Рішення № 97891689, 24.06.2021, Центральний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Маріуполя)

Справа № 263/13350/20

Провадження № 2/263/640/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2021 року м. Маріуполь

Жовтневий районний суд м. Маріуполя Донецької області в складі:

головуючого судді Шевченко О.А.,

при секретарі Тимошенко В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Маріуполі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки та піклування Маріупольської міської ради, про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини та визначення місця проживання дитини, -

ВСТАНОВИВ:

До Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області надійшла позовна заява, у якій ОСОБА_1 , з урахуванням уточнення позовних вимог, просила стягнути з ОСОБА_2 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі в розмірі 5000,00 грн. та визначити місце проживання сина з матір`ю.

На обґрунтування вимог позивачка посилається на те, що перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі, від якого мають неповнолітню дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . У серпні 2020 року шлюбні відносини припинились, відповідач почав мешкати окремо. Батько неповнолітнього матеріальну допомогу на утримання дитини надає не регулярно, хоча вони з позивачкою усно домовились про сплату щомісячно суми в розмірі 5000,00 грн., у зв`язку з чим мати вирішила узаконити процедуру сплати аліментів. До того ж, позивач залякує відповідачку, що відбере у неї сина, тому позивачка також просила суд визначити місце проживання з нею.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 01 березня 2021 року відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження із повідомленням (викликом) сторін. Роз`яснено відповідачу право подати відзив на позов, а позивачу відповідь на відзив.

Від позивача до суду надійшла заява, у якій він просив суд розглянути справу без його участі, позовні вимоги підтримала.

Відповідач надав заяву про розгляд справи у його відсутність, не заперечував проти задоволення позовних вимог.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з розглядом справи за відсутності учасників справи.

Судом досліджуються саме представлені письмові докази на підтвердження та спростування тих обставин, на які посилалася позивач, інших суду не представлено та про їх витребування перед судом не порушувалося клопотань.

Суд, вирішуючи питання, передбачені ст. ст. 12, 264 ЦПК України, виходить з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 та ОСОБА_1 24 червня 2015 року уклали шлюб, відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 Жовтневого відділу державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Маріупольського міського управління юстиції у Донецькій області, прізвище чоловіка після укладення шлюбу – ОСОБА_5 .

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 11.09.2015 року Жовтневого відділу державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Маріупольського міського управління юстиції у Донецькій області, ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьки – ОСОБА_2 , ОСОБА_1 .

Згідно довідки КНП «Медичний центр з профілактики лікування залежності м.Маріуполь» №3610 від 04.11.2020 року та довідки КНП «Психіатрична лікарня м.Маріуполя» №02-22/902-20 від 04.11.2020 року, ОСОБА_1 не перебуває на обліках у зазначених закладах.

Відповідно до висновку Виконавчого комітету Маріупольської міської ради від 02.06.2021 №01.1-23-129, вважається доцільним визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 з матір`ю ОСОБА_1 .

Згідно зі ст.180, ст.182 Сімейного кодексу України батьки зобов`язанні утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття. Одним із способів утримання, відповідно до ч.3 ст.181 Сімейного кодексу України, є стягнення аліментів за рішенням суду.

У відповідності з ч.3 ст.181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Відповідно до ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Статтею 184 передбачено, якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, підлягає індексації відповідно до закону.

Відповідно до ст.80, ст.84 Сімейного кодексу України аліменти присуджуються одному з подружжя у частки від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі. Дружина з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка – батька дитини до досягнення дитиною трьох років.

З урахуванням викладених обставин та з огляду на те, що малолітня дочка проживає разом з позивачкою, відповідач матеріальної допомоги на їх утримання не надає, суд приходить до висновку, що вимоги позивачки підлягають задоволенню, та з відповідача на її користь підлягають стягненню аліменти на утримання неповнолітнього сина в розмірі 5000,00 гривень щомісячно, починаючи з 02.11.2020 року, до досягнення дитиною повноліття.

Щодо позовних вимог у часині визначення місця проживання дитини, слід зазначити наступне.

З аналізу норм сімейного законодавства вбачається, що у тому разі, коли батьки дитини спільно не проживають, право визначати місце проживання дитини залишається за кожним з батьків. Питання про визначення місця проживання дитини має вирішуватись не тільки з урахуванням інтересів кожного з батьків, а перш за все, з урахуванням прав та законних інтересів дитини.

Відповідно до ст. ст. 18, 27 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

У п. 1 ст. 9 указаної Конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (ч. 1 ст. 3 Конвенції).

Місце проживання малолітньої дитини з одним із батьків визначається або за місцем проживання матері чи батька, або за конкретною адресою.

Із системного тлумачення ч. 1 ст. 3, ст. 9 Конвенції про права дитини, ч. ч. 2 і 3 ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства», ст.161 СК України випливає, що при вирішенні спору про визначення місця проживання дитини, суди мають враховувати передусім інтереси дитини. Встановлений сімейним законодавством принцип повної рівності обох батьків у питаннях виховання дітей може бути обмежений судом в інтересах дитини.

Аналізуючи вищевикладені норми права, враховуючи відсутність заперечень батька щодо місця проживання дитини з матір`ю, з урахуванням того, що на даний час визначення місця проживання дитини разом з матір`ю не суперечить інтересам дитини, з метою забезпечення інтересів дитини, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог щодо визначення місця проживання дитини з матір`ю.

Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню судовий збір у сумі 840,80 гривень.

Керуючись Сімейним кодексом України, Цивільним кодексом України, ст.ст.11, 60, 88, 141, 174, 197 ч.2, 213, 265, 268 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки та піклування Маріупольської міської ради, про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини та визначення місця проживання дитини - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП – НОМЕР_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП – НОМЕР_4 , аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 5000,00 грн., яка підлягає індексації відповідно до закону, починаючи з 02.11.2020 року і до досягнення дитиною повноліття.

Визначити місце проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Стягнути ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП – НОМЕР_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП – НОМЕР_4 , судовий збір у розмірі 840,80 грн.

Рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.

Рішення суду може бути оскаржене до Донецького апеляційного суду через Жовтневий районний суд м. Маріуполя Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.А.Шевченко