Рішення № 97892202, 16.06.2021, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 16.06.2021

Справа № 334/6845/18

Провадження № 2/334/1742/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2021 року Ленінський районний суд м. Запоріжжя в складі:

головуючого судді Баруліної Т.Є.

при секретарі Панасюри Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води (підігрів питної води),

ВСТАНОВИВ:

Представник Концерну «Міські теплові мережі» звернувся до Ленінського районного суду м. Запоріжжя з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за надані послуги централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідачка проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Концерн «МТМ» по відношенню до відповідача являється виконавцем послуг з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води (підігріву питної води). Концерн «МТМ» у період з 01.09.2009 року по 31.07.2015 року надав послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води у житлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 на загальну суму 15871,65 гривень. У вказаний період відповідачка здійснила часткову оплату за надані послуги в сумі 12925,32 грн., а також 340,40 грн., переплата за субсидією, які були зараховані в погашення заборгованості за цей період, тому станом на 01.09.2018р. сума заборгованості складає 2605,93 грн.

Заочним рішенням від 14.11.2018 року позовні вимоги Концерну МТМ було задоволено в повному обсязі.

21.01.2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про перегляд заочного рішення.

Ухвалою суду від 08.02.2021 року вищевказане заочне рішення було скасовано та справу призначено до розгляду у судовому засіданні.

У відзиві на позовну заяву ОСОБА_1 , вказала, що протягом 2015 року позивачем не враховано платежі на загальну суму 473,60 грн., протягом 2016 - 1547,93 грн., невраховані оплати та субсидію в розмірі понад 3281,53 грн., також позивач долучив роздруківку, де відображені нарахування з 01.01.2009 по 31.12.2020., тобто, за період, який виходить за межі позовних вимог, тому вважає що позивачем пропущений строк позовної давності відповідно до ст. ст. 256, 257 ЦК України, з 01.09.2015 року в неї боргу немає.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи за відсутності представника позивача, позов підтримав.

ОСОБА_1 в судовому засіданні позов не визнала, просила врахувати її докази та розрахунки долучені до матеріалів справи за 2015 -2018, які показують, що всього за 4 роки надлишок по опаленню з урахуванням обов`язкового платежу по субсидії склав 449,49 грн. а по ГВП надлишок з урахуванням обов`язкового платежу по субсидії склав 266,71 грн., з 01.09.2018 року боргу за надані послуги не має, просила суд застосувати строк позовної давності.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши відповідачку, оцінивши та дослідивши у сукупності докази у справі, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно до ч. 1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до вимог ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно до ст. ст. 81, 83 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Судом встановлено, що відповідачка ОСОБА_1 , зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно п. 4 ст. 19 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» виконавцем послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води для об`єктів усіх форм власності є суб`єкт господарювання з постачання теплової енергії (теплопостачальна організація).

Централізоване опалення - послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у забезпеченні нормативної температури повітря у приміщеннях квартири, яка надається виконавцем з використанням внутрішньо будинкових систем теплопостачання.

Квартира відповідача підключена до мережі централізованого опалення та постачання гарячої води.

Позивач у період з 01.01.2009 року по 31.12.2018 року надав відповідачці послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води (підігріву води) у житлове приміщення, розташоване у АДРЕСА_1 на загальну суму 35 633,52 грн. У вказаний період відповідачка здійснила оплату за надані послуги у розмірі 30 901,46 грн., та була перерахована субсидії на суму 4 074,31 грн.

Згідно з п. 1 Правил про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року № 630, з наступними змінами та доповненнями (надалі Правила), ці Правила регулюють відносини між суб`єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг (виконавець) і фізичною та юридичною особою (споживач), яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.

Послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання відносяться до комунальних послуг.

Пунктом 18 Правил встановлено, що розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк.

Стаття 526 ЦК України визначає, що зобов`язання, підстави виникнення яких були передбачені в ст. 11 ЦК України, повинні виконуватися належним чином згідно умов договору, вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог згідно звичаям ділового обороту або інших вимог, які звичайно висуваються.

Відповідно до ст. 20 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Статтею 24 ЗУ «Про теплопостачання» передбачено обов`язок відповідача, як споживача послуг позивача, своєчасно укласти з ним договір на постачання теплової енергії, а за ст..25 вказаного Закону у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується у судовому порядку.

Згідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. ст. 67, 68 ЖК УРСР, наймачі (власники) квартир зобов`язані своєчасно, не пізніше за 10 число наступного місяця вносити плату за комунальні послуги, до числа яких входять послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води.

Відповідно до ч. ч.1, 2 ст.32 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Розмір плати за комунальні послуги розраховується, виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку. У разі наявності засобів обліку оплата комунальних послуг здійснюється виключно на підставі їх показників на кінець розрахункового періоду згідно з умовами договору, крім випадків, передбачених законодавством.

Отже, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Частинами 1, 5 ст. 261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 260 ЦК України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253, 255 цього Кодексу.

Частинами 1, 2 ст. 264 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

За ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Період заборгованості визначено позивачем з 01.01.2009 року по 01.09.2018 року, з позовом щодо стягнення цієї заборгованості Концерн «Міські теплові мережі» звернувся 19.09.2018 року.

За вказаних обставин, стягненню на користь позивача підлягає заборгованість, яка утворилася у період з 01.09.2015 року по 01.09.2018 року.

В решті позову щодо заборгованості за період з 01.01.2009 року по 01.09.2015 року слід відмовити з підстав пропуску строку позовної давності.

Згідно з розрахунком заборгованості, наданий позивачем, за надані послуги в даний період позивачем було нараховано 19 600,72 грн., сплачено відповідачкою 15 826,08 грн., та перераховано субсидії на суму 4 075,14 грн., тобто сплачено разом із наданою субсидією 19 901,22 грн., отже за даний період заборгованість у відповідачки відсутня.

Таким чином, з`ясувавши обставини справи та надавши належну оцінку зібраним у справі доказам, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст.10, 12, 13, 18, 76, 81, 83, 89, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води (підігрів питної води) - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду через Ленінський районний суд м. Запоріжжя.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 25.06.2021 року.

Суддя: Баруліна Т.Є.