Рішення № 97905866, 25.06.2021, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

25 червня 2021 р. Справа № 120/3642/21-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Чернюк Алли Юріївни, розглянувши у письмовому проваджені в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (код ЄДРПОУ: 13322403, адреса: вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, Вінницька область, 21100) про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення.

Позовні вимоги мотивовані протиправністю, на думку позивача, рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, викладеного в листі від 25.03.2021 року №2439-3003/А-02/8-0200/21, щодо відмови йому у здійсненні перерахунку основного розміру пенсії в розмірі 90 відсотків від суми всіх складових заробітної плати (грошового забезпечення), зазначеної у довідці Вінницької обласної прокуратури від 02.11.2020 року, починаючи з 01.10.2020 року. Тому, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 11.05.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

10.03.2021 року на адресу суду від представника Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач заперечує проти задоволення адміністративного позову. В обґрунтування своєї позиції, посилаючись на положення Закону України від 08.07.2011 № 3668-VI "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" зазначає, що у відповідача відсутні правові підстави для проведенні відповідного перерахунку пенсії без обмеження її максимальним (граничним) розміром. За таких умов, вимоги позивача щодо виплати пенсії без обмеження її максимальним розміром, не містить підґрунтя в національному законодавстві та не підлягають задоволенню. Крім того, представник відповідача вважає, що відповідно до статті 86 Закону № 1697, пенсія даній категорії громадян призначається в розмірі 60 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати. Враховуючи вищезазначене, просить відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Вінницькій області та до перерахунку пенсії отримував пенсію за вислугу років, обчислену відповідно до вимог статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" в розмірі 90% середньомісячного заробітку.

В березні 2021 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області із заявою, у якій просив здійснити перерахунок його пенсії за вислугу років з урахуванням довідки Вінницької обласної прокуратури №21/177 від 02.11.2020 року.

Листом Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 25.03.2021 року №2439-3003/А-02/8-0200/21 ОСОБА_1 повідомлено, що з 01.10.2020 року йому здійснено перерахунок пенсії за вислугу років, відповідно до статті 86 Закону №1697, виходячи із заробітної плати (грошового забезпечення) за відповідною посадою в розмірі 88946,49 грн. згідно уточнюючої довідки № 21/177 від 02.11.2020 року, виданої Вінницькою обласною прокуратурою. Разом з тим, із даного листа слідує, що відповідно до статті 86 Закону № 1697, пенсія даній категорії громадян призначається в розмірі 60 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати. При цьому, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність.

Не погоджуючись з такими рішенням пенсійного органу, оформленим відповідним листом, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Статтею 3 Конституції України закріплене визнання найвищою соціальною цінністю в України людини, її життя і здоров`я, честі і гідності, недоторканності і безпеки, відповідальність держави перед людиною за свою діяльність та головний обов`язок держави щодо утвердження і забезпечення прав і свобод людини.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Право на соціальний захист віднесено до основоположних прав і свобод.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Статтею 1 Закону України "Про пенсійне забезпечення" визначено, що громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Базовим (рамковим) нормативно-правовим актом, який визначає права, принципи, підстави, механізм та умови призначення, перерахунку і виплати пенсії за вислугу років працівникам органів прокуратури був і є Закон України "Про прокуратуру": до 15 липня 2015 року - Закон № 1789-ХІІ, з цієї дати - Закон України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VІІ (далі - Закон № 1697-VІІ).

Умови пенсійного забезпечення прокурорів і слідчих прокуратури до 15 липня 2015 року визначалися статтею 50-1 Закону № 1789-ХІІ.

Відповідно до частини 1 статті 50-1 Закону №1789-ХІІ прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Така пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.

Обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком (частина 20 статті 50-1 Закону №1789-ХІІ).

Частиною 17 статті 50-1 Закону №1789-ХІІ передбачалося, що призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.

В подальшому, до статті 50-1 Закону №1789-ХІІ вносилися зміни Законом України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08 липня 2011 року №3668-VI (надалі - Закон №3668-VI), унаслідок яких наведена вище частина 17 статті 50-1 Закону №3668-VI з 01 жовтня 2011 року стала 18, тобто відбулась зміна порядкового номеру частини статті, що регламентувала порядок та підстави перерахунку пенсії, проте її текст залишився незмінним.

14 жовтня 2014 року прийнято новий Закон України "Про прокуратуру" №1697-VІІ (надалі - Закон №1697-VІІ).

Відповідно до частини 2 статті 86 Закону №1697-VІІ пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.

Як встановлено з матеріалів справи ОСОБА_1 з 10.03.2006 року призначено пенсію за вислугу років, що обчислена відповідно до вимог Закону України "Про прокуратуру" №1789-ХІІ в розмірі 90% середньомісячного заробітку.

Проте, під час здійснення перерахунку пенсії позивача пенсійним органом безпідставно застосовано положення частини 2 статті 86 Закону №1697-VІІ, оскільки відповідні положення підлягають застосуванню лише при призначенні пенсії після набрання цією нормою чинності.

Так, у рішенні від 05 квітня 2001 №3-рп/2001 Конституційний Суд України вказав, що Конституція України закріпила принцип незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів. Закріплення принципу незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів є гарантією безпеки людини і громадянина, довіри до держави. Натомість, дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.

Таким чином, наведене вище свідчить про те, що на час звернення позивача до пенсійного органу із заявою про перерахунок пенсії виникла лише одна підстава її перерахунку, а саме збільшився розмір заробітної плати працівників органів прокуратури за відповідною посадою.

У зв`язку з чим, суд вважає, що відсотковий розмір вже призначеної пенсії є сталим та не може змінюватися, при цьому положення частини 2 статті 86 Закону №1697-VІІ підлягають застосуванню лише при призначенні пенсії після набрання цією нормою чинності.

З огляду на вищенаведені норми чинного законодавства та встановлені обставини, суд приходить до висновку, що дії відповідача щодо зменшення відсоткового значення розміру пенсії позивача із 90 відсотків до 60 відсотків є протиправними, а тому позовні вимоги в цій частині обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Щодо доводів позивача про протиправність дій відповідача в частині обмеження розміру пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром, суд зазначає наступне.

Матеріалами адміністративної справи підтверджується, та сторонами не заперечується, що позивачу пенсія була призначена відповідно до статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" №1789-XII від 05.11.1991 року, із 10.03.2006 року.

Редакція Закону України "Про прокуратуру" №1789-XII від 05.11.1991 станом на дату призначення позивачу пенсії за вислугу років не містила жодних обмежень щодо максимального розміру пенсії.

Згідно з частиною 1 статті 2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011 року №3668-VI (зі змінами, надалі - Закон №3668, в редакції, станом на 01.11.2020 року) максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру" тощо, не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Відповідно до пункту 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №3668, обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.

Отже, зміни стосуються саме призначення пенсії, а не її перерахунку, та застосування цих положень до правовідносин, які виникли до набрання ними чинності, суперечить вимогам частини 1 статті 58 Конституції України, якою передбачено, що закони та нормативні акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність.

Наведені в пункті 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №3668-VI норми є спеціальними, оскільки їх дія розповсюджується на окрему групу суб`єктів, яка обумовлена певними особливостями (зокрема, осіб, пенсія яким призначена до набрання чинності цим Законом, в яких розмір пенсії перевищує максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом тощо).

Судова колегія Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду в постанові від 17.09.2020 року у справі №826/11471/18 зазначила, що положення цього пункту спрямовані на врегулювання питань, які виникають у зв`язку із застосуванням Закону №3668 щодо осіб, права яких внаслідок такого застосування могли підлягати звуженню. У зв`язку з цим положення пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №3668, а саме - усі його чотири абзаци, застосовуються у системному зв`язку між собою.

Також, зазначає, що норми пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №3668-VI встановлюють межі застосування норм інституту "обмеження максимального розміру пенсії" за колом осіб в момент набуття чинності Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" №3668-VI та спрямовані на збереження соціальних прав і інтересів в сфері пенсійних відносин, реалізація яких мала місце до набуття вступу в силу даного Закону.

При цьому слід зазначити, що з часу набрання чинності вказаним Законом він поширює свою дію на всю територію України і розповсюджується на всіх осіб, які отримують пенсії за законодавством України (зокрема, призначені (перераховані) відповідно до нормативно-правових актів, вказаних у статті 2 Закону № 3668-VI).

Таким чином, на осіб, яким пенсія призначена (перерахована) відповідно до нормативно-правових актів, вказаних у статті 2 Закону №3668, та розмір якої перевищує максимальний розмір, встановлений даним Законом, поширюються приписи законодавства, чинні на час здійснення такого перерахунку.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постановах від 24.06.2020 року у справі 580/234/19; від 10.09.2020 року у справі № 280/5154/19; від 17.09.2020 року у справі № 826/11471/18; від 24.09.2020 року у справі №640/5854/19.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 10.12.2020 року у справі №580/492/19 зазначив, що з часу набрання чинності Законом №3668 він поширює свою дію на всю територію України і розповсюджується на всіх осіб, які отримують пенсію за законодавством України (зокрема, призначені (перераховані) відповідно до нормативно-правових актів, вказаних у статті 2 Закону №3668.

Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до частини 6 статті 13 Закону України від 02.06.2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Крім того, у рішенні Конституційного Суду України від 13 грудня 2019 року зазначено, що потреба у належному соціальному захисті працівників органів прокуратури випливає з характеру покладених на них службових обов`язків у зв`язку з виконанням ними функцій держави, є гарантією незалежності їх діяльності у ефективному судовому захисті прав громадян.

При цьому, необхідно врахувати висновки, викладені Конституційним Судом України у рішеннях від 08 червня 2016 року № 4-рп/2016, від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016, відповідно до яких обмеження пенсії максимальним розміром не може застосовуватись до окремих категорій працівників.

У зв`язку з викладеним, суд приходить до висновку щодо протиправності дій відповідача в частині обмеження максимальним розміром, пенсії позивача, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 04 березня 2021 року у справі №589/3997/16-а.

Відповідно до частини 2 статті 9 КАС України, Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З прохальної частини позовної заяви вбачається, що позивач просить визнати протиправним рішення відповідача, оформлене листом, яким йому відмовлено в здійсненні перерахунку пенсії. Разом з тим, відповідачем повідомлено, що перерахунок пенсії позивача здійснено, але з відповідним зменшенням відсоткового розміру пенсії та з обмеженням її максимальним розміром.

За таких обставин, належним способом відновлення порушеного права позивача є визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо не проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 у розмірі 90 відсотків заробітної плати, без обмеження її максимальним (граничним) розміром та зобов`язання відповідача здійснити відповідні дії.

Згідно зі статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частиною 1, 2 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Отже, перевіривши обґрунтованість доводів сторін та оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Визначаючись щодо розподілу судових витрат суд виходив з того, що згідно з частиною 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відтак, на користь позивача підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області понесені ним судові витрати зі сплати судового збору у сумі 908,00 грн.

Керуючись статтями 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо не проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 раніше призначеної пенсії за вислугу років у розмірі 90 відсотків від суми усіх складових заробітної плати (грошового забезпечення), зазначеної у довідці Вінницької обласної прокуратури № 21/177 від 02.11.2020 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.10.2020 року, виходячи із 90 відсотків від суми усіх складових заробітної плати (грошового забезпечення), визначеної у довідці Вінницької обласної прокуратури № 21/177 від 02.11.2020 року, без обмеження її максимальним (граничним) розміром, з урахуванням проведених виплат.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору при звернені до суду у сумі 908,00 грн. (дев`ятсот вісім гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 );

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (код ЄДРПОУ: 13322403, адреса: вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, Вінницька область, 21100).

Рішення в повному обсязі виготовлене: 25.06.2021 року.

Суддя Чернюк Алла Юріївна