Вирок № 97894279, 24.06.2021, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 947/11032/20

Провадження № 1-кп/947/608/21

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.06.2021 року Київський районний суд м. Одеси у складі:

Головуючого – судді Войтова Г.В.,

за участю секретаря Завальнюк К.В.,

прокурора Бучко О.О.,

розглянувши в залі суду у відкритому судовому засіданні у м. Одесі кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № №12020161480000594 від 15.04.2020 року, відносноОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Соболівка, Котовського району Одеської області, громадянина України, українця, з середньою освітою, не одруженого, офіційно не працевлаштованого, без місця реєстрації та місця мешкання на території міста Одеси, раніше судимий: 21.03.2018 року Малиновським районним судом м. Одеси за ч.2 ст.15, ч.2 ст.185 КК України до покарання у вигляді обмеження волі строком на 1 рік,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 185 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Так, 09.04.2020 року о 14:50 годині, обвинувачений ОСОБА_1 перебуваючи у торгівельному залі ТОВ «АТБ - маркет» (код ЕРДПОУ 30487219), який розташований за адресою: м. Одеса вул. Ільфа та Петрова, 51, діючи з метою особистої наживи, маючи корисливий умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, підійшов до прилавку торгівельної зали вказаного супермаркету, з якого шляхом вільного доступу взяв майно, яке належить ТОВ «АТБ -маркет», а саме: пляшку рому «Captain Morgan Original Spiced Gold», ємкістю 0,5 літрів, загальною вартістю 225 гривень 83 копійки та сховав собі за комірець своєї куртки.

Надалі ОСОБА_1 не розрахувавшись за вищевказаний товар на касі супермаркету, оминув касову зону та покинув місце скоєння злочину, тим самим розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, чим спричинив матеріальну шкоду ТОВ «АТБ - маркет» (код ЕРДПОУ 30487219) на загальну суму 225 гривень 83 копійки.

Таким чином своїми умисними діями, обвинувачений ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 185 КК України, за кваліфікуючими ознаками - таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно.

Крім того, 11.04.2020 року 0 18:10 хвилин, повторно обвинувачений ОСОБА_1 , перебуваючи у торгівельному залі ТОВ «АТБ - маркет» (код ЕРДПОУ 30487219), який розташований за адресою: м. Одеса, вул. Ільфа і Петрова, 51, діючи з метою особистої наживи, маючи корисливий умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, підійшов до прилавку торгівельної зали вказаного супермаркету, з якого шляхом вільного доступу взяв майно, яке належить ТОВ «АТБ -маркет», а саме: дві пляшки рому «Captain Morgan Original Spiced Gold», ємкістю 0,5 літрів кожна, вартістю 225 гривень 83 копійки за одну одиницю товару та сховав собі за комірець своєї куртки.

Надалі ОСОБА_1 не розрахувавшись за вищевказаний товар на касі супермаркету, оминув касову зону та покинув місце скоєння злочину, тим самим розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, чим спричинив матеріальну шкоду ТОВ «АТБ - маркет» (код ЕРДПОУ 30487219) на загальну суму 451 гривню 67 копійок.

Таким чином своїми умисними діями, обвинувачений ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 185 КК України, за кваліфікуючими ознаками - таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України, визнав повністю, розкаявся у скоєному, та пояснив, що він дійсно вчинив інкриміноване йому кримінальне правопорушення при обставинах викладених в обвинувальному акті, і вони повністю відповідають фактичним обставинам скоєного ним злочину, які він не оспорював та підтвердив вищеописані та встановлені судом обставини справи, а саме: дати, час, місця вчинення інкримінованого йому злочину. Так, 09.04.2020 року він зайшов до магазину «АТБ – маркет» розташованого на вулиці Ільфа та Петрова, 51 де взяв плашку рому, яку сховав за комірець своєї куртки, не розрахувавшись за його вартість на касі та покинув місця вчинення злочину з викраденим майном. Крім того, 11.04.2020 року він знов прийшов в зазначений магазин, де взяв вже дві пляшки рому, які сховав собі за комірець своєї куртки,не розрахувавшись за їх вартість на касі та покинув місця вчинення злочину з викраденим майном. У скоєному щиро кається, та просив суворо його не карати.

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_1 повністю визнав свою вину у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 185 КК України, та у відповідності до ч. 3 ст. 349 КПК України за згодою учасників судового провадження, судом визнано недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин, які ніким з учасників не оспорюються. При цьому судом з`ясовано, що обвинувачений ОСОБА_1 та інші учасники правильно розуміють зміст цих обставин, сумніву у добровільності їх позицій немає, роз`яснивши, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити фактичні обставини справи в апеляційному порядку, суд користуючись правом, наданим ч. 3 ст. 349 КПК України і відсутністю заперечень учасників судового провадження, вважає достатнім обмежитись допитом обвинуваченого ОСОБА_1 та дослідженням матеріалів характеризуючи його особу.

Зазначене повністю узгоджується з вимогами п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи «Відносно спрощеного кримінального правосуддя» та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яким суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.

Судовий розгляд проведено в межах висунутого обвинувачення відповідно до ч. 1 ст. 337 КПК України.

Таким чином, суд, приходить до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину, знайшла своє підтвердження і кваліфікує його дії за ч.2 ст. 185 КК України, за кваліфікуючими ознаками - таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» суд призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку зобов`язаний врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом`якшують і обтяжують покарання, необхідні і достатні для її виправлення та попередження нових злочинів.

Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_1 покарання у відповідності до вимог ст. 65 КК України суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винної та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_1 , згідно ст. 66 КК України, суд визнає визнання вини, щире каяття у скоєному.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_1 , згідно ст. 67 КК України, судом не встановлено.

З огляду на вищенаведене, враховуючи сукупність вищезазначених обставин, характер, обставини та тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого ОСОБА_1 , який раніше судимий, на обліку у психіатра та нарколога не значиться, та враховуючи обставини які пом`якшують покарання обвинуваченого, а саме: визнання вини, щире каяття у скоєному, та відсутність обставин які обтяжують покарання,враховуючи вищезазначені обставини, ступінь тяжкості та суспільної небезпеки вчиненого кримінального правопорушення, та реалізуючи принцип законності, справедливості та індивідуалізації покарання, суд вважає можливим призначити ОСОБА_1 , покарання у вигляді арешту, яке необхідне й достатнє для його виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Крім того, призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_2 з застосуванням ст. 75 КК України, суд керується позиціями Європейського суду з прав людини, які викладені у справах «Бакланов проти Росії» (рішення від 09.06.2005), і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24.03.2005), згідно яких досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) ЄСПЛ вказав, що для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».

Також, відповідно до постанови колегії суддів другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 26 квітня 2018 року № 757/15167/15-к зробила висновок, що загальні засади призначення покарання (ст. 65 КК України) наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності – призначати покарання або звільняти від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість застосування чи не застосування ст. 75 КК України, за змістом якої рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням, суд може прийняти лише у випадку, якщо при призначені покарання певного виду і розміру, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.

Долю речових доказів у кримінальному провадженні належить вирішити відповідно до вимог ст.100 КПК України.

Процесуальні витрати у відповідності до ст. 124 КПК України по справі відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 349, 369, 370, 371, 373, 374, 392, 393, 395 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 185 КК України та призначити покарання у вигляді арешту строком на 4 (чотири) місяців в арештному будинку.

Строк відбування покарання рахувати з часу поміщення ОСОБА_1 до арештного будинку в порядку виконання зазначеного вироку.

Запобіжний захід ОСОБА_1 в межах кримінального провадження №12020161480000594 від 15.04.2020 року, не обирався.

Речові докази: диск СD з відеозаписом, зберігати при матеріалах кримінального провадження за №12020161480000594 від 15.04.2020 року.

Вирок може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Київський районний суд м. Одеси протягом 30 діб з дня його проголошення. Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Копія вироку негайно після проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя Войтов Г. В.