Рішення № 97899778, 23.06.2021, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 638/12887/20

Провадження № 2-а/638/79/21

23.06.2021 року м. Харків

Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Рибальченко Л.М.,

за участю секретаря Мхітарян Л.Е.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Харкові матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Черкаській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,-

встановив:

ОСОБА_1 (далі за текстом- позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління патрульної поліції в Черкаській області Департаменту патрульної поліції (далі за текстом- відповідач), в якому просить скасувати постанову від 01.09.2020р. серії ЕАМ №3066099 про накладення на позивача штрафу у сумі 425 грн. за ч. 2 ст. 122 КУпАП, складену лейтенантом УПП в Черкаській області Департаменту патрульної поліції Кравчуком В.О. та закрити справу про адміністративне правопорушення.

В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що 01.09.2020 року лейтенантом УПП в Черкаській області Департаменту патрульної поліції Кравчуком В.О. розглянуто адміністративну справу щодо позивача, за результатом чого складено постанову серії ЕАМ №306609, якою накладено на позивача штраф у розмірі 425 грн. Відповідно до вказаної постанови вбачається, що позивач 01.09.2020 о 02 год. 52 хв. рухався автомобільною дорогою М-05 Київ-Одеса, 211 км, в крайній лівій смузі не маючи намір здійснити поворот ліворуч, чи розворот, при цьому крайня права смуга була вільною від інших транспортних засобів, чим порушив п. 11.5 ПДР

Зазначену постанову позивач вважає протиправною, оскільки рухаючись автомобільною дорогою М-05З змінив смугу на крайню ліву для здійснення розвороту у зв`язку з тим, що на іншій стороні дороги побачив придорожній заклад в якому можна було зупинитися для відпочинку.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 24.11.2020 року відкрито провадження у справі.

У судове засідання позивач не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся.

Від представника Управління патрульної поліції в Черкаській області Скляренко М.О. до суду надійшов відзив, в якому зазначено, що на відрізку дороги дорожні знаки 5.26 ті 5.27, або інші знаки, які дозволяють розворот (поворот) ліворуч, в тому числі і попередні дорожні знаки відсутні, тому у позивача не було жодних об`єктивних підстав для того щоб займати крайню ліву смугу для руху. У задоволені позову просила відмовити.

Також, до суду надійшло клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду у зв`язку з тим, що позивачем пропущено строк на подання позовної заяви.

Відповідач - Управління патрульної поліції в Черкаській області Департаменту патрульної поліції в судове засідання свого представника не направив, про час та місце розгляду справи повідомлявся.

Суд, дослідивши матеріали справи, та перевіривши їх наданими доказами, прийшов до наступного.

Судовим розглядом встановлено, що постановою лейтенанта 6 роти 1 батальйона Управління патрульної поліції в Черкаській області Кравчуком В.О. серія ЕАМ № 3066099 від 01.09.2020 року ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 425 грн. за ч. 2 ст. 122 КУпАП за те, що 01.09.2020 року о 02 год. 52 хв. рухався автомобільною дорогою М-05 Київ-Одеса, 211 км. позивач керуючи транспортин засобом не маючи наміру здійснити поворот ліворуч чи розворот при цьому крайня ліва смуга була вільною від інших транспортних засобів, чим порушив вимоги п. 11.5 ПДР України.

Позивач з даною постановою не погоджується і зазначає про відсутність доказів вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 280 КУпАП встановлює, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Пунктом 11 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Положеннями п. 8 ч. 1 ст. 23 вказаного Закону зазначено, що у випадках, визначених законом, поліція здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Відповідно до ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (зокрема, частини перша, друга, третя, п`ята і шоста статті 122).

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Згідно з ч.ч 2, 4 ст. 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі, а також порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису).

У випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу або залишається повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності за порушення правил зупинки, стоянки або паркування транспортних засобів у разі їх фіксації у режимі фотозйомки (відеозапису), крім випадків фіксації в автоматичному режимі правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

Отже, постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення без складання відповідного протоколу.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 № 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (із змінами та доповненнями, далі ПДР).

Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП України обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Статтею 251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Статтею 248 КУпАП визначено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється на засадах рівності перед законом і органом (посадовою особою), який розглядає справу, всіх громадян незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мови та інших обставин.

Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП).

Отже, особа, яка уповноважена розглядати справу про адміністративне правопорушення зобов`язана по-перше, встановити склад правопорушення, яким згідно статті 9 КУпАП протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність, по-друге, дослідити докази та оцінити їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП).

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно зі ст. 31 Закону України «Про Національну поліцію» полiцiя може застосовувати такi превентивнi заходи, окрім іншого, перевiрка документiв особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технiчних приладiв i технiчних засобiв, що мають функцiї фото- i кiнозйомки, вiдеозапису, засобiв фото- i кiнозйомки, вiдеозапису.

При цьому, інших належних та допустимих доказів вчинення адміністративного правопорушення відповідачами не надано та матеріали справи не містять.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

В судовому засіданні оглянуто відеозапис, наданий відповідачем, щодо ходу подій 01.09.2020 та обставин, що стали підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності постановою серії ЕАМ №3066099.

Оглянутий відеозапис не містить фіксації вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, а лише фіксує розгляд справи у справі про адміністративне правопорушення.

Будь яких інших доказів щодо вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП суду не надано.

Таким чином, суд вважає, що відповідачем до суду не надано доказів того, що ОСОБА_1 було вчинено адміністративне правопорушення, хоча в розумінні ч.2 ст.77 КАС України обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, а факт вчинення порушення ПДР оспорюється позивачем.

Отже, відповідачами не доведено факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення та з матеріалів справи неможливо достовірно встановити даний факт, відтак і підстави для притягнення позивача до адміністративної відповідальності відсутні.

За цим, постанова серії ЕАМ № 3066099 від 01.09.2020 року по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, підлягає скасуванню.

Разом з тим, суд вважає необхідним зазначити наступне.

Статтею 284 КУпАП встановлено, що по справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов:

1) про накладення адміністративного стягнення;

2) про застосування заходів впливу, передбачених статтею 24-1 цього Кодексу;

3) про закриття справи.

Постанова про закриття справи виноситься при оголошенні усного зауваження, передачі матеріалів на розгляд громадської організації чи трудового колективу або передачі їх прокурору, органу досудового розслідування, а також при наявності обставин, передбачених статтею 247 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 288 КУпАП, постанову у справі про адміністративне правопорушення про накладення адміністративного стягнення може бути оскаржено - у вищестоячий орган (вищестоячий посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Суд зазначає, що в даному випадку судом не встановлюється відсутність або наявність вини позивача, а розглядаються дії відповідача по прийняттю певного рішення, тобто саме в аспекті протиправності чи правомірності дій відповідача по складанню постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

З огляду на наведені вище норми законодавства, суд зазначає, що повноваження вирішувати питання про закриття справи про адміністративне правопорушення належать виключно органу (посадовій особі), що уповноважені розглядати такі справи. Адміністративний суд не може підміняти такий орган (посадову особу), та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу (посадової особи).

Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 08.04.2020 року у справі № 337/346/17 (К/9901/22443/18).

Згідно ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За наведених обставин, суд зазначає про відсутність у суду першої інстанції правових підстав закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення згідно ст. 247 КУпАП.

Щодо клопотання позивача про залишення позовної заяви без розгляду, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 286 КАС України, позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).

Відповідно до ч. 3 ст. 123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Як вбачається з матеріалів справи, позовна заява про скасування постанови була направлена до Дзержинського районного суду м. Харкова засобами поштового зв`язку 11.09.2020, а оскаржувана постанова відносно ОСОБА_1 була складена 01.09.2020.

Тобто, в розумінні вимог ч.2 ст. 286 КАС України, позивачем не було порушено строк звернення до суду за захистом своїх прав.

Виходячи з вищенаведеного, клопотання представника відповідача Управління патрульної поліції в Черкаській області про залишення позовної заяви без розгляду задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст.77, 243-246, 286, КАС України, ст.ст. 251, 288 КУпАП, суд

ухвалив:

У задоволенні клопотання представника відповідача Управління патрульної поліції в Черкаській області про залишення позовної заяви без розгляду – відмовити.

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) до Управління патрульної поліції України в Черкаській області(ЄДРПОУ 40108646 адреса: м. Черкаси, вул. Лесі Українки 21) про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення задовольнити частково.

Скасувати постанову серії ЕАМ № 3066099 від 01.09.2020 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за правопорушення, передбачене ч.2 ст.122 КУпАП у виді штрафу в розмірі 425 грн.

Стягнути з Управління патрульної поліції України в Черкаській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 420 (чотириста двадцять) грн. 40 коп.

В іншій частині позову відмовити.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи за вебадресою: http://dg.hr.court.gov.ua/sud2011/ на Офіційному вебпорталі судової влади України.

Апеляційна скарга на рішення суду відповідно до ст.286 КАС України подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Відповідно до п.п.15.5 п.15 розділу VII Перехідних положень КАС України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються до або через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя