Рішення № 97905890, 25.06.2021, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

25 червня 2021 р. Справа № 120/2963/21-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дмитришеної Р.М., розглянувши письмово в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом: ОСОБА_1 (іден. номер - НОМЕР_1 , місце реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 ) до: Військової частини 3008 Національної гвардії України (код ЄДРПОУ - 08803572, місцезнаходження: вул. Некрасова, 72, м. Вінниця, 21001) про: визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 (далі - позивач) до Військової частини 3008 Національної гвардії України (далі - відповідач) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач посилається на протиправну бездіяльність відповідача щодо не нарахування та виплати грошової компенсації за всі дні невикористаної відпустки як матері, яка виховує дитину без батька за період з 2018 року по 2020 рік, з розрахунку 10 днів за кожен рік виходячи із грошового забезпечення станом на день звільнення 27.08.2020.

Тому, з метою здійснення нарахування та виплати такої грошової компенсації позивач звернулась до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 12.04.2021 відкрито провадження у справі за вказаним позовом та вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні). Установлено строк для подання заяв по суті.

23.04.2021 стороною відповідача подано до суду відзив щодо заявлених позовних вимог, з якого слідує, що останній заперечує проти задоволення позову. Зазначено, що позивач з рапортами (заявами) щодо отримання додаткової відпустки, як одинокій матері, передбачену частиною 1 статті 19 Закону України „Про відпустки” - до керівництва військової частини не зверталася, така відпустка не надавалася, грошова компенсація за неї не нараховувалася та не виплачувалася.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оборону України» з моменту оголошення Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» від 17 березня 2014 року №303/2014 в Україні настав особливий період який діє на даний момент. Скасування особливого періоду буде здійснено окремим Указом Президента України «Про демобілізацію» після стабілізації обстановки на сході України.

Пунктом 17 ст. 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" визначено особливості надання деяких видів відпусток в особливий період, а пунктом 19 ст. 10-1 Закону встановлено, що надання військовослужбовцям у періоди, передбачені пунктами 17 і 18 цієї статті, інших видів відпусток, крім відпусток військовослужбовцям-жінкам у зв`язку з вагітністю та пологами, для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а в разі якщо дитина потребує домашнього догляду, - тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку, а також відпусток у зв`язку з хворобою або для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії, припиняється.

Окремо відповідач звертає увагу, що позивач до списків особового складу військової частини 3008 зарахована лише 05.12.2018 згідно наказу командира військової частини 3008 від 05.12.2018 №300 (с/ч), тобто за попереднім місцем роботи мала можливість та право отримати таку додаткову відпустку, однак жодних відомостей про це не надала.

Також відповідач вказує, що позивач була виключена зі списків особового складу військової частини 3008 та всіх видів забезпечення наказом командира від 27.08.2020 № №188 (по стройовій частині), відтак була обізнана щодо невиплати грошової компенсації невикористаної додаткової відпустки як одинокій матері за 2018-2020 роки та не була позбавлена права на звернення до суду з даним позовом в межах відповідного строку, при цьому до суду з даним адміністративним позовом Позивач звернулася лише 12.04.2021.

Враховуючи, що інших заяв і документів не надходило, а визначений строк для їх подання закінчився, клопотань щодо продовження процесуального строку не надходило, відтак суд розглядає справу в письмовому провадженні за наявними в ній доказами.

Дослідивши подані сторонами документи, з`ясувавши фактичні обставини справи, суд встановив наступне.

Позивач проходила військову службу у військовій частині 3008 з 05.12.2018 (наказ командира військової частини 3008 від 05.12.2018 №300 (с/ч)). Відповідно до наказу командира військової частини 3008 від 27.08.2020 № №188 (по стройовій частині) виключена зі списків особового складу та всіх видів забезпечення.

Відповідно до вимог норм чинного законодавства України, на день звільнення, тобто станом та 27 серпня 2020 року, позивач не отримала повного розрахунку по всім видам забезпечення, зокрема компенсації за невикористану відпустку як матері, яка виховує дитину без батька за 2018-2020 року.

16.03.2021 року, позивач письмово звернулась до відповідача з даного питання, проте в порядку звернення громадян їй було відмовлено.

Відтак, позивач, покликаючись на те, що відповідачем допущена протиправна бездіяльність щодо нездійснення нарахування та виплати їй на день звільнення компенсації за невикористані додаткові відпустки, передбачені ч. 4 ст. 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», з метою захисту своїх прав та інтересів, звернулась до суду з даним позовом.

Визначаючись щодо спірних правовідносин, суд керується наступним.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України «Про відпустки» від 15 листопада 1996 року № 504/96-ВР установлює державні гарантії права на відпустки, визначає умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров`я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи.

Ст. 19 Закону України «Про відпустки» передбачає, що жінці, яка працює і має двох або більше дітей віком до 15 років, або дитину з інвалідністю, або яка усиновила дитину, матері особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А І групи, одинокій матері, батьку дитини або особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А І групи, який виховує ми їх без матері (тому числі у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також особі, яка взяла під опіку дитину або особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А І групи, чи одному із прийомних батьків надається щорічно додаткова оплачувана відпустка тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів (ст. 73 Кодексу законів про працю України) За наявності декількох підстав для надання цієї відпустки її загальна тривалість не може перевищувати 17 календарних днів.

Таким чином, зміст даної статті встановлює категорії працівників, що мають право на додаткову відпустку, а саме: 1) жінка, яка має двох або більше дітей віком до 15 років; 2) жінка, яка має дитину-інваліда; 3) жінка, яка всиновила дитину; 4) одинока мати; 5) батько, який виховує дитину без матері (в тому числі й у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі); 6) особа, яка взяла дитину під опіку. Жінка, яка має дітей, отримує право на додаткову відпустку за наступними підставами: 1) наявність двох або більше дітей у віці до 15 років; 2) наявність дитини і інвалідністю.

Оскільки дитиною вважається особа, що не досягла віку 18 років, що передбачено в силу ст. 1 Закону України «Про охорону дитинства», підставою виникнення права на додаткову відпустку є наявність дитини у зазначеному віці.

Одинока мати має право на додаткову відпустку за наявності принаймні однієї дитини або дитини з інвалідністю.

Відповідно до п. 8 ст. 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України «Про відпустки». Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України.

Пунктом 5 ст. 11 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що військовослужбовці-жінки користуються всіма пільгами, передбаченими законодавством з питань соціального захисту жінок, охорони материнства і дитинства. Ці пільги поширюються на батьків з числа військовослужбовців, які виховують дітей без матері (у разі її смерті, позбавлення батьківських прав, на час перебування у лікувальному закладі охорони здоров`я та в інших випадках відсутності материнського піклування про дітей).

Відповідно до ч. 10 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовці та члени їх сімей, які мають право на пільги, гарантії та компенсації відповідно до цього Закону, користуються пільгами, гарантіями та компенсаціями, встановленими для громадян України законами та іншими нормативно-правовими актами, а також рішеннями органів місцевого самоврядування. Якщо такі особи одночасно мають право на отримання однієї і тієї ж пільги, гарантії чи компенсації з кількох підстав, то їм надається за їх вибором пільга, гарантія чи компенсація тільки з однієї підстави, крім випадків, передбачених законами.

Отже, чинним законодавством закріплені гарантії військовослужбовців на отримання, окрім основної щорічної відпустки, за наявності передбачених законом підстав, додаткових відпусток, при цьому додаткові відпустки працівникам, які мають дітей надаються понад щорічні відпустки, передбачені статтями 6, 7 і 8 Закону України «Про відпустки», а також понад щорічні відпустки, встановлені іншими законами та нормативно-правовими актами

Згідно ст. 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.

Заперечуючи проти позову, відповідач покликається на те, що пунктом 17 ст. 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" визначено особливості надання деяких видів відпусток в особливий період.

Так, відповідно до п. 17 та 18 ст. 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в особливий період з моменту оголошення мобілізації до часу введення воєнного стану або до моменту прийняття рішення про демобілізацію військовослужбовцям надаються відпустки, передбачені частинами першою, шостою та дванадцятою цієї статті, і відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин. Надання військовослужбовцям відпусток, передбачених частиною першою цієї статті, здійснюється за умови одночасної відсутності не більше 30 відсотків загальної чисельності військовослужбовців певної категорії відповідного підрозділу. Відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин військовослужбовцям надаються із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів. В особливий період під час дії воєнного стану військовослужбовцям можуть надаватися відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець.

Пунктом 19 ст. 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що надання військовослужбовцям у періоди, передбачені пунктами 17 і 18 цієї статті, інших видів відпусток, крім відпусток військовослужбовцям-жінкам у зв`язку з вагітністю та пологами, для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а в разі якщо дитина потребує домашнього догляду, - тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку, а також відпусток у зв`язку з хворобою або для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії, припиняється.

Отже, в особливий період з моменту оголошення мобілізації припиняється надання військовослужбовцям інших видів відпусток, в тому числі, додаткової соціальної відпуски.

Однак, вказаним Законом не встановлено припинення виплати компенсації за невикористані частини додаткової соціальної відпустки, право на яку позивач набула за період проходження нею військової служби.

Водночас, у разі невикористання додаткової відпуски протягом календарного року, в якому у особи виникає право на таку відпустку, додаткова відпустка переноситься на інший період, тобто особа не втрачає самого права на надану їй чинним законодавством України соціальну гарантію, яке може бути реалізовано в один із таких двох способів: 1) безпосереднє надання особі відпустки після закінчення особливого періоду, який може тривати невизначений термін; 2) грошова компенсація відпустки особі.

Крім цього, відповідно до пункту 3 розділу XXXI Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України № 260 від 07.06.2018, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за № 745/32197 (далі - Наказ № 260) у рік звільнення військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), звільненим з військової служби за віком, станом здоров`я, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, які не використали щорічну основну відпустку або використали частково, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини та виплачується грошове забезпечення у розмірі відповідно до кількості наданих днів відпустки або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.

Іншим військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які звільняються з військової служби, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини тривалістю, що визначається пропорційно часу, прослуженому в році звільнення за кожен повний місяць служби, та за час такої відпустки виплачується грошове забезпечення або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.

Отже, у випадку звільнення військовослужбовців з військової служби їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні щорічної відпустки, в тому числі за невикористані дні додаткової відпустки.

Така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 року у зразковій справі № Пз/9901/4/19 (620/4218/18).

Підсумовуючи, на законодавчому рівні визначено право позивача на компенсацію невикористаної додаткової відпустки під час звільнення, це право не обмежене жодними нормами закону, а відповідач свого обов`язку щодо забезпечення позивача соціальною гарантією не виконав.

Суд відхиляє доводи відповідача щодо того, що за попереднім місцем роботи позивач мала можливість та право отримати таку додаткову відпустку, оскільки грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину-особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи виплачується у разі звільнення працівника (частина перша статті 24 Закону №504/96-ВР).

Позивача звільнено з військової служби саме з військової частини 3008 у 2020, а відтак останній має виплачувати грошову компенсацію, оскільки у разі невикористання військовослужбовцем щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація у рік звільнення, що передбачено ст. 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Відповідно до статті 2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.

Також суд відхиляє доводи відповідача, що позивач щодо виплати компенсації за невикористані дні додаткової відпустки не зверталася на час виключення її із списків військової частини, оскільки відповідно до Закону саме на відповідача покладено обов`язок здійснити розрахунок з особою, звільненою з військової служби, на день виключення із списків особового складу за всіма видами належного йому на день звільнення матеріального та грошового забезпечення.

Отже, оскільки позивачка є мамою, яка виховує дитину без батька, вона, окрім основної щорічної відпустки, має право на додаткову відпустку на підставі ст. 19 Закону України «Про відпустки» (тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів).

За наведеного, суд приходить до висновку, що з метою захисту прав позивача слід зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за всі дні невикористаної відпустки як матері, яка виховує дитину без батька за період з 2018 року по 2020 роки, з розрахунку виходячи із грошового забезпечення станом на день звільнення 27.08.2020 року.

Щодо строку звернення до суду, на які вказує відповідач у своєму відзиві на позов.

За змістом ст. 122 КАС України, позов може бути поданий в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим кодексом та іншими законами можуть встановлюватись інші строки для звернення до суду, які якщо не встановлено інше, обчислюється з дня коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Так, спеціальним законодавством прямо не врегульовано питання строків звернення до суду у зв`язку з порушенням законодавства про оплату (виплату грошового забезпечення). Однак, за змістом п. 3 розділу XXXI Порядку №260 грошова компенсація виплачується за всі невикористані дні щорічної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.

Отже, право на отримання таких виплат не обмежується жодним строком. Стягнення сум компенсації за невикористану додаткову відпустку не обмежені позовною давністю. На час відпустки, яка хоча і не пов`язана з виконанням службових обов`язків за особою зберігається заробітна плата (грошове забезпечення), такі виплати включаються до фонду заробітної плати і є невід`ємною його частиною. Це саме стосується і компенсації при звільненні за невикористані дні відпустки.

Вказані висновки узгоджується з правовою позицією яка викладена в постанові Великої Палати від 21.08.2019р. у справі № 620/4218/18 (Пз/9901/4/19).

Згідно з ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Виходячи із обставин, встановлених судом у цій справі, а також враховуючи те, що відповідачем не було доведено правомірності своїх дій у правовідносинах, з приводу яких подано позов, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини 3008 Національної гвардії України щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за всі дні невикористаної відпустки як матері, яка виховує дитину без батька, за період з 2018 року по 2020 роки, з розрахунку 10 днів за кожен рік, виходячи із грошового забезпечення станом на день звільнення 27.08.2020 року.

Зобов`язати військову частину 3008 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за всі дні невикористаної відпустки як матері, яка виховує дитину без батька, за період з 2018 року по 2020 роки, виходячи із грошового забезпечення станом на день звільнення 27.08.2020 року.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Реквізити: ОСОБА_1 (іден. номер - НОМЕР_1 , місце реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 ); Військова частина 3008 Національної гвардії України (код ЄДРПОУ - 08803572, місцезнаходження: вул. Некрасова, 72, м. Вінниця, 21001)

Суддя Дмитришена Руслана Миколаївна