Рішення № 97905839, 23.06.2021, Вінницький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Вінниця

23 червня 2021 р. Справа № 120/2796/20-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Крапівницької Н.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом:

ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області

про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, щодо виплати з 01.11.2011 року по 31.12.2014 року позивачу додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров`ю та підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, що проживає у зоні посиленого радіоекологічного контролю у меншому розмірі чим передбачають статті 39, 51 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Ухвалою суду від 30.06.2020 року відкрито провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою суду від 03.07.2020 року роз`єднано позовні вимоги у справі №120/2796/20-а. Ухвалено розглядати в межах провадження адміністративної справи №120/2796/20-а позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов`язання вчинити певні дії. Виділено в самостійне провадження позовні вимоги ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов`язання вчинити певні дії. Матеріали справи в цій частині передано відділу документального забезпечення (канцелярії) Вінницького окружного адміністративного суду для виконання вимог п.7 Розділу ІІІ Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України № 814 від 20.08.2019 року.

21.07.2020 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому Головне управління вважає позовні вимоги безпідставними та необґрунтованими. Стосовно позовних вимог ОСОБА_1 про нарахування та виплату із 01 листопада 2011 року по 31 грудня 2014 року додаткової пенси за шкоду, заподіяну здоров`ю у розмірі 15 відсотків мінімальної пенсії за віком та підвищення до пенси як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення в розмірі однієї мінімальної заробітної плати відповідно до вимог ст. 51 та 39 Закону №796-ХЇІ, зазначає, що Законами України "Про Державний бюджет України на 2011 рік", "Про Державний бюджет України на 2012 рік", "Про Державний бюджет України на 2013 рік", "Про Державний бюджет України на 2014 рік" були надані повноваження Кабінету Міністрів України визначати розміри і порядку виплати пільг, компенсацій і гарантій, установлених Законом №796-ХІІ. Враховуючи зазначені обставини, доплата до пенсії та додаткова пенсія, що визначені ст. 39 та 51 Закону №796-ХІІ в період з 23.07.2011 р. по 31.12.2014 року, виплачувалися ОСОБА_1 в розмірах визначених вище зазначеними постановами Кабінету Міністрів України.

05.08.2020 року від позивача надійшла відповідь на відзив, у якому останній не погоджується із твердженнями відповідача зазначеними у відзиві на позовну заяву з підстав, які більшою мірою зазначені у позовній заяві.

Ухвалою суду від 15.10.2020 року зупинено провадження в адміністративній справі №120/2796/20-а за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов`язання вчинити певні дії до набрання чинності рішенням Верховного Суду у зразковій справі №580/2371/20. Зобов`язано сторони повідомити суд про усунення обставин, що слугували зупиненню провадження у справі.

Ухвалою суду від 11.05.2021 року провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов`язання вчинити певні дії поновлено.

Ухвалою суду від 22.06.2020 року заяву ОСОБА_1 про залишення позовної заяви без розгляду в частині позовних вимог задоволено частково. Позовну заяву в частині позовних вимог "Визнати протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, щодо ненарахування та невиплати із 17 липня 2018 року підвищення до пенсії ОСОБА_1 , як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити із 17 липня 2018 року нарахування та виплату підвищення до пенсії ОСОБА_1 , як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що дорівнює одній мінімальній заробітній платі (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік)" - залишити без розгляду. У задоволенні решти вимог заяви відмовити.

Відповідно до наказу Голови Вінницького окружного адміністративного судув період з 28.05.2021 року по 18.06.2021 року Головуючий суддя Крапівницька Н.Л. перебувала у щорічній відпустці. З 19.06.2021 року по 21.06.2021 року відповідно до чинного законодавства України передбачено вихідні дні. Відтак, розгляд справи здійснюється 22.06.2021 року.

Дослідивши позовну заяву, відзив на позовну заяву, з`ясувавши усі обставини справи, перевіривши їх дослідженими доказами, суд встановив, що ОСОБА_1 , є пенсіонером та перебуває на пенсійному обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Вінницькій області, як непрацюючий пенсіонер.

Більше 40 років проживає в населеному пункті м. Ладижин, Вінницької області, який згідно з постановою Кабінету Міністрів Української PCP від 23.07.1991 №106 «Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української PCP про порядок введення в дію законів Української PCP «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» та «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи» належить до зони посиленого радіоекологічного контролю.

Проживання у зоні посиленого радіоекологічного контролю також підтверджується посвідченням Серії НОМЕР_1 .

31 травня 2020 року позивач звернулась до відповідача з запитом на інформацію. Відповідно до отриманої відповіді дізналася, що відповідач здійснював виплату з 01.11.2011 року по 31.12.2014 року позивачу додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров`ю та підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, що проживає у зоні посиленого радіоекологічного контролю у розмірі меншому чим передбачають вимоги статтей 39, 51 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а з 17.07.2018 року взагалі не нараховував та не виплачував підвищення до пенсії відповідно до ч. 2 ст. 39 Закону №796-ХІІ у редакції чинній до 1 січня 2015 року.

Позивач вважає дані дії та бездіяльність відповідача протиправними, адже вони порушують її права на належне пенсійне забезпечення, відтак, звернулась до суду із даним позовом.

Оцінюючи спірні правовідносини щодо наявності підстав для перерахунку пенсії позивача суд виходить із наступного.

Згідно зі ст. 49 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 №796-ХІІ (далі - Закон №796-ХІІ) пенсії особам, віднесеним до категорій 1,2,3,4, встановлюються у вигляді державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Відповідності до п.4 ч. 1 ст. 14 Закону №796-ХІІ для встановлення пільг і компенсацій визначаються такі категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи: особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років, - категорія 4..

Таким чином, оскільки позивача віднесено до 4 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, має право на одержання пенсії по інвалідності на підставі ст. 54 Закону №796-ХІІ та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, на підставі ст. 50 цього Закону.

Згідно зі ст. 51 Закону №796-ХІІ Особам, віднесеним до категорії 4, щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, призначається в розмірі 5 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Статтею 63 Закону №796-ХІІ визначено, що фінансування витрат, пов`язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, коштів, які враховуються при визначенні між бюджетних трансфертів, та інших джерел, не заборонених законодавством.

Суд враховує, що відповідно до Закону України "Про внесення змін до Закону України про Державний бюджет України на 2011 рік" від 14.06.2011 № 3491-VI, який набрав чинності 19.06.2011, внесено зміни у Прикінцеві положення Закону №796-ХІІ, якими встановлено, що у 2011 році норми і положення статей 39, 50, 51, 52, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", статей 14, 22, 37 та частини третьої статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік.

На виконання пункту 7 Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" 06 липня 2011 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову №745 "Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету" (далі - Постанова №745), яка набрала чинності з 23 липня 2011 року, пунктами 1 і 3 якої визначено інші розміри основної та додаткової пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв`язок з Чорнобильською катастрофою.

Підпунктом 3 пункту 3 Постанови №745 встановлено, що у всіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено причинний зв`язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, і пенсій у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, не можуть бути нижче для інших інвалідів, щодо яких встановлено причинний зв`язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою I групи - 710 гривень

У зв`язку з прийняттям Кабінетом Міністрів України Постанови №745, якою встановлено розмір основної та додаткової пенсії особам, які постраждали від наслідків Чорнобильської катастрофи, положення статей 39, 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" підлягають застосуванню лише до 23 липня 2011 року, а після вказаної дати застосуванню підлягають положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" та Постанови №745.

Таким чином, суд встановив, що відповідач правомірно з жовтня 2011 року при обчисленні розміру пенсії керувався Постановою №745.

Відповідно до пункту третього Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2012 рік" від 22 грудня 2011 року № 4282-VI, норми і положення статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України на 2012 рік.

Рішенням Конституційного Суду України від 25 січня 2012 року №3-рп/2012 визначено, що в аспекті конституційного подання положення частини 2 статті 96, пунктів 2, 3, 6 статті 116 Конституції України треба розуміти так, що повноваження Кабінету Міністрів України щодо розробки проекту закону про Державний бюджет України та забезпечення виконання відповідного закону пов`язані з його функціями, в тому числі щодо реалізації політики у сфері соціального захисту та в інших сферах. Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України. Суди під час вирішення справ про соціальний захист громадян керуються, зокрема, принципом законності. Цей принцип передбачає застосування судами законів України, а також нормативно-правових актів відповідних органів державної влади, виданих на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, в тому числі нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, виданих у межах його компетенції‚ на основі і на виконання Бюджетного кодексу України, Закону про Державний бюджет України на відповідний рік та інших законів України.

Також, пунктом четвертим Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2013 рік" від 6 грудня 2012 року №5515-VI встановлено, що у 2013 році норми і положення статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52 та 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України на 2013 рік.

Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" від 31 липня 2014 року №1622-VII, який набрав чинності 03 серпня 2014 року, доповнено Розділ "Прикінцеві положення" Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" пунктом 67, якими встановлено, що норми і положення статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52 та 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених положеннями постанови Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року №1210 "Про підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення".

Крім того, 28 грудня 2014 року прийнято Закон України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" № 80-VIII, пунктом 9 Прикінцевих положень якого встановлено, що норми і положення статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52 та 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Законом України "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи між бюджетних відносин" від 28 грудня 2014 року №79-VIII, який набув чинності 1 січня 2015 року, розділ VI Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України доповнено пунктом 26, яким встановлено, що норми і положення статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52 та 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Таким чином, визначення порядку та розмірів виплат особам з інвалідністю внаслідок Чорнобильської катастрофи у 2011, 2012 та 2013 бюджетних роках делеговано Кабінету Міністрів України.

Законом України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" 16 січня 2014 року №719-VII (у редакції, чинній до 3 серпня 2014 року) не передбачалось обмежень щодо застосування статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52 та 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Виходячи з пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами, з 01 січня 2014 по 02 серпня 2014 року включно, під час визначення розміру пенсії позивача застосуванню підлягали положення статей Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а не постанови Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року №1210.

Відповідно до пункту 3 статті 116 Конституції України, Кабінет Міністрів України забезпечує, зокрема, проведення політики у сфері соціального захисту.

Згідно з бюджетними призначеннями Кабінет Міністрів України встановлює розмір окремих видів компенсацій і допомог, зокрема постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" затверджено порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Із набуттям чинності Закону України "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи між бюджетних відносин" від 28 грудня 2014 року №79-VIII , Кабінету Міністрів України надано повноваження щодо визначення розміру виплат передбачених статтями 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52 та 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Тобто, враховуючи принцип пріоритетності Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" над підзаконним нормативно-правовим актом - Порядком обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року №1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", з 1 січня 2014 року нарахування та виплата основної та щомісячної додаткової пенсій за шкоду, заподіяну здоров`ю, повинно було здійснюватись у розмірі та на підставі Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Відтак, з 03 серпня 2014 року Законом України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" Кабінету Міністрів України надані повноваження встановлювати інші, ніж передбачені статтями Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", розміри державної та додаткової пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Отже, за період з 01 січня по 02 серпня 2014 року відповідач зобов`язаний був нарахувати та виплатити позивачу пенсію в розмірі, визначеному статтями Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а не Постановою №1210.

При цьому, в період з 01.11.2011 по 31.12.2013 та з 03.08.2014 по 31.12.2014 відповідач правомірно обчислював пенсію позивача у розмірі, встановленому Кабінетом Міністрів України, позаяк Законами України "Про Державний бюджет України" на відповідний рік було делеговано Кабінету Міністрів України повноваження встановлювати розмір таких виплат і вказані Закони неконституційними визнані не були.

Вказаний висновок узгоджується з позицією Верховного Суду, викладену у постановах від 21 лютого 2018 року у справі №619/2262/17, від 19 червня 2018 року у справі №344/14522/17, від 11 вересня 2018 року у справі №522/6810/17.

Відповідно до статей 1, 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують, як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У пункті 28 рішення Європейського суду з прав людини "Валентина Ніканорівна Великода проти України" від 03 червня 2014 року (заява № 43331/12) зазначено про те, що зменшення розміру пенсійного забезпечення не є порушенням права власності у розумінні Протоколу № 1, оскільки таке зменшення відбувається шляхом внесення законодавчих змін до акта, яким встановлено таке право власності. Суд зауважив, що першою і найважливішою вимогою статті 1 Протоколу №1 є те, що будь-яке втручання з боку державних органів в мирне володіння майном, повинно бути законним і що воно повинне переслідувати законну мету в інтересах суспільства. Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним переслідуваній меті. Іншими словами, необхідно знайти справедливий баланс до вимог загальних інтересів спільноти та вимог захисту основних прав особистості. Необхідний баланс не буде знайдений, якщо особі або особам доводиться нести індивідуальний і надмірний тягар. Зменшення розміру пенсії могло бути обумовлено міркуваннями економічної політики та фінансових труднощів, з якими зіткнулася Україна.

Цим же рішенням Європейський суд з прав людини підтвердив, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави. Отже, зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

Аналогічного висновку дійшов Конституційний Суд України у рішенні від 26.12.2011 №20-рп/2011.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з нормами частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (стаття 90 КАС України).

Відтак, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та рішення і докази, надані позивачем, суд робить висновок, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Оскільки в задоволенні позовних вимог відмовлено, сума судового збору відповідно до вимог ст.139 КАС України стягненню на користь позивача не підлягає.

Керуючись статтями 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП за ДРФО НОМЕР_2 , НОМЕР_3 )

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (Місцезнаходження юридичної особи: 21100, Вінницька обл., м. Вінниця, Хмельницьке шосе, буд. 7, ЄДРПОУ-13322403, E-mail: gu@vn.pfu.gov.ua).

Суддя підпис Крапівницька Н. Л.

Згідно з оригіналом Суддя:

Секретар: