Ухвала суду № 97890807, 24.06.2021, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова)

Справа № 645/1840/21

Провадження № 1-кп/645/496/21

У Х В А Л А

іменем України

24 червня 2021 року м. Харків

Фрунзенський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого - судді Шарко О.П.

за участю: секретаря судових засідань – Христенко А.В.,

прокурора – Куриленко Д.В.

захисника обвинуваченого – Кулабухова О.В.

розглянувши у судовому засіданні в залі суду у м. Харкові клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу по кримінальному провадженню 12019140060000330 від 25.01.2019 року за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.259, ч.2 ст.259 КК України,-

встановив:

До Фрунзенського районного суду м.Харкова з Харківської обласної прокуратури надійшов обвинувальний акт по кримінальному провадженню №1201914006000330 від 25.01.2021 року за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1, ч.2 ст. 259 КК України. Ухвалою судді від 25 березня 2021 року призначено підготовче судове засідання

Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м.Харкова від 04 березня 2021 року застосовано відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» у межах строку досудового розслідування – до 02 травня 2021 року включно. Визначено суму застави у розмірі 181 600 (сто вісімдесят одна тисяча шістсот) грн.

Ухвалою Фрунзенського районного суду м.Харкова від 27 квітня 2021 року запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжено строком на шістдесят днів до 25 червня 2021 року,включно.

Ухвалою колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду від 18 травня 2021 року ухвалу Фрунзенського районного суду м.Харкова від 27 квітня 2021 року про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою до 25 червня 2021 року, включно, щодо обвинуваченого ОСОБА_1 ,-залишено без змін.

Прокурором у судовому засіданні заявлено клопотання про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою на два місяці, посилаючись на наявність ризиків та відсутність нових обставин, які б свідчили про необхідність скасування обраного запобіжного заходу або зміни його на більш м`який.

Захисник обвинуваченого та обвинувачений у судовому засіданні проти клопотання про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою заперечували, просили змінити запобіжний захід на домашній арешт або визначити розмір застави у меншому розмірі, ніж визначено в ухвалі про обрання запобіжного заходу, оскільки необґрунтовані ризики, передбачені ст. 177 КПК України, на які посилається прокурор. Станом на 24.06.2021 року, на думку захисту, відсутні процесуальні підстави для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання ОСОБА_1 під вартою, з урахуванням його особи та міцних соціальних зв`язків (постійне місце проживання та роботи, одружений, позитивно характеризуєтьсяза місцем роботи та навчання).

Суд, заслухавши думку прокурора, захисника та обвинуваченого, вважає за необхідне задовольнити клопотання прокурора про продовження обвинуваченомуОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у виді тримання під вартою, у задоволенні захисника та обвинуваченого про зміну запобіжного заходу відмовити.

Вислухавши доводи сторін кримінального провадження, вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу, суд враховує вимоги ст. 29 Конституції України, ст. 9 Загальної Декларації прав людини, ст. 5 Європейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод і ст. 12 КПК України, за змістом яких обмеження права особи на свободу й особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках, за встановленою процедурою, а також той факт, що взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Також суд враховує вимоги ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, фактичні обставини справи, особу обвинувачених та характер висунутого обвинувачення, тяжкість покарання в їх взаємозв`язку з можливими ризиками у справі.

Надаючи оцінку можливості обвинуваченого переховуватися від суду, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованих йому злочинів може вдатися до відповідних дій.

Всі обставини справи на цій стадії процесу судом не встановлені, будь-яких нових даних про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, для застосування стосовно обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, в судовому засіданні на теперішній час не встановлено.

При вирішення питання про продовження строку тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , суд виходить з даних матеріалів кримінального провадження, які свідчать про наявність достатніх підстав вважати обґрунтованими посилання прокурора на наявність ризиків, передбачених п.п.1, 2, 5 ч.1 ст. 177 КПК України.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.

Зокрема, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).

Надаючи оцінку можливості обвинуваченого переховуватися від суду або іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого кримінального правопорушення може вдатися до відповідних дій.

Також обвинувачений ОСОБА_1 хоча і працевлаштований, але зареєстрований та має постійне місце мешкання в Луганській області, та відповідно до наявних матеріалів провадження, згідно відомостей оперативної служби УКР ГУНП в Харківській області ОСОБА_1 має родинні та злочинні зв`язки на непідконтрольних територіях України, а саме на території Луганської та Донецької областях, та має намір переховуватись від правоохоронних органів та тимчасово окупованих територіях.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу. Наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність подовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи чи продовжуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).

Крім того, відповідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.

З урахуванням конкретних обставин вчинення кримінальних правопорушень, які інкримінуються обвинуваченому, суд вважає, що у цьому судовому провадженні є наявним суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав і інтересів суспільства.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Згідно зі змістом ст. ст. 131-132 КПК України, запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду. Згідно ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків.

Суд, враховуючи, що обставини по справі з часу обрання запобіжного заходу не змінились, а ризики передбачені ст. 177 КПК України, не зменшились, що унеможливлює застосування до обвинувачених більш м`якого заходу забезпечення кримінального провадження, а тому суд приходить до висновку про відсутність на даний час підстав для обрання обвинуваченим інших більш м`яких запобіжних заходів, крім тримання під вартою.

Будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризику передбаченого ст. 177 КПК України, для застосування стосовно обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, в судовому засіданні не встановлено.

Судове провадження по даному кримінальному провадженню не закінчено і потребує часу для розгляду, тому строк тримання під вартою обвинуваченому необхідно продовжити, перелічені вище обставини обумовлюють висновок суду про необхідність продовження обвинуваченому строку тримання під вартою.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 131-132, 177, 183, 314 -316, 331, 369-372, 484-496 КПК України , суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання обвинуваченого та його захисника про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з тримання під вартою на домашній арешт – відмовити.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжити строком на шістдесят днів до 20 серпня 2021 року.

Визначити розмір застави ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в сумі 181 600 грн. 00 коп. .

В разі внесення зазначеної застави звільнити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з-під варти та покласти на обвинуваченого обов`язки: прибувати до суду за його викликом; не відлучатись із населеного пункту в якому він мешкає без дозволу прокурора або суду; повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та роботи. Реквізити для сплати застави: Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26281249, Банк отримувача ДКСУ, м. Київ, код банку отримувача (МФО) 820172. Рахунок отримувача UA208201720355299002000006674.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського Апеляційного суду, шляхом подання апеляційної скарги протягом 5 днів з дня її проголошення.

Повний текст ухвали проголошено 25 червня 2021 року

Суддя О.П. Шарко