Рішення № 97903389, 16.06.2021, Солом'янський районний суд міста Києва

Провадження №2-о/760/159/21

Справа №760/18937/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 червня 2021 року Солом`янський районний суд міста Києва в складі:

головуючої судді - Усатової І.А.,

при секретарі - Омелько Г.Т.,

за участю:

заявника: ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Міністерство юстиції України, про встановлення факту, що має юридичне значення, -

В С Т А Н О В И В:

Заявник звернувся до суду із даною заявою та просив встановити факт, що до нього не застосовуються обмеження, визначені Законом України «Про очищення влади» від 16 вересня 2014 року.

В обґрунтування вимог заявник вказав, що у період з 31 березня 2008 року по 12 листопада 2013 року перебував на посаді заступника прокурора Хмельницької області, а з 02 грудня 2013 року по 18 березня 2014 року - на посаді заступника голови Львівської обласної державної адміністрації-керівника апарату ОДА. З останньої посади заявника було звільнено за поданою ним заявою на підставі ст. 10 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» у зв`язку з припиненням повноважень голови обласної державної адміністрації.

ОСОБА_1 констатує, що перебування на вказаних посадах може мати наслідком обмежувальні заходи відповідно до Закону України «Про очищення влади» від 16 вересня 2014 року.

Разом з тим заявник вважає, що згідно з статтею 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України, а відповідно до ч. 2 ст. 38 Конституції України громадяни користуються рівним право доступу до державної служби.

Також заявник посилається на норми Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, стаття 6 якої передбачає, що кожен, кого звинувачено у вчиненні правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

ОСОБА_1 наголошує, що відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «Полях проти України» застосування до заявників передбачених Законом «Про очищення влади» заходів не передбачало жодної індивідуальної оцінки їхньої поведінки. Насправді, ніколи не стверджувалося, що самі заявники вчинили які-небудь конкретні дії, що підривали демократичну форму правління, верховенство права, національну безпеку, оборону або права людини. Вони були звільнені на підставі Закону лише тому, що обіймали певні відносно високі посади державної служби, коли пан Янукович був Президентом України.

Заявник зауважує, що тривалість провадження у Конституційному Суді України щодо конституційності положень Закону України «Про очищення влади» юридичного захисту неефективним, тому він змушений звернутися до суду з відповідною заявою.

З огляду на викладене просить заяву задовольнити.

Ухвалою судді від 12 жовтня 2020 року у справі відкрито провадження.

Заявник подав до суду клопотання від 12 січня та 30 березня 2021 року про відкладення розгляду справи.

Представник заінтересованої особи в судове засідання не з`явився, про дату та час розгляду справи повідомлявся належним чином, про що свідчить розписка в отриманні поштового повідомлення.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, дійшов такого висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про: 1) обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи; 2) надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності; 3) визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою; 4) усиновлення; 5) встановлення фактів, що мають юридичне значення; 6) відновлення прав на втрачені цінні папери на пред`явника та векселі; 7) передачу безхазяйної нерухомої речі у комунальну власність; 8) визнання спадщини відумерлою; 9) надання особі психіатричної допомоги в примусовому порядку; 10) примусову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу; 11) розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб.

Частинами першою та другою статті 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

Можна зробити висновок, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов, а саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.

Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:

- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення;

- встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;

- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);

- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.

У заяві про встановлення факту, що має юридичне значення, заявник не обґрунтовував, для відновлення яких саме порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів йому необхідно, щоби суд встановив факт незастосування до заявника обмежень, визначених Законом України «Про очищення влади» від 16 вересня 2014 року.

У вказаній заяві не міститься жодних доводів про те, що будь-хто порушує, не визнає чи оспорює права заявника, як і про те, що є обґрунтовані фактами ризики їх порушення, невизнання чи оспорювання.

З огляду на зміст заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, суд вважає, що заявник звернувся до суду з метою отримання доказу, який би підтверджував право займати посади державної служби.

Не підлягає розгляду в порядку встановлення факту, що має юридичне значення, спір щодо застосування чи незастосування до заявника положень певного законодавчого акту.

З огляду на наведене, суд не знаходить підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 , заінтересована особа: Міністерство юстиції України, про встановлення факту, що має юридичне значення.

Виходячи з вищевикладеного, керуючись ст. ст. 76, 263-365, 315, 354 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні заяви ОСОБА_1 , заінтересована особа: Міністерство юстиції України, про встановлення факту, що має юридичне значення - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: І.А. Усатова