Рішення № 97898582, 25.06.2021, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 212/4009/21

2/212/2571/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 червня 2021 року м. Кривий Ріг

Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі: головуючого-судді: Власенко М.Д., за участі секретаря судового засідання: Яцик А.Д., розглянувши у відсутності сторін в порядку спрощеного позовного провадження без фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» про відшкодування моральної шкоди у зв`язку з ушкодженням здоров`я,-

встановив:

14 травня 2021 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» (далі ПАТ «КЗРК») про відшкодування моральної шкоди у зв`язку з ушкодженням здоров`я, посилаючись на те, що він протягом тривалого часу працював в шкідливих умовах на підприємстві відповідача, внаслідок чого захворів на професійне захворювання. Висновком МСЕК від 17.06.1996 року йому первинно встановлено 30% втрати професійної працездатності в зв`язку з професійним захворюванням та третю групу інвалідності. Після неодноразових переоглядів, 14.06.2004 року йому повторно встановлено 25% втрати професійної працездатності по вібраційній хворобі з 01.06.2004 року та третю групу інвалідності безстроково. Вважає, що з вини підприємства, яке не створило безпечних умов праці, він втратив своє здоров`я, завдана моральна шкода, яка полягає в тому, що в наслідок професійного захворювання позивач відчуває біль та обмеження об`єму рухів в ліктьових суглобах, зростаючий при фізичному вантаженні, біль в попереково-крижовому відділі хребта, його турбує відчуття затерпання в дистальних відділах верхніх кінцівок, слабкість в кистях рук. Виникнення професійного захворювання та втрата працездатності, призводять до постійного перенесення позивачем больових відчуттів, до необхідності систематичного лікарського спостереження, залучення додаткових зусиль для організації життя. Розуміння даного факту викликає у позивача відчуття тривоги, переживання за своє майбутнє. У зв`язку із отриманими професійними захворюваннями йому заподіяна моральна шкода, розмір оцінює в 180 000 грн., яку просив стягнути з відповідача.

19 травня 2021 року судом постановлена ухвала про відкриття провадження та призначення розгляду в порядку спрощеного провадження без виклику сторін за наявними у справі доказами.

04 червня 2021 року судом отримано клопотання відповідача про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, яке за результатами розгляду ухвалою суду від 22.06.2021 року залишено без задоволення.

Відповідач скористався правом надання відзиву, у якому просив у задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування зазначив, що позивач працював на інших підприємствах, де підпадав під вплив шкідливих факторів, які вплинули на виникнення професійного захворювання, а саме: з 30.08.1978 р. по 21.02.1989 р. - Рудоуправління ім. В. І. Леніна ш. “Орджонікідзе” (правонаступником якої є ПраТ “ЦГЗК”). За період роботи позивача на підприємстві відповідача законодавством не було передбачено порядку відшкодування моральної шкоди, у даний період часу, правовідносини з відшкодування моральної шкоди регулювалися Правилами відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням ним трудових обов`язків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23 червня 1993 р. № 472, згідно з пунктом 38 яких передбачалося, відшкодування такої шкоди настає з дня встановлення потерпілому стійкої втрати професійної працездатності. Виникнення у позивача стійкої втрати працездатності внаслідок виявлення професійного захворювання, було первинно встановлено 17.06.1996 року. У свою чергу, у відповідності до пункту 11 Правил (у редакції, яка діяла на дату встановлення первинної втрати працездатності), існував певний порядок звернення потерпілих за компенсацією моральної шкоди. Однак, позивачем не надано доказів про звернення Позивача з відповідною заявою про відшкодування моральної шкоди до ВО “Кривбасруда” або ВАТ “Кривбасзалізрудком” (правонаступником яких є ПАТ “Кривбасзалізрудком”). Крім того, виписки з актів огляду МСЕК, не містять відомостей стосовно перенесення останнім моральних страждань, та як наслідок не підтверджує факту нанесення йому моральної шкоди. ОСОБА_1 , працюючи в шкідливих умовах праці, користувався усіма пільгами і гарантіями, які передбачені при роботі в шкідливих умовах праці; звільнився 11.04.2003 р. за власним бажанням в зв`язку з виходом на пенсію. В Акті розслідування хронічного професійного захворювання від 31.05.1996 р. зазначена ступінь вини ш. ім. Леніна в/о “Кривбасруда”, яка складає 40,8%. Ступінь вини шахти ім. “Орджонікідзе” в/о “Кривбасруда” (правонаступником якої є ПрАТ “ЦГЗК”) складає 59,2%. З загального стажу роботи (20 р. 5 міс.) ОСОБА_1 на момент складання Акту за професією прохідника, бурильника позивач пропрацював 17 р. 9 міс., з яких 7 р. З міс. на ш. “Леніна” і 10 р. 6 міс. на ш. “Орджонікідзе”. Встановлення ОСОБА_1 у 1996 році профзахворювання з розміром 30% втрати працездатності не перешкодило жодним чином йому продовжувати працювати за своєю професією, проходячи періодично обов`язкові медичні огляди, ще більше ніж 7 років, до моменту звільнення з ПАТ “Кривбасзалізрудком” за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію за віком, на підставі статті 38 Кодексу законів про працю України. (Не внаслідок погіршення стану здоров`я). Отже відповідач протиправних дій, які б знаходилися у причинному зв`язку з настанням у ОСОБА_1 хронічного професійного захворювання не вчиняв, а тому не може нести відповідальність за шкоду завдану позивачу. Крім того, позивачем не доведений факт завдання йому моральної шкоди саме відповідачем, зокрема висновком фахівця, а заявлений розмір моральної шкоди належним чином не обґрунтований та не доведений. Зазначили, що положеннями Закону України від 16 січня 2020 року № 466-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» ( далі – Закон № 466) внесено зміни до п.п.164.2.14 а статті 164 Податкового кодексу України щодо оподаткування податком на доходи фізичних осіб сум відшкодування моральної шкоди (норма набрала чинності з 23.05.2020 року). Зокрема, чинним податковим законодавством передбачено, що у разі якщо сума моральної шкоди, визначена рішенням суду, перевищує чотирикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, сума такого перевищення включається до оподатковуваного доходу платника податку, тобто відповідач зобов`язаний утримувати податок на доходи фізичних осіб із суми доходу та за його рахунок.

Суд, відповідно до ч. 5ст. 279 ЦПК України, вважає можливим ухвалити рішення у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін на підставі наявних у справі доказів.

Справа розглядається за відсутності учасників справи, тому у відповідності дост. 247 ч. 2 ЦПК Українифіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні факти та відповідні правовідносини.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 з 21.02.1989 року по 11.04.2003 року працював на посаді підземного прохідника шахти Леніна дільниці №4 ВО «Кривбасруда,» правонаступником якого є ПАТ «Кривбасзалізрудком», звільнився 11.04.2003 року за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію згідно ст. 38 КЗпП України ( копія трудової книжки а.с.19-26).

Висновком МСЕК від 17.06.1996 року позивачу первинно встановлено 30% втрати професійної працездатності в зв`язку з професійним захворюванням та третю групу інвалідності. Після неодноразових переоглядів, 14.06.2004 року позивачу повторно встановлено 25% втрати професійної працездатності по вібраційній хворобі з 01.06.2004 року та третю групу інвалідності, безстроково. ( а.с. 8-16).

Актом розслідування професійного захворювання від 31.05.1996 року проведеного на ш. «Леніна» ВО «Кривбасруда», правонаступником якої є ПАТ «Кривбасзалізрудком», встановлено причини виникнення професійного захворювання ОСОБА_1 , а саме: праця в умовах підвищеного рівня вібрації та шуму від бурової техніки. Відповідно до вказаного акту розслідування хронічного професійного захворювання від 31.05.1996 р. зазначена ступінь вини ш. ім. Леніна в/о “Кривбасруда”, яка складає 40,8%, ступінь вини шахти ім. “Орджонікідзе” в/о “Кривбасруда” (правонаступником якої є ПрАТ “ЦГЗК”) складає 59,2%. (а.с.17-19).

Статтею 3 Конституції України передбачається, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Статтею 3 Конституції України передбачається, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Частина 4 статті 43, частина 1 статті 46 Конституції України передбачають, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в правах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 року, оскільки питання про відшкодування моральної шкоди регулюються законодавчими актами, введеними у дію в різні строки, суду необхідно в кожній справі з`ясовувати характер правовідносин сторін і встановлювати, якими правовими нормами вони регулюються, чи допускає відповідне законодавство відшкодування моральної шкоди при даному виді правовідносин, коли набрав чинності законодавчий акт, що визначає умови і порядок відшкодуванню моральної шкоди у цих випадках, та коли були вчинені дії, якими заподіяно цю шкоду.

Вирішуючи спір, що склався між сторонами, суд виходить із законодавства, що діяло на момент первинного встановлення позивачу втрати працездатності в 1996 році, а саме ст.12 Закону України « Про охорону праці» в первинній редакції від 14.10.1992 року, згідно якої відшкодування моральної шкоди провадиться власником, якщо небезпечні або шкідливі умови праці призвели до моральної втрати потерпілого, порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Під моральною втратою потерпілого розуміються страждання, заподіяні працівникові внаслідок фізичного або психічного впливу, що спричинило погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. Відшкодування моральної шкоди можливе без втрати потерпілим працездатності. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Крім того, суд враховує національне законодавство, що діяло на момент остаточного встановлення позивачу 25 % втрати працездатності та ІІІ групи інвалідності безстроково в 2004 році, а саме норм ст.ст. 153, 237-1 КЗпП України, якими врегульовано право на відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до статті 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Статтею 237-1 КЗпП України передбачено проведення відповідно до законодавства власником або уповноваженим ним органом відшкодування моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У зв`язку з тим, що відповідно до положень ст. 237-1 КЗпП України відшкодувати працівнику моральну шкоду у випадку, передбаченому даною статтею, покладено на власника або уповноважений ним орган, і, як встановлено судом, втрата працездатності позивача настала внаслідок професійного захворювання, спричиненого негативними виробничими факторами під час виконання позивачем трудових обов`язків, і моральну шкоду йому заподіяно ушкодженням здоров`я, пов`язаним із виконанням трудових обов`язків, а роботодавець не забезпечив створення безпечних умов праці, суд дійшов висновку про необхідність відшкодування позивачу моральної шкоди за рахунок відповідача.

Доводи представника відповідача щодо відсутності причинного зв`язку між завданою позивачу шкодою і протиправною поведінкою відповідача, судом відхиляються, оскільки, як вбачається з аналізу норм ч. 2 ст. 153, ст. 173, ч.1 ст. 237-1 КЗпП України, до юридичного складу, який є підставою правовідносин по відшкодуванню моральної шкоди, входять моральні страждання працівника або втрата нормальних життєвих зв`язків, або необхідність для працівника додаткових зусиль для організації свого життя. При цьому, вина власника не названа серед юридичних фактів, які входять до такого юридичного складу.

Отже, закон не перешкоджає стягненню з власника моральної шкоди за відсутності його вини, якщо є юридичні факти, що складають підставу обов`язку власника відшкодувати моральну шкоду.

Відповідно до роз`яснень Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди)» з наступними змінами, факт заподіяння моральної шкоди пов`язують не лише зі станом напруженості під впливом сильнодіючого впливу, яким є стрес, а із наявністю втрат фізичного і психічного характеру, які тягнуть за собою порушення нормальних життєвих зв`язків потерпілого, зменшення його суспільної активності, потребують від нього додаткових зусиль для організації життя.

Як зазначено в п. 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року по справі № 1-9/2004 ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності, спричинюють йому моральні та фізичні страждання. У випадку каліцтва потерпілий втрачає працездатність і зазнає значно більшої моральної шкоди, ніж заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності.

Судом встановлено, що у зв`язку з отриманням професійних захворювань та встановленням стійкої втрати працездатності у розмірі 25% та ІІІ групи інвалідності безстроково, позивачу заподіяно моральну шкоду. Внаслідок отриманих професійних захворювань у позивача змінилися умови життя, він змушений постійно проходити лікування, відчуває біль та обмеження об`єму рухів, зростаючий при фізичному вантаженні, біль в попереково-крижовому відділі хребта, його турбує відчуття затерпання в дистальних відділах верхніх кінцівок, слабкість в кистях рук, порушується сон позивача. Вібраційна хвороба може призводить до асиметрії та зміні артеріального тиску, частіше в бік підвищення, загальної слабкості, дратливості, стомлюваності, підвищеної пітливості, головного болю, запаморочення, болю у ділянці серця стискуючого характеру, серцебиття, різної частоти і тривалості, ангіоспастичні церебральні або кардіальні кризи, що супроводяться тахікардією, підвищенням артеріального тиску, почуттям страху, тривоги, болем у ділянці серця.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд виходить із засад розумності, виваженості та справедливості, відповіднодо п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України ''Про судову практику в справах провідшкодування моральної (немайнової) шкоди" № 4 від 31.03.1995 року з подальшими змінами, яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнавпозивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та зурахуванням інших обставин.

Зокрема, суд враховує характер отриманих професійних захворювань, відсоток втрати позивачем професійної працездатності в розмірі 30%, що був первинно встановлений позивачу, а також остаточно встановлений відсоток втрати працездатності 25% та ІІІ групу інвалідності безстроково, стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін її життєвих і виробничих стосунках, стаж роботи позивача в шкідливих умовах на підприємстві відповідача, і вважає необхідним визначити розмір компенсації в сумі 75 000 грн., що буде відповідати розміру заподіяної моральної шкоди.

Щодо вимог позивача про стягнення моральної шкоди саме в розмір 180 000 грн., то суд приходить висновку, що така сума належним чином не вмотивована, є значно завищеною і не відповідає тяжкості та характеру завданої позивачеві моральної шкоди.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розподіляючи судові витрати між сторонами, суд, виходячи з положень ст. 141 ЦПК України, та стягує з відповідача судові витрати, які складаються з судового збору в сумі 908 гривень, виходячи з розміру, встановленого на час звернення позивача до суду в 2021році.

Керуючись ст.ст.153,237-1 КЗпП України, Законом України «Про охорону праці», ст.ст.4,5,13,19,76-81,89, 133,141, 258-259,263,265,274,354 ЦПК України суд,-

ухвалив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» про відшкодування моральної шкоди у зв`язку з ушкодженням здоров`я - задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 75 000 (сімдесят п`ять тисяч) гривень без утримання податку з доходу фізичних осіб.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на користь держави судовій збір в розмірі 908 гривень.

В задоволені іншої частини позовних вимог - відмовити.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: Публічне акціонерне товариство "Криворізький залізорудний комбінат ", адреса: 50029, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Симбірцева, 1А, ЄДРПОУ 00191307.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційної інстанції через Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Відповідно до ч.6 ст.259 ЦПК України, якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження, залежно від складності справи складання повного рішення суду може бути відкладено на строк - не більш як п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Відповідно до ч.5 ст.268 ЦПК України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Повний текст рішення, складено та підписано без проголошення 25.06.2021 року.

Суддя М.Д.Власенко