Ухвала суду № 97906205, 25.06.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

25 червня 2021 року Справа № 160/9430/21 Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Бондар М.В., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Мелітополі про стягнення компенсації,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Мелітопол, в якому позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі від 26.02.2021 №33 о/с, яким ОСОБА_1 звільнено з посади слідчого Другого слідчого відділу (Відділу з розслідування злочинів, вчинених працівниками правоохоронних органів та у сфері правосуддя) слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі, з 01.03.2021, у зв`язку із скороченням посади державної служби внаслідок зміни штатного розпису, з припиненням державної служби;

- поновити ОСОБА_1 на посаді слідчого Другого слідчого відділу (відділу з розслідування злочинів, вчинених працівниками правоохоронних органів та у сфері правосуддя) слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі, а за відсутності такої посади - на іншій рівнозначній посаді в цьому (або іншому) державному органі, з аналогічними функціональними обов`язками;

-стягнути з Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу;

-стягнути з Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі на користь ОСОБА_1 266 368 грн. (двісті шістдесят шість тисяч триста шістдесят вісім гривень) - сума компенсації за роботу у вихідні, святкові та неробочі дні, а також в надурочний час за період з грудня 2018 року по грудень 2020 року включно.

Ухвалою суду від 10.06.2021 року роз`єднано позовні вимоги у справі №160/4410/21 за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Мелітопол про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу і компенсації.

В самостійне провадження №160/9430/21 виділено позовні вимоги ОСОБА_1 до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Мелітополі про:

- стягнення з Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Мелітополі на користь ОСОБА_1 266 368 грн.- компенсації за работу у вихідні, святкові та неробочі дні, а також в надурочний час за період з грудня 2018 року по грудень 2020 року включно.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.06.2021 року вказану позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали, шляхом надання до суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду з доказами на підтвердження поважності причин його пропуску.

24.06.2021 року позивач надав заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду. В обгрунтування заяви зазначено, що позивачем 22.02.2021 направлено листа до відповідача щодо нарахування та виплати йому компенсації за роботу у вихідні, святкові та неробочі дні, а також в надурочний час за період роботи на посаді слідчого Другого слідчого відділу слідчого управління ТУ ДБР у м. Мелітополі. На вказаний лист 22.03.2021 позивачу на електронну поштову адресу надійшла відповідь з вихідним №М-445/17-09-21 від 19.03.2021 в якій відповідач відмовив у виплаті зазначеної компенсації. Позивача звільнено із вказаної вище посади 01.03.2021, цього ж дня наданий письмовий розрахунок із зазначенням суми заробітної плати, компенсації за невикористану відпусту та вихідної допомоги. Таким чином, саме 01.03.2021 позивач дізнався про порушення його прав на компенсацію роботи у вихідні та святкові дні, що і стало в подальшому підставою для звернення до адміністративного суду із позовом 24.03.2021 року.

Розглянувши заяву позивача про поновлення пропущеного строку звернення до суду, суд зазначає наступне.

Зі змісту позовної заяви випливає, що позивача звільнено з посади слідчого Другого слідчого відділу слідчого управління ТУ ДБР у м. Мелітополі 01.03.2021 року. У своїх позовних вимогах позивач просить стягнути на користь ОСОБА_1 266 368 грн.- компенсації за работу у вихідні, святкові та неробочі дні, а також в надурочний час за період з грудня 2018 року по грудень 2020 року включно.

Пунктом 17 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначено, що публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

Таким чином, за характером спірних правовідносин і їх суб`єктним складом цей спір є публічно-правовим спором з приводу проходження і звільнення з публічної служби, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Відповідно до частини 5 статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк.

З огляду на те, що строк звернення до суду за вирішенням цього публічно-правового спору щодо проходження та звільнення з публічної служби охоплюється спеціальною нормою частини п`ятої статті 122 КАС України, відсутні підстави для застосування у спірних правовідносинах норми КЗпП України.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду від 11.02.2021 року у справі №240/532/20.

Звернення до суду з позовом є способом реалізації права на захист порушених прав і свобод особи, які така особа вважає порушеними у зв`язку з виникненням певних обставин, що впливають на її права. Отже, початок перебігу строку звернення до суду пов`язується саме з виникненням оспорюваних правовідносин, тобто предметом позовних вимог та часом коли особа дізналася або повинна була дізнатися про такі обставини.

Позивач не погоджується з невиплатою грошової компенсації за роботу у вихідні, святкові та неробочі дні, а також в надурочний час за період з грудня 2018 року по грудень 2020 року включно, яка є складовою грошового забезпечення.

Суд зазначає, що грошове забезпечення - є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі його розмір та складові були відомі позивачу, який отримував грошове забезпечення.

Отримання позивачем листа від відповідача 22.03.2021 року у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого ОСОБА_2 повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли він почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду.

Аналогічна правова позиція викладена в пункті 44 постанови Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 31.03.2021 року по справі №240/12017/19.

Таким чином, про порушення права, що стало підставою для звернення до суду з цим позовом позивачу було відомо з місяця, наступного за місяцем отримання грошового забезпечення.

До суду ОСОБА_2 звернувся з позовною заявою 24.03.2021 року.

Отже, позивачем порушено місячний строк звернення до суду.

Законодавче обмеження строку звернення до адміністративного суду обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.

Встановлення законом процесуальних строків передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - Конвенція) гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Процесуальний кодекс встановлює обмеження щодо відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом особи на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.

Одним із механізмів забезпечення реалізації гарантованого Конвенцією права особи на доступ до правосуддя, з урахуванням принципу правової визначеності, є поновлення судом пропущеного з поважних причин строку на звернення до суду в розумних межах, з дотриманням засад оптимальності і пропорційності.

Виходячи з наведеного, можна дійти висновку, що поновлення встановленого процесуальним законом строку для звернення до адміністративного суду здійснюється у розумних межах та лише у виняткових, особливих випадках, виключно за наявності обставин об`єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права звернення до адміністративного суду за захистом порушених прав, свобод або законних інтересів.

Під поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулася із адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Позивачем не надано доказів того, що за наявності наміру поновити порушені права, позивач був об`єктивно позбавлений можливості вчасно звернутися до суду з адміністративним позовом.

Відповідно до частини 2 статті 123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Згідно з пунктом 1 частини 4 статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Таким чином, позивачем пропущено строк звернення до адміністративного суду, наведені позивачем в заяві доводи не спростовують цієї обставини; позивачем не надано доказів на підтвердження поважності причин пропуску процесуального строку звернення до адміністративного суду, внаслідок чого суд не вбачає підстав для визнання поважними причин пропуску строку та його поновлення.

Враховуючи зазначене, заява позивача про поновлення строку звернення до суду задоволенню не підлягає, а позовна заява ОСОБА_1 до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Мелітополі має бути повернута позивачу.

Керуючись статтями 123, 169, 243, 248 КАС України, суддя, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви позивача про поновлення пропущеного строку звернення до суду - відмовити.

Позовну заяву ОСОБА_1 до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Мелітополі про стягнення компенсації - повернути позивачу.

Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати позивачу разом з позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами.

Роз`яснити позивачу, що відповідно до частини 8 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтями 295 та 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи ухвала суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя М.В. Бондар