Ухвала суду № 97900678, 25.06.2021, Полтавський районний суд Полтавської області

Справа № 545/2013/21

Провадження № 1-кп/545/194/21

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25.06.2021 року Полтавський районний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді Шелудякова Л.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Лабовкіної Г.Г.,

прокурора Черновської О.О.,

особи, стосовно якої вирішується питання про застосування примусових заходів медичного характеру ОСОБА_1 ,

законного представника особи, стосовно якої вирішується питання про застосування примусових заходів медичного характеру ОСОБА_1 ,

захисника – адвоката Наконечної О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Полтаві в режимі відеоконференції клопотання слідчого СВ ВП №2 Полтавського РУП ГУ НП в Полтавській області Мізіна Б.О., затвердженого прокурором Полтавської окружної прокуратури Черновською О.О., у кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021170440000314 від 29.04.2021 року, за клопотання слідчого СВ ВП №2 Полтавського РУП ГУ НП в Полтавській області Мізіна Б.О., затвердженого прокурором Полтавської окружної прокуратури Черновською О.О., за ознаками суспільно-небезпечного діяння, передбаченого ч. 4 ст. 153 КК України, відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця смт. Солоне Солонянського району Дніпропетровської області з середньою спеціальною освітою, не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,,-

ВСТАНОВИВ :

У ході досудового розслідування встановлено, що 28.04.2021 після 21 години, ОСОБА_1 , перебуваючи поблизу покинутого будинку, за адресою: АДРЕСА_1 , разом з малолітньою ОСОБА_2 , 2010 року народження, вирішив вступити з нею в статеві зносини всупереч волі останньої.

В подальшому, ОСОБА_1 вводячи в оману ОСОБА_2 , під приводом показати квіти, запропонував їй пройти з ним всередину вищевказаного будинку, на що потерпіла погодилась та направилась за підозрюваним.

Зайшовши в приміщення будинку, ОСОБА_1 та зачинивши вхідні двері підперши їх шафою, користуючись перевагою у фізичній силі, ігноруючи встановлені правила поведінки в суспільстві, схопив потерпілу ОСОБА_2 за одяг поклав її на ліжко та силоміць стяг з неї брюки та нижню білизну.

Продовжуючи свої злочинні дії, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на вчинення дій сексуального характеру, пов`язаний з вагінальним проникненням в її тіло, з використанням геніталій, не маючи при цьому добровільної згоди потерпілої, ОСОБА_1 розстібнув брюки, одягнені на ньому, дістав оголений статевий орган, та ліг на потерпілу, утримуючи її руки над головою. В подальшому, ОСОБА_1 , продовжуючи дії злочинного характеру та не реагуючи, на відмову потерпілої застосував відносно неї насильство, яке не є небезпечним для здоров`я потерпілої, що виразилось у нанесенні їй одного удару долонею руки в область обличчя.

В судовому засідання прокурор підтримала клопотання та просила його задовольнити, зазначаючи, що вина ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 153 КК України повністю доведена наданими доказами та наявні законні підстави застосування примусових заходів медичного характеру відносно останнього, оскільки його психічне захворювання у вигляді легкої розумової відсталості (олігофренія в ступені вираженої дебільності) з значними порушеннями поведінки не дозволяє йому усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

Потерпіла ОСОБА_2 та її законний представник ОСОБА_3 направили до суду заяви про розгляд клопотання без їх участі.

В судовому засіданні особа, стосовно якої вирішується питання щодо застосування примусових заходів медичного характеру ОСОБА_1 підтвердив обставини справи та не заперечив проти застосування до нього примусових заходів медичного характеру у виді госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги з посиленим наглядом.

Законний представник особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного характеру ОСОБА_1 проти задоволення клопотання не заперечила.

Захисник Наконечна О.М. в судовому засіданні не заперечувала проти застосування до її підзахисного ОСОБА_1 примусових заходів медичного характеру.

Вислухавши думку учасників процесу, вивчивши матеріали кримінального провадження, суд дійшов висновку про задоволення клопотання, виходячи з таких підстав.

Вина ОСОБА_1 повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами в їх сукупності.

Відповідно до акту судово-психіатричного експерта № 200 від 02.06.2021 року комісія припускає, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в період часу, що відноситься до інкримінованого протиправного діяння, будь-яким хронічним психічним захворюванням не страждав, не перебував у стані тимчасового розладу психічної діяльності, а виявив ознаки вродженого недоумства у вигляді легкої розумової відсталості (олігофренія в ступені вираженої дебільності) з значними порушеннями поведінки.

Як убачається з роз`яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України від 03.06.2005 «Про практику застосування судами примусових заходів медичного характеру та примусового лікування», примусові заходи медичного характеру мають застосовуватися лише за наявності по справі обґрунтованого висновку експертів психіатрів про те, що особа страждає на психічну хворобу чи має іншій психічний розлад, які зумовлюють її неосудність або обмежену осудність, викликають потребу в застосування щодо неї таких заходів. Для об`єктивної оцінки ступеню небезпечності хворого для себе або інших осіб суд має спочатку з`ясувати думку експертів, психіатрів стосовно виду примусових заходів медичного характеру, які можуть бути призначені психічнохворій особі в разі визнання її неосудною, а потім з урахуванням висновків експертів та характеру вчиненого цією особою суспільно небезпечного діяння, ухвалити рішення про вибраний ним вид примусових заходів медичного характеру.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 КК України, не підлягає кримінальній відповідальності особа, яка під час вчинення суспільно небезпечного діяння, передбаченого цим Кодексом, перебувала в стані неосудності, тобто не могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними внаслідок хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства або іншого хворобливого стану психіки. До такої особи за рішенням суду можуть бути застосовані примусові заходи медичного характеру.

Згідно ст. 92 КК України, примусовими заходами медичного характеру є надання амбулаторної психіатричної допомоги, поміщення особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, в спеціальний лікувальний заклад з метою її обов`язкового лікування, а також запобігання вчиненню нею суспільно небезпечних діянь.

В силу ст. 93 КК України, примусові заходи медичного характеру можуть бути застосовані судом до осіб, які вчинили у стані неосудності суспільно небезпечні діяння.

Згідно ст. 94 КК України залежно від характеру та тяжкості захворювання, тяжкості вчиненого діяння, з урахуванням ступеня небезпечності психічно хворого для себе або інших осіб, суд може застосувати такі примусові заходи медичного характеру: 1) надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку; 2) госпіталізація до психіатричного закладу із звичайним наглядом; 3) госпіталізація до психіатричного закладу з посиленим наглядом; 4) госпіталізація до психіатричного закладу із суворим наглядом.

Відповідно до ст. 512 КПК України, судовий розгляд кримінального провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру завершується постановленням ухвали про застосування примусових заходів медичного характеру або про відмову в їх застосування, а в силу ст. 513 КПК України, визнавши доведеним, що особа вчинила суспільно небезпечне діяння у стані неосудності або після вчинення кримінального правопорушення захворіла на психічну хворобу, яка виключає можливість застосування покарання, суд постановляє ухвалу про застосування примусових заходів медичного характеру.

Згідно ст. 19 Закону України «Про психіатричну допомогу» примусові заходи медичного характеру застосовуються за рішенням суду у випадках та в порядку встановлених Кримінальним та Кримінальним процесуальним кодексами України, цим законом та іншими законами.

За рішенням суду застосовуються такі примусові заходи медичного характеру:

1) надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку;

2) госпіталізація до закладу з надання психіатричної допомоги із звичайним наглядом;

3) госпіталізація до закладу з надання психіатричної допомоги з посиленим наглядом;

4) госпіталізація до закладу з надання психіатричної допомоги з суворим наглядом.

При визначенні виду і міри медичного характеру, суд враховує не тільки характер душевного захворювання та рекомендації експертів про тип лікувального закладу, але й те, що ОСОБА_1 вчинив суспільно небезпечне діяння, яке підпадає під ознаки злочину, передбаченого ч. 4 ст. 153 КК України.

Таким чином, судом беззаперечно встановлено, що на даний час ОСОБА_1 страждає на психічне захворювання у вигляді легкої розумової відсталості (олігофренія в ступені вираженої дебільності) з значними порушеннями поведінки та не може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

В період інкримінованого йому суспільно небезпечного діяння він також перебував у неосудному стані, не міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

За своїм психічним станом ОСОБА_1 потребує застосування примусових заходів медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу із посиленим наглядом.

Крім того, суд також враховує те, що невжиття відносно ОСОБА_1 примусових заходів медичного характеру може спричинити серйозну загрозу спричинення безпосередньо або неминучої шкоди цій особі або іншим особам, про що свідчить вчинення ОСОБА_1 суспільно небезпечного діяння відносно потерпілої ОСОБА_2 .

Таким чином, в діях ОСОБА_1 убачаються ознаки суспільно небезпечного діяння, яке підпадає під ознаки злочину, передбаченого ч. 4 ст. 153 КК України, що підтверджується відповідними доказами по справі. Зазначені дії вчинені ОСОБА_1 у стані неосудності, оскільки в період вчинення суспільно небезпечного діяння він не міг розуміти значення своїх дій та керувати ними внаслідок хронічного психічного захворювання та на даний час не видужав, що є підставою для застосування до ОСОБА_1 примусових заходів медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу із посиленим наглядом.

Розглянувши клопотання, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що клопотання є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Закону України «Про психіатричну допомогу», ст.ст. 93, 94 КК України, ст.ст. 292, 503, 512, 513 КПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Клопотання слідчого СВ ВП №2 Полтавського РУП ГУ НП в Полтавській області Мізіна Б.О., затвердженого прокурором Полтавської окружної прокуратури Черновською О.О., відносно ОСОБА_1 , за ознаками суспільно-небезпечного діяння, передбаченого ч. 4 ст. 153 КК України – задовольнити.

Застосувати до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Солоне, Солонянського району, Дніпропетровської області, українця, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, не працюючого, не одруженого, на утриманні малолітніх та неповнолітніх дітей не має, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, примусові заходи медичного характеру у виді госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги з посиленим наглядом.

Ухвала суду може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду через Полтавський районний суд Полтавської області протягом семи днів з дня її проголошення.

Суддя: Л. В. Шелудяков