Вирок № 97899226, 25.06.2021, Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа №345/4023/19

Провадження № 1-кп/345/53/2021

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25.06.2021 м. Калуш

Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді Якиміва Р.В.,

секретар судового засідання Гладенька Л.Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження № 12019090170000682 про обвинувачення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Житомир та жителя АДРЕСА_1 , з неповною середньою освітою, не працюючого, не одруженого, неповнолітніх дітей на утриманні не має, громадянина України, раніше неодноразово судимого, востаннє судимого 10.10.2016 року Рожнятівським районним судом Івано-Франківської області за ч.2 ст.185, ч.1 ст.128, ст.70 КК України до позбавлення волі на строк 2 роки 6 місяців,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України,

з участю прокурора Хомика О.П.

потерпілого ОСОБА_2

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

захисника Форовича М.Й

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 умисно заподіяв тяжкі тілесні ушкодження, вчинених у разі перевищення меж необхідної оборони.

Злочини вчинено за таких обставин:

09.06.2019 близько 08:00 год. ОСОБА_1 перебував із ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 позаду магазину «Квартал», що по вул. Хіміків,10 в м. Калуш, де спільно розпивали спиртні напої. Згодом почувши крик ОСОБА_4 про допомогу він підбіг до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , який лежав на ОСОБА_6 в якої були спущені штани до колін та намагався зґвалтувати останню. Він стягнув ОСОБА_5 з ОСОБА_4 і в той час ОСОБА_5 намагався нанести йому удари, однак він ухилився та наніс ОСОБА_5 один удар кулаком правої руки в ділянку голови, від якого останній впав на землю та наніс ще декілька ударів ногами в ділянку голови та грудей лежачому ОСОБА_5 , в результаті чого спричинив потерпілому ОСОБА_5 тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми з крововиливами під м`яку мозкову оболонку та в речовину головного мозку, крововиливами в м`які тканини голови, синцями та саднами в ділянці голови, крововиливом в слизову оболонку нижньої губи, травматичний вивих 3-го зуба на верхній щелепі зліва, синець в ділянці грудної клітки, садно в ділянці правої ноги, садно в ділянці лівої ноги, які згідно висновку експерта № 89 від 05.09.2019 відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, що є небезпечними для життя у момент спричинення. Цього ж дня працівниками КО «Калуська станція швидкої та невідкладної медичної допомоги» о 10:25 год. ОСОБА_5 доставлено у реанімаційне відділення Калуської ЦРЛ, де о 10:55 год. останній помер.

Прокурор просив визнати винуватим ОСОБА_1 за ч.2 ст. 121 КК України та призначити йому покарання у вигляді 9 років позбавлення волі.

Потерпілий ОСОБА_2 в судовому засіданні настояв на суворому покаранні обвинуваченого, оскільки він позбавив життя його сина.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 вину в інкримінованому йому обвинуваченням злочині визнав частково та пояснив, що наніс ОСОБА_5 тілесні ушкодження, однак наміру спричинення тяжких тілесних ушкоджень, які б спричинили смерть ОСОБА_5 він не мав, а застосував фізичну силу до нього з метою захисту себе та ОСОБА_4 від його злочинних посягань.

Також суду пояснив, що почувши крик ОСОБА_4 про допомогу він підбіг до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , який лежав на ОСОБА_6 та наносив їй удари ліктем. В ОСОБА_4 були спущені штани до колін та намагався зґвалтувати останню. Він стягнув ОСОБА_5 з ОСОБА_4 і в той час ОСОБА_5 намагався нанести йому удари, однак він ухилився та наніс удар йому в ділянку голови від чого той впав на землю та в подальшому перебуваючи в стані сильного емоційного збудження та хвилювання продовжив наносити йому удари з метою відвернення злочинних посягань відносно себе та ОСОБА_6 . Дізнавшись що ОСОБА_5 помер він добровільно звернувся в поліцію та надав визнавальні покази. Просить суд суворо не карати так як він не бажав настання смерті потерпілого, вибачився перед родичами, шкодує про вчинене.

Захисник обвинуваченого просив перекваліфікувати дії обвинуваченого з ч.2 ст. 121 КК України на ст. 124 КК України, мотивуючи тим, що незаперечним є факт того, що тілесні ушкодження потерпілому ОСОБА_5 його підзахисний наніс умисно, намагаючись запобігти протиправним діям, як щодо себе так і ОСОБА_4 який намагався зґвалтувати її.

Його дії слід розглядати в площині застосування меж необхідної оборони, оскільки відповідно до ч.3 ст.27 Конституції України кожен має право захищати своє життя і здоров`я, життя і здоров`я інших людей від протиправних посягань. Відповідно до ст.36 ч.1 КК України необхідною обороною визначаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони. Якщо при перевищенні меж необхідної оборони потерпілому умисно заподіяні тяжкі тілесні ушкодження, від якого настала смерть, за відсутності умислу на позбавлення життя дії винного слід кваліфікувати за ст.124 КК України так як в діях його підзахисного були інстинктивні удари спрямовані на захист себе та іншої особи від протиправних дій потерпілого.

Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснила, що про обставини справи їй нічого не відомо, являється медичним працівником та перебувала на зміні, коли була зафіксована клінічна смерть ОСОБА_5 .

Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні пояснила, що очевидцем подій не була.

Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні пояснив, що перебував в крамниці «Продукти». В цей час почув крик жінки про допомогу. Коли він зайшов за магазин то побачив чоловіка, який лежав на землі, обличчя якого було в крові. Позаду нього сиділа дівчина. Згодом під`їхали працівники поліції.

Свідок ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснив, що розпивав спиртні напої разом з обвинуваченим, ОСОБА_5 та ОСОБА_4 ОСОБА_5 перебував з ОСОБА_4 за гаражами, звідки почув крики ОСОБА_4 про допомогу. Коли туди побіг ОСОБА_1 то ОСОБА_4 вибігла підіймаючи штани, і він бачив як ОСОБА_1 наносив ОСОБА_5 удари ногами.

Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснила, що розпивала спиртні напої разом з обвинуваченим, ОСОБА_5 та ОСОБА_3 . Після вживання спиртного, коли ОСОБА_1 з ОСОБА_3 відійшли то ОСОБА_5 почав до неї чіплятись повалив на землю зірвав з неї штани та намагався її зґвалтувати. Вона почала кликати на допомогу. На її крик до них прибіг ОСОБА_1 та намагався забрати ОСОБА_5 від неї, ОСОБА_5 почав нападати на ОСОБА_1 та першим вдарив його. ОСОБА_1 у відповідь вдарив ОСОБА_5 далі не пам`ятає, оскільки була в істериці і втекла.

Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні пояснила, що обвинувачений є її сином. Після того, коли їй стало відомо про те, що сина розшукує поліція та про смерть ОСОБА_5 , вона повідомила про це сина, він розповів, що ОСОБА_5 намагався зґвалтувати ОСОБА_4 , а він захистив її, відтягнувши ОСОБА_5 в результаті чого між ними виникла бійка. Після чого вони поїхали в поліцію.

В судовому засіданні були досліджені наступні докази:

- протокол огляду місця події від 09.06.2019 року з фото-таблицею до нього, який проведений за адресою: АДРЕСА_2 , в ході якого було виявлено зразки речовини бурого кольору з поверхні землі на місці злочину (упаковані у паперовий конверт), шапку сірого кольору з плямами бурого кольору яку поміщено в паперовий пакет (т.1 а.с. 138-144);

- протокол пред`явлення особи для впізнання від 09.06.2019 року з фото-таблицею до нього, в ході якого встановлено, що ОСОБА_3 впізнав особу – ОСОБА_1 на фотознімку № 2 (а.с. т.1 а.с.153-155);

- протокол пред`явлення особи для впізнання від 09.06.2019 року з фото-таблицею до нього, в ході якого встановлено, що ОСОБА_4 впізнала особу – ОСОБА_1 на фотознімку №3 (а.с. т.1 а.с.147-149);

- протокол огляду місця події від 10.06.2019 року з фото-таблицею до нього, об`єктом якого є труп ОСОБА_5 , в ході якого було встановлено причину смерті - набряк та набухання головного мозку, крововиливи під м`яку мозкову оболонку головного мозку, закрита черепно-мозкова травма мозку, закрита черепно-мозкова травма (т.1 а.с. 160-165);

- висновок експерта № 89 на підставі якого встановлено, що смерть ОСОБА_5 наступила ІНФОРМАЦІЯ_2 о 10.55 год., причинами смерті є набряк та набухання головного мозку, крововиливи під м`яку мозкову оболонку головного мозку, закрита черепно-мозкова травма мозку, закрита черепно-мозкова травма при наявності тяжких тілесних ушкоджень, що є небезпечні для життя момент спричинення, які завдані йому в горизонтальному положенні, слідів боротьби – не має, в момент завдання тілесних ушкоджень перебував у стані алкогольного сп`яніння середньої степені (т.1 а.с. 167-176);

- висновок експерта №185/2019 на підставі якого встановлено, що підекспертний ОСОБА_1 психічними розладами не страждає і не страждав на період часу, що відноситься до інкримінованих йому протиправних дій, виявляє ознаки РПП внаслідок вживання опіоїдів, стан повної ремісії, що згідно МКХ-10 F11.21.На період часу,що відноситься до інкримінованого йому злочину під експертний ОСОБА_1 перебував в стані і перебуває на даний час ,при якому здатний в повній мірі усвідомлювати свої дії та керувати ними.Застосування примусових заходів медичного характеру під експертний ОСОБА_1 не потребує (т.1 а.с. 207-211);

- протокол проведення слідчого експерименту зі свідком ОСОБА_4 від 09.06.2019 року з оптичним носієм інформації до нього, в ході якого встановлено, що ОСОБА_4 кричала та кликала на допомогу, обвинувачений спричинив тілесні ушкодження потерпілому ОСОБА_5 в область голови та грудної клітки (Т.1,а.с. 151-152);

- протокол проведення слідчого експерименту зі свідком ОСОБА_3 від 09.06.2019 року з оптичним носієм інформації до нього, в ході якого встановлено, що обвинувачений спричинив тілесні ушкодження потерпілому ОСОБА_5 в область голови та грудної клітки після того, як потерпілий намагався зґвалтувати ОСОБА_4 (Т.1,а.с. 156-159);

- протокол проведення слідчого експерименту з підозрюваним ОСОБА_1 від 05.09.2019 року з оптичним носієм інформації до нього, в ході якого встановлено, що він 09.06.2019 року розпивав спиртні напої з ОСОБА_4 ОСОБА_3 та ОСОБА_5 . Згодом ОСОБА_5 завів ОСОБА_4 за магазин і почав її гвалтувати. Вона кричала і кликала на допомогу також ОСОБА_5 наніс їй декілька ударів кулаком та ліктем. ОСОБА_1 закликав ОСОБА_5 припинити свої дії, після чого той залишив її та направився в бік ОСОБА_1 , поводячись агресивно та замахнувся щоб нанести удар йому, однак він зреагував швидше та вдарив його у голову внаслідок чого той впав. В подальшому ОСОБА_1 продовжував наносити удари ОСОБА_5 в область голови та тулубу ногами. (Т.1,а.с. 212-215).

Суд дослідивши всі обставини кримінального провадження, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження під час судового розгляду, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, прийшов до наступного.

Згідно ст.36 КК України необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони.

Кожна особа має право на необхідну оборону незалежно від можливості уникнути суспільно небезпечного посягання або звернутися за допомогою до інших осіб чи органів влади.

Перевищенням меж необхідної оборони визнається умисне заподіяння тому, хто посягає, тяжкої шкоди, яка явно не відповідає небезпечності посягання або обстановці захисту. Перевищення меж необхідної оборони тягне кримінальну відповідальність лише у випадках, спеціально передбачених у статтях 118 та 124 цього Кодексу.

Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного суду України від 07.02.2003 року № 2 "Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров`я особи", відповідальність за ст. 118 або ст. 124 КК за вбивство чи заподіяння тяжкого тілесного ушкодження в разі перевищення меж необхідної оборони або перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця, настає лише за умови, що здійснений винним захист явно не відповідав небезпечності посягання чи обстановці, яка склалася.

Відповідно до п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України N 1 від 26 квітня 2002 р. "Про судову практику у справах про необхідну оборону" при розгляді справ даної категорії судам необхідно беззастережно додержувати вимог ч.3 ст.27 Конституції України і ст..36 КК України ,враховуючи те,що відповідно до закону кожна особа має право на необхідну оборону від суспільно небезпечного посягання незалежно від можливості уникнути його або звернутися за допомогою до інших осіб чи органів влади.

Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України N 1 від 26 квітня 2002 р. "Про судову практику у справах про необхідну оборону"згідно з ч.3 ст.36 КК України перевищенням меж необхідної оборони визнається умисне заподіяння тому, хто посягає, тяжкої шкоди , яка явно не відповідає небезпечності посягання або обстановці захисту, а згідно з ч.2 ст.38 КК перевищенням заходів , необхідних для затримання злочинця,- умисне заподіяння особі , що вчинила злочин , тяжкої шкоди , яка явно не відповідає небезпечності посягання або обстановці затримання злочинця. У зв`язку з цим кримінальна відповідальність за такі дії настає лише у випадках,спеціально передбачених статтями 118 та 124 КК .

Як вбачається з показів обвинуваченого та свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_3 потерпілий ОСОБА_5 усвідомлював суспільно небезпечний характер свого діяння спрямованого на статеві зносини із застосуванням фізичного насильства відносно ОСОБА_4 . Обвинувачений будь-якого умислу на заподіяння тяжких тілесних ушкоджень потерпілому, які б спричинили його смерть не мав.

Судом встановлено, що потерпілий ОСОБА_5 вчинив насильні дії, а саме намагався нанести тілесні ушкодження ОСОБА_1 застосував фізичну силу та побої відносно свідка ОСОБА_4 та намагався її зґвалтувати, що підтверджується показами свідка ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , протоколом проведення слідчого експерименту зі свідком ОСОБА_3 від 09.06.2019 року з оптичним носієм інформації до нього, в ході якого встановлено, що обвинувачений спричинив тілесні ушкодження потерпілому ОСОБА_5 в область голови та грудної клітки після того, як ОСОБА_5 зняв з ОСОБА_4 штани та намагався зґвалтувати її, протоколом проведення слідчого експерименту з підозрюваним ОСОБА_1 від 05.09.2019 року з оптичним носієм інформації до нього, в ході якого встановлено, що він 09.06.2019 року розпивав спиртні напої з ОСОБА_4 ОСОБА_3 та ОСОБА_5 . Згодом ОСОБА_5 завів ОСОБА_4 за магазин і почав її гвалтувати. Вона почала кричати і ОСОБА_5 наніс їй декілька ударів. Обвинувачений закликав ОСОБА_5 припинити свої дії , після чого той залишив її та направився в бік ОСОБА_11 , поводячись агресивно та мав намір нанести удар йому, однак ОСОБА_1 зреагував швидше та вдарив його у голову внаслідок чого той впав наніс ще декілька ударів ОСОБА_5 в область голови та тулубу ногами.

Обвинувачений ОСОБА_1 , обороняючи себе та ОСОБА_4 від злочинних посягань потерпілого ОСОБА_5 , та немаючи умислу на позбавлення потерпілого життя, перебував під час стану необхідної оборони, умисно заподіяв йому тяжких тілесних ушкоджень, що спричинило смерть, яка явно не відповідає небезпечності посягання або обстановці захисту.

Стан необхідної оборони виникає не лише в момент вчинення суспільно небезпечного посягання, а й у разі створення реальної загрози заподіяння шкоди. Суд враховує поведінку нападника, зокрема спрямованість умислу, інтенсивність і характер його дій, що дають особі, яка захищається, підстави сприймати загрозу як реальну.

У обвинуваченого виникла підстава для необхідної оборони, тобто виникло право на захист право охоронюваних інтересів шляхом заподіяння шкоди тому, хто посягає, для припинення цього посягання. Водночас застосований засіб захисту та заподіяння шкоди у вигляді нанесення тілесних ушкоджень що призвели до смерті потерпілого за даних конкретних обставин справи не відповідали небезпечності посягання та обстановці захисту, а відтак ОСОБА_1 вийшов за межі заходів, необхідних для захисту своїх та ОСОБА_4 охоронюваних законом прав та інтересів, тобто перевищив межі необхідної оборони.

Суд враховує, що вчиненню кримінального правопорушення передувала протиправна поведінка потерпілого, тілесні ушкодження були нанесені відразу як тільки ОСОБА_5 намагався нанести удари ОСОБА_1 та після його злочинних посягань з метою зґвалтування ОСОБА_4 .

В судовому засіданні не здобуто будь яких доказів умислу обвинуваченого на заподіяння тяжких тілесних ушкоджень потерпілому, які б спричинили його смерть.

Коли при перевищенні меж необхідної оборони чи заходів, необхідних для затримання злочинця, заподіяно тяжке тілесне ушкодження, яке спричинило смерть, дії винного за відсутності умислу на позбавлення потерпілого життя належить кваліфікувати за ст.124 КК.

Дії ОСОБА_1 кваліфіковано за статтею ч.2 ст.121 КК «Умисні тяжкі тілесні ушкодження, що спричинили смерть потерпілого». Проте суд, аналізуючи фактичні обставини злочину, прийшов до висновку, що його вина за інкримінованою статтею не доведена:», оскільки суб`єктивна сторона цього злочину характеризується прямим умислом на заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, свідомою вольовою поведінкою обвинуваченого, а не інстинктивними ударами, що мало місце в діях обвинуваченого під час оборони себе та ОСОБА_4 від злочинного посягання ОСОБА_5 ..

Відтак суд вважає, що під час заподіяння ударів, обвинувачений перебував у стані необхідної оборони, проте перевищив її межі, а тому суд приходить до висновку, що дії ОСОБА_1 слід перекваліфікувати з ч.2 ст. 121 КК України на ст. 124 КК України, як умисне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, вчинених у разі перевищення меж необхідної оборони.

При визначені виду та міри покарання обвинуваченому, суд враховує характер і ступінь суспільної небезпеки скоєного, дані що характеризують обвинуваченого. Суд вважає, що скоєне обвинуваченим кримінальне правопорушення відноситься до категорії невеликої тяжкості.

Відповідно до ст. 66 КК України обставиною, що пом`якшує покарання ОСОБА_1 , є щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.

Відповідно до ст. 67 КК України обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_1 , судом не встановлено.

Відповідно до ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів.

Призначаючи покарання суд враховує те, що обвинувачений ОСОБА_1 , вчинив злочин невеликої тяжкості, щиро розкаявся, раніше неодноразово судимого, та приходить до висновку про призначення покарання у вигляді позбавлення волі в межах санкції статті за інкримінований йому злочин.

Питання про речові докази, підлягають вирішенню на підставі ст. 100 КПК України.

Керуючись ст. ст. 368, 370, 374 КПК України, суд,

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 124 КК України та призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі на строк 2 (два) роки.

На підставі ч.5 ст.72 КК України в термін відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_1 зарахувати строк перебування його під вартою в умовах Державної установи «Івано-Франківська установа виконання покарань (№ 12)» із розрахунку 1 (один) день попереднього ув`язнення за 1 (один) день позбавлення волі з 17.20 год. 12.06.2019 року, тобто з моменту його фактичного затримання.

Вважати ОСОБА_1 таким, що в повному обсязі відбув покарання у виді позбавлення волі.

Запобіжний захід у тримання під вартою скасувати з моменту проголошення вироку та звільнити ОСОБА_1 з-під варти в залі суду.

Речові докази:

- чоловічі кросівки синього кольору марки «Terrex», чоловічі шорти темно-синього кольору марки «Adidas», чоловічу куртку чорного кольору з коричневими вставками з капюшоном марки «Carnet De Vol», чоловічу кофту чорно-сірого кольору марки «Pachje», передані на зберігання в кімнату для зберігання речових доказів Калуського ВП ГУНП в Івано-Франківській області – повернути потерпілому ОСОБА_2 ;

- купюру номіналом п`ять гривень ТВ 4849995, пачку з-під сигарет марки «Київ блакитні» з трьома сигаретами та запальничкою чорного кольору та мобільний телефон марки «Nokia» IMEI НОМЕР_1 передані на зберігання потерпілому ОСОБА_2 - повернути потерпілому ОСОБА_2 ;

- зразок ґрунту із слідами речовини бурого кольору з ґрунтового покриву позаду будинку АДРЕСА_2 ; бейсболку сірого кольору марки «Adidas», на якій наявні плями бурого кольору та нашарування бруду – знищити;

- взірці крові підозрюваного ОСОБА_1 ,які передані до Івано-Франківського обласного бюро СМЕ для проведення експертизи – знищити;

- змиви із лівої та правої руки на марлевих тампонах з рук ОСОБА_1 , передані на зберігання в кімнату для зберігання речових доказів Калуського ВП ГУНП в Івано-Франківській області – знищити;

- дві дактилокарти з відбитками слідів пальців рук ОСОБА_1 - зберігати при матеріалах кримінального провадження;

- чоловічу футболку жовтого кольору з написом «Paprika Neuchatel»; чоловічі джинси синього кольору марки «Symbol»; чоловічі кросівки чорного кольору марки «Nike Air max», передані на зберігання в кімнату для зберігання речових доказів Калуського ВП ГУНП в Івано-Франківській області - повернути законному володільцю ОСОБА_1 ;

- медичну карту амбулаторного хворого (вкладиш) ОСОБА_1 без номера та без зазначення назви медичного закладу та медичну карту амбулаторного хворого ОСОБА_1 без номера та без зазначення назви медичного закладу передані на зберігання ОСОБА_10 - повернути ОСОБА_10 ;

- довідку ОНД № 01-7/2091 від 04.09.2019 - зберігати при матеріалах кримінального провадження;

- сім-карту «Водафон», серійний номер НОМЕР_2 ;паспорт громадянина України НОМЕР_3 , виданий Калуським МВ УМВС 16.09.1999 на ім`я ОСОБА_1 передані на зберігання мамі підозрюваного ОСОБА_10 – повернути ОСОБА_12 ;

- змиви з обох рук трупа ОСОБА_5 ;зразки волосся трупа ОСОБА_5 , передані на зберігання в кімнату для зберігання речових доказів Калуського ВП ГУНП в Івано-Франківській області - знищити;

- змиви з обох рук свідка ОСОБА_3 ;зрізи нігтів свідка ОСОБА_3 , передані на зберігання в кімнату для зберігання речових доказів Калуського ВП ГУНП в Івано-Франківській області – знищити.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, а в разі подання апеляційної скарги – після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції, якщо вирок суду не скасований.

Вирок може бути оскаржений до Івано-Франківського апеляційного суду через Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення, а обвинуваченим у той же строк з дня отримання копії вироку.

Копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя