Рішення № 97892100, 07.06.2021, Олександрівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Запоріжжя)

07.06.2021

Справа № 331/1930/19

Провадження № 2/331/46/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«07» червня 2021 р. м. Запоріжжя

Жовтневий районний суд м. Запоріжжя у складі:

Головуючого – судді Антоненко М.В.

при секретарі – Федоровій К.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Запорізький Науково дослідний та проектний інститут Землеустрою», треті особи: Відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Запорізькій області, Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Любимівська сільська рада Вільнянського району Запорізької області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом Державного підприємства «Запорізький науково дослідний та проектний інститут землеустрою», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Запорізької області, Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області, ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , Любимівська сільська рада Вільнянського району Запорізької області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що постановою Камянсько Дніпровського районного суду Запорізької області 13.03.2012 року по справі № 0811/508/12 провадження № 2а/811/18/12 і від З0 травня 2012 року по справі № 0811/1396/12 задоволено її позовні вимоги.

Камянсько - Дніпровським райсудом видано виконавчій лист.

Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області на виконання рішення суду та виконавчого листа видало Наказ № 135 від 29 грудня 2015 року про надання дозволу ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для безоплатної приватизації для передачі у власність безоплатно земельну ділянку для ведення фермерського господарства площею орієнтовано 20 га із земель резерву та запасу розташованих на території Любимівської сільради Вільнянського району Запорізької області біля села Новотроїцьке Вільнянського району Запорізької області.

Наказ № 135 від 29 грудня 2015 року подано до відповідача та став підставою для укладання з відповідачем договору №631 від 01.07.2016 року по виготовленню проекту землеустрою у строк 6 місяців в особі заступника директора ОСОБА_5 .

Згідно п. 2.3 розділу 2 договору, ОСОБА_6 зобов`язана в повному розмірі попередньо перерахувати повний розмір вартості робіт. Вона виконала своє зобов`язання, сплативши Державному підприємству «Запорізький Науково Дослідний та проектний інститут Землеустрою» 2520 грн. 71 коп.

У строк 6 місяців договір не виконано з просрочкою в 2 роки 8 місяців. Вона зверталась до відповідача із письмовою вимогою про виконання договору, але їй було відмовлено з причин, які вона вважає надуманими.

Вона надала відповідачу як вихідні дані, так і розпорядження голови Вільнянської РДА № 95 від 14.03.17 року яким визнано таким, що втратив чинність положення державного акту на право колективної власності КСП «Таврія» на землю Серії ЗП 00034 від 31.03.1994 року зареєстрованого в книзі записів за № 506 у зв`язку з зняттям з обліку в ЄДРПУ та передачі у власність земель членам КСП. Таким чином голова РДА своїм розпорядженням привів у відповідність діючому законодавству склад земель, які раніше були у колективній власності, до земель запасу державної форми власності.

Посилаючись на вищенаведені обставини, ОСОБА_1 просить суд визнати протиправною бездіяльність відповідача по виконанню договірних обов`язків підряду; зобов`язати відповідача виготовити проект землеустрою згідно Наказу Геокадастру № 135 від 29 грудня 2015 року про надання дозволу ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для безоплатної приватизації для передачі у власність безоплатно земельну ділянку для ведення фермерського господарства площею орієнтовано 20 га із земель резерву та запасу розташованих на території Любимівської сільради Вільнянського району Запорізької області біля села Новотроїцьке Вільнянського району Запорізької області у строк один місяць з дати рішення суду.

Ухвалою судді Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 10 травня 2019 року по справі відкрите провадження, ухвалено справу розглядати за правилами загального позовного провадження з повідомлення мсторін. Справу призначено у підготовче судове засідання на 07.06.2019 року на 10 год. 30 хв.

Ухвалою судді Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 15 січня 2020 року справу призначено до судового розгляду на 18.05.2020 року на 15 год. 00 хв.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник Державного підприємства «Запорізький науково дослідний та проектний інститут землеустрою» в судовому засіданні позов не визнав, надав суду письмовий відзив в якому зазначено, що 01.07.2016 року між позивачкою та Державним підприємством «Запорізький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» було укладено Договір № 631 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

18.05.2017 року відповідач направив позивачці повідомлення № 942 про призупинення робіт по Договору. В зазначеному повідомлені позивачці було запропоновано розглянути питання про доцільність і напрям подальшого виконання робіт у зв`язку з тим, що Позивачці було надано дозвіл на розробку проекту землеустрою із земель резерву та запасу. В той же час, відповідно до Довідки з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями від 21.04.2017р. № 19-28-0.5- 637/2-17, наданий позивачці дозвіл стосується земель, які знаходяться у приватній та колективній власності.

20 грудня 2017 року Запорізьким окружним адміністративним судом прийнято рішення по справі № 808/1809/17. У мотивувальній частині вищезгаданого рішення суду зазначено: «суд погоджується з тим, що отримані позивачем спірні довідки містять в собі невірну інформацію щодо форми власності земельних ділянок, оскільки в них зазначено форму власності земель колективна. Внаслідок отримання таких довідок Державне підприємство Запорізький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» зупинило роботу за договорами укладеними з позивачем, про виготовлення проектів землеустрою.». Рішення набрало законної сили. Таким чином, адміністративним судом опосередковано визнано правомірність призупинення робіт відповідачем з подальшого виконання робіт по договору, в частині колективної власності.

Проте, інша підстава для призупинення виконання робіт по договору обумовлена знаходженням частини земельної ділянки (наданої Позивачці для відведення у власність) у приватній власності третіх осіб. Ця підстава по сей час дійсна. Відтак, виготовлення проекту землеустрою є недоцільним у зв`язку із його потенційною незаконністю, у разі виготовлення.

В той же час, відповідно до вимог п/п. а) ч. 1 ст. 6 Закону України «Про землеустрій»: «землеустрій базується на принципах дотримання законності». Відповідно до п/п. а) ч. 2 ст. 28 Закону: «розробники документації із землеустрою зобов`язані дотримуватися законодавства України, що регулює земельні відносини, а також державних стандартів, норм і правил при здійсненні землеустрою».

Статтею 50 Закону України «Про землеустрій» встановлено, що проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок включають, серед іншого, довідку з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями.

Довідка є документом, що включається до складу проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність (користування) під час розробки останнього землевпорядною організацією. Довідка - це певна, суттєва частина вихідних даних для розробки проекту відведення земельної ділянки.

Пунктом 7.6 Договору передбачено, що на замовника покладається обов`язок надання у повному обсязі вихідних даних, необхідних для виконання робіт. Замовник несе відповідальність за достовірність та своєчасність надання вихідних даних, необхідних для виконання робіт.

На час складання даного відзиву, іншої довідки, окрім вищевказаної, відповідачкою надано не було, що є порушенням умов 7.6. договору. Термін дії наданої довідки минув 22.04.2018 року. Пропозицій про припинення договору від позивачки не надходило. Питання про повернення коштів, сплачених згідно умов договору, позивачкою не порушувалось.

Треті особи - відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Запорізької області, Любимівська сільська рада Вільнянського району Запорізької області були належним чином повідомлені про час та місце судових засідань, їх представники до суду не з*явились, про причину неявки суд не повідомили.

Представник третьої особи Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області надав суду письмовий відзив на позов, в якому зазначено, що Головне управління не визнає позовні вимоги позивача в повному обсязі.

У відзиву зазначено, що в порушення як статті 50 Закону України «Про землеустрій», так і положень договору № 631 від 01.07.2016 р., після укладення договору, заявником ( ОСОБА_1 або її представником) не було надано ДП «Запорізький науково дослідний та проектний інститут землеустрою» оригінал наказу про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, який має статус вихідних даних.

Земельні ділянки, на відведення яких позивачем було замовлено виготовлення проектів землеустрою, належали колективниму сільськогосподарському підприємству на праві колективної форми власності та фізичним особам на праві приватної власності.

Відповідно до п.п. 1.1 Довідки з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями від 27.02.2018 № 0-8-0.26-473/165-18, земельна ділянка, з приводу якої виникли договірні зобов`язання між сторонами судової справи, складається з трьох земельних ділянок, дві з яких перебувають у приватній власності.

Зокрема, мова йде про земельні ділянки з кадастровими номерами 2321582500:01:004:0130 та 2321582500:01:004:0131, площа яких складає по 2 га кожна.

На згадані земельні ділянки зареєстровані речові права, що підтверджується витягами з Державного земельного кадастру від 12.02.2019 № НВ-2305483612019 та від 22.02.2019 № НВ-2305483592019.

У випадку задоволення позовних мог ОСОБА_1 будуть порушені норми матеріального права, які викладені в ст. 321 Цивільного кодексу України та ч. 5 ст. 116 Земельного кодексу України, оскільки в такому випадку буде порушено право власності громадян ОСОБА_7 та ОСОБА_3 .

Представник третіх осіб ОСОБА_8 , ОСОБА_3 - адвокат Жманков В.Є. в судовому засіданні проти позтову ОСОБА_1 заперечував, надав суду письмові поясненя в яких зазначено, що в 2014 році ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися з відповідними клопотаннями до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області про надання їм дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства.

В подальшому, на виконання ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України, Головним управлінням Держгеокадастру Запорізької області було видано накази, про надання вищезазначеним громадянам, дозволи на розроблення документації із землеустрою.

Згідно ст. 22 3акону України «Про землеустрій» землеустрій здійснюється на підставі укладених договорів між юридичними чи фізичними особами та розробниками документації із землеустрою.

В подальшому, проекти було виготовлено розробником документації із землеустрою ФОП ОСОБА_9 .

Відповідно до ст. 118 та ст. 122 Земельного кодексу України відповідачем було прийнято рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

В подальшому, ОСОБА_7 та ОСОБА_3 після оформлення відповідних документів, 06.10.2014 року отримали у державного реєстратора Реєстраційної служби Вільнянського районного управління юстиції Запорізької області Плахути Л.B., 2 Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, а саме на земельні ділянки площами по 2 га, для ведення особистого селянського господарства, з кадастровими номерами: 2321582500:01:004:0130 та 2321582500:01:004:0131 та Витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, кожен на свою земельну ділянку з відповідним кадастровим номером.

Тобто, і підстава і порядок який передбачений чинним законодавством України щодо отримання земельних ділянок у власність не порушена, а позивач ОСОБА_1 взагалі не має жодного відношення до чужої приватної власності яка її не належить.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносин, що виникають у державі.

У відповідності з п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997 року, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов`язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.

Відповідно до ст. 55 Конституції України, кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.

Згідно зі ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до положень ст. 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справ або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що 01.07.2016 року між ОСОБА_1 та Державним підприємством «Запорізький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» було укладено договір № 631 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Відповідно до п. 1.1. договору, ДП «Запорізький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» (виконавець) зобов`язується виконати роботи з розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства, яка розташована на території Любимівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області, а ОСОБА_1 (замовник) зобов`язується прийняти роботи та оплатити їх виконання.

Згідно п. 2.3 розділу 2 договору, ОСОБА_6 зобов`язана у 3 денний строк, починаючи з дня підписання договору, перерахувати виконавцю попередню оплату в повному розмірі вартості робіт.

ОСОБА_6 здійснила повну оплату за договором на суму 2520 грн.71ко.п, що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру № 391 від 01.07.16 р. та не заперечується сторонами.

Листом № 942 від 18.05.2017 ДП «Запорізький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» повідомило позивачку про недоцільність подальшого виконання робіт за договором від 01.07.2016 р., оскільки відповідно до отриманих довідок наданий позивачці дозвіл стосується земель, які знаходяться у приватній та колективній власності.

В судовому засіданні представники відповідача та третіх осіб наполягали на тому, що земельна ділянка, з приводу якої виникли договірні зобов`язання між сторонами судової справи, складається з трьох земельних ділянок, дві з яких перебувають у приватній власності.

Вказане підтверджується вивченими та оголошеними в судовому засіданні письмовими доказами:

Довідкою з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями від 27.02.2018 № 0-8-0.26-473/165-18, згідно з якою земельні ділянки з кадастровими номерами 2321582500:01:004:0130 та 2321582500:01:004:0131 перебувають у приватній власності, їх площа складає 2 га кожна (а.с.33).

На вказані земельні ділянки зареєстровані речові права третіх осіб по справі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , що підтверджується витягами з Державного земельного кадастру від 12.02.2019 № НВ-2305483612019 та від 22.02.2019 № НВ-2305483592019 р., свідоцтвами про право власності на нерухоме майно від 06.10.2014 р., витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с.96-105,186-189).

Графічними матеріалами (планом земельної ділянки) з орієнтованим місцем розташування земельної ділянки гр. ОСОБА_1 , що намічена до відведення (а.с.122), на якій визначені межі земельних ділянок з кадастровими номерами 2321582500:01:004:0130 та 2321582500:01:004:0131.

Відповідно до вимог п/п. а) ч. 1 ст. 6 Закону України «Про землеустрій»: «землеустрій базується на принципах дотримання законності». Відповідно до п/п. а) ч. 2 ст. 28 Закону, розробники документації із землеустрою зобов`язані дотримуватися законодавства України, що регулює земельні відносини, а також державних стандартів, норм і правил при здійсненні землеустрою.

Статтею 50 Закону України «Про землеустрій» встановлено, що проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок включають, серед іншого, довідку з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями.

Відповідно до ч. 4 ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Статтями 316, 319, 321 ЦК України встановлено, що власнику майна належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном, яке він здійснює відповідно до закону на власний розсуд.

Право власності є непорушним і підлягає захисту.

Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до положень ст. 152 Земельного кодексу України, Держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до частини першої статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2,4,7 та 11 до Конвенції» №475/97-ВР від 17 липня 1997 року ратифіковано Конвенції про захист прав і основних свобод людини Перший протокол та протоколи № 2,4,7,11 до Конвенції.

Згідно із статтею 1 Першого протоколу Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Вищезазначені докази свідчать про те, що призупинення виконання робіт по договору обумовлено знаходженням частини земельної ділянки (наданої позивачці для відведення у власність) у приватній власності третіх осіб. Ця підстава на час розгляду справи у суді є дійсною. Відтак, на переконання суду, призупинення відповідачем виконання договору з виготовлення проекту землеустрою є обґрунтованим у зв`язку із можливістю порушення прав третіх осіб, у разі виготовлення.

Згідно частини 1 статті 95 Цивільного процесуального кодексу України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до статті 76 Цивільного процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно статті 77 Цивільного процесуального кодексу України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до статті 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Пунктом 7.6 договору від 01.07.2016 р. передбачено, що на замовника покладається обов`язок надання у повному обсязі вихідних даних, необхідних для виконання робіт. Замовник несе відповідальність за достовірність та своєчасність надання вихідних даних, необхідних для виконання робіт.

Як встановлено в судовому засіданні, позивачкою ОСОБА_1 іншої довідки згідно ст. 50 Закону України «Про землеустрій» відповідачу ДП «Запорізький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» не надано, а тому відсутні підстави для зобов`язання судом відповідача виготовити проект землеустрою.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 13, 81, 258-259, 263-265 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Державного підприємства «Запорізький Науково дослідний та проектний інститут Землеустрою», треті особи: Відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Запорізькій області, Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Любимівська сільська рада Вільнянського району Запорізької області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії – відмовити у зв`язку з необґрунтованістю.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У відповідності до ті. п. 15.5 п. 15 ч. 1 Розділу. ХШ «Перехідні Положення» ЦГІК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Суддя: М.В. Антоненко