Ухвала суду № 97894780, 24.06.2021, Житомирський районний суд Житомирської області

Справа №278/1688/21

У Х В А Л А

24 червня 2021 року м. Житомир

Суддя Житомирського районного суду Житомирської області Дубовік О. М., розглянувши матеріали позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про звернення стягнення на іпотечне майно, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із зазначеною позовною заявою.

Суд, дослідивши матеріали позовної заяви, дійшов висновку про її невідповідність вимогам ч. 4 ст. 177 ЦПК України позивач до позовної заяви не додав документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

За змістом ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою ставка судового збору складає 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Пунктом 9 частини 1 статті 176 ЦПК передбачено, що ціна позову визначається у позовах про право власності на нерухоме майно, що належить фізичним особам на праві приватної власності, дійсною вар тістю нерухомого майна, а на нерухоме майно, що належить юридичним особам,- не нижче його балансової вартості.

У позовній заяві вказано ціну позову 2414001,13 грн. При цьому позивачем заявлено вимогу про звернення стягнення на предмет іпотеки житлового будинку АДРЕСА_1 , в рахунок погашення за кредитним договором у сумі 2414001,13 грн. Тобто, позивач визначив ціну позову, виходячи з розміру заборгованості за кредитним договором, а не з вартості предмета іпотеки.

Верховний суд у постанові від 02 жовтня 2019 року у справі 307/23/18 зазначив, що наявність вартісного, грошового вираження матеріально-правової вимоги позивача свідчить про її майновий характер, який має відображатися у ціні заявленого позову. Зміст заявленої вимоги про звернення стягнення на майно ґрунтується на наявності грошових вимог позивача до відповідача на підставі окремого договору, наслідком задоволення таких вимог та виконання судового рішення є припинення грошових вимог позивача. Отже, позовні вимоги про звернення стягнення на заставлене майно мають вартісну оцінку, носять майновий характер, і розмір ставок судового збору за їх подання визначається за вимогами ст.4 Закону України "Про судовий збір", виходячи із вартості заставного майна.

Всупереч вказаним вимогам, позивачами не визначено ціну позову, яка виражається вартістю майна, на яке просить звернути стягнення. Крім того, в позовній заяві та доданих до неї документах відсутні актуальні відомості про вартість заставного майна.

При цьому, суд позбавлений можливості самостійно визначити суму судового збору у порядку, встановленому ч. 2 ст. 176 ЦПК України, оскільки умовою застосування цієї норми є зазначення позивачем ціни позову, яка вочевидь не відповідає дійсній вартості спірного майна або неможливість встановити точну його ціну на день пред`явлення позову. Проте в даному випадку у суду відсутні підстави вважати, що визначена позивачем ціна позову не відповідає дійсній вартості спірного майна або на день подання позову неможливо встановити точну його ціну.

З огляду на наведене, суд вважає попередньо визначити розмір судового збору за дану вимогу майнового характеру в розмірі 4000,00 грн. Відтак, з урахуванням сплаченого позивачем судового збору в сумі 2270,00 грн, останньому необхідно доплатити судовий збір у сумі 1730,00 грн.

Одночасно суд вважає за потрібне роз`яснити, що у випадку надання суду належних доказів на підтвердження вартості спірного майна суд може повернути переплачений судовий збір.

Частиною 1 ст. 185 ЦПК України передбачено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

З огляду на наведене, суд вважає за потрібне залишити позовну заяву без руху, надавши позивачу час для усунення її недоліків.

Керуючись ст. 185 ЦПК України, суд –

УХВАЛИВ:

Залишити без руху позовну заяву, надавши позивачу строк для усунення її недоліків тривалістю 10 днів з дня вручення копії цієї ухвали.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя О.М. Дубовік