Рішення № 97901550, 15.06.2021, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"15" червня 2021 р. Cправа № 902/141/21

Господарський суд Вінницької області у складу судді Маслія І.В., при секретарі судового засідання Шейгець І.В.,

За участю представників:

позивача Кургаєв Д.М., ордер ВН №127748 від 08.04.2021;

відповідача не з`явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Фруктона-ВН" (вул. Айвазовського, 28, м. Вінниця, 21022)

до: Приватного підприємства "МНАГОР" (вул. Хмельницьке шосе, буд. 122, м. Вінниця, 21029)

про стягнення 159 917,35 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фруктона-ВН" звернулось до Господарського суду Вінницької області з позовом до Приватного підприємства "МНАГОР" про стягнення 159 917, 35 грн, з яких 144665,58 грн - основного боргу, 9031,76 грн. - пені, 3945,12 грн - інфляційних втрат та 2274,89 грн - 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем вимог договорів №16/19-ПР від 10.06.2019 та №25/20-ПР від 01.06.2020 про надання послуг по переробці та зберіганню в частині оплати послуг.

Ухвалою суду від 18.02.2021 відкрито провадження у справі № 902/141/21 за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами (без проведення судового засідання) та встановлено відповідачу 15-ти денний строк для подання відзиву та клопотання про розгляд справи у порядку загального позовного провадження, з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

15.03.2021 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог повністю, з підстав у ньому викладених.

Ухвалою від 16.03.2021 суд постановив перейти до розгляду справи за правилами загального позовного провадження, продовжити строк підготовчого провадження на 30 днів та призначити підготовче засідання на 08.04.2021.

В судовому засіданні 08.04.2021 представник позивача подав до суду відповідь на відзив в якому заперечує твердження відповідача викладені у відзиві.

Ухвалою від 08.04.2021 відкладено підготовче засідання на 29.04.2021, з підстав викладених у відповідній ухвалі.

21.04.2021 до суду від позивача надійшла заява про долучення до матеріалів справи доказів.

28.04.2021 від відповідача до суду надійшли заперечення у відповідь на відзив.

В судове засідання 29.04.2021 з`явились представники сторін. За наслідками судового засідання судом оголошено перерву до 18.05.2021, про що зазначено в протоколі судового засідання (Протокольна Ухвала).

В судове засідання 18.05.2021 з`явились представники сторін. В судовому засіданні представником позивача подано до суду заяву про долучення до матеріалів справи додаткових доказів. За наслідками судового засідання судом закрито підготовче провадження та призначено справу для розгляду по суті на 15.06.2021, про що зазначено в протоколі судового засідання (Протокольна Ухвала).

15.06.2021 від відповідача до суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату в зв`язку з перебуванням на лікарняному директора відповідача.

На визначену судом дату 15.06.2021 з`явився представник позивача, який підтримав позовні вимоги в повному обсязі з підстав викладених у позові та відповіді на відзив.

Відповідач правом участі свого представника в судовому засіданні не скористався, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Суд розглянувши клопотання відповідача про відкладення розгляду справи відмовляє в його задоволенні на підставі ч. 2 ст. 195 ГПК України, в зв`язку з закінченням строку розгляду справи по суті.

Крім того, ч. 1 ст. 202 ГПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 15.06.2021 судом долучено вступну та резолютивну частину рішення без його проголошення в зв`язку з неявкою представників сторін.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

10.06.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фруктона-ВН" (позивач, в договорі Виконавець) та Приватним підприємством "МНАГОР" (відповідач, в договорі Замовник) було укладено договір про надання послуг по переробці та зберіганню № 16/19-ПР (дали Договір 1), відповідно до п 1.1. якого Замовник доручає, а Виконавець зобов`язується надати Замовнику, відповідно до умов даного Договору послуги (роботи) по переробці сировини Замовника у готову продукцію (Товар) з використанням пакувальних матеріалів Замовника або Виконавця за домовленістю Сторін, а також зберігання виготовленого Товару, а Замовник зобов`язується прийняти Товар і сплатити вартість зазначених послуг Виконавцю на умовах цього Договору.

Виготовлення Товару здійснюється з сировини Замовника, найменування (асортимент) і кількість якої, визначаються для кожної партії окремо в накладних документах та Актах приймання-передачі. Вимоги щодо якості Товару Замовник вказує у Замовленні на переробку сировини (специфікації), яке має бути погоджено Виконавцем. Право власності на сировину Замовника та виготовлений з неї Товар до Виконавця не переходить. Сировина та Товар є власністю Замовника. Сировина приймається Виконавцем, переважується та фіксується фактична вага (нетто) в Акті Прийому-передачі сировини. Передача сировини та Товару здійснюється партіями на підставі Актів приймання- передачі (сировини чи готової продукції) у присутності представника Замовника. Загальна вартість даного Договору становить суму вартостей всіх послуг за Договором визначених у додатках та бухгалтерських документах. Послуги, зазначені у п.1.1. цього Договору, виконуються Виконавцем з використанням власних виробничих потужностей та необхідних допоміжних матеріалів. Строк надання послуг по виготовленню Товару із сировини Замовника - 5 (п`ять) робочих днів з дати отримання сировини та пакувальних матеріалів Замовника для неї (заморозки здійснюється протягом 24 годин). Сторонами може бути передбачений інший термін послуг для окремої партії сировини (в залежності від її виду та якості) про що зазначається у відповідних Додатках або Додатковій угоді (п. 1.2. - 1.9 Договору 1).

Вартість кожної послуги узгоджується Сторонами у Додатках, які є невід`ємною частиною даного Договору. У випадку виникнення необхідності додаткових послуг, Сторонами узгоджується новий Додаток. Оплата за надані послуги здійснюється Замовником на підставі рахунків, які виставляються Виконавцем щовівторка за попередній тиждень, окрім останнього тижня, коли рахунки виставляються в останній день місяця. Замовник зобов`язаний оплатити виставлені Виконавцем рахунки протягом 3 (трьох) банківських днів з дня їх виставлення. Всі розрахунки за даним Договором здійснюються в національній валюті - гривні (п. 2.1 - 2.2 Договору 1).

Оплата послуг зберігання, які визначені в п.5.1. цього Договору, здійснюється на підставі рахунку, наданого Виконавцем з урахуванням дати вивозу Товару за листом зверненням згідно п.5.7. цього Договору. В разі тривалого зберігання Товару - понад один місяць, оплата за зберігання проводиться згідно виставлених Виконавцем рахунків не пізніше 5 числа кожного місяця та не пізніше дня виведення Товару. Вартість пакувального матеріалу Виконавця визначається у Додатках до цього Договору. Вартість пакувального матеріалу, наданого Замовником, до вартості послуг не входить. Пакувальний матеріал Замовника надається Виконавцю виключно для використання у рамках Договору. Виконавець несе відповідальність за цільове використання і зберігання пакувального матеріалу та на вимогу Замовника повинен надати звіт про використання матеріалів Замовника та їх залишки (п. 2.2. - 2.6 Договору 1).

Виконавець забезпечує зберігання сировини та Товару Замовника. Нарахування вартості послуг зі зберігання відбувається з моменту заморожування згідно умов п.1.7. даного Договору, або в разі надходження сировини у замороженому вигляді з моменту прийняття такої сировини. Вартість послуг зберігання визначається Сторонами у додатку до даного Договору. Замовник оплачує вартість послуг за зберігання на підставі рахунків виставлених Виконавцем (п. 5.1. - 5.4 Договору 1).

Цей Договір набуває чинності з дати його підписання повноважними представниками Сторін і діє до 31 грудня 2019 року, за умови, що дія Договору не буде достроково припинено за взаємною згодою Сторін. Припинення дії Договору не впливає на дію умови про конфіденційність та на зобов`язання Сторін провести повні взаємні розрахунки (п. 10.1. та п. 10.5. Договору1 ).

До Договору1 сторонами підписано два додатки в яких визначено види послуг та їх вартість.

27 грудня 2019 між сторонами підписана Додаткова угода №1 до Договору №16/19-ПР від 10.06.2019 відповідно до умов якої сторони погодили в нести зміни в п. 10.1 та виклали його в наступній редакції «Цей Договір набуває чинності здати його підписання повноважними представниками Сторін і діє до 31.03.2020 року, за умови, що дія Договору не буде достроково припинено за взаємною згодою Сторін».

Інші умови Договору № 16/19-ПР від 10.06.2019 року, які не порушені Додатковою угодою №1 від 27.12.2019 року, залишаються без змін. Дана Додаткова угода № 1 від 27.12.2019 року набуває чинності з моменту її підписання та є невід`ємною частиною Договору № 16/19-ПР про надання послуг по переробці та зберіганню від 10.06.2019 року (п. 2-3 Додаткової угоди).

31 березня 2020 між сторонами підписана Додаткова угода №2 до Договору №16/19-ПР від 10.06.2019 відповідно до умов якої сторони погодили в нести зміни в п 10.1 та виклали його в наступній редакції «Цей Договір набуває чинності з дати його підписання повноважними представниками Сторін і діє до 31.05.2020 року, за умови, що дія Договору не буде достроково припинено за взаємною згодою Сторін», а також внести зміни в Додаток №1 від 10.06.2019 року до Договору №16/19-ПР про надання послуг по переробці та зберіганню від 10.06.2019 року, а саме: з 01.04.2020 року встановити тариф зберігання Товару (вартість за добу зберігання) 1 кг 0,035 грн з ПДВ.

Інші умови Договору № 16/19-ПР від 10.06.2019 року, які не порушені Додатковою угодою №2 від 31.03.2020 року, залишаються без змін. Дана Додаткова угода №2 від 31.03.2020 року набуває чинності з моменту її підписання та є невід`ємною частиною Договору №16/19-ПР про надання послуг по переробні га зберіганню від 10.06.2019 року (п. 2-3 Додаткової угоди).

01.06.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фруктона-ВН" (позивач, в договорі Виконавець) та Приватним підприємством "МНАГОР" (відповідач, в договорі Замовник) було укладено договір про надання послуг по переробці та зберіганню № 25/20-ПР (далі Договір 2), відповідно до п 1.1. якого замовник доручає, а Виконавець зобов`язується виконати, відповідно до умов даного Договору, роботи по переробці сировини Замовника у Продукцію з використанням пакувальних матеріалів Замовника або Виконавця за домовленістю Сторін, а також здійснити зберігання виготовленої Продукції та повернути її Замовнику, а Замовник зобов`язується прийняти виконані роботи, забрати Продукцію і сплатити вартість виконаних робіт та зберігання Виконавцю на умовах цього Договору.

Роботи по переробці, що включають перелік технологічних операцій, пакувальні матеріали та їх тарифи/розцінки Сторони погоджують в окремих Замовленнях (за зразком погодженим Сторонами), та які підписуються Сторонами до моменту поставки Замовником сировини для переробки та зберігання. У випадку виникнення необхідності у проведенні інших робіт з переробки Сторони підписують нове Замовлення. Загальна вартість даного Договору становить суму вартостей всіх робіт за ним Договором визначених у Актах виконаних робіт (наданих послуг). Виконавець здійснює роботи за цим Договором самостійно та/або за допомогою третіх осіб на власних та/або залучених виробничих потужностях без додаткового повідомлення та/або отримання згоди (погодження) Замовника. Сировина та виготовлена Продукція є власністю Замовника (п. 1.2. - 1.6. Договору 2).

Доставка сировини для переробки до місця розташування виробничих потужностей Виконавця здійснюється Замовником за власний рахунок. Дата, час та орієнтовна вага поставки сировини попередньо узгоджується Сторонами (п. 2.1.- 2.2. Договору 2).

Передача сировини від Замовника до Виконавця здійснюється на підставі Актів приймання-передачі давальницької сировини, які підписуються представниками Сторін, та в яких зазначаються дата приймання-передачі, найменування сировини, її характеристика за кількість (п. 2.4. Договору 2).

Виконавець приймає сировину за фактичною вагою та якістю. Вага сировини визначається на вагах Виконавця в присутності представника Замовника, або особи, що доставила сировину. Загальний строк виконання робіт по переробці сировини може визначатися Сторонами в залежності від технологічних операцій та виду сировини, та складає не менше 5 (п`яти) робочих днів з дати отримання сировини та пакувальних матеріалів Замовника. Прийнята Виконавцем сировина перед переробкою охолоджується, якщо інше не передбачено домовленістю Сторін. Заморозка здійснюється протягом 24 годин з моменту отримання сировини, якщо інше не передбачено домовленістю Сторін (п. 2.7. - 2.11. Договору 2).

Всі розрахунки за даним Договором здійснюються в національній валюті - гривні. Оплата за переробку здійснюється Замовником на підставі рахунків, які виставляються Виконавцем щовівторка за попередній тиждень, окрім останнього тижня місяця, коли рахунок виставляється з урахуванням відповідного місяця виконання робіт по переробні. Замовник зобов`язаний оплатити виставлені Виконавцем рахунки протягом 3 (трьох) банківських днів з дня їх виставлення, але не пізніше дня вивезення Продукції. Оплата зберігання здійснюється на підставі рахунку виставленого Виконавцем з урахуванням дати вивозу Продукції протягом 3 (трьох) банківських днів з дати виставлення цього рахунку. В разі зберігання сировини/Продукції понад один місяць, оплата за зберігання проводиться згідно виставлених Виконавцем рахунків не пізніше 5 числа кожного наступного місяця, в якому здійснювалось зберігання, та не пізніше дня вивезення Продукції. Розрахунки вважаються проведеними в день зарахування коштів на рахунок Виконавця, який вказаний у виставлених рахунках (п. 3.1. - 3.5. Договору 2).

Виконавець забезпечує зберігання сировини та Продукції Замовника. Нарахування вартості зберігання відбувається з моменту заморозки згідно умов даного Договору, або в разі надходження сировини у замороженому вигляді - з моменту прийняття такої сировини, із застосуванням угоджених Сторонами Тарифів на зберігання (за зразком погодженим Сторонами). Відвантаження Продукції або її частини проводиться Виконавцем тільки після повної оплати Замовником робіт з переробки та зберігання згідно виставлених рахунків на дату відвантаження та відшкодування інших витрат Виконавця, які були погоджені Сторонами. Про відвантаження Продукції Сторони підписують Акт приймання-передачі продукції з переробки (п. 6.1. - 6.4. Договору 2).

Цей Договір набуває чинності з дати його підписання повноважними представниками Сторін і діє до 31.12.2020 року, за умови, що дія Договору не буде достроково припинено згідно умов Договору. Припинення дії Договору не впливає на дію умови про конфіденційність та на зобов`язання Сторін провести повні взаємні розрахунки (п. 12.1. та п. 12.5. Договору 2 ).

Між сторонами 01.06.2020 підписано тарифи на зберігання у період з 01.06.2020 по 31.08.2020 та з 01.09.2020 по 31.12.2020.

Позивач на виконання умови Договорів надав відповідачу послуги по переробці та зберіганню, що підтверджується наявними в справі Актами надання послуг (а.с. 28-43).

Як зазначено позивачем в позовній заяві відповідач за надані послуги розрахувався частково, так за Договором 1 заборгованість відповідача перед позивачем становить 57873,34 грн., а за Договором 2 - 86792,24 грн, що разом на день звернення до суду становить 144665,58 грн.

В зв`язку з порушенням відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договорами позивач звернувся до суду з позовними вимогами про стягнення 159 917, 35 грн, з яких 144665,58 грн - основний борг, 9031,76 грн. - пеня, 3945,12 грн - інфляційні втрати та 2274,89 грн - 3% річні.

У відзиві на позовну заяву, відповідачем зазначено, що вимоги позивача не визнає повністю, вважає їх безпідставними, оскільки договірні відносини між сторонами припинено, а борг не може бути стягнуто з ПП «Мнагор» з підстав припинення зобов`язань та передачі продукції в рахунок боргу, а саме між позивачем та відповідачем існували договірні відносини по зберіганню кукурудзи, договорами №16/19-ПР від 10.06.2019 року з додатками та додатковою угодою (далі по тексту Договір №1) та Договором №25/20-ПР (далі по тексту- Договір №2), укладені між сторонами по справі.

Вказані договори припинили свою дію за закінченням строків. Так, останній Договір №2 діяв до 31.12.2020 року.

В той же час, за час дії Договору №2 між сторонами було укладено та підписано Акт від 29.12.2020 р. про передачу притриманої сировини/продукції боржника (Замовником) стягувачу (Виконавцеві) в рахунок погашення боргу за Договором №16/19ПР від 10.06.2019р. про переробку та зберігання, згідно якого встановлено наступне: «... Так, станом на день складення даного Акту Боржник має перед Виконавцем заборгованість з оплати наданих за Договором послуг, зокрема з переробки та зберігання наданої Боржником сировини в наступному розмірі - 164 665, 58 грн. Таким чином, Сторони діючи добровільно та на виконання вищезазначених пунктів Договору, а також підписанням даного Акту Боржник надає право Виконавцеві здійснити реалізацію продукції що знаходиться у останнього на зберіганні шляхом укладення Договору купівлі-продажу із будь-якою третьою особою без проведення будь-яких торгів та аукціонів, за ціною на власний розсуд Виконавця, та за розрахунком на власний вибір. Загальна маса продукції становить 19 745 кг. Характеристика готової продукції: кукурудза заморожена (качанна). Запакована в картонну коробку..».

Таким чином, продукція, яка була поставлена ПП «Мнагор» на переробку та зберігання ТОВ «Фруктона - ВН», кукурудза заморожена (качанна) по Договору 16/19 ПР від 10.06.2019 року про переробку та зберігання, а потім умови зберігання якої було змінено згідно Договору №25/20-ПР від 01.06.2020 р. перейшла у власність ТОВ «Фруктона - ВН» згідно Акту від 29.12.2020 року.

Орієнтовна вартість одного кілограма такої кукурудзи на даний час становить 31.92 грн./кг., тож загальна орієнтовна вартість продукції, що перейшла до ТОВ «Фруктона- ВН» на підставі даного Акту від 29.12.2020 року становить 630 260, 40 грн. (19 745 кг. х 31.92 грн.), що значно перевищує заявлену суму боргу.

Передача притриманої продукції в розпорядження ТОВ «Фруктона - ВН» згідно Акту від 29.12.2020 року та закінчення 31.12.2020 року строку дії Договору №2 підтверджує перехід права власності на дану продукцію до позивача.

Оскільки право власності (право володіння, користування, розпорядження) на товар перейшло до позивача в рахунок боргу, тож борг є таким, що погашений, а зобов`язання між сторонами припинені.

Враховуючи дані обставини на думку відповідача, позов не підлягає до задоволення.

У відповіді на відзив позивач заперечує твердження відповідача, зазначаючи, що документом за яким відбувається перехід права власності не може бути лише акт, а повинен бути документ, що видається на підтвердження передачі Товару в рахунок зарахування боргу, зокрема видаткова накладна, що видається власником товару в рахунок погашення заборгованості, або укладається Договір про зарахування вимог. Даних документів Сторонами підписано не було.

Таким чином, вищезазначене підтверджую те, що перехід права власності на продукцію не міг відбутись оскільки у позивача не тільки немає права передбаченого Договором, а також і те, що Сторонами не підписано додаткових документів, що породжують право власності за позивачем.

Крім того, зважаючи на неодноразові твердження відповідача, про те що зобов`язання Сторін за Договорами припинились, позивачу не зрозуміло у зв`язку із чим відповідач здійснював вивезення власної продукції вже після того як було підписано акт передачі продукції.

Зокрема, 11.01.2021 року Відповідачем подана заявка на відвантаження продукції «Кукурудза очищена заморожена, качан, клас 2, 17 см.» в кількості 1280 кг. Підтвердження відвантаження даного Товару є Акт відвантаження готової продукції, що підписаний Сторонами 13.01.2021 року, а також Акт № 14 приймання-передачі продукції з переробки від 13.01.2021 року.

Крім того, 05.01.2021 року Відповідачем здійснено проплату в розмірі 20 000,00 грн. із призначенням платежу «Оплата за послуги переробки зг. Договору надання послуг №16/19-Пр від 10.06.2019 року».

Станом на сьогодні на зберігання у позивача знаходиться значно менша кількість продукції Відповідача, а саме 16 544 кг. за переробку та зберігання якої відповідач зобов`язаний на умовах Договорів розрахуватись.

У запереченнях у відповідь на відзив відповідач зазначає, що відповідач після підписання Акту від 29.12.2020 звільнений від обов`язку виконувати умови Договору зберігання, в тому числі і сплачувати кошти за зберігання, які були погашені передачею продукції.

Втрата обов`язку оплачувати послуги зберігання, не позбавила відповідача права оплати послуг переробки та пакування, тому відповідач сплатив за послуги переробки товару 05.01.2021 р. у розмірі 20000,00 грн. та 28.01.2021 в розмірі 20000,00 грн., що вже не є його обов`язком, але і не заборонено.

Тобто на даний час, починаючи з 01.01.2021 продукція не зберігається на підставі Договорів зберігання, а належить позивачу, оскільки перейшла у їх розпорядження згідно Акту, а відвантаження товару в 2021 році відбулось за згоди сторін на підставі нових Договірних зобов`язань.

З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За положеннями ст. 901, ст. 902, ст. 903 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання. Виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що між сторонами укладено два Договори про надання послуг по переробці та зберіганню № 16/19-ПР від 10.06.2019 та № 25/20-ПР від 01.06.2020. Дані договори обопільно підписаний та скріплений печатками сторін.

На підставі даних договорів, позивач надав відповідачу послуги по переробці та зберіганню, що стверджується наявними в матеріалах справи Актами надання послуг (а.с. 28-43) та не заперечується сторонами.

Відповідач частково розрахувався за надані послуги, а тому станом на 29 грудня 2020 за відповідачем рахувалась заборгованість в розмірі 164655,58 грн.

29 грудня 2020 року між сторонами підписано Акт про передачу притриманої сировини/продукції боржника (Замовником) стягувачу (Виконавцеві) в рахунок погашення боргу за Договорами про переробку та зберігання в якому поміж іншого сторонами зазначено, що станом на день складання даного Акту Боржник має перед Виконавцем заборгованість з оплати наданих за Договором послуг, зокрема з переробки та зберігання наданої Боржником сировини в наступному розмірі - 164655,58 грн. (а.с. 68).

Крім того, дана заборгованість підтверджується обопільно підписаним актом звірки взаємних розрахунків за період з квітня 2020 по грудень 2020 (а.с. 49).

Позивачем в позовній заяві зазначено, що 05.01.2021 відповідачем проведено частковий розрахунок з позивачем в розмірі 20000,00 грн., крім того, проведення даної оплати визнається відповідачем у запереченнях від 26.04.2021.

З огляду на викладене на день написання позовної заяви заборгованість відповідача перед позивачем становить 144655,58 грн.

Твердження відповідача, що договірні відносини між сторонами припинено, а борг не може бути стягнуто з ПП «Мнагор» з підстав припинення зобов`язань та передачі продукції в рахунок боргу судом оцінюються критично, оскільки відповідно до пункту 10.1. Договору1 з урахуванням Додаткових угод№1 та 2, цей Договір набуває чинності з дати його підписання повноважними представниками Сторін і діє до 31.05.2020 року, за умови, що дія Договору не буде достроково припинено згідно умов Договору та відповідно до пункту 12.1. Договору 2, цей Договір набуває чинності з дати його підписання повноважними представниками Сторін і діє до 31.12.2020 року, за умови, що дія Договору не буде достроково припинено згідно умов Договору. А відповідно до п. 10.5 Договору 1 та п. 12.5. Договору 2 припинення дії Договору не впливає на дію умови про конфіденційність та на зобов`язання Сторін провести повні взаємні розрахунки.

Ст. 631 ЦКУ та ч. 7 ст. 180 ГКУ передбачено, що строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору. Отже, закінчення строку дії договору не є підставою для припинення визначених ним зобов`язань, оскільки, згідно з ст. 599 ЦКУ, ч. 1 ст. 202 ГКУ такою підставою є виконання, проведене належним чином.

Суд погоджується з твердженнями позивача викладеними у відзиві на позовну заяву, що документом за яким відбувається перехід права власності не може бути лише акт, а повинен бути документ, що видається на підтвердження передачі Товару в рахунок зарахування боргу, зокрема видаткова накладна, що видається власником товару в рахунок погашення заборгованості, або укладається Договір про зарахування вимог.

Крім того, як вбачається з даного Акту від 29.12.2020 сторонами в графі «право власності на сировину підтверджується: ____» не зазначено жодного документу, що підтверджує таке право.

З огляду на викладене, заперечення відповідача викладені у відзиві та запереченнях судом розцінені критично, оскільки не ґрунтуються, а ні на законі, а ні на Договорах укладених між сторонами.

Статтею 629 Цивільного кодексу України, встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Наданими до справи доказами підтверджуються факт існування між сторонами правовідносин, заснованих на договорах про надання послуг.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов`язанні має право вимагати доказів того, що обов`язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред`явлення такої вимоги.

Згідно ч.1 ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Беручи до уваги викладене, суд дійшов висновку, що зобов`язання за Договорами в частині проведення розрахунків за надані послуги, відповідачем виконані не в повній мірі.

Виходячи з встановлених обставин справи та наведених вище законодавчих приписів, суд вважає вимогу позивача про стягнення боргу в розмірі 144665,58 грн. правомірною та обґрунтованою.

Слід також зазначити, що твердження відповідача, що ним проведена часткова оплата 28.01.2021 в розмірі 20000,00 грн. судом не беруться до уваги оскільки вони не підтверджені жодними належними та допустимими доказами.

Крім суми основного боргу, у зв`язку з неналежним виконанням грошових зобов`язань за договором в частині своєчасної та повної оплати вартості наданих послуг, позивачем заявлено до стягнення 9031,76 грн. - пені, 3945,12 грн - інфляційних втрат та 2274,89 грн - 3% річних.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов`язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У відповідності до п.п. 3, 4 ч. 1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Частиною першою ст.548 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 230 та ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст.ст.1, 3 Закону України від 22.11.1996 N 543/96-ВР "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до приписів ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Таким чином, законом передбачено право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов`язання. У разі відсутності таких умов у договорі, нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконаним відповідно до частини шостої статті 232 ГК України.

Пунктами 7.4.1 Договору 1 та 8.5.2 Договору 2 сторони погодили, що в разі несвоєчасного розрахунку за надані послуги Виконавцем, Замовник сплачу Виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, від суми заборгованості за кожен день прострочки. В разі несвоєчасного розрахунку за виконані роботи по переробці та зберігання Виконавцем, Замовник на вимогу Виконавця сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, від суми заборгованості за кожен день прострочки.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, означені вимоги заявлено позивачем у відповідності до умов укладеного Договору та чинного законодавства України.

Водночас, судом встановлено, що відповідно до пунктів 2.2 та 2.3. Договору1, оплата за надані послуги здійснюється Замовником на підставі рахунків, які виставляються Виконавцем щовівторка за попередній тиждень, окрім останнього тижня, коли рахунки виставляються в останній день місяця. Замовник зобов`язаний оплатити виставлені Виконавцем рахунки протягом 3 (трьох) банківських днів з дня їх виставлення. Оплата послуг зберігання, які визначені в п.5.1. цього Договору, здійснюється на підставі рахунку, наданого Виконавцем з урахуванням дати вивозу Товару за листом зверненням згідно п.5.7. цього Договору. Та відповідно пунктів 3.2. та 3.3 Договору 2 оплата за переробку здійснюється Замовником на підставі рахунків, які виставляються Виконавцем щовівторка за попередній тиждень, окрім останнього тижня місяця, коли рахунок виставляється з урахуванням відповідного місяця виконання робіт по переробці. Замовник зобов`язаний оплатити виставлені Виконавцем рахунки протягом 3 (трьох) банківських днів з дня їх виставлення, але не пізніше дня вивезення Продукції. 3.3. Оплата зберігання здійснюється на підставі рахунку виставленого Виконавцем з урахуванням дати вивозу Продукції протягом 3 (трьох) банківських днів з дати виставлення цього рахунку.

Позивачем не надано суду жодного рахунку виставленого відповідачу відповідно до яких останній мав проводити оплату за надані послуги, в наданих позивачем актах надання послуг відсутні будь які посилання на терміни оплати.

Тому у суду відсутня можливість перевірити правильність визначення позивачем періоду нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат та здійснити власний розрахунок заявлених до стягнення вимог, щодо встановлення правомірності розмірів заявлених до стягнення сум.

За змістом статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

В силу частини першої статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (стаття 14 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до положень частин 1 та 3 ст. 74, 76 - 79 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч.4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до частини 2 статті 76 Господарського процесуального кодексу України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення, або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги у частині стягнення 9031,76 грн. - пені, 3945,12 грн - інфляційних втрат та 2274,89 грн - 3% річних слід залишити без розгляду, що не позбавляє позивача права звернутись до суду з означеними вимогами в загальному порядку.

Підсумовуючи викладені вище фактичні обставини, виходячи із оцінки наявних у справі доказів на предмет їх належності, допустимості, достовірності, достатності, а також із дослідження кожного із них окремо та у сукупності, суд, керуючись своїм внутрішнім переконанням на підставі всебічного, повного, об`єктивного з`ясування обставин справи, приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, в частині стягнення основного боргу в розмірі 144665,58 грн.

Окрім того, господарський суд, при вирішення даної справи враховує висновки, наведені Європейським судом з прав людини у справі "Проніна проти України", яким було вказано, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

З урахуванням висновків, до яких дійшов суд при вирішенні даного спору, суду не вбачається за необхідне надавати правову оцінку кожному із доводів наведених позивачем в обґрунтування заявлених позовних вимог, а також заперечень відповідача, оскільки їх оцінка не може мати наслідком спростування висновків, до яких дійшов господарський суд під час вирішення даного спору.

Відповідно до ч.1 ст.236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Частиною 2 вказаної статті визначено, що законним є рішення, ухвалене господарським судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Згідно із ч.4 ст.4 ГПК України суд, зокрема, застосовує практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Як визначено в п. 58 рішення Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України", яке 10.05.2011 року набрало статусу остаточного, одним із критеріїв обґрунтованості судового рішення є те, щоб продемонструвати сторонами, що вони почуті.

В рішеннях Європейського суду з прав людини наголошується про те, що правосуддя має не тільки чинитися, також має бути видно, що воно чиниться. На кону стоїть довіра, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти у громадськість (рішення у справі "Де Куббер проти Бельгії" від 26.10.1984 року та рішення у справі "Кастілло Альгар проти Іспанії" від 28.10.1998).

З огляду на те, що судом детально досліджено усі наявні у справі матеріали, розглянуто та заслухано доводи сторін та не залишено поза увагою жодних їх аргументів, у суду наявні правові підстави вважати прийняте рішення законним та обґрунтованим.

Таким чином, рішення господарського суду відповідає завданням господарського судочинства, що цілком узгоджується із положеннями ст.2 та ч. 3 ст.236 ГПК України.

В зв`язку з частковим задоволенням позовних вимог витрати по сплаті судового збору, у відповідності до ст. 129 ГПК України, покладаються судом на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись статтями 2, 3, 7, 13, 46, 73, 74, 76-80, 86, 91, 113, 118, 123, 126, 129, 232, 233, 236, 238, 240, 241, 242, 250, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "МНАГОР" (вул. Хмельницьке шосе, буд. 122, м. Вінниця, 21029, код ЄДРПОУ 34325494) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фруктона-ВН" (вул. Айвазовського, 28, м. Вінниця, 21022, код ЄДРПОУ 40316631) 144665,58 грн. - основного боргу та 2169,99 грн. - відшкодування витрат на сплату судового збору.

3. Позовні вимоги в частині стягнення 9031,76 грн. - пені, 3945,12 грн - інфляційних втрат та 2274,89 грн - 3% річних залишити без розгляду.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Примірник повного судового рішення надіслати сторонам рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення та на відомі суду адреси електронної пошти: ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення (ч.1 ст.256 ГПК України).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано (ч.1 ст.241 ГПК України).

Апеляційна скарга подається у порядку, визначеному ст.ст. 256, 257 та п.17.5 Перехідних положень ГПК України.

Повне рішення складено 25 червня 2021 р.

Суддя Маслій І.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (вул. Айвазовського, 28, м. Вінниця, 21022)

3 - відповідачу (вул. Хмельницьке шосе, буд. 122, м. Вінниця, 21029)