Рішення № 97904873, 23.06.2021, Селидівський міський суд Донецької області

Справа № 242/2272/21

Провадження № 2-а/242/38/21

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

23 червня 2021 року м. Селидове

Селидівський міський суд Донецької області в складі: головуючого судді Владимирської І.М., за участю секретаря судового засідання Гандзюк К.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в м. Селидове адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Слобожанської митниці Держмитслужби про визнання протиправною та скасування постанови про порушення митних правил,

В С Т А Н О В И В:

Позивач 26.04.2021 року звернувся до Селидівського міського суду Донецької області з позовом до Слобожанської митниці Держмитслужби про визнання протиправною та скасування постанови про порушення митних правил. В обґрунтування позову зазначив, що 28.01.2020 року відповідачем винесено постанову про порушення митних правил, передбачених ст. 485 Митного кодексу України та накладено на нього стягнення у виді штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів, що складає 9825 грн. 03 коп. Відповідно до обставин, встановлених в зазначеній постанові, позивач нібито через декларанта ОСОБА_2 (ФОП ОСОБА_3 ), до сектору митного оформлення «Тростянець» митного поста «Суми» Слобожанської митниці Держмитслужби надано митну декларацію IM40ДЕ №UA807310/2020/000751 з метою оформлення відповідного до митного режиму «імпорт» товару «Автомобіль легковий, бувший у використанні – 1 шт. Марка MITSUBISHI OUTLANDER. У якості підстави для митного оформлення товару разом з митною декларацією IM40ДЕ №UA807310/2020/000751від 28/01/2020 року були подані необхідні документи, в тому числі: invoice від 20.01.2020 № 20.01/0645 на суму 7 218 USD(177 551,25 грн.) та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 20.01.2020 № НОМЕР_1 . З метою перевірки достовірності наданих документів відповідачем було направлено запит до митних органів Грузії. В результаті опрацювання отриманої відповіді (надісланої листом Держмитслужби від 20.10.2020 № 20/20-02-01/7.14/2140) встановлено, що відповідно до інформації, викладеної у супровідному листі митних органів Грузії, вартість транспортного засобу MITSUBISHI OUTLANDER (VIN: НОМЕР_2 ) склала 7218 USD, а вартість його транспортування склала 2 071 USD. Таким чином, загальна вартість експортованого із республіки Грузія зазначеного транспортного засобу склала 9 289 USD (228 494,54 грн.). За митною декларацією ІМ40ДЕ №UA807310/2020/000751 від 28.01.2020 року митна вартість визначена у сумі 218 260,13 грн.(еквівалент 8 872,9 USD). Загальна сума сплачених митних платежів за митною декларацією ІМ40ДЕ №UA807310/2020/000751 склала 73 681,94 грн. Відповідно до митного контролю, проведеного відповідачем, було встановлено, що митна вартість транспортного засобу MITSUBISHI OUTLANDER (VIN: НОМЕР_2 ) становить 9289 USD (228 494,54 грн.). Митні платежі за товари, що підлягали б сплаті з розрахунку їх митної вартості, зазначеної митними органами Грузії, склали суму 76 956,95 грн. Сума недоборів митних платежів за МД ІМ40ДЕ №UA807310/2020/000751 склала 3 275,01 грн. В ході провадження по справі був опитаний декларант – ФОП ОСОБА_2 , який повідомив, що документи він отримав від власника даного транспортного засобу ОСОБА_4 , який був зазначений у восьмій графі митної декларації ІМ40ДЕ №UA807310/2020/000751 від 28.01.2020 року. Вищезазначений автомобіль прибув з Грузії після відновлення. Перед митним оформленням даного автомобіля була проведена незалежна експертиза з визначення вартості колісного транспортного засобу «MITSUBISHI OUTLANDER», VIN: НОМЕР_2 , 2018 року випуску, що ввозиться на митну територію України. Таким чином, 28.01.2020 року, з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру на суму 3 275,01 грн. Позивачем нібито були надані декларанту для внесення в митну декларацію ІМ40ДЕ №UA807310/2020/000751 від 28.01.2020 року неправдиві відомості, необхідні для визначення митної вартості. Позивач вважає, що адміністративне провадження відносно нього було проведене не всебічно, не повно та без об`єктивного з`ясування обставин адміністративного правопорушення - (причин та умов). В фабулі протоколу про порушення митних правил № 0926/80700/20 зазначено, що за митною декларацією №UA807310/2020/000751 від 28.01.2020 року, митна вартість, визначена декларантом(метод № 6 в графі 46 МД) 218 260, 13 (еквівалент 8 872,9 доларів США). Загальна сума сплачених митних платежів за митною декларацією ІМ40ДЕ №UA807310/2020/000751 склала 73 681,94 грн. А в подальшому зазначаються норми (ч.4, п.5 ч.10 ст.58) Митного кодексу України, які стосуються методу визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) – 1 метод визначення митної вартості, що суперечить вимогам чинного законодавства та є неприпустимим. В графі 43 «Метод визначення митної вартості» митної декларації ІМ40ДЕ №UA807310/2020/000751 зазначено 6-резервний метод. При визначені митної вартості за резервним методом в митній декларації не вказуються окремо витрати на транспортування, а просто зазначається загальна митна вартість. Митний орган погодився з визначеною декларантом митною вартістю за резервним методом, ніякого корегування митної вартості з боку митного органу не відбувалось. Крім того, у митного органу, крім супровідного листа митних органів Грузії, де зазначена вартість транспортування в сумі 2071 доларів США, немає жодного документу (рахунок - фактура, чек, транспортний документ – білет, тощо), який би підтверджував, що вартість транспортування становить саме таку суму. Вартість транспортування з Грузії в сумі 2071 доларів США не відповідає дійсності, оскільки транспортування авто з США коштує в рази дешевше, а Грузія знаходиться набагато ближче до України, ніж Сполучені штати Америки. Крім того, відповідно до відомостей зазначених у спірній постанові та протоколі про порушення митних правил №0926/80700/20 за ознаками адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 485 МК України позивач не є власником транспортного засобу, не є декларантом та особою зацікавленою у подачі неправдивих відомостей для розрахунку митних платежів (не є одержувачем (імпортером) задекларованого товару та особою, відповідальною за фінансове врегулювання (сплату нарахованих митним брокером митних платежів). Також, всупереч вимогам ст. 489 Митного кодексу України відповідач не встановив у діях позивача наявність спеціальної протиправної мети щодо заявлення неправдивих відомостей у митній декларації. Про наявність такої мети не свідчать і подані декларантом під час митного оформлення документи. Відповідачем не доведено наявність у діях позивача умислу на вчинення правопорушення, відповідальність за яке встановлена ст. 485 МК України. Також, відповідно до протоколу про порушення митних правил №0926/80700/20 від 02.11.2020р. інкриміноване позивачу правопорушення виявлено відповідачем 02.11.2020 року. Спірною постановою адміністративне стягнення за виявлене правопорушення накладено на позивача 13.04.2021 року. Справу про адміністративне правопорушення розглядалося у відсутність позивача. У порушення ч.5 ст.494 Митного кодексу України йому не було роз`яснено мої права передбачені ст. 498 цього Кодексу. Позивач не був ознайомлений із матеріалами справи, не отримав копії протоколу, та інших документів, що є у справі, не був присутніми під час розгляду справи у митному органі. Отже він не був належним чином повідомленим про день та час розгляду справи, не знав де буде розглядатися справа, отже позбавлений можливості, подавати докази, брати участь у їх дослідженні, заявляти для клопотання та відводи, під час розгляду справи користуватися юридичною допомогою захисника, давати усні і письмові пояснення, подавати свої доводи, міркування та заперечення, а також користуватися іншими правами, наданими мені законом. Враховуючи, що копію оскаржуваної постанови від 13.04.2021р. позивачу було відправлено 16.04.2021р. та ним було отримано лише 20.04.2021р. позивач вважає, що строк на оскарження, встановлений ст. 289 КпАП України ним було пропущено із поважних причин, який необхідно відновити для отримання доступу до суду та відновлення його порушених прав шляхом звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом про її оскарження. Просить поновити строк для оскарження постанови в справі про порушення митних правил № 0926/80700/20 від 13 квітня 2021 року винесену в.о. заступника начальника Слобожанської митниці Держмитслужби Мороз Русланом Сергійовичем про притягнення його до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 485 МК України у вигляді штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів, що становить суму 9825,03 грн. Постанову в справі про порушення митних правил № 0926/80700/20 від 13 квітня 2021 року винесену в.о. заступника начальника Слобожанської митниці Держмитслужби Мороз Русланом Сергійовичем про притягнення його до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 485 МК України у вигляді штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів, що становить суму 9825,03 грн. - скасувати. Провадження у справі про порушення митних правил відносно нього за ст. 485 МК України закрити.

Ухвалою Селидівського міського суду Донецької області від 26.04.2021 року відкрито провадження у справі та призначено до судового розгляду.

Позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_5 в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, надали заяву, в якій просять розглянути справу в їх відсутності, позовні вимоги підтримують та просять задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що вважає пред`явлені позовні вимоги необґрунтованими, безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають, оскільки 28.01.2020 громадянин України ОСОБА_1 через декларанта ОСОБА_6 (ФОП ОСОБА_3 1.1. НОМЕР_3 ), надав до сектору митного оформлення “Тростянець” митного поста “Суми” Слобожанської митниці Держмитслужби митну декларацію ІМ40ДЕ №UA807310/2020/000751 з метою оформлення відповідно до митного режиму «імпорт» товару “Автомобіль легковий, бувший у використанні-1 шт. Марка MITSUBISHI. Модель OUTLANDER. Номер кузова (VIN: НОМЕР_4 ). Календарний рік виготовлення 07/2018. Модельний рік виготовлення 2018. Колір чорний. Тип кузова універсал. Тип двигуна бензиновий. Робочий об`єм циліндрів двигуна 2 359 смЗ”. У якості підстави для митного оформлення товарів разом з митною декларацією ІМ40ДЕ № UA807310/2020/000751 від 28.01.2020 року були подані необхідні документи, в тому числі: invoice від 20.01.2020 №20.01/0645 на суму 7 218 USD ( 177551,25 грн.) та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 20.01.2020 № НОМЕР_1 . Продавцем товару, відповідно до наданих в Слобожанську митницю Держмитслужби документів, зазначено Caucasus Auto Import (Georgia, Tbilisi, ak. Tsereteli ave, 142). З метою перевірки достовірності наданих документів, Слобожанською митницею Держмитслужби було направлено запит до митних органів Грузії. В результаті опрацювання отриманої відповіді (надісланої листом Держмитслужби від 20.10.2020 №20/20-02-01/7.14/2140), встановлено, що відповідно до інформації, викладеної у супровідному листі митних органів Грузії, вартість транспортного засобу MITSUBISHI OUTLANDER (VIN: НОМЕР_4 ) склала 7 218 USD, а вартість його транспортування склала 2 071 USD. Таким чином загальна вартість експортованого із Республіки Грузія зазначеного транспортного засобу склала 9 289 USD (228 494,54 грн.). За митною декларацією ІМ40ДЕ №UA807310/2020/000751 від 28.01.2020 митна вартість визначена декларантом (метод №6 в графі 46 МД) 218 260,13 грн. (еквівалент 8 872,9 USD). Загальна сума сплачених митних платежів за митною декларацією ІМ40ДЕ №UA807310/2020/000751 склала 73 681,94 грн. Відповідно до ч.4. статті 58 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари додаються витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, відповідно до п.5 ч.10 ст. 58 Митного кодексу України. Відповідно до результатів митного контролю, проведеного Слобожанською митницею Держмитслужби, було встановлено, що митна вартість транспортного засобу MITSUBISHI OUTLANDER (VIN: НОМЕР_4 ) становить 9289 USD (228 494,54 грн.). Митні платежі за товари, що підлягали б сплаті з розрахунку їх митної вартості, зазначеної митними органами Грузії склали суму 76 956,95 грн. Сума недоборів митних платежів за МД ІМ40ДЕ № UA807310/2020/000751 склала З 275,01 грн. В ході провадження по справі був опитаний декларант ОСОБА_6 (ФОП ОСОБА_3 1.1. НОМЕР_3 ). Його пояснення були враховані під час розгляду справи. Таким чином, 28.01.2020 ОСОБА_1 були надані декларанту для внесення в митну декларацію ІМ40ДЕ №UA807310/2020/000751 від 28.01.2020 з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру на суму 3 275,01 грн. неправдиві відомості, необхідні для визначення митної вартості. Вважають, що в даному випадку в діях позивача наявний склад порушення митних правил, передбачений ст. 485 МК України. З указаних причин позивача цілком правомірно та обґрунтовано притягнуто Слобожанською митницею Держмитслужби до адміністративної відповідальності згідно ст.485 МК України за вчинене ним правопорушення. У зв`язку з чим, просять відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі.

Згідно з ч. 2 ст. 286 КАС України, позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).

Відповідно до змісту оскаржуваної постанови № 0926/80700/20 від 13.04.2021 року, позивач ОСОБА_1 не приймав участі в розгляді справи про порушення митних правил, постанову згідно матеріалів справи, отримано позивачем лише 20.04.2021 року.

Враховуючи викладене, положення ст. 286 КАС України, ст. 289 КУпАП, суд приходить до висновку, що позивач при зверненні до суду з позовом 26.04.2021 року, щодо оскарження постанови від 13.04.2021 року, не порушив передбачений десятиденний строк для захисту своїх прав в судовому порядку.

Дослідивши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 3 Конституції України, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав свобод людини є головним обов`язком держави.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно із ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6)розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Постановою про порушення митних правил № 0926/80700/20 від 13.04.2021 року позивача було визнано винним в скоєнні правопорушення, передбаченого ст. 485 МК України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів, що складає 9825,03 грн.

Згідно із ч. 1 ст. 458 Митного кодексу України порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред`явлення їх митним органам для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на митні органи цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.

Види порушень митних правил та відповідальність за такі правопорушення визначені статтями 468 - 485 Митного кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 459 Митного кодексу України загальним суб`єктом адміністративної відповідальності за порушення митних правил вважається особа, яка досягла 16-річного віку, а при вчиненні порушення митних правил підприємствами - посадові особи цих підприємств.

Разом з тим, з врахуванням диспозицій статей 468 - 485 Митного кодексу України суб`єктами певних порушень митних правил можуть бути лише спеціальні суб`єкти, тобто особи, які крім загальних ознак, визначених частиною 2 статті 459 Митного кодексу України, наділені певними додатковими ознаками.

Частиною 1 статті 485 Митного кодексу України встановлено адміністративну відповідальність за заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою митному органу документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, за відсутності ознак злочину, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв`язку з якими було надано такі пільги.

Згідно з пунктом 8 частини першої статті 4 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі -МК) декларант - особа, яка самостійно здійснює декларування або від імені якої здійснюється декларування.

Диспозиція ст. 485 Митного кодексу України передбачає спеціальну протиправну мету дій декларанта щодо заявлення неправдивих відомостей - неправомірне звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру. Наявність спеціальної протиправної мети вказує на те, що правопорушення може бути вчинене виключно з умисною формою вини та лише декларантом або уповноваженою ним особою, оскільки на момент подачі декларації декларант (уповноважена ним особа) повинен усвідомлювати факт заявлення неправдивих відомостей та умисно бажати, щоб заявлені ним неправдиві відомості вплинули на розмір митних платежів, які необхідно сплатити за митне оформлення задекларованого ним товару. Конкретизація диспозицією зазначеної статті спеціальної мети впливає й на конкретизацію спеціального суб`єкта вказаного адміністративного правопорушення, яким в даному випадку, з урахуванням вимог п. 8 ч. 1 ст. 4 та ч. 8 ст. 264 Митного кодексу України, може бути лише декларант або уповноважена ним особа.

Суд звертає увагу на те, що позивач ОСОБА_1 до таких не належить, оскільки, як слідує із поданих для декларації документів, товар легковий автомобіль марки MITSUBISHI, модель OUTLANDER, номер кузова VIN: НОМЕР_2 , ввозився на митну територію України ОСОБА_2 (ФОП ОСОБА_3 ) та декларувався ним згідно з митною декларацією ІМ40ДЕ №UA807310/2020/000751, а позивач лише виконував функцію перевізника, а відповідно не є суб`єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 485 Митного кодексу України та не може нести адміністративну відповідальність за вчинення такого.

Крім того про той факт, що ОСОБА_1 в даному випадку виступав лише перевізником товару, свідчить і акт про проведення огляду (переогляду) транспортних засобів від 25.01.2020 року (а.с. 61).

Такий висновок також відповідає правовій позиції Вищого адміністративного суду України, яка викладена в ухвалах від 02 червня 2016 року у справі № К/800/54221/15 та від 07 вересня 2016 року у справі № К/800/12252/16 та в постанові Верховного Суду від 06 листопада 2018 року № 607/15295/15-а.

Слід також зауважити, що крім цього, в рішенні «Надточій проти України» Європейський Суд з прав людини у справі зазначив, що «положення Митного кодексу безпосередньо поширюються на всіх громадян, які перетинають кордон та регулюють їх поведінку шляхом застосування стягнень (штраф та конфіскація), які є як покаранням, так і стримуванням від порушення. Таким чином, митні правопорушення, які розглядаються, мають ознаки, притаманні «кримінальному обвинуваченню» у значенні статті 6 Конвенції».

Згідно з рішенням Європейського Суду з прав людини у справі «Авшар проти Туреччини» в оцінці доказів Суд встановив стандарт доказування «поза розумним сумнівом». Таке доказування передбачає співіснування досить вагомих, чітких та узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій факту, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.

Отже, в справі про порушення митних правил винуватість особи має бути також доведена поза розумним сумнівом.

Статтею 485 МК України передбачена адміністративна відповідальність за дії, спрямовані на неправомірне звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру, а також інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів.

Склад порушення, передбаченого статтею 485 Митного кодексу України обумовлює наявність в діях особи особливої мети - ухилення від сплати податків та зборів, або зменшення їх розміру, та вини у формі прямого умислу.

Відповідно до статті 486 Митного кодексу України завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню порушень митних правил, та запобігання таким правопорушенням. Згідно із статтею 489 Митного кодексу України посадова особа при розгляді справи про порушення митних правил зобов`язана з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 49 Митного кодексу України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм Митного кодексу України (частина перша статті 51 Митного кодексу України).

Відповідно до частини першої статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документи, які підтверджують митну вартість, визначені частиною другою статті 53 Митного кодексу України.

Частиною 1 ст. 55 МК України встановлено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 351 МК України орган доходів і зборів має право провести документальну невиїзну перевірку в порядку передбаченому ч.ч.3-9 цієї ж ст. 351 МК України з використанням передбачених п.5 ст.352 МК України отриманих від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджених відомостей щодо вартісних, кількісних або якісних характеристик, країни походження, складу та інших характеристик, які мають значення для оподаткування товарів, їх ввезення (пересилання) на митну територію України …, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення.

Таким чином, закон відносить до предмета доказування визначення розміру митних платежів, від сплати яких має намір ухилитись винна особа. Визначення такого розміру має істотне значення і з огляду на санкцію ст.485 МК України, яка визначена в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів.

Як встановлено судом для митного оформлення транспортного засобу було подано митну декларацію типу IM40ДЕ № UA807310/2020/000751 та invoice № 201/0645 від 20.01.2020 року фірми «CAUCASUS AUTO IMPORT», згідно яких вартість транспортного засобу «MITSUBISHI” модель «OUTLANDER», номер кузова VIN: НОМЕР_4 складає 7 218 доларів США.

Суд звертає увагу, що вищевказані документи, не містять будь-яких розбіжностей, ознак підробки та у них наявні всі необхідні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару та ціни, що була фактично сплачена за цей товар.

Будь-які докази щодо фальсифікації поданих до митного оформлення в Україні документів, їх недійсності чи недостовірності в матеріалах справи відсутні.

Досліджені матеріали справи про порушення митних правил свідчать, що рішення про коригування митної вартості в порядку ст. 55 МК України митницею не виносилось, а невиїзна документальна перевірка в порядку ст.ст. 351-354 МК України не проводилась.

Інших, передбачених законом, доказів щодо належного розміру митних платежів матеріали справи не містять.

Ні чинним Митним кодексом України, ні іншими законодавчими та підзаконними нормативними актами не передбачено право підрозділу органу доходів і зборів визначати розмір митних платежів у спосіб, відмінний від передбаченого вищенаведеними положеннями Митного кодексу України.

Через це суд вважає визначення розміру митних платежів підрозділом митниці без винесення рішення про коригування митної вартості або за результатами документальної невиїзної перевірки незаконним, оскільки воно не відповідає положенням ст. ст. 55, 295, 351-354 МК України.

З огляду на такі міркування службова записка підрозділу митниці може використовуватись для службових цілей, однак не відповідає ознакам допустимого доказу в справі про порушення митних правил.

Як вбачається з матеріалів справи судом встановлено, що підставою для складання протоколу про порушення митних правил та головним доказом для притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за передбачене ст. 485 МК України правопорушення було одержано супровідний лист митних органів Грузії, де фактична вартість транспортного засобу MITSUBISHI OUTLANDER (VIN: НОМЕР_4 ) з урахуванням витрат на транспортування складає 9289 доларів USD.

Слобожанська митниця Держмитслужби, взявши до уваги єдиним і беззаперечним доказом документи органів Грузії, не перевірила обставин завершення експорту товару; для усунення всякого роду сумнівів не вчинила запитів відповідним компаніям, які фігурують відправниками товару по документах, поданих до митного оформлення декларантом митним брокером ФОП « ОСОБА_2 » ОСОБА_7 .

З наведеного суд вважає, що самі по собі документи митних органів Грузії не є виключними, беззаперечними і визначальними доказами винуватості ОСОБА_1 у порушенні митних правил та не доводять наявності у його діях умислу на неправомірне звільнення від сплати митних платежів в повному обсязі шляхом надання неправдивих відомостей щодо вартості товару.

В оскаржуваній постанові посадова особа митниці жодним чином не обумовила підстав надання переваги в доказовій силі документам Грузії, аніж тим, що подані до митного оформлення на Слобожанській митниці Держмитслужби.

Через такі обставини суд вважає встановленим факт неповноти і необ`єктивності провадження в справі про порушення митних правил, що свідчить про порушення принципу доведення винуватості «поза розумним сумнівом» і дає підстави для скасування оскаржуваної постанови відповідно до п.2 ч.1 ст.531 МК України.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що відповідач як суб`єкт владних повноважень не довів, що позивач є суб`єктом порушення митних правил та наявність умислу в діях позивача, спрямованого на вчинення порушення митних правил, передбаченого статтею 485 Митного кодексу України, а також переслідування мети, спрямованої на неправомірне зменшення розміру митних платежів.

Поміж іншим, суд звертає увагу, що частиною першою статті 522 Митного кодексу України визначено, що справи про порушення митних правил, передбачені, зокрема,статтею 485 цього Кодексу, розглядаються органами доходів і зборів.

Відповідно до частини першої статті 467 Митного кодексу України (в редакції, чинній на момент вчинення адміністративного правопорушення) Якщо справи про порушення митних правил відповідно до статті 522 цього Кодексу розглядаються органами доходів і зборів, адміністративне стягнення за порушення митних правил може бути накладено не пізніше, ніж через шість місяців з дня вчинення правопорушення, а у разі розгляду органами доходів і зборів справ про триваючі порушення митних правил, у тому числі передбачені статтями 469, 477-481, 485 цього Кодексу, - не пізніше, ніж через шість місяців з дня виявлення цих правопорушень.

Частиною першою статті 467 Митного кодексу України (в редакції, чинній на момент притягнення позивача до адміністративної відповідальності) Якщо справи про порушення митних правил відповідно до статті 522 цього Кодексу розглядаються митними органами або судами (суддями), адміністративне стягнення за порушення митних правил може бути накладено не пізніше ніж через шість місяців з дня виявлення правопорушення. Строк накладення адміністративних стягнень у справах про порушення митних правил зупиняється на час розгляду таких справ судом.

З огляду на викладені норми, адміністративне стягнення за порушення митних правил, передбачене статтею 485 Митного кодексу України, може бути накладено органом доходів і зборів не пізніше ніж через шість місяців з дня виявлення правопорушення.

Згідно зі статтею 491 Митного кодексу України підставами для порушення справи про порушення митних правил є: 1) безпосереднє виявлення посадовими особами органу доходів і зборів порушення митних правил; 2) офіційні письмові повідомлення про вчинення особою порушення митних правил, отримані від правоохоронних органів, а також органів, що здійснюють види контролю, зазначені у частині першій статті 319 цього Кодексу; 3) офіційні письмові повідомлення про вчинення порушення митних правил, отримані від митних та правоохоронних органів іноземних держав, а також від міжнародних організацій.

Правові висновки, що порушення митних правил як передбачене у частині першій статті 485 МК України (надання з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості) є триваючим порушенням викладена у постановах Верховного Суду від 21 січня 2021 року у справі № 751/11498/16 (провадження №К/9901/32237/18), від 29 серпня 2019 року у справі № 521/15289/15-а (провадження №К/9901/11942/18), від 25 червня 2019 року у справі № 686/13090/17 (провадження № К/9901/3053/17), від 29 серпня 2019 року у справі №461/7815/16-а (провадження №К/9901/43152/18), від 6 листопада 2018 року у справі № 607/15295/15-а (провадження №К/9901/12447/18).

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Згідно з ч. 3 ст. 286 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у відповідності до ст. 139 КАС України суд враховує, що позивач сплатив при подачі позову судовий збір у розмірі 454 грн. 00 коп., то ця сума судового збору підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1, 7, 245, 247, 251, 280, 283, 286 КУпАП, ст. ст. 9, 72-77, 94, 139, 205, 241-246, 250, 251, 286, 293, 295 КАС України, -

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_5 ) до Слобожанської митниці Держмитслужби (місцезнаходження: 61003, м. Харків, вул. Короленка, б. 16Б, ЄДРПОУ 43332958) про визнання протиправною та скасування постанови про порушення митних правил– задовольнити.

Постанову в.о. заступника начальника Слобожинської митниці Держмитслужби Мороз Руслана Сергійовича № 0926/80700/20 від 13 квітня 2021 року про накладення на ОСОБА_8 адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 485 Митного кодексу України у виді штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів, що складає 9825 (дев`ять тисяч вісімсот двадцять п`ять) грн. 03 коп. – скасувати, справу про притягнення ОСОБА_9 до адміністративної відповідальності за ст. 485 Митного кодексу України – закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Слобожинської митниці Держмитслужби на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Селидівський міський суд Донецької області протягом десяти днів з дня його проголошення, а після початку її функціонування, безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя І.М. Владимирська