Ухвала суду № 97892609, 22.06.2021, Пустомитівський районний суд Львівської області

Справа № 450/2418/21 Провадження № 2/450/1455/21

УХВАЛА

про відмову в забезпеченні позову

22 червня 2021 року Пустомитівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого-судді Добош Н.Б.

при секретарі Гев`як Ю.С.

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду м. Пустомити заяву позивача ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Сокільницької сільської ради Львівського району Львівської області, Західного регіонального управління державної прикордонної служби України про визнання бездіяльності сільської ради, зобов`язання видати ордер та визнати право на службову квартиру,-

встановив:

позивач в заяві про забезпечення позову, просить накласти арешт на службову квартиру АДРЕСА_1 .

Свої вимоги мотивує тим, що на розгляді в Пустомитівському районному суді Львівської області знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Сокільницької сільської ради Львівського району Львівської області, Західного регіонального управління державної прикордонної служби України про визнання бездіяльності сільської ради, зобов`язання видати ордер та визнати право на службову квартиру. Вказує, що Сокільницька сільська рада не прийняла рішення про закріплення службової квартири АДРЕСА_1 за позивачем та членами його сім`ї та не видала спеціального ордеру, хоча позивачем сільській раді було надано всі необхідні документи. Зазначає, що невжиття заходів забезпечення позову, шляхом накладення арешту на квартиру, позбавить позивача ефективного захисту та поновлення його прав, у випадку відчуження квартири чи вчинення інших дій стосовно неї, що в подальшому істотно ускладнить та унеможливити виконання рішення суду.

Ухвалою суду від 22.06.2021 року відкрито провадження по справі.

Згідно ч. 1 ст. 153 ЦПК України, ч. 2 ст. 247 ЦПК України сторони у судове засідання не викликалися, фіксування судового процесу технічними засобами не здійснюється.

Виходячи з засад диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до частини 1 статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Окрім того, згідно положень ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, що слід застосовувати і при розгляді заяви про забезпечення позову.

За змістом ст. 152 ЦПК України заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб, учасників процесу.

Предметом позову, є визнання бездіяльності Сокільницької сільської ради протиправною щодо невидачі ордеру ОСОБА_1 , на службову квартиру АДРЕСА_1 та зобов`язання Сокільницьку сільську раду видати ордер Бурлакову Олександру Васильовичу, на службову квартиру АДРЕСА_1 ; визнати право ОСОБА_1 , на службову квартиру АДРЕСА_1 .

Відповідно до п. 4 постанови пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові № 6-605 цс16 від 25 травня 2016 року, винесеної за результатами перегляду рішення Апеляційного суду м. Києва, та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Достатньо обгрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15 серпня 2018 року у справі №922/4587/13.

Отже, підставою для забезпечення позову є те, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду.

Однак проаналізувавши заяву позивача, судом встановлено, що таке не містить достатнього обгрунтування вжиття забезпечення позовних вимог та даних про те, що вказану квартиру мають намір відчужити, що в подальшому може утруднити виконання рішення суду, а саме по собі пред`явлення позовних вимог про визнання бездіяльності Сокільницької сільської ради протиправною щодо невидачі ордеру ОСОБА_1 та зобов`язання Сокільницьку сільську раду видати ордер Бурлакову Олександру Васильовичу, на службову квартиру АДРЕСА_1 ; визнати право ОСОБА_1 , на службову квартиру АДРЕСА_1 , не є підставою для застосування судом заходів забезпечення позову.

Тому враховуючи вищенаведене, суд вважає, що в задоволенні заяви про забезпечення позову, слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 153, 154, 247, 260, 261, 263 ЦПК України, суд,-

постановив :

в задоволенні заяви позивача ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Сокільницької сільської ради Львівського району Львівської області, Західного регіонального управління державної прикордонної служби України про визнання бездіяльності сільської ради, зобов`язання видати ордер та визнати право на службову квартиру,- відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили негайно після підписання її суддею.

Ухвала може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 15 - денний строк з дня проголошення ухвали. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повної ухвали суду.

Апеляційна скарга подається через Пустомитівський районний суд Львівської області або безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

СуддяН. Б. Добош