Рішення № 97893095, 25.06.2021, Чорноморський міський суд Одеської області (до 25.04.2025 - Іллічівський міський суд Одеської області)

Справа № 501/1090/21

2/501/821/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2021 року м. Чорноморськ

Іллічівський міський суд Одеської області, суддя – Тюмін Ю.О.

Секретар судового засідання – Неверовська Л.Ю.

Позивач – ОСОБА_1

Відповідач – Державне підприємство «Морський торговельний порт «Чорноморськ»

Третя особа – Профспілка робітників морського транспорту морського порту Чорноморськ.

Вимоги позивача:

- визнати незаконним та скасувати наказ в.о. директора ДП «МТП «Чорноморськ» за № 112 від 29.03.2021 р. в частині оголошення простою і встановлення ОСОБА_1 оплати праці з 01.04.2021 р. по 30.04.2021 р. з розрахунку 2/3 середньорічної годинної ставки;

- стягнути з ДП «МТП «Чорноморськ» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час простою не з вини працівника починаючи з 01 по 30 квітня 2021 року в сумі 6 829,81 грн.;

- стягнути з ДП «МТП «Чорноморськ» на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі визначених платіжними квитанціями.

Стислий виклад позиції позивача

Позовні вимоги в уточненій позовній заяві (а.с. 25 – 30) обґрунтовані тим, що позивач працює в ДП «МТП «Чорноморськ» (далі – Порт) змінним диспетчером Спеціалізованого паромного комплексу, а також є членом профспілки працівників морського транспорту морського порту Чорноморськ. 29 березня 2021 року оскаржуваним наказом в.о. директора Порту було оголошено простій з 01 по 30 квітня 2021 року з оплатою з розрахунку 2/3 середньорічної годинної ставки відповідно до вимог ст. 113 КЗпП України. Однак цей наказ є незаконним та порушує його права з таких підстав:

– відповідно до ч. 4 ст. 97 КЗпП України власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.

– Колективним договором за час простою не з вини працівника передбачена оплата в розмірі 2/3 годинної ставки без доплати за роботу у нічний час тим працівникам, яких з їх письмової згоди відпустили додому, а він ніяких заяв про це не писав. Тому відповідач не мав правових підстав відправляти його до дому; йому мають здійснювати оплату згідно Додатку 2 Колективного договору – якщо працівник знаходиться на робочому місці в очікуванні роботи, оплата праці відбувається 100% годинної тарифної ставки з доплатою за роботу у нічний та вечірній час.

– Зі змісту ст. 235 КЗпП України та п. 32 Постанови Пленуму ВСУ «Про практику розгляду судами трудових спорів» за № 9 від 06.11.1992 р., у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Розмір грошового відшкодування позивачем визначений відповідно до п. 5 Постанови КМ України «Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати» за № 100 від 1995 р. – виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати за лютий та березень 2021 року.

Стислий виклад позиції відповідача

Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому виклав заперечення проти позовних вимог, просив відмовити в позові, оскільки накази про оголошення простою були обґрунтовані об`єктивними обставинами продовження на всій території України карантину, який і викликав відсутність організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, внаслідок чого відбулось зупинення роботи. Оскаржуваний наказ видано на підставі оголошення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, з метою зниження ризику захворювання працівників підприємства коронавірусом, вжиття з цією метою профілактичних заходів шляхом зобов`язання працівників підприємства знаходитись вдома, керуючись ст. 34 КЗпП України з урахуванням протоколу засідання комісії з питань надзвичайних ситуацій Порту від 04.03.2021 № 1.

У відповідності до оскаржуваного наказу ОСОБА_1 здійснено оплату простою у квітні 2021 року 5 576,15 грн., що підтверджується довідкою за Формою2 про заробітну плату, однак позивач у розрахунку не врахував цю виплату, а різниця між середнім заробітком за лютий та березень 2021 року та здійсненою оплатою складає 1 578,91 грн.

Процесуальні дії у справі

Ухвалою від 13 квітня 2021 року судом постановлено залишити позов без руху у зв`язку з виявленням невідповідності вимогам ст. ст. 175 – 177 ЦПК України.

19 квітня 2021 року позивач на виконання ухвали суду подав уточнену позовну заяву з виправленими недоліками (а.с. 24 – 30).

В ухвалі про відкритті провадження у справі від 11.05.2021 р. постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (а.с. 45).

Порт та профспілка отримали копії ухвали про відкриття провадження у справі та копії позовної заяви, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Ухвала про відкриття провадження направлена позивачу ОСОБА_1 за повідомленою ним адресою проживання, однак поштове відправлення повернулося до суду не врученим у зв`язку з відсутністю адресата за вказаною адресою.

Відповідно до п. 4 ч. 6 ст. 272 ЦПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Тому днем вручення позивачу копії ухвали є 28.05.2021 р. (відмітка у поштовому повідомленні).

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин

Між позивачем та відповідачем існують трудові відносини, що підтверджується копією трудової книжки позивача (а.с. 33 – 35).

В лютому та березні 2021 року, тобто два місяці, що передують квітню 2021 року позивачу нараховувалася не повна заробітна плата (оклад – 8 224 грн.), а «простой 2/3»: 5 081,23 грн. та 5 444,17 грн. відповідно (а.с. 42, 43).

04 березня 2021 року на позачерговому засіданні комісії з питань надзвичайних ситуацій Порту розглядалися питання щодо дотримання карантинних обмежень на території підприємства. Протокол не містить відомостей про прийняте рішення про зупинення роботи підприємства на період дії карантину, або ж зупинення роботи структурних підрозділів.

23 березня 2021 року на позачерговому засіданні комісії з питань надзвичайних ситуацій Порту прийнято рішення максимально (якщо це можливо) перевести роботу персоналу на віддалений режим роботи із застосуванням електронних комунікацій та технологій, що підтверджується копією Протоколу № 2, доданої відповідачем до відзиву. Відсутні відомості про зупинення роботи підприємства на період дії карантину, або ж зупинення роботи структурних підрозділів.

Відповідно до наказу в.о. директора Порту від 29.03.2021 р. № 112 з метою зниження ризику захворювання працівників підприємства коронавірусом COVID-19, вжиття профілактичних заходів, керуючись ст. 34 КЗпП України, з урахуванням п. 3.3.27 Колективного договору Порту оголошений простій з перебуванням вдома з 01 по 30 квітня 2021 року працівникам підприємства, зазначеним у додатку до даного наказу, в тому числі позивачу; вирішено здійснювати оплату цим працівникам з розрахунку 2/3 середньорічної годинної ставки відповідно до вимог ст. 113 КЗпП України. Відповідно до п. 3 Наказу керівникам структурних підрозділів наказано забезпечити безперебійну роботу підпорядкованих підрозділів на термін дії карантину (а.с. 36 – 37).

Відповідно до довідки Форма 2, доданої відповідачем до відзиву, розмір окладу позивача складає 8 224 грн., однак в оскаржуваному місяці, тобто в квітні 2021 року позивачу нарахована заробітна плата «простой 2/3» – лише 5 576,15 грн., «В/ЛЕТ» – 1233,60 грн., «ИНДЕКС З/ПЛАТЫ» – 333,69 грн. Всього нараховані 7 143,44 грн.

Мотиви суду

За твердженням відповідача, метою простою, оголошеного оскаржуваним наказом для позивача, було збереження працівників підприємства від захворювання коронавірусною хворобою, чим працівнику надана можливість знаходитись вдома за його письмовою заявою у відповідності до положень Колективного Договору Порту.

Відповідно до ч. 1 ст. 34 КЗпП України простій – це зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами.

«Простій» – це явище, яке полягає в зупиненні роботи, що стало наслідком дії певних обставин – відсутність організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотна сила, тощо.

Однак, відповідно до оскаржуваного наказу, простій не полягав у зупиненні роботи підприємства або ж структурних підрозділів, яке було викликане певними обставинами, як того вимагає ст. 34 КЗпП, а був «оголошений» розпорядчим документом – оскаржуваним наказом.

В оскаржуваному наказі зазначено, що працівникам, вибірково зазначеним у додатку до нього, оголошується простій з перебуванням вдома в певний період, з метою зниження ризику захворювання працівників підприємства коронавірусом COVID-19 та вжиття профілактичних заходів.

Водночас в п. 3 оскаржуваного наказу керівникам структурних підрозділів наказано забезпечити безперебійну роботу підпорядкованих підрозділів на термін дії карантину, що є несумісним з терміном простій.

Штучне використання інституту простою з метою запобігання поширенню коронавірусної інфекції суперечить також і положенням ч. 2 ст. 34 КЗпП України, які встановлюють, що у разі простою працівники можуть бути переведені за їх згодою з урахуванням спеціальності і кваліфікації на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації на весь час простою або на інше підприємство, в установу, організацію, але в тій самій місцевості на строк до одного місяця.

Більше того, чинним законодавством в сфері запобігання поширенню коронавірусної інфекції не була передбачена заборона діяльності ДП «МТП «Чорноморськ», у зв`язку з чим простій не виник як наслідок невідворотної сили або інших обставин, а був використаний як привід для прийняття рішення «оголосити» простій вибіркового переліку працівників та виплачувати таким працівникам не повну заробітну плату, а лише дві третини середньорічної годинної ставки.

Тому суд дійшов висновку, що положення частини 1 статті 113 КЗпП України, які регулюють оплату за час простою не з вини працівника, в тому числі на період оголошення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, не можуть бути витлумачені як такі, що оголошення Кабінетом Міністрів України карантину без заборони діяльності підприємства та без зупинення його роботи є самодостатньою підставою для оголошення простою на цей період.

Статтею 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Однак право позивача на працю – виконання його посадових обов`язків з оплатою відповідно до умов трудового договору було безпідставно порушене відповідачем оголошенням простою під приводом запобігання поширенню коронавірусної інфекції.

Тому порушене право має бути відновлене скасуванням оскаржуваного наказу в частині оголошення простою позивачу та оплату йому з розрахунку 2/3 середньорічної годинної ставки.

Судом встановлено, що протягом квітня 2021 року на підставі оскаржуваного наказу працівнику безпідставно здійснювалася оплата в розмірі 2/3 середньорічної годинної ставки.

І позивач і відповідач здійснювали розрахунки грошової компенсації відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. N 100 (далі – Порядок).

При цьому позивач як на підставу застосування положень Порядку послався на положення ст. 235 КЗпП України, частиною другою якої передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Порядок застосовується у випадку вимушеного прогулу та за час затримки виконання рішення суду (п/п «з» п. 1).

Однак, зазначені норми про обчислення і виплату середнього заробітку стосуються вимушеного прогулу, тобто обставин, коли особу звільнено з роботи та взагалі не виплачувалася заробітна плата.

Положення ст. 235 КЗпП України та Порядок не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, оскільки позивача не було звільнено з роботи та не було переведено на іншу нижче оплачувану роботу.

В даному випадку позивачу безпідставно була нарахована та виплачена заробітна плата не в повному обсязі, а в розмірі 2/3 середньорічної годинної ставки.

Суд вважає справедливим і ефективним способом захисту порушеного права грошову компенсацію в розмірі, що становить одну третину середньорічної годинної ставки, яка була не донарахована та, відповідно, не виплачена позивачу.

Відповідно до довідки Форма 2, в оскаржуваному місяці, тобто в квітні 2021 року позивачу нарахована заробітна 7 143,44 грн. Оскільки нарахування відбулося в розмірі двох третин, то розмір однієї третини, яка підлягає відшкодуванню складає половину від двох третин, що були нараховані (7 143,44 грн. / 2 = 3571,72 грн.).

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позовні вимоги мають бути задоволені частково, то судовий збір має бути покладений на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 274, 279, 263 – 266 ЦПК України,

В И Р І Ш И В:

Задовольнити позов ОСОБА_1 до Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Профспілка робітників морського транспорту морського порту Чорноморськ.

Визнати незаконним та скасувати наказ в.о. директора ДП «МТП «Чорноморськ» за № 112 від 29.03.2021 р. в частині оголошення простою і встановлення ОСОБА_1 оплати праці з 01.04.2021 р. по 30.04.2021 р. з розрахунку 2/3 середньорічної годинної ставки.

Стягнути з Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» на користь ОСОБА_1 не донараховану заробітну плату в розмірі 3571,72 грн.

Стягнути з Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 454 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач – ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 )

Відповідач – Державне підприємство «Морський торговельний порт «Чорноморськ» (код ЄДРСПОУ 01125672, адреса: 68001 вул. Праці, 6 м. Чорноморськ Одеської області)

Суддя Ю.О. Тюмін