Рішення № 97901569, 25.06.2021, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

25 червня 2021 року Справа № 903/333/21

за позовом: Акціонерного товариства "Страхова компанія "Країна", м.Київ

до відповідача: ОСОБА_1 , с.Княгининок, Луцький р-н., Волинська обл.

про стягнення 15 898 грн. 27 коп.

Суддя Кравчук А. М.

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

12.05.2021 на адресу Господарського суду Волинської області надійшла позовна заява Акціонерного товариства "Страхова компанія "Країна" до ОСОБА_1 про стягнення 15 898 грн 27 коп. матеріальної шкоди та судових витрат по справі.

Позовна заява подана в порядку ч. 2 ст. 38 Закону України “Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, як регресний позов до власника транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, після сплати позивачем страхового відшкодування потерпілій особі.

Ухвалою суду від 13.05.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами; запропоновано відповідачу подати суду в порядку статей 165, 178 Господарського процесуального кодексу України не пізніше п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали відзив на позов і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову при їх наявності, одночасно копію відзиву надіслати позивачу, докази чого подати суду. У разі наявності заперечень щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження відповідачу подати суду заяву із обґрунтуванням заперечень протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали.

Ухвалу суду відповідач отримав 17.05.2021, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.42).

Відзив відповідача, заперечення щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін на адресу суду не надходили. Строк для подачі відзиву по 01.06.2021.

Згідно ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В силу вимог ч. 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Враховуючи відсутність відзиву, закінчення строку на його подання, ст. 248 ГПК України щодо розгляду справи у спрощеному провадженні у розумні строки, призначення справи без повідомлення сторін, що норми ст. 74 ГПК України щодо обов`язку суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, відсутність відзиву з відповідними вказівками на незгоду відповідача з будь-якою із обставин справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, що позбавляє відповідача відповідно до ч. 4 ст. 165 ГПК України заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи, суд вважає, що ним, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів, не вбачає підстав для відкладення розгляду справи та вважає за необхідне розгляд справи проводити за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

встановив:

11.02.2021 по вул.Карбишева, 2 в м.Луцьку відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю ТЗ «Богдан» д/н НОМЕР_1 (страховий поліс №АР5002770 діючий на 11.02.2021, страхова компанія АТ "СК "Країна", власник ТЗ підприємець ОСОБА_2 ), під керуванням ОСОБА_3 та ТЗ «Toyota Avensis» д/н НОМЕР_2 , що підтверджується відповіддю НПУ (а.с. 7-8).

Відповідно до постанови Рожищенського районного суду Волинської області від 25.02.2021 ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адмінправопорушень, передбачених ст. ст. 122-4, 124, ч.3 ст.126 КУпАП. Також даною постановою підтверджено, що на дату ДТП ОСОБА_3 працював водієм та вчинив ДТП під час виконання трудових обов`язків водія у ПП « ОСОБА_4 » (а.с. 9).

Оскільки, ТЗ «Toyota Avensis» д/н НОМЕР_2 , який було пошкоджено в результаті ДТП, є застрахованим згідно договору комплексного добровільного страхування транспортних ризиків від 17.03.2020, власник звернувся до страхової компанії із заявою про настання події та виплату страхового відшкодування (а.с.10-14).

Згідно акту огляду транспортного засобу від 12.02.2021 та ремонтної калькуляції № 04115_16 від 15.02.2021 вартість відновлювального ремонту пошкодженого в ДТП ТЗ«Toyota Avensis» д/н НОМЕР_2 складає 15898,27 грн (а.с.15-25).

Судом встановлено, що на підставі заяви про страхове відшкодування згідно договору комплексного добровільного страхування транспортних ризиків № FA-00087906 від 17.03.2020 ПАТ "Страхова компанія "ТАС" визнало дорожньо-транспортну пригоду, яка трапилась 11.02.2021, страховим випадком і склала відповідний страховий акт від 15.02.2021 з додатком №1 – розрахунок страхового відшкодування в сумі 15 898 грн 27 коп. (а.с. 26-28).

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "ТАС", виконуючи свої договірні зобов`язання перед страхувальником, виплатила страхове відшкодування згідно страхового акта № 04618/16/921 в сумі 15 898 грн 27 коп., що підтверджується платіжним дорученням №161226 від 17.02.2021 (а.с.28).

24.02.2021 Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "ТАС" звернулася до Акціонерного товариства "Страхова компанія "Країна" з заявою про виплату страхового відшкодування. 17.03.2021 АТ «СК «Країна» складено страховий акт № 119/62698/Д/3.2.29, на підставі якого здійснено виплату страхового відшкодування на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ТАС" в сумі 15 898 грн 27 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 19362 від 18.03.2021 (а.с.29-31).

Позивач зазначає, що з метою досудового врегулювання спору представником позивача 16.04.2021 було направлено відповідачу досудову вимогу на суму 15 898 грн 27 коп., яка останнім залишена без задоволення (а.с.32).

Докази надіслання вимоги, заперечення відповідача щодо її отримання в матеріалах справи відсутні.

Відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулює Закон України “Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, який спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Відповідно до абзаців «б» «в» пп. 38.1.1 ст.38 Закону “Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив ДТП, якщо він керував транспортним засобом без права на керування транспортним засобом відповідної категорії; якщо він після дорожньо-транспортної пригоди за його участю самовільно залишив місце пригоди чи відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду щодо стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, або вжив алкоголь, наркотики чи лікарські препарати, виготовлені на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником).

Відповідно до частини другої статті 11 ЦК України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, а отже, підставою цивільно-правової відповідальності як обов`язку відшкодувати шкоду, є заподіяння майнової шкоди.

Зобов`язання із заподіяння шкоди - це правовідношення, у силу якого одна сторона (потерпілий) має право вимагати відшкодування завданої шкоди, а інша сторона (боржник) зобов`язана відшкодувати завдану шкоду в повному розмірі.

Загальні положення про відшкодування завданої майнової шкоди закріплені статтею 1166 ЦК України.

У тих випадках, коли шкоди завдано працівниками під час виконання ними своїх трудових (службових) обов`язків, зобов`язання щодо її відшкодування покладаються на роботодавця (частина перша статті 1172 ЦК України).

Для покладення на юридичну особу відповідальності, передбаченої статтею 1172 ЦК України, необхідна наявність як загальних умов деліктної відповідальності (протиправна поведінка працівника; причинний зв`язок між такою поведінкою і шкодою; вина особи, яка завдала шкоду), так і спеціальних умов (перебування у трудових відносинах з юридичною особою або фізичною особою - роботодавцем незалежно від характеру таких відносин; завдання шкоди під час виконання працівником своїх трудових (службових) обов`язків).

Під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов`язків необхідно розуміти виконання роботи згідно з трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоч і виходить за межі трудового договору або посадової інструкції, але доручається роботодавцем або викликана невідкладною виробничою необхідністю як на території роботодавця, так і за її межами протягом усього робочого часу.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Крім того ст. 1166 Цивільного Кодексу України встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно статті 1172 Цивільного Кодексу України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх і трудових (службових) обов`язків.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що позивачем належним чином обґрунтовано розмір страхового відшкодування та надано належні докази протиправної поведінки водія ОСОБА_3 , який на момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди перебував у трудових відносинах з ФОП Михалюком Ю. П. та те, що на момент прийняття рішення по справі, у матеріалах справи відсутні будь-які докази виплати відповідачем відшкодування в добровільному порядку, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, суд вважає позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача страхового відшкодування в порядку регресу в сумі 15 898 грн 27 коп. обґрунтованими, документально доведеними та такими, що підлягають до задоволення.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом. Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (постанова Конституційного суду України №3-рп/2003 від 30.01.2003 року).

ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, то витрати по сплаті судового збору в сумі 2 270 грн. 00 коп. відповідно до ст. 129 ГПК України слід віднести на нього.

Керуючись ст. ст. 13, 14, 73, 74, 75, 76-80, 129, 232, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

в и р і ш и в:

1.Позов задовольнити.

2. Стягнути з Підприємця ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) на користь Акціонерного товариства "Страхова компанія "Країна" (вул.Електриків, 29-А, м.Київ, 04176, код ЄДРПОУ 20842474) 15 898 грн 27 коп. матеріальної шкоди в порядку регресу, а також 2 270 грн 00 коп. витрат по сплаті судового збору, а всього: 18 168 грн 27 коп. (вісімнадцять тисяч сто шістдесят вісім грн 27 коп.).

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст. ст. 255, 256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Суддя А. М. Кравчук