаються, крім інших, документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (надалі за текстом Порядок № 637).

В пункті 1 Порядку № 637 також закріплено положення, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 20 цього Порядку передбачено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Відповідно до п. 3 Порядку застосування списків №1 та №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 383 від 18.11.2005 (далі – Порядок № 383), при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992.

Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 N 442 (далі - Порядок проведення атестації робочих місць, постанова N 442 відповідно), та розробленими на виконання постанови N 442 Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України (далі - Мінпраці) від 01.09.1992 N 41 (далі - Методичні рекомендації) визначено порядок проведення атестації робочих місць на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності та господарювання.

Відповідно до зазначених нормативних актів основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Згідно з пунктом 4 Порядку проведення атестації та підпунктом 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій періодичність проведення атестації робочих місць визначається безпосередньо колективним договором підприємства і проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства чи організації.

Атестація робочих місць відповідно до Порядку проведення атестації та Методичних рекомендацій передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.

Відповідно до положень Порядку проведення атестації відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров`я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 29 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) до початку роботи за укладеним трудовим договором власник або уповноважений ним орган зобов`язаний роз`яснити працівникові його права і обов`язки та проінформувати під розписку про умови праці, наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров`я, його права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору.

Частинами першою та другою статті 153 КЗпП України установлено, що на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Відповідно до частини першої статті 7 Закону України від 14.10.1992 № 2694-XII “Про охорону праці” працівники, зайняті на роботах з важкими та шкідливими умовами праці, безоплатно забезпечуються лікувально-профілактичним харчуванням, молоком або рівноцінними харчовими продуктами, газованою солоною водою, мають право на оплачувані перерви санітарно-оздоровчого призначення, скорочення тривалості робочого часу, додаткову оплачувану відпустку, пільгову пенсію, оплату праці у підвищеному розмірі та інші пільги і компенсації, що надаються в порядку, визначеному законодавством.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ ТА ВИСНОВКИ

За змістом викладених у позовній заяві вимог позивач просив суд визнати неправомірними дії відповідача щодо надання повідомлення-відмови у зарахуванні до страхового стажу періодів роботи з 12.12.2001 по 27.01.2002 (підземного стажу за списком № 1), з 01.09.2010 по 31.12.2010 (поверхневого стажу), з 01.01.2011 по 28.02.2017 (підземного стажу за списком № 2), та зобов`язати відповідача зробити перерахунок пенсії за стажем з врахуванням в загальний страховий стаж періодів роботи з 12.12.2001 по 27.01.2002 - в підземний стаж за списком № 1, з 01.09.2010 по 31.12.2010 - в поверхневий стаж, з 01.01.2011 по 28.02.2017 - в підземний стаж за списком № 2.

Втім, згідно з розрахунком стажу позивача, період його роботи з 12.12.2001 по 27.01.2002 враховано до страхового стажу, до пільгового - не враховано; період роботи з 01.09.2010 по 31.12.2010 не враховано ані до страхового, ані до пільгового стажу, періоди роботи з 01.01.2011 по 26.03.2012 та з 26.04.2014 по 28.02.2017 враховано тільки до страхового стажу, період з 27.06.2012 по 25.04.2014 врахований до страхового та до пільгового стажу (список № 2).

Таким чином, заявлені позивачем вимоги щодо зобов`язання відповідача зарахувати до страхового стажу періодів роботи з 12.12.2001 по 27.01.2002, з 01.01.2011 по 26.03.2012 та з 26.04.2014 по 28.02.2017, до страхового та спеціального стажу періоду роботи з 27.06.2012 по 25.04.2014 не підлягають задоволенню через необґрунтованість.

Щодо вимог позивача про визнання неправомірними дій відповідача щодо надання повідомлення-відмови у зарахуванні до стажу певних періодів роботи суд зазначає, що позивач не вказав, які саме повідомлення-відмови позивач має на увазі, їх реквізитів, у зв`язку з чим у задоволенні цих вимог також слід відмовити.

При вирішенні вимог щодо перерахунку пенсії із зарахуванням до пільгового (спеціального) стажу позивача за списком № 1 періоду роботи з 12.12.2001 по 27.01.2002, до страхового та до спеціального (стаж роботи на поверхні) періоду з 01.09.2010 по 31.12.2010, до спеціального (пільгового) стажу за списком № 2 періодів з 01.01.2011 по 26.03.2012 та з 26.04.2014 по 28.02.2017 суд виходить з наступного.

Трудова книжка позивача НОМЕР_2 від 07.02.1991 містить, у тому числі, такі записи про його роботу:

1. Шахта Південнодонбаська № 3 п/о Донецьквугілля

26.08.1993 прийнятий електрослюсарем підземним з повним робочим днем в шахті;

27.01.2002 звільнений.

2. ДВАТ Шахта Південнодонбаська № 3

17.07.2002 прийнятий електрослюсарем підземним з повним робочим днем в шахті;

22.06.2010 переведений електрослюсарем черговим та по ремонту обладнання в ОК та ГШО

05.01.2011 переведений електрослюсарем черговим та по ремонту обладнання на РЗО

22.02.2017 звільнений.

Єдиною підставою неврахування до пільгового стажу позивача за списком № 1 періоду з 12.12.2001 по 27.01.2002 визначено відсутність атестації робочого місця на ВП «Шахта Південнодонбаська № 3» ДП «ДВЕК» (так, атестація за наказом від 12.12.1996 № 2156-к скінчилась 12.12.2001, а наступна проведена лише за наказом від 11.04.2002 № 684-к)

Водночас, суд не приймає наведені доводи в обґрунтування правомірності неврахування зазначеного періоду роботу у складі спеціального (пільгового) стажу роботи.

Так, необхідними умовами виникнення в особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у списках N 1 та № 2, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці.

Аналіз Порядку № 442, Методичних рекомендацій, статті 29, 153 КЗпП України та статті 7 Закону України “Про охорону праці” дає підстави для висновку, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах, пільгове пенсійне забезпечення тощо.

Водночас, особа, яка працює на посаді, віднесеній, зокрема, до Списку № 1, робоче місце по якій підлягає атестації, відповідно до Порядку № 442, не наділена жодними правами (повноваженнями, обов`язками), які б могли вплинути на своєчасність проведення атестації робочих місць.

Розуміючи положення “за результатами атестації робочих місць” як обмежувальний захід при призначенні пільгової пенсії, держава покладає відповідальність за непроведення атестації, та відповідно, надмірний тягар, на пенсіонера (позивача у цій справі).

Європейський суд з прав людини у пунктах 52, 56 рішення від 14 жовтня 2010 року у справі “Щокін проти України” зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Однак суд зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у практиці Європейського суду з прав людини. На думку Європейського суду з прав людини, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості й точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу “якості закону”, передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватного захисту від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника.

Отже, в разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

На працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.

Таким чином, суд дійшов висновку, що особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 1, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця або проведено несвоєчасно, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах Списком № 1.

Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 520/15025/16-а.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З огляду на наведене, вимоги позивача про зобов`язання зарахувати до пільгового стажу за списком № 1 період роботи з 12.12.2001 по 27.01.2002 підлягають задоволенню.

Підставою для неврахування до пільгового стажу періоду роботи позивача з 01.09.2010 по 31.12.2010 визначено несплату роботодавцем страхових внесків.

Суд зазначає, що положеннями Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” обов`язок щодо нарахування та сплати страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування позивача покладений на роботодавця. За змістом наведених положень відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника.

Отже, несплата чи сплата не в повному обсязі роботодавцем страхових внесків не може бути перепоною для отримання пенсії працівником.

Тотожна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 27.03.2018 по справі № 208/6680/16-а (2а/208/245/16), від 20 березня 2019 року по справі № 688/947/17 (провадження № К/9901/35103/18).

Записами трудової книжки позивача підтверджено його роботу з 01.09.2010 по 31.12.2010, зважаючи на що вимоги позивача про зобов`язання зарахувати до страхового період з 01.09.2010 по 31.12.2010 підлягають задоволенню.

З огляду на викладене, стаж роботи позивача має бути перерахований з урахуванням вищенаведених періодів, отже відповідні вимоги також підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача про зобов`язання зарахувати до поверхневого стажу періоду з 01.09.2010 по 31.12.2010 та до пільгового стажу за списком № 2 періодів з 01.01.2011 по 26.03.2012 та з 26.04.2014 по 28.02.2017 суд зазначає наступне таке.

Визначення поверхневого стажу чинне законодавство не містить.

Право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають осіб, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, встановлюється за ст. 114 Закону № 1058.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що такі особи мали бути зайнятими на роботах повний робочий день.

Трудова книжка позивача не містить запису про роботу позивачу у ці періоди на відповідних роботах повний робочий день, що унеможливлює зарахування цих періодів до пільгового стажу виключно на підставі її відомостей.

Надана суду довідка від 28.12.2020 № 279 ДП «Шахта ім. М.С.Сургая» свідчить про зайнятість позивача з 17.07.2002 по 22.02.2017 на роботах, що надають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 1 протягом повного робочого дня.

Водночас, відповідач фактично заперечує, що позивачем надавалась ця довідка, оскільки у відзиві вказано, що окрім довідки від 25.04.2014 № 48 відповідачу не надавались інші пільгові довідки щодо стажу роботи позивача з 01.01.2011 по 28.02.2017.

Позивач зазначає, що довідка від 25.04.2014 № 48 відповідачем сфальсифікована.

Доказів надання позивачем відповідачу саме довідки від 28.12.2020 № 279 позивачем суду не надано – не надано доказів надання її нарочно, направлення її поштою або електронної поштою із заявою про перерахунок пенсії з використанням електронного цифрового підпису або будь-яким іншим належним чином.

З огляду на викладене, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні вимог позивача про зобов`язання відповідача зарахувати до поверхневого стажу періоду з 01.09.2010 по 31.12.2010 та до пільгового стажу за списком № 2 періодів з 01.01.2011 по 26.03.2012 та з 26.04.2014 по 28.02.2017.

У той же час, ухвалою від 29.03.2021 судом від відповідача витребувано пенсійну справу позивача, яка разом із цим суду не надана, що унеможливлює її перевірку на наявність або відсутність у ній певних документів.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з ч. 2 ст. 9 цього Кодексу суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Так, з огляду на наведене вище та з метою ефективного захисту прав позивача суд вважає за можливе зобов`язати відповідача повторно розглянути питання про зарахування до пільгового стажу позивача періодів з 01.09.2010 по 31.12.2010, 01.01.2011 по 26.03.2012 та з 26.04.2014 по 28.02.2017.

Таким чином, заявлений позов підлягає задоволенню частково.

Позивач звільнений від сплати судового збору, оскільки є інвалідом 2 групи, через що підстави для розподілу судових витрат відсутні.

З огляду на викладене вище, на підставі положень Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 року N 22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за N 1566/11846, та керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 9, 12, 15, 19, 22, 25, 32, 72, 76, 77, 79, 139, 194, 205, 241-243, 245, 246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Волноваського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання неправомірними дій, зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.

Зобов`язати Волноваське об`єднане Управління Пенсійного фонду України Донецької області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 із зарахуванням до пільгового стажу за списком № 1 періоду роботи з 12.12.2001 по 27.01.2002, до страхового стажу періоду роботи з 01.09.2010 по 31.12.2010.

Зобов`язати Волноваське об`єднане Управління Пенсійного фонду України Донецької області розглянути питання врахування до пільгового стажу ОСОБА_1 періодів роботи з 01.09.2010 по 31.12.2010, 01.01.2011 по 26.03.2012 та з 26.04.2014 по 28.02.2017.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або якщо справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з пп. 15.5 п. 15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Відомості про сторін:

ОСОБА_1 (позивач) – адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

Волноваське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (відповідач) – адреса: 85700, Донецька обл., м. Волноваха, вул. Обручева, буд. 17, ЄДРПОУ 42169496.

Суддя А.С. Михайлик