Рішення № 97891300, 16.06.2021, Веселинівський районний суд Миколаївської області

Справа № 472/43/21

Провадження №2/472/126/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" червня 2021 р. смт. Веселинове

Веселинівський районний суд Миколаївської області в складі:

головуючого судді - Кучерявенко С.С.,

за участю секретаря - Чорної О.В.,

представника позивача - ОСОБА_1 ,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду смт Веселинове Миколаївської області матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , Веселинівської селищної ради Веселинівського району Миколаївської області, треті особи: ОСОБА_4 , Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області, ПП "Коренковська", про визнання недійсним та скасування державного акту визнання права власності на спадкове майно,

ВС Т А Н О В И В :

18 січня 2021 року ОСОБА_2 звернулась до ОСОБА_3 , Веселинівської селищної ради Веселинівського району Миколаївської області, треті особи: ОСОБА_4 , Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області, ПП "Коренковська" з позовом про визнання недійсним та скасування державного акту визнання права власності на спадкове майно.

Позивач обґрунтовує свої вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в селі Миколаївка Веселинівського району Миколаївської області помер її батько – ОСОБА_5 .

Після його смерті відкрилась спадщина, зокрема, на житловий будинок з всіма господарськими та побутовими спорудами та будівлями, що розташований в АДРЕСА_1 .

За адресою розташування даного житлового будинку розміщена земельна ділянка для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Померлий за життя заповіту не склав. Зі спадкоємців в силу вимог ст. 1261 ЦК України, у померлого були дружина та двоє дітей: дружина ОСОБА_4 , син ОСОБА_3 та донька ОСОБА_2

25 лютого 2011 року за зверненням усіх трьох спадкоємців державним нотаріусом Веселинівської державної нотаріальної контори Миколаївської області Євстратовою О.М. було зареєстровано спадкову справу за фактом смерті ОСОБА_5 .

В той же час дружина спадкодавця ОСОБА_4 та син ОСОБА_3 відмовились від прийняття спадщини, шляхом подання нотаріусу відповідної заяви.

21 грудня 2011 року вона отримала на своє ім`я свідоцтво про право на спадщину за законом на житловий будинок АДРЕСА_1 .

В листопаді 2020 року звернулась до державного нотаріуса щодо видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку, переданої для обслуговування житлового

будинку, розташованої на території с. Миколаївка Веселинівського району, належної спадкодавцю, в чому їй було відмовлено з тієї підстави, що нотаріусу було надано державний акт на право приватної власності на землю, що виданий з порушенням норм чинного законодавства України, який не може бути підставою для оформлення позивачкою спадкового права на земельну ділянку.

Таким чином, вона змушена звертатись до суду та просить визнати недійсним державний акт на право приватної власності на землю та визнати права власності на спадкове майно.

29.01.2021 року ухвалою суду відкрито провадження по цивільній справі та призначено справу до підготовчого судового засідання. Витребувано від державного нотаріуса Веселинівської районної державної нотаріальної контори копію спадкової справи та від Веселинівської філії Миколаївського МБТІ інвентарну справу на житловий будинок.

19.03.2021 від представника позивача ОСОБА_1 надійшло клопотання про уточнення позовних вимог, зміни підстав позову та залучення третьої особи до участі в справі, в якому просить визнати недійсним рішення виконкому Миколаївської сільської ради народних депутатів Веселинівського району "Про надання земельних ділянок під городи та передачі в особисту власність земельних ділянок" в частині передачі у власність ОСОБА_3 земельної ділянки, визнати недійсним державний акт на право приватної власності на землю та скасувати державну реєстрацію земельної ділянки у Державному земельному кадастрі.

19.03.2021 року ухвалою суду залучено ПП "Коренковська" в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору.

Ухвалою суду від 29.04.2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Представник позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні уточнені позовні вимоги підтримала повністю, просила їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився, надав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги визнає повністю.

Представник відповідача Веселинівської селищної ради Стаднічук А.І. в судове засідання не з`явився, надав до суду заяву про розгляд справи у відсутність представника селищної ради, позовні вимоги визнають в повному обсязі.

Третя особа ОСОБА_4 в судове засідання не з`явилась, про місце та час розгляду справи повідомлена належним чином, причини неявки суду не повідомила.

Представник третьої особи Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області О.Колесник в судове засідання не з`явився, надав пояснення на позовну заяву, в якому просить розглянути справу без участі представника управління та пояснює, що рішення по даній справі не може вплинути на права або обов`язки Головного управління.

Представник третьої особи ПП "Коренковська" в судове засідання не з`явився, про місце та час розгляду справи повідомлений належним чином.

Суд, заслухавши представника позивача, дослідивши письмові докази, приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст.16 ЦК України одним із способів захисту порушеного права чи інтересу може бути визнання права.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в селі Миколаївка Веселинівського району Миколаївської області помер батько позивачки – ОСОБА_5 , смерть якого зареєстрована Миколаївською сільською радою Веселинівського району за актовим записом про смерть № 21 від 16.12.2010 року, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 16.12.2010 року.

Після його смерті відкрилась спадщина, зокрема, на житловий будинок з всіма господарськими та побутовими спорудами та будівлями, що розташований в АДРЕСА_1 , який розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 4821782500040260003, площею 0,2159 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

ОСОБА_5 за життя заповіту не склав. За правилами ст.ст. 1217, 1223 ЦК України, у разі відсутності заповіту, право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 ЦК України.

У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив та батьки (ст. 1261 ЦК України).

Зі спадкоємців в силу вимог ст. 1261 ЦК України, у померлого були дружина та двоє дітей: дружина ОСОБА_4 , син ОСОБА_3 та дочка ОСОБА_2 .

25 лютого 2011 року за зверненням усіх трьох спадкоємців ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 державним нотаріусом Веселинівської державної нотаріальної контори Миколаївської області Євстратовою О.М. було зареєстровано спадкову справу за фактом смерті ОСОБА_5 , № у Спадковому реєстрі: 50788466, номер у нотаріуса 35/2011.

Дружина спадкодавця ОСОБА_4 та син ОСОБА_3 відмовились від прийняття спадщини, шляхом подання нотаріусу відповідної заяви.

Родинні відносини між позивачем ОСОБА_2 та померлим ОСОБА_5 підтверджуються свідоцтвом про народження позивачки серії НОМЕР_2 виданого 30.05.1985 року Миколаївською сільською радою Веселинівського району Миколаївської області, де в графі "Батько" записаний ОСОБА_5 . З свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 виданого 21.11.2009 року Новокостянтинівською сільською радою Братського району Миколаївської області вбачається перехід прізвища позивачки із " ОСОБА_6 " на " ОСОБА_7 ".

21 грудня 2011 року позивачка ОСОБА_2 отримала на своє ім`я свідоцтво про право на спадщину за законом на житловий будинок АДРЕСА_1 (реєстровий № 1-1385).

В листопаді 2020 року позивач ОСОБА_2 звернулась до в.о. державного нотаріуса Веселинівської державної нотаріальної контори Миколаївської області – завідувача Другої Вознесенської державної нотаріальної контори Онищенко Л.В. щодо видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку площею 0,22 га, переданої для обслуговування житлового будинку, розташованої на території с. Миколаївка Веселинівського району Миколаївської області, належної спадкодавцю, в чому позивачці було відмовлено з тієї підстави, що нотаріусу було надано державний акт на право приватної власності на землю, що виданий з порушенням норм чинного законодавства України, який не може бути підставою для оформлення позивачкою спадкового права на земельну ділянку.

Державний акт видано помилково замість зазначення власником ОСОБА_5 – на ім`я ОСОБА_3 .

В свій час спадкодавець на цю обставину уваги не звернув.

Згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 02.03.2017 року № НВ-4803122872017, вбачається, що відповідач ОСОБА_3 замовив виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 30.01.2017 року та таким чином було сформовано земельну ділянку згідно державного акту, в якому значиться ім`я « ОСОБА_5 » та як наслідок цій ділянці, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , було присвоєно кадастровий номер НОМЕР_4 й уточнено площу до 0,2159 га.

За відомостями Державного земельного кадастру власником спірної земельної ділянки є ОСОБА_3 .

Тоді як в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності на цю земельну ділянку не зареєстровано. Тобто державна реєстрація земельної ділянки відбулась, при цьому відомості про речове право - право власності ще не внесено.

Зареєстрована в ДЗК земельна ділянка для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 не належить ОСОБА_5 , так як її у власність отримав ОСОБА_5 .

При цьому виправити помилку в державному акті на цю ділянку на даний час неможливо, оскільки державні акти з 01.01.2013 року не видаються, а власник ділянки помер. Таким чином, позивач позбавлена можливості надати належний правовстановлюючий документ нотаріусу для оформлення спадкових прав.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 Цивільного кодексу України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Аналогічне положення закріплено у частині 10 статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

За приписами статті 393 ЦК України, правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає закону і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується. Власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта. У разі неможливості відновлення попереднього становища власник має право на відшкодування майнової та моральної шкоди.

Згідно ч.1 ст. 155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Відповідно до ст.158 ЗК України виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей.

У постанові Верховного Суду України у справі № 6-46цс14 від 04.06.2014 року висловлена наступна правова позиція: «Відповідно до статті 126 ( в редакції чинній до 05.03.2009 року), статей 152, 155 Земельного кодексу України державні акти на право власності на земельні ділянки є документами, що посвідчують право власності й видавалися на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень та цивільно-правових угод. У спорах, пов`язаних із правом власності на земельні ділянки, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, угоди, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти на право власності на земельні ділянки. Визнання недійсними тільки державних актів на право власності може мати місце у разі їх видання з порушенням вимог закону, усупереч рішень чи угод. У цьому разі таке визнання є належним та самостійним способом поновлення порушених прав у судовому порядку.»

Отже позовні вимоги в частині визнання державного акту недійсним підлягають задоволенню.

09 березня 2021 року представник позивача ОСОБА_1 в інтересах позивача ОСОБА_2 звернулась за додатковим роз`ясненням до нотаріуса та надала копію рішення виконавчого комітету Миколаївської сільської ради народних депутатів Веселинівського району Миколаївської області від 31.05.1997 № 47 «Про надання земельних ділянок під городи та пеедачі в особисту власність земельних ділянок». Оглянувши документ нотаріус роз`яснила, що дане рішення виконкому Миколаївської сільської ради народних депутатів Веселинівського району Миколаївської області від 31 травня 1993 року № 47 в частині передачі у власність ОСОБА_3 земельної ділянки видане з порушенням норм чинного законодавства України, оскільки перехід права власності на земельну ділянку мав відбутись на ім`я власника житлового будинку, що розташований на такій земельній ділянці – яким був спадкодавець ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право власності, виданого виконавчим комітетом Миколаївської сільської ради Веселинівського району Миколаївської області 09 червня 1987 року.

Таким чином, позивачем обрано вірний спосіб захисту її прав, шляхом пред`явлення віндикаційного позову - вимоги не володіючого власника до незаконного володільця про витребування майна (ст.387 ЦК України). Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права та правове обгрунтування необхідності його захисту.

Важливою умовою звернення з віндикаційним позовом є відсутність між позивачем і відповідачем зобов`язально-правових відносин.

Підставою віндикаційного позову є обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна з чужого незаконного володіння (це факти, що підтверджують право власності на витребуване майно, вибуття його з володіння позивача, перебування його в натурі у відповідача та ін.). З позицій процесуального права ці та інші обставини становлять предмет доказування.

Підставою для відмови у позові може бути наявність обставин, які передбачають правомірність користування відповідачем даним майном.

Подібний як між сторонами спір розглядався Верховним Судом у справі N 450/31/17 (провадження N 61-22272св19) та постановою ВС від 27 січня 2021 року зазначається про вірність обраного способу захисту прав шляхом пред`явлення віндикаційного позову за умови, що спадкодавець набув право користування земельною ділянкою під будинком ще у 1986 році в той час коли відповідач не є власником/співвласником житлового будинку, а відтак, набути право власності на земельну ділянку під ним не може.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 04.07.2018 р. у справі № 653/1096/16-ц указала, що предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є фактичним володільцем індивідуально визначеного майна, до особи, що незаконно фактично володіє цим майном, про повернення його з чужого незаконного володіння.

Однією з обов`язкових умов для задоволення віндикаційного позову є встановлення під час розгляду спорів про витребування майна, зокрема і тієї обставини, чи перебувало спірне майно у володінні позивача, який указує на порушення своїх прав як власника, на підставах, визначених законодавством і який на момент подання позову не є власником цього майна, однак вважає себе таким (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2019 р. у справі № 522/7636/14-ц).

Частиною 1 ст. 155 ЗК України передбачено, що у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Рішення виконавчого комітету Миколаївської сільської ради народних депутатів Веселинівського району Миколаївської області від 31 травня 1993 року № 47 в частині надання ОСОБА_3 земельної ділянки для обслуговування будинку, порушує права позивача ОСОБА_2 , оскільки житловий будинок, власником якого вона є, повністю розташований на вищевказаній земельній ділянці та ця земельна ділянка перебуває у користуванні позивача (та до 31.05.1993 року перебувала в користуванні спадкодавця ОСОБА_5 ), тому рішення в частині виділення земельної ділянки ОСОБА_3 підлягає визнанню недійсним.

Відповідно до вимог ст. 373 ЦК України, право власності на землю (земельну ділянку) набувається та здійснюється відповідно до закону.

Спадкодавець ОСОБА_5 за життя не виявив порушення його права власності на земельну ділянку, він набув у власність житловий будинок 09 червня 1987 року. Відповідач ОСОБА_3 ніколи не був власником житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_1 .

Відповідно до погосподарських даних за період 1974-1994 роки, у голови домоволодіння ОСОБА_5 увесь цей час перебувала у володінні та користуванні спірна земельна ділянка (значиться площею 0,21 га).

Згідно ч.1 ст. 30 Земельного кодексу УРСР при переході прав власності на будівлю і споруду разом з цими об`єктами переходить у розмірах, передбачених ст. 67 цього Кодексу і право власності або право користування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення.

Відповідно до ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

У відповідності до вимог ст. ст. 330, 387, 388 ЦК України право власності на земельну ділянку, яку було відчужено поза волею власника не набувається добросовісним набувачем, оскільки це майно може бути у нього витребуване. Право власності дійсного власника в такому випадку презюмується і не припиняється із втратою ним цього майна. Зазначене узгоджується з правовою позицією, що викладена в постановах Верховного Суду України від 16.12.2015 у справі N 6-2510ц15, від 01.07.2015 у справі N 6-619цс15, від 11.02.2015 у справі N 6-1нс15; від 22.04.2015 у справі N 3-54гс15, від 19.11.2014 у справі N 6-170цс14, від 16.04.2014 у справі N 6- 146цс13.

Крім цього, як вбачається з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно на земельну ділянку зі сформованим кадастровим номером 4821782500:04:026:0003 не зареєстровані права власності та інші речові права.

Згідно інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку, зареєстровано в ДЗК земельну ділянку 4821782500040260003 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,2159 га за адресою: АДРЕСА_1 , форма власності – приватна власність, реєстрація здійсненна за заявою ОСОБА_3 , ПІБ інженера-землевпорядника – ОСОБА_8 .

Відповідно до змісту статті 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до пунктів 2 та 10 Розділу VІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про державний земельний кадастр», земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера. У разі якщо відомості про зазначені земельні ділянки не внесені до Державного реєстру земель, їх державна реєстрація здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за заявою їх власників (користувачів земельної ділянки державної чи комунальної власності) або особи, яка подала заяву про визнання спадщини відумерлою, якщо така справа прийнята до провадження судом.

Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4, 9,10 ст. 79-1 ЗК України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 ст. 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» державна реєстрація земельної ділянки здійснюється при її формуванні шляхом відкриття Поземельної книги на таку ділянку. Державна реєстрація земельних ділянок здійснюється за місцем їх розташування відповідним Державним кадастровим реєстратором центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Державна реєстрація земельних ділянок здійснюється за заявою: органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування (у разі формування земельних ділянок відповідно державної чи комунальної власності); замовником технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель (у разі внесення до Державного земельного кадастру за результатами проведення інвентаризації земель масиву земель сільськогосподарського призначення відомостей про земельну ділянку, що входить до такого масиву).

Отже відповідач ОСОБА_3 замовив виготовлення технічної документації із землеустрою, на підставі якої було сформовано та зареєстровано в ДЗК земельну ділянку.

Відповідно до ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ст. 319 ЦК України, власник володіє користується, розпоряджається своїм майно на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина перша статті 321 ЦК України).

Відповідно до ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ст. 2 ЗК України, земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею.

Відповідно до ст. 90 ЗК України, порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Відповідно до ст. 152 ЗК України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

У пункті 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року №7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» роз`яснено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється згідно з частиною третьою статті 152 ЗК України шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів захисту (стаття 16 ЦК України).

Державна реєстрація земельної ділянки за кадастровим номером 4821782500:04:026:0003 з подальшим внесенням відомостей до Державного земельного кадастру була проведена на підставі заяви ОСОБА_3 та згідно технічної документації із землеустрою, розробленої ПП «Коренковська»

У зв`язку з проведенням державної реєстрацією зазначеної земельної ділянки, позивач буде позбавлена можливості внести відомостей до Державного земельного кадастру про свою земельну ділянку, що є порушенням її прав.

Відповідно до ч. 10 ст. 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» , державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі: поділу чи об`єднання земельних ділянок; якщо протягом одного року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки речове право на неї не зареєстровано з вини заявника; ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки. Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень). Ухвалення судом рішення про визнання нечинним рішення органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, за якою була сформована земельна ділянка, щодо якої виникли речові права, а також про скасування державної реєстрації такої земельної ділянки, що допускається за умови визнання нечинним рішення про затвердження такої документації (за його наявності) та припинення таких прав (за їх наявності).

Відповідно до пунктів 60, 114 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 р. № 1051 передбачено, що запис у Поземельній книзі скасовується (поновлюється) Державним кадастровим реєстратором на підставі рішення суду. Державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки, яке набрало законної сили в установленому законодавством порядку.

Скасування державної реєстрації спірної земельної ділянки та закриття щодо неї Поземельної книги дозволить позивачці сформувати земельну ділянку та зареєструвати її в ДЗК із подальшою реєстрацією речового права. Тому в цій частині позовні вимоги також підлягають задоволенню, реєстрація земельної ділянки має бути скасована, оскільки замовник ОСОБА_9 не набув права власності на земельну ділянку у законний спосіб.

Таким чином, на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які посилались сторони, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд прийшов до переконання про доведеність позовних вимог позивача та достатність підстав його задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 16, 21, 319, 373, 387, 388, 391, 393, 1261-1265 ЦК України, ст.ст. 2, 30, 90, 125, 152, 155, 158 ЗК України, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , Веселинівської селищної ради Веселинівського району Миколаївської області, треті особи: ОСОБА_4 , Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області, ПП "Коренковська", про визнання недійсним рішення виконкому, державного акту та скасування державної реєстрації земельної ділянки, - задовольнити повністю.

Визнати недійсним рішення виконкому Миколаївської сільської ради народних депутатів Веселинівського району Миколаївської області від 31 травня 1993 року № 47 "Про надання земельних ділянок під городи та передачі в особисту власність земельних ділянок", в частині передачі у власність ОСОБА_3 земельної ділянки площею 0,22 га для обслуговування житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнати недійсним державний акт на право приватної власності на землю серії МК № 00023, виданий Миколаївською сільською Радою народних депутатів Веселинівського району Миколаївської області 18 січня 1994 року на підставі рішення від 31 травня 1993 року № 47 та скасувати його державну реєстрацію за № 19 в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю.

Скасувати державну реєстрацію земельної ділянки у Державному земельному кадастрі за кадастровим номером 4821782500:04:026:0003 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,2159 га місце розташування: АДРЕСА_1 , форма власності - приватна власність, реєстрація здійснена за заявою ОСОБА_3 , ПІБ інженера-землевпорядника - Коренковська Людмила Володимирівна та закрити щодо неї Поземельну книгу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення строк на апеляційне оскарження обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено 24 червня 2021 року

Суддя Веселинівського районного суду

Миколаївської області С.С. Кучерявенко