Ухвала суду № 97905901, 23.06.2021, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

23 червня 2021 року ЛуцькСправа № 140/6259/21 Суддя Волинського окружного адміністративного суду Каленюк Ж.В., вивчивши позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини 1141 Національної гвардії України про визнання бездіяльності протиправною та стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до Військової частини 1141 Національної гвардії України про визнання протиправною бездіяльності щодо нездійснення остаточного розрахунку при звільненні 29 березня 2021 року; стягнення додаткової доплати до грошового забезпечення за залучення до заходів з метою запобігання розповсюдженню хвороби COVID-19 та виконання службових обов`язків при безпосередньому контакті з населенням, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2020 року №375, за період проходження служби у жовтні 2019 року - лютому 2021 року; стягнення грошової компенсації вартості речового майна, що належало до видачі згідно з наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 червня 2017 року №475, у сумі 21745,81 грн; стягнення середнього грошового забезпечення за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 03 липня 2021 року по дату ухвалення рішення у справі.

Відповідно до пунктів 3, 5 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

Позовна заява не відповідає вимогам, встановленим статтями 160, 161 КАС України, та містить такі недоліки.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 160 КАС України в позовній заяві зазначаються, зокрема, зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

Правову категорію зміст позовних вимог слід розуміти як дію суду, про вчинення якої позивач вимагає ухвалити судове рішення, що спрямована на задоволення певної матеріально-правової вимоги. Зважаючи на те, що рішення суду завжди спрямоване на захист конкретного суб`єктивного права, зміст позовних вимог повинен формулюватись максимально чітко і зрозуміло, оскільки від якості позовної заяви, юридично правильного змісту позовних вимог, зазначення способу судового захисту залежить швидкий і ефективний розгляд справи. На етапі подання позовної заяви обов`язок із визначення (формулювання) позовних вимог, з якими особа звертається до суду за захистом своїх прав, процесуальним законодавством покладено саме на позивача і задля цього законодавцем визначені вимоги до позовної заяви, що містяться в статті 160 КАС України.

Позовні вимоги, визначені позивачем, не узгоджуються між собою. Так, звертаючись із позовною заявою до суду 18 червня 2021 року, позивач в одній позовній вимозі просить визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо нездійснення остаточного розрахунку при звільненні 29 березня 2021 року, а в іншій - стягнути на його користь середнє грошове забезпечення за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 03 липня 2021 року по дату ухвалення рішення у справі (тобто, вимога заявлена на майбутнє – за часовий період, який ще не розпочався). Будь-яке обґрунтування з цього приводу у позовній заяві відсутнє.

Також частиною третьою статті 161 КАС України визначено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Згідно з частиною першою статті 3 Закону України від 08 липня 2011 року №3674-VI “Про судовий збір” (далі - Закон №3674-VI) судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону №3674-VI судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Підпунктом 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону №3674-VI визначено, що ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано фізичною особою або фізичною особою-підприємцем - 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України від 15 грудня 2020 року №1082-ІХ “Про Державний бюджет України на 2021 рік” установлено у 2021 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб з 1 січня 2021 року - 2270 гривень.

Позивач у позовній заяві зазначив, що звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 1 частини першої статті 5 Закону №3674-VI.

Цією нормою передбачено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 30 січня 2019 року у справі №910/4518/16 сформувала правовий висновок про те, що стягнення з роботодавця (власника або уповноваженого ним органу підприємства, установи, організації) середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, за весь час затримки по день фактичного розрахунку) за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховується у розмірі середнього заробітку і спрямований на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій). Середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою (зокрема, компенсацією працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати) у розумінні статті 2 Закону України “Про оплату праці”, тобто середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати. З огляду на викладене пільга щодо сплати судового збору, передбачена пунктом 1 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI, згідно з якою від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, не поширюється на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні під час розгляду таких справ в усіх судових інстанціях.

Також згідно з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 19 лютого 2020 року у справі №802/1677/16-а, грошова компенсація за неотримане речове майно, що підлягало видачі під час проходження військової служби, не є грошовим забезпеченням військовослужбовця (чи його складовою).

В контексті наведеного вимога про стягнення грошової компенсації за неотримане речове майно та вимога про стягнення середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні є майновими вимогами, що не ототожнюються із грошовим забезпеченням, мають бути оплачені судовим збором у сумі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Вимога про стягнення грошової компенсації за неотримане речове майно має визначену суму, яку позивач просить стягнути - 21745,81 грн. Розмір судового збору піддається обчисленню. Проте вимога про стягнення середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні грошового вираження не містить: позивач не вказав, яка сума належить йому до виплати. З наведених причин суд позбавлений можливості обрахувати суму судового збору, що підлягає сплаті за пред`явлення позову майнового характеру (1 відсоток ціни позову), що також є недоліком цієї позовної заяви.

Крім того, згідно із частиною шостою статті 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Частинами першою, другою статті 122 КАС України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Частиною третьою статті 122 КАС України обумовлено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

За загальним правилом початком перебігу строку є день, коли особа дізналась або повинна була (могла) дізнатись про порушення свого права.

Таким чином, для визначення моменту виникнення права на звернення до суду важливим є як об`єктивні (сам факт порушення права), так і суб`єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) чинники, що свідчать про презумпцію можливості та обов`язку особи цікавитись та бути обізнаною про свої права та стан їх дотримання з боку інших осіб.

Предметом цього спору є, зокрема, стягнення грошової компенсації за речове майно, належне до видачі та неотримане позивачем за час проходження військової служби.

Позивач як військовослужбовець повинен був знати про своє право на отримання грошової компенсації вартості за неотримане речове майно при звільненні з військової служби.

Відповідно до актуальної правової позиції, висловленої Верховним Судом у постанові від 26 травня 2021 року у справі №380/5093/20 щодо правової природи грошової компенсації за неотримане речове майно, спеціальним строком звернення до суду з цим позовом є місячний строк, установлений частиною п`ятою статті 122 КАС України.

Так згідно з частиною п`ятою статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Відповідно до пункту 17 частини першої статті 4 КАС України військова служба є публічною службою.

Отже, спірні відносини пов`язані з проходженням позивачем публічної служби (військової служби), зокрема з приводу невиплати компенсації за неотримане речове майно при звільненні, а тому під час обчислення строку звернення до суду із позовом цієї категорії, застосуванню підлягають саме положення частини п`ятої статті 122 КАС України як норми спеціального процесуального закону.

Тобто, у цій категорії справ, законодавець визнав, що строк в один місяць є достатнім для звернення до суду за захистом прав, якщо особа вважає, що під час її прийняття на публічну службу, проходження, звільнення з публічної служби, рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, порушено її права, свободи чи законні інтереси.

Як вказав позивач у позовній заяві, він виключений зі списків особового складу та усіх видів забезпечення з 29 березня 2021 року на підставі наказу відповідача від 29 березня 2021 року №63о/с.

Із цим позовом ОСОБА_1 в частині позовних вимог про стягнення грошової компенсації за речове майно, звернувся до суду лише 18 червня 2021 року, тобто, із пропуском місячного строку звернення до суду, перебіг якого почався 30 березня 2021 року.

Згідно із частиною шостою статті 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Позивач в порушення вимог частини шостої статті 161 КАС України заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду та докази поважності причин його пропуску згідно з частиною шостою статті 161 КАС України не подав.

За правилами частин першої, другої статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Згідно з частинами першою, другою статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Оскільки позовна заява не відповідає зазначеним вище вимогам, встановленим статтями 160, 161 КАС України, її належить залишити без руху, встановивши позивачу строк для усунення недоліків - десять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Позивачу у цей строк необхідно усунути зазначені недоліки позовної заяви шляхом подання до суду нової редакції позовної заяви, у якій зазначити суму належної до виплати додаткової доплати до грошового забезпечення за залучення позивача до заходів з метою запобігання розповсюдженню хвороби COVID-19 та виконання службових обов`язків при безпосередньому контакті з населенням, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2020 року №375, про стягнення якої позивач просить; уточнити позовну вимогу про стягнення суми середнього грошового забезпечення за весь час затримки розрахунку при звільненні (в частині періоду та суми стягнення). Також позивачу необхідно подати заяву про поновлення строку звернення до суду в частині позовних вимог про стягнення грошової компенсації вартості речового майна разом із доказами поважності причин його пропуску. Крім того, надати документ про сплату судового збору в розмірі 1 відсоток ціни позову за позовними вимогами про стягнення середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні та стягнення грошової компенсації за речове майно.

Перерахування судового збору здійснюється за платіжними реквізитами Волинського окружного адміністративного суду, зазначеними на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет.

Усуваючи недоліки позовної заяви, позивачу також необхідно дотриматися вимог частини першої статті 161 КАС України в частині надання копії нової редакції позовної заяви для відповідача.

Керуючись статтями 122, 123, 160, 161, 169, 171, 248 КАС України, суддя

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини 1141 Національної гвардії України про визнання бездіяльності протиправною та стягнення коштів залишити без руху.

Встановити позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - десять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Роз`яснити, що у випадку не усунення недоліків позовної заяви у встановлений судом строк позовну заяву і додані до неї документи будуть повернуті позивачу без розгляду.

Копію ухвали надіслати особі, яка подала позовну заяву.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не може бути оскаржена окремо від рішення суду.

Суддя Ж.В. Каленюк