Рішення № 97900305, 22.06.2021, Глибоцький районний суд Чернівецької області

Справа № 715/196/21

Провадження № 2/715/148/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2021 року смт. Глибока

Глибоцький районний Чернівецької області

у складі головуючого судді Маковійчук Ю.В.

секретар судового засідання Затолошна Р.В.

учасники судового процесу:

прокурор Кацап-Бацала Ю.М.

представник КМУ ОСОБА_1

представники відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

ОСОБА_4

представник третьої особи Джурюк Г.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом керівника Чернівецької обласної прокуратури в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України до Глибоцької районної державної адміністрації, Чернівецької обласної державної адміністрації та ОСОБА_5 , треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ДП «Чернівецький лісгосп» та Головне управління Держгеокадастру у Чернівецькій області про визнання незаконним та скасування розпоряджень, визнання недійсним договору оренди землі та скасування реєстрації права власності та повернення земельної ділянки,-

В С Т А Н О В И В:

Керівник Чернівецької обласної прокуратури звернувся до суду в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України з позовом до Глибоцької районної державної адміністрації, Чернівецької обласної державної адміністрації та ОСОБА_5 , треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ДП «Чернівецький лісгосп» та Головне управління Держгеокадастру у Чернівецькій області про визнання незаконним та скасування розпоряджень, визнання недійсним договору оренди землі та скасування реєстрації права власності та повернення земельної ділянки, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що обласною прокуратурою за результатами вивченням інформації, розміщеної на сайтах ГУ Держгеокадастру у Чернівецькій області, Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно виявлено порушення при набутті у власність та в користування земель державного лісового фонду.

Зокрема, встановлено, що розпорядженням Глибоцької районної державної адміністрації №45 від 06.02.2008 року припинено право користування Кузьминського лісництва земельною ділянкою площею 3,8 га (водне дзеркало - 3,3 га, біогалявина - 0,5 га), яка знаходиться у кв. 67 виділ 3, АДРЕСА_1 , в адміністративних межах Опришенської сільської ради, за межами населеного пункту, та вилучено вказану земельну ділянку до земель запасу Опришенської сільської ради. Районному відділу земельних ресурсів доручено внести відповідні зміни в земельно-облікові документи.

Посилається на те, що спірна земельна ділянка відноситься до земель лісового фонду. Розпорядженням Глибоцької районної державної адміністрації № 308 від 17.09.2012 року надано дозвіл на замовлення документації із землеустрою земельної ділянки площею 1,0982 га для рибогосподарських потреб. Розроблений проект землеустрою розпорядженням районної державної адміністрації № 428 від 12.12.2012 року затверджено. При цьому вказує на те, що в 2008 році, так і в 2012 році районні державні адміністрації відповідно до вимог законодавства не були уповноваженні на вилучення земельних ділянок із земель лісового фонду.

Зазаначає, що вказані розпорядження Глибоцької районної державної адміністрації в подальшому призвели до незаконної передачі спірної земельної ділянки Чернівецькою обласною державною адміністрацією у користування ОСОБА_5 .

Тому просить суд, ухвалити рішення, яким:

- визнати незаконним та скасувати розпорядження голови Глибоцької районної державної адміністрації від 06.02.2008 року № 45;

- визнати незаконним та скасувати розпорядження голови Глибоцької районної державної адміністрації від 12.12.2012 року № 428;

- визнати незаконним та скасувати п.1 розпорядження голови Чернівецької обласної державної адміністрації від 16.07.2018 року за № 711-р в частині затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки № НОМЕР_1 площею 1,0982 га, кадастровий номер 7321081800:01:004:0001;

- визнати недійсним договір оренди землі від 14.05.2019 року, укладений між Чернівецькою обласною державною адміністрацією та ОСОБА_5 . Припинити право оренди ОСОБА_5 на земельну ділянку площею 1,0982 га за кадастровим номером 7321081800:01:004:0001 шляхом скасування державної реєстрації права оренди на вказану земельну ділянку;

- скасувати державну реєстрацію права власності на земельну ділянку за кадастровим номером 7321081800:01:004:0001 за Чернівецькою обласною державною адміністрацією;

- зобов`язати ОСОБА_5 повернути за актом приймання-передачі земельну ділянку, розташовану в адміністративних межах Опришенецької об`єднаної територіальної громади, Глибоцького району, Чернівецької області (за межами населеного пункту), площею 1,0982 га, кадастровий номер 7321081800:01:004:0001, державі в особі Кабінету Міністрів України;

- стягнути з відповідачів судові витрати.

24 лютого 2021 року представниця ОСОБА_5 , ОСОБА_3 направила до суду відзив на позовну заяву в якому вказала, що у ОСОБА_5 не було підстав вважати, що Чернівецька обласна державна адміністрація не має права розпоряджатись земельною ділянкою, його дії щодо участі в аукціоні та укладенні договору оренди земельної ділянки були законними. На момент укладення договору оренди земельної ділянки від 14.05.2019 року всі умови зазначені в ст.203 ЦК України були дотримані, а тому позовна вимога про визнання вказаного договору оренди земельної ділянки недійсним є безпідставною та неправомірною.

Окрім того, вказувала, що відібрання земельної ділянки порушить критерій пропорційності, який регламентується Європейським судом з прав людини, та передбачає, що втручання в право власності розглядатиметься як порушення ст.1 Першого протоколу до конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з утручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від утручання. У п.71 рішення у справі «Рисовський проти України» ЄСПЛ зазначив, що принцип належного врядування, як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Ризик будь-якої помилки держоргану має покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються. Одночасно із акту технічного обстеження лісових ділянок від 14.05.2007 року, доданого до матеріалів справи, вбачається, що на спірній земельній ділянці лісів немає, відведена площа складається зі ставка та біогалявини. Таким чином, визначення цільового призначення спірної земельної ділянки - для рибогосподарських потреб не завдано шкоди державним чи суспільним інтересам, як і не стане перешкодою в подальшому для вилучення земельної ділянки для цих же потреб, але уже Кабінетом Міністрів України. З огляду на викладене, вважає, що визнання договору оренди землі та повернення земельної ділянки порушить принцип справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю додержання фундаментальних прав окремої людини.

Також посилалася на те, що прокуратура немає підстав переставляти Кабінет Міністрів України по даній справі, а останній взагалі не є належним позивачем. Окрім цього, вказувала, що позивачем пропущений строк позовної давності, враховуючи, що про можливе порушення свого права позивач повинен був знати ще у 2012 році, однак, позов подано прокурором у його інтересах лише у січні 2021 року.

Просила відмовити у задоволені позову у зв`язку із його безпідставністю та застосувати строк позовної давності.

17 березня 2021 року керівник Чернівецької обласної прокуратури який діє в інтересах Кабінету Міністрів України направив до суду відповідь на відзив в якому вказав, що зайняття спірної земельної ділянки із порушенням положень ЗК України та ЛК України необхідно розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади. Власник земельної ділянки лісогосподарського призначення може вимагати усунення порушення його права власності на цю ділянку, зокрема оспорюючи відповідні рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договори або інші правочини, та вимагаючи повернути таку ділянку. На момент винесення Чернівецькою обласною державною адміністрацією розпорядження № 711-р від 16.07.2018 року та укладення договору оренди землі з ОСОБА_5 земельна ділянка за кадастровим номером 7321081800:01:004:0001 фактично не була вилучена з державного лісового фонду, оскільки рішення власником не приймалось. Відтак зважаючи на те, що розпорядження Глибоцької РДА № 45 від 12.12.2008 року та № 428 від 17.09.2012 року, а також Чернівецької ОДА № 711-р від 16.07.2018 року (якими вилучено землі лісового фонду, затверджено проект землеустрою, що визначило правовий статус землі та її цільове призначення) на підставі яких й був укладений спірний договір, є незаконними та підлягають скасуванню, саме тому договір оренди землі, що укладався в подальшому між Чернівецькою ОДА та ОСОБА_5 підлягає визнанню недійсним. Зважаючи на те, що вилучення відповідно до вимог чинного на той час законодавства не було проведено, будь-які зміни в матеріали лісовпорядкування не вносились, спірна земельна ділянка по сьогоднішній день обліковується як землі державного лісового фонду та перебуває в постійному користуванні лісгоспу.

З приводу аргументів відповідача щодо відсутності на спірній земельній ділянці лісів, а у зв`язку з цим і відсутністю шкоди завданої державним чи суспільним інтересам, зазначає, що відповідно до ст. 55 ЗК України до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства. Також спростовуються доводи відповідача, що прокуратура не має права представляти Кабінет Міністрів України та те, що Кабінет Міністрів України не є належним позивачем, оскільки саме він є уповноваженим Державою власником земель державного лісового фонду.

Щодо застосування строку позовної давності, зазначає, що Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що зайняття земельної ділянки державного лісового фонду слід розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади. У такому разі позовну вимогу зобов`язати повернути земельну ділянку потрібно розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки. З урахуванням викладеного, хибним є твердження відповідача про те, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню наслідки спливу строку позовної давності. Враховуючи вище викладене, просив відхилити доводи відповідача та його представниці та позов задовольнити в повному обсязі.

В судовому засіданні представник Чернівецької обласної прокуратури Кацап-Бацала Ю.М. в судовому засіданні просила суд позовні вимоги задовольнити, посилаючись на обставини, що викладені в позовній заяві та відповіді на відзив.

Представник позивача КМУ Лунга І.О. в судовому засіданні просила суд позовні вимоги підтримала повністю, просила їх задовольнити, посилаючись на їй обґрунтованість.

Представники відповідача Чернівецької обласної адміністрації Тирончук В.В. та ОСОБА_4 в судовому засіданні просили суд відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на їх необґрунтованість та безпідставність.

Представник відповідача ОСОБА_5 – ОСОБА_3 в судовому засіданні просила суд відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на обставини, викладені у відзиві на позов також просила застосувати строк позовної давності до спірних правовідносин.

Представник третьої особи Чернівецького лісгоспу Джурюк Г.І. в судовому засіданні вказував на те, що позов прокурора підлягає до задоволення, як обґрунтований, оскільки спірна земельна ділянка передана в оренду незаконно.

Представник відповідача Глибоцької РДА та представник третьої особи ГУ Держгеокадастру у Чернівецькій області в судове засідання не з`явилися, хоча належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи, а тому суд вважає, що справу можна розглянути в їх відсутності.

Суд, дослідивши письмові матеріали справи та заслухавши пояснення учасників процесу по справі, дійшов до висновку, що позов слід задовольнити, виходячи із наступного.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути відновлення становища, яке існувало до порушення, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування.

Згідно зі ст. 393 ЦК України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується. Власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта. У разі неможливості відновлення попереднього становища власник має право на відшкодування майнової та моральної шкоди.

Статтею 21 ЦК України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до ст. 155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки відповідно до положень ст. 152 ЗК України здійснюється шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів-місцевого самоврядування.

Розпорядження голови державної адміністрації, що суперечить Конституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду України, іншим актам законодавства відповідно до ст. 43 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» скасовують Президентом України, головою місцевої державної адміністрації вищого рівня або в судовому порядку.

Земельні відносини, що виникають при використанні лісів, як зазначено в ч. 2 ст. 3 ЗК України, регулюються цим Кодексом, нормативно-правовими актами про ліси, якщо вони не суперечать цьому Кодексу.

Згідно зі ст. 55 ЗК України до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства.

Відповідно до ч. 1 ст. 57 ЗК України земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства.

Відповідно до ст. 84 ЗК України в державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

До земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать, зокрема, землі лісогосподарського призначення, крім випадків, визначених цим Кодексом (п. «ґ» ч. 4 ст. 84 ЗК України).

Частино 2 статті 84 ЗК України передбачено, що право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Статтями 7, 8 ЛК України визначено, що ліси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.

Згідно зі ст. ст. 45, 47, 48, 54 ЛК України облік лісів включає збір та узагальнення відомостей, які характеризують кожну лісову ділянку за площею, кількісними та якісними показниками. Основою ведення обліку лісів є матеріали лісовпорядкування.

Пунктом 5 Прикінцевих положень ЛК України визначено, що до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

Планово-картографічні матеріали лісовпорядкування складаються на підставі натурних лісовпорядних робіт та камерного дешифрування аерознімків, містять детальну характеристику лісу. Перелік планово- картографічних лісовпорядкувальних матеріалів, методи їх створення, масштаби, вимоги до змісту та оформлення, якості виготовлення тощо регламентується галузевими нормативними документами. Зокрема, за змістом пункту 1.1. Інструкції про порядок створення і розмноження лісових карт, затвердженої Держлісгоспом СРСР 11.12.1986, планшети лісовпорядкування відносяться до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування, а частина друга присвячена процедурі їх виготовлення.

Отже, при вирішенні питання щодо перебування земельної лісової ділянки в користуванні державного лісогосподарського підприємства необхідно враховувати положення п. 5 розділу VIII «Прикінцеві положення» ЛК України.

До аналогічних висновків прийшов Верховний Суд України у постановах від 27.01.2015 року у справі № 21-570 ацс14, від 24.12.2014 року у справі №6-212цс14, від 25.01.2015 року у праві № 6-224 цс4 та Верховний Суд у постановах від 30.01.2018 року у справі № 707/2192/15-ц, від 13.06.2018 року у справі №278/1735715ц.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2, 7 ст. 20 ЗК України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.

Зміна цільового призначення земельних ділянок природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, історико-культурного, лісогосподарського призначення, що перебувають у державній чи комунальній власності, здійснюється за погодженням з Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 8 ст. 122 ЗК України Кабінет Міністрів України передає земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у випадках, визначених статтею 149 цього Кодексу, та земельні ділянки дна територіального моря.

Згідно із ч. 9 ст. 149 ЗК України Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, в тому числі ліси для нелісогосподарських потреб, крім випадків, визначених частинами п`ятою - восьмою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 150 цього Кодексу.

Виходячи із того, що спірна земельна ділянка фактично не була вилучена у 2008 році з державного лісового фонду, Чернівецька обласна державна адміністрація не мала права розпоряджатися нею у 2019 році, так як указаними повноваженнями наділений виключно Кабінет Міністрів України.

Крім того, виходячи зі змісту ст. 17, ст. 20, ч. 5 ст. 122 та ч. 6 ст. 149 ЗК України обласні державні адміністраціє взагалі не наділені повноваженнями щодо вилучення, зміни цільового призначення і надання у користування земель лісогосподарського призначення державної власності для нелісогосподарських потреб.

Судом встановлено, що спірна земельна ділянка відноситься до земель лісового фонду. Як вбачається з інформації виробничого об`єднання «Укрдержліспроект» (вх. 05/1-14308-19 від 23.09.2019 року) земельна ділянка з кадастровим номером 7321081800:01:004:0001 входить до складу земель державного лісового фонду кв. 67 вид. 1, 7 Кузьминського лісництва ДП «Чернівецький лісгосп».

Чернівецьке обласне управління лісового та мисливського господарства листом від 23.09.2019 року № 02-13/700 також зазначило, що спірна земельна ділянка відноситься до земель державного лісового фонду.

Вказане підтверджується листом Державного підприємства «Чернівецький лісгосп» від 16.04.2019 року № 215.

Згідно з планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування, на підставі п. 5 «Прикінцевих положень» ЛК України, зазначені землі перебувають в постійному користуванні ДП «Чернівецький лісгосп».

Відповідно до ст. 27 ЛК України передання у власність, надання в постійне користування для нелісогосподарських потреб земельних лісових ділянок, що перебувають у державній власності, належить до повноважень Кабінету Міністрів України у сфері лісових відносин.

Вказана правова норма Лісового кодексу України станом на 2008 рік (коли приймалось розпорядження Глибоцької РДА про вилучення) містила ті ж положення щодо повноважень Кабінету Міністрів України, обумовлюючи лише розмір земельних лісових ділянок, а саме - більш як 1 гектар.

Крім того, судом в становлено, що Чернівецьке обласне управління лісового господарства 03.07.2007 року проінформувало районну державну адміністрацію про те, що не заперечує проти вилучення земельної ділянки із земель лісового фонду в кварталі 67 виділ 3, 7, 12 площею 3,8 га Кузьминського лісництва Опришенської сільської ради. Аналогічну позицію висвітило і ДП «Чернівецький лісгосп» у своєму листі від 03.07.2007 року за № 654.

Разом з тим, на думку суду такий лист не був підставою для вилучення спірної земельної ділянки, на що посилалися представники позивача, оскільки він прийнятий за межами повноважень керівника лісового управління з порушеним законодавства, що регулює правовідносини у цій сфері.

Крім того встановлено, що розпорядженням Глибоцької районної державної адміністрації №45 від 06.02.2008 року припинено право користування Кузьминського лісництва земельною ділянкою площею 3,8 га (водне дзеркало - 3,3 га, біогалявина - 0,5 га), яка знаходиться у кв. 67 виділ 3, АДРЕСА_1 , в адміністративних межах Опришенської сільської ради, за межами населеного пункту, та вилучено вказану земельну ділянку до земель запасу Опришенської сільської ради. Районному відділу земельних ресурсів доручено внести відповідні зміни в земельно-облікові документи.

Розпорядженням Глибоцької районної державної адміністрації № 308 від 17.09.2012 року надано дозвіл на замовлення документації із землеустрою земельної ділянки площею 1,0982 га для рибогосподарських потреб. Розроблений проект землеустрою розпорядженням районної державної адміністрації № 428 від 12.12.2012 року затверджено.

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 20 Земельного кодексу України (у редакції чинній станом на 2008 рік) віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об`єктів природоохоронного та історико-культурного призначення.

Зміна цільового призначення земель, зайнятих лісами, провадиться з урахуванням висновків органів виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища та лісового господарства.

Згідно зі ст. 57 Лісового кодексу України зміна цільового призначення земельних лісових ділянок з метою їх використання в цілях, не пов`язаних з веденням лісового господарства, провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земельних ділянок у власність або надання у постійне користування відповідно до Земельного кодексу України. Зміна цільового призначення земельних лісових ділянок здійснюється за погодженням з органами виконавчої влади з питань лісового господарства та з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, територіальними органами центральних органів виконавчої влади з питань лісового господарства та охорони навколишнього природного середовища.

Вилучення земельних ділянок державної власності, які перебувають у постійному користуванні, в тому числі лісів площею понад 1 гектар для нелісогосподарських потреб, згідно із ч. 9 ст. 149 ЗК України відносилось в 2008 році до повноважень Кабінету Міністрів України.

Отже, виходячи із наведеного, вилучення для несільськогосподарських потреб спірної земельної ділянки державної власності, що віднесена до земель лісогосподарського призначення та перебуває у постійному користуванні ДП «Чернівецький лісгосп», належало до повноважень Кабінету Міністрів України, відповідно районні державні адміністрації відповідно не були уповноваженні на вилучення земельних ділянок із земель лісового фонду.

Встановлено, що будь – яких рішень Кабінетом Міністрів України про вилучення земельної ділянки площею 3,8 га Кузьминського лісництва Чернівецького держлісгоспу не приймалось.

Крім того, в становлено, що розпорядженням Чернівецької обласної державної адміністрації № 916-р від 22.12.2016 року земельну ділянку (№ НОМЕР_2 ) за кадастровим номером 7321081800:01:004:0001 державної власності площею 1,0982 га, цільове призначення 10.07 - для рибогосподарських потреб, яка розташована на території Опришенської сільської ради, Глибоцького району, Чернівецької області (за межами населеного пункту), включено до переліку земельних ділянок несільськогосподарського призначення водного фонду державної власності для подальшого продажу права оренди на земельних торгах.

Розпорядженням №711-р від 16.07.2018 року Чернівецька обласна державна адміністрація затвердила технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж спірної земельної ділянки в натурі (на місцевості) (ділянка № 2) для подальшого продажу її права оренди на земельних торгах.

На підставі вказаного розпорядження 04.02.2019 року державним реєстратором Чернівецької міської ради зареєстровано право власності на спірну земельну ділянку за Чернівецькою обласною державною адміністрацією.

Проведення земельних торгів з продажу права оренди на земельну ділянку згідно розпорядження № 1030-р від 04.10.2018 року доручено ТзОВ «Глобус КО». Вказаним актом визначено стартову ціну лоту (стартовий розмір річної орендної плати) та строк користування земельною ділянкою.

За результатами проведення земельних торгів (аукціону) 14,05.2019 року Чернівецька обласна державна адміністрація на підставі своїх розпоряджень № 1030-р від 04.10.2018 і № 467 від 13.05.2019 року уклала договір оренди вказаної земельної ділянки з ОСОБА_5 . Зазначений договір зареєстровано 28.05.2019 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до п. 2. вказаного договору об`єктом оренди є вода (водний простір) водного об`єкта - 1,0561 га, земельна ділянка під водним об`єктом 1,0561 га та під гідротехнічними спорудами - 0,0421 га.

Виходячи із того, розпорядженням голови Глибоцької районної державної адміністрації від 12.12.2012 року № 428 фактично сформовано спірну земельну ділянку, визначено її площу, цільове призначення попри те, що вона відносилася до земель лісогосподарського призначення, а саме Кузьминського лісництва ДП «Чернівецький лісгосп», без її вилучення з держлісфонду, тому її вилучення із земель лісового фонду відбулося з порушенням вимог законодавств.

Таким чином, оспорюване розпорядження Глибоцької районної державної адміністрації від 12.12.2012 року за № 428 слід визнати незаконним та скасуванню в порядку, визначеному ст. ст. 16, 21,393 ЦК України та ст. ст. 152, 155 ЗК України.

Зважаючи на незаконність розпорядження про зміну цільового призначення лісогосподарської землі, оскільки Чернівецькою обласною державною адміністрацією перевищено повноваження при розпорядженні нею, незаконними є і розпорядження Чернівецької обласної державної адміністрації від 16.07.2018 року № 711-р та від 04.10.2018 року № 1030-р., якими спірну земельну ділянку включено до переліку земельних ділянок, право оренди яких підлягає продажу на земельних торгах, та на підставі якого право власності на спірну земельну ділянку зареєстровано за Чернівецькою обласною державною адміністрацією та укладено договір оренди землі.

Визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів (ст. 16 ЦК України) і загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачені статтею 215 ЦК України.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, а правочин - бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Недодержання стороною (сторонами) правочину в момент його вчинення цих вимог є підставою недійсності відповідного правочину (ст. 203, ч. 1 ст.215 ЦК України).

Виходячи із того, що розпорядження місцевих державних адміністрацій підлягають скасуванню, договір оренди землі, що укладений в подальшому між Чернівецькою обласною державною адміністрацією та ОСОБА_5 , на підставі ст. ст. 203, 215 ЦК України слід визнати недійсним.

Крім того, судом в становлено, що розпорядженням обласної державної адміністрації від 16.07.2018 року № 711-р затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж спірної земельної ділянки в натурі (на місцевості).

На підставі вказаного розпорядження 04.02.2019 року державним реєстратором Чернівецької міської ради зареєстровано право власності на спірну земельну ділянку за Чернівецькою обласною державною адміністрацією.

Відповідно до ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку виникає з моменту державної реєстрації цього права. А згідно з ч. 1 ст. 126 ЗК України право власності земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Згідно з ч. 1 ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов`язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом (ч. 2 ст. 182 ЦК України). Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом (ч. 4 ст. 182 ЦК України).

Згідно з п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» рішення суду про задоволення позову про повернення майна, переданого за недійсним правочином, чи витребування майна з чужого незаконного володіння є підставою для здійснення державної реєстрації права власності на майно, що підлягає державній реєстрації, за власником, а також скасування попередньої реєстрації.

Відповідно до положень ст. ст. 2, 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою факту, зокрема, припинення прав на нерухоме майно. Речові права на нерухоме майно підлягають обов`язковій державній реєстрації.

Державний реєстр речових прав на нерухоме майно - єдина державна інформаційна система, що містить відомості про права на нерухоме майно, їх обтяження, а також про об`єкти та суб`єкт.

Частиною 3 статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

У ч. 4 ст. 18 Закону вказано, що державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

Статтею 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Відповідно до ч. 3 вищевказаної статті у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому п. 2 ч. 6 ст. 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.

Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Зважаючи на те, що Чернівецькою обласною державною адміністрацією зареєстровано право власності на земельну ділянку, якою відповідно до вимог ст. 122 ЗК України остання не вправі розпоряджатися, відновити становище, яке існувало до порушення, можливо лише в порядку ст. 16 ЦК України, шляхом скасування державної реєстрації права власності та припинення права власності на земельну ділянку за кадастровим номером 7321081800:01:004:0001 за Чернівецькою обласною державною адміністрацією.

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Окрім того, слід зазначити, що Велика Палата Верховного Суду у постановах від 12.06.2019 року у справі № 487/10128/14-ц, від 07.04.2020 року у справі № 372/1684/14-ц та від 15.09.2020 року у справі № 469/1044/17 висловила правові висновки про те, що набуття прав громадянами та юридичними особами на землі з обмеженим оборотом всупереч вимогам Земельного кодексу України (перехід до них права володіння цими землями) є неможливим. Розташування вказаних земель вказує на неможливість виникнення приватного власника, а отже, і нового володільця.

Таким чином, зайняття земельних ділянок з обмеженим оборотом (землі водного фонду, лісогосподарського призначення, природо-заповідного фонду) з порушенням вимог чинного законодавства треба розглядати як негаторний позов - не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави.

Негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном.

Заволодіння громадянами та юридичними особами землями з обмеженим оборотом всупереч вимогам ЗК України (перехід до них права володіння цими землями) є неможливим.

Враховуючи те, що прокурором пред`явлено негаторний позов, строк позовної давності не застосовується, а тому суд відхиляє заяву представника позивача про застосування строку позовної давності.

Не може в даному випадку, на думку суду, і застосовуватися Перший протокол до Конвенції у спірних правовідносинах.

Так, Верховний Суд у справі № 6-2776цс16 висловив правову позицію стосовно суперечності щодо застосування практики Європейського Суду з прав людини на предмет підставності втручання держави в право на мирне володіння своїм майном, зокрема, й позбавлення особи права власності (користування) на майно шляхом його повернення (витребування) на користь держави.

Так, статтею першою Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і для оцінки додержання «справедливого балансу» в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за якими майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується.

Європейський суд з прав людини, оцінюючи можливість захисту права особи за статтею 1 Першого протоколу, загалом перевіряє доводи держави про те, що втручання в право власності, володіння відбулося в зв`язку з обґрунтованими сумнівами щодо законності набуття особою такого права, зазначаючи, що існують відмінності між тією справою, в якій законне походження майна особи не оспорюється, і справами стосовно позбавлення особи власності (володіння) на майно, яке набуте злочинним шляхом або стосовно якого припускається, що воно було придбане незаконно (наприклад рішення та ухвали Європейського суду з прав людини у справах «Раймондо проти Італії» від 22 лютого 1994 року, «Філліпс проти Сполученого Королівства» від 5 липня 2001 року, «Аркурі та інші проти Італії» від 5 липня 2001 року, «Ріела та інші проти Італії» від 4 вересня 2001 року, «Ісмаїлов проти Російської Федерації» від 6 листопада 2008 року).

Окрім того, в рішеннях Європейського суду з прав людини наголошується про те, що правосуддя має не тільки чинитися, також має бути видно, що воно чиниться. На кону стоїть довіра, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти у громадськість (рішення у справі «Де Куббер проти Бельгії» від 26.10.84 та рішення у справі «Кастілло Альгар проти Іспанії» від 28.10.98). Якщо помилка національного суду щодо питань права або факту є настільки очевидною, що її можна кваліфікувати як «явну помилку» (тобто помилку, якої б не міг припуститися розумний суд) вона може порушити справедливість провадження (справа «Хамідов проти Росії»).

Піддаючи аналізу пропорційність втручання з дотриманням основоположних принципів ст. 1 Першого протоколу Конвенції у справі Хамер проти Бельгії Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 27.11.2007 року вперше зазначив, що навколишнє середовище, не будучи безпосередньо зазначеним у Конвенції, тим не менш являє собою цінність, в збереженні якої зацікавлені як суспільство, так і публічна влада і економічні імперативи та навіть деякі основні права не повинні превалювати над екологічними міркуваннями, особливо якщо держава прийняла законодавство з цього питання.

При цьому, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях (у справах «Спорронг і Льоннрот проти Швеції» від 23.09.1982 року, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21.02.1986 року, «Щокін проти України» від 14.10.2010 року, «Сєрков проти України» від 07.07.2011 року, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23.11.2000 року, «Булвес» АД проти Болгарії» від 22.01.2009 року, «Трегубенко проти України» від 02.11.2004 року, «East/West Alliance Limited» проти України» від 23.01.2014 року) неодноразово вказував про наявність трьох критеріїв, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

Право держави витребувати земельну ділянку, належну до земель лісогосподарського призначення, з огляду на доведену незаконність і безпідставність її передачі у користування фізичної особи передбачене у чинному законодавстві України. Відповідні приписи стосовно охорони вказаної категорії земель і регламентування підстав для витребування майна з чужого незаконного володіння є доступними, чіткими та передбачуваними.

Вказана позиція відображена у правових висновках, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 року у справі №488/5027/14-ц та у справі № 488/6211/14-ц, від 12.06.2019 року у справі №487/10128/14-ц.

Задовольняючи позовні вимоги суд виходить із того, що, що Чернівецька обласна державна адміністрація не мала повноважень на розпорядження земельною ділянкою, остання вибула з володіння її власника поза його волею, тому повернення у володіння держави земельної ділянки, незаконно переданої в оренду фізичній особі органом виконавчої влади переслідує легітимну мету контролю за використанням майна відповідно до загальних інтересів у тому, щоби таке використання відбувалося за цільовим призначенням. Важливість цих інтересів зумовлюється, зокрема, особливим статусом земельної ділянки - належністю її до земель лісогосподарського призначення.

Безпідставними є також посилання представника позивача на те, що Кабінет Міністрів є неналежним позивачем у справі, а прокурор не мав повноважень для звернення з даним позовом.

Так, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» Кабінет Міністрів України здійснює в межах своїх повноважень державне управління у сфері охорони та раціонального використання землі, її надр, водних ресурсів, рослинного і тваринного світу, інших природних ресурсів.

Згідно ч. 1 ст. 37 цього Закону Кабінет Міністрів України може бути позивачем у судах загальної юрисдикції, тобто звертатися до суду з позовами щодо вирішення питань, які до закону відносяться до його компетенції.

Відповідно до ст. 131-1 Конституції України на прокуратуру покладено функції представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Виходячи з вимог ст. 1 Закону України «Про прокуратуру» прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.

Статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави, у випадках, передбачених законом.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Представництво в суді інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України та Національного банку України може здійснюватися прокурором Офісу Генерального прокурора або обласної прокуратури виключно за письмовою вказівкою чи наказом Генерального прокурора або його першого заступника чи заступника відповідно до компетенції.

Органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, відповідно до ст. ст. 6, 7, 13 та 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Конституційний Суд України в рішенні від 08.04.1999 року № 3-рп/99 визначив, що прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних чи інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. Відповідно до цього рішення Конституційного Суду України під поняттям «орган, уповноважений державою, здійснювати відповідні функції у спірних відносинах» потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, на який покладено обов`язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах на захист інтересів держави.

Виходячи із того, що підставою для представництва прокурором інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України є подання позову, оскільки відбулося неправомірне вибуття спірної земельної ділянки із державної власності, що, у свою чергу, призвело до заподіяння шкоди інтересам держави, при тому, що Кабінетом Міністрів України, як уповноваженим суб`єктом, не вжито достатніх заходів, в тому числі позовного характеру, щодо її повернення.

Кабінет Міністрів України на захист порушених прав держави до суду не звертався, тому у прокурора виникло право на звернення до суду у зв`язку з бездіяльністю цього органу.

Крім того, на лист прокуратури Чернівецької області від 15.11.2019 року з приводу поінформованості Кабінету Міністрів України про виявленні порушення та про вжиті заходи на їх усунення, Позивач надав відповідь від 21.11.2019 року, згідно з якою про факт відведення у користування земельної ділянки лісового фонду секретаріату Кабінету Міністрів України стало відомо лише із запиту прокуратури області, який надіслано Мін`юсту, Держгеокадастру та Держлісагенству для розгляду в установленому порядку.

Водночас листом від 21.12.2019 року № 48463/14653-4-19/9.1.1 Міністерство юстиції України повідомило, що у разі звернення прокуратури області до суду із зазначеним позовом Міністерством буде забезпечено представництво інтересів КМУ у відповідній справі.

Також листом Держгеокадастру від 09.12.2019 року № 5-28-0.17-10104/2-19 повідомлено Міністерство юстиції України про здійснення заходу державного контролю за дотриманням земельного законодавства територіальним підрозділом.

Згідно інформації Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області від 21.12.2020 року розпорядження Глибоцької районної державної адміністрації від 12.12.2012 року прийняте всупереч вимогам ст. ст. 122, 123, 149 ЗК України.

У зв`язку з невжиттям уповноваженим органом заходів Чернівецькою обласною прокуратурою листом від 13.01.2020 року проінформовано Кабінет Міністрів України про звернення з позовом до суду в інтересах держави.

У даному випадку вбачається, що Кабінет Міністрів України, як власник спірної земельної ділянки, володіючи інформацією про незаконність вибуття вказаної ділянки з державної власності, не вживав та не вживає належних та дієвих заходів на поновлення прав держави, маючи реальну можливість вжити таких заходів.

Крім того, відповідно до листа Офісу Генерального прокурора № 15/1/1-2вих-21 від 06.01.2021 року Чернівецьку обласну прокуратуру уповноважено здійснювати представництво в суді інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України.

Таким чином, у Чернівецької обласної прокуратури є достатні підстави для представництва інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України щодо усунення перешкоди у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою шляхом її повернення на користь держави.

Враховуючи вище викладене, суд приходить до висновку, що позов керівника Чернівецької обласної прокуратури в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України слід задовольнити в повному обсязі.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідачів на користь позивача необхідно стягнути понесені та документально підтверджені судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 15890,01 грн.

Керуючись ст.ст. 3-13, 19, 23, 76-81, 141, 259, 265 ЦПК України, суд,-

В И Р I Ш И В:

Позовні вимоги керівника Чернівецької обласної прокуратури в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України – задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати розпорядження голови Глибоцької районної державної адміністрації від 06.02.2008 року № 45.

Визнати незаконним та скасувати розпорядження голови Глибоцької районної державної адміністрації від 12.12.2012 року № 428.

Визнати незаконним та скасувати розпорядження голови Чернівецької обласної державної адміністрації від 16.07.2018 року за № 711-р в частині затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки № НОМЕР_1 площею 1,0982 га, кадастровий номер 7321081800:01:004:0001.

Скасувати державну реєстрацію права власності на земельну ділянку за кадастровим номером 7321081800:01:004:0001 за Чернівецькою обласною державною адміністрацією.

Визнати недійсним договір оренди землі від 14.05.2019 року, укладений між Чернівецькою обласною державною адміністрацією та ОСОБА_5 .

Припинити право оренди ОСОБА_5 на земельну ділянку площею 1,0982 га за кадастровим номером 7321081800:01:004:0001 шляхом скасування державної реєстрації права оренди на вказану земельну ділянку.

Зобов`язати ОСОБА_5 повернути земельну ділянку, розташовану в адміністративних межах Опришенецької об`єднаної територіальної громади, Глибоцького району, Чернівецької області (за межами населеного пункту), площею 1,0982 га, кадастровий номер 7321081800:01:004:0001, державі в особі Кабінету Міністрів України.

Стягнути з Глибоцької районної державної адміністрації, Чернівецької обласної державної адміністрації та ОСОБА_5 на користь Чернівецької обласної прокуратури сплачений судовий збір в розмірі по 5 (п`ять тисяч двісті дев`яносто шість) гривень 67 копійки на р/р UA378201720343110001000004946, код 02910120, банк ДКСУ м. Київ, код банку 820172, класифікація видатків бюджету - 2800.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Чернівецького апеляційного суду через Глибоцький районний суд Чернівецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено 25 червня 2021 року.

Суддя: