Рішення № 97889466, 15.06.2021, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/1483/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" червня 2021 р. Дніпровський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - Чех Н.А.

за участю секретаря судових засідань - Кузьменко А.М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

представник відповідача - Феклістов О.В. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Фонду соціального страхування України, третя особа: ОСОБА_3 про визнання звільнення з роботи незаконним, скасування наказу про звільнення, поновлення в займаній посаді, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу,

установив:

Позивач звернувся до суду із позовною заявою про визнання звільнення з роботи незаконним, скасування наказу про звільнення, поновлення в займаній посаді, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу посилаючись на те, що згідно наказу № 314-к від 16.06.2016 року він був прийнятий на посаду головного спеціаліста відділу договірної роботи юридичного управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України. 29.12.2017 року його звільнено на підставі п.1 ст. 40 КЗпП України. Звільнення вважає незаконним так як його жодним чином не було попереджено про звільнення, ніяких письмових повідомлень про зміни в організації виробництва і праці не отримував. Таким чином, він був позбавлений інформації про втрату найближчим часом своєї роботи, яка була для нього єдиним джерелом доходу. Вважає, що він завжди сумлінно та професійно виконував покладені на нього обов`язки трудовим договором та правилами внутрішнього трудового розпорядку. В наказі від 22.12.2017 року № 1025 «Про звільнення ОСОБА_1 », який йому видано наручно 29.12.2017 року разом із трудовою книжкою, неправомірно вказано п. 1 ст. 40 КЗпП України, так як він не отримував письмове попередження. Крім того, відповідач не запропонував йому жодної пропозиції роботи, натомість після 26.10.2017 року здійснював прийом на роботу інших фізичних осіб за наявними вакансіями. У зв`язку з чим просив визнати його звільнення незаконним та скасувати наказ, поновити на посаді, стягнути заборгованість по заробітній платі та судові витрати.

В судовому засіданні позивач обставини викладені в позові, та позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

В судовому засіданні представник відповідача позов не визнав, просив відмовити в його задоволенні з підстав викладених у відзиві на позов.

Вислухавши пояснення позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Даний позов зареєстровано в Дніпровському районному суді м. Києва 26.01.2018 року.

26.01.2018 року проведено автоматизований розподіл судової справи між суддями, визначено головуючого суддю - Астахову О.О.

Згідно ухвали Дніпровського районного суду м. Києва від 31.08.2018 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

21.02.2018 року зареєстровано заяву про уточнення позовних вимог.

12.03.2018 року зареєстровано відзив на позовну заяву.

В судовому засіданні 04.04.2018 року здійснено заміну відповідача, залучено третю особу та закрито підготовче провадження.

03.04.2018 року зареєстровано відповідь на відзив.

10.07.2018 року зареєстровано письмові пояснення.

17.09.2018 року зареєстровано додаткові письмові пояснення.

12.04.2018 року зареєстровано заперечення на відповіді на відзив.

10.10.2018 року зареєстровано додаткові письмові пояснення.

06.11.2018 року зареєстровано додаткові письмові пояснення.

27.05.2019 року зареєстровано письмові пояснення третьої особи.

13.11.2019 року постановлено ухвалу про призначення судової технічної експертизи.

18.12.2019 року матеріали справи надійшли з експертної установи.

Постановою Київського апеляційного суду від 23.06.2020 року ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 13.11.2019 року залишено без змін.

21.05.2020 року здійснено повторний автоматизований розподіл судової справи, визначено головуючого суддю - Чех Н.А.

02.07.2020 року надійшло повідомлення від експертної установи про неможливість надання висновку.

09.07.2020 року надійшли матеріали справи з апеляційної інстанції.

В суді встановлено, що згідно наказу № 314-к від 16.06.2016 року ОСОБА_1 був прийняти на посаду головного спеціаліста відділу договірної роботи юридичного управління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

Наказом № 384-к від 17.08.2016 року переведений на посаду головного спеціаліста відділу позапланових перевірок та внутрішнього контролю контрольно-ревізійного управління.

Наказом № 382к від 31.07.2017 року ОСОБА_1 звільнений у зв`язку з переведенням у виконавчу дирекцію Фонду соціального страхування України на підставі п. 5 ст. 36 КЗпП України.

Наказом № 340к від 01.08.2017 року ОСОБА_1 прийнятий на посаду головного спеціаліста відділу внутрішнього та зовнішнього аудиту департаменту аудиту Фонду соціального страхування України виконавча дирекція.

Згідно наказу № 1025 від 22.12.2017 року ОСОБА_1 звільнено з посади у зв`язку із скороченням чисельності та штату працівників, п. 1 ст. 40 КЗпП України.

Частиною другою статті 5 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» передбачено, що безпосереднє управління Фондом соціального страхування України здійснюють його правління та виконавча дирекція.

До повноважень правління Фонду соціального страхування України віднесено затвердження структури органів Фонду, граничної чисельності працівників, схем їх посадових окладів, видатків на адміністративно-господарські витрати Фонду (пункт 8 частини першої статті 7 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування»).

Постановою правління Фонду від 12.09.2017 року № 47 «Про затвердження граничної чисельності працівників Фонду соціального страхування України» затверджено з 01.01.2018 року граничну чисельність працівників Виконавчої дирекції Фонду - 188 штатних одиниць.

Постановою правління Фонду від 10.10.2017 року № 50 «Про затвердження структури органів Фонду» затверджено та введено в дію з 01.01.2018 року структуру виконавчої дирекції Фонду, згідно додатку 2 до постанови правління № 50.

31.10.2017 року затверджено штатний розпис виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України з 01 січня 2018 року у кількості 188 штатних одиниць.

На виконання постанов Правління Фонду соціального страхування України від 12.09.2017 року № 47, від 10.10.2017 року № 50, 51, 52, наказом № 603 від 26.10.2017 року «Про зміни в організації виробництва і праці», виданого виконавчою дирекцією Фонду соціального страхування України, введено з 01 січня 2018 року у виконавчій дирекції Фонду зміни в організації виробництва і праці, що тягнуть за собою зміну істотних умов праці, вказані у постановах правління Фонду соціального страхування України від 12.09.2017 року № 74 «Про затвердження граничної чисельності працівників Фонду соціального страхування України» від 10.10.2017 року № 50 «Про затвердження структури органів Фонду», від 10.10.2017 року № 51 «Про затвердження схеми посадових окладів працівників виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України та її робочих органів», від 10.10.2017 року № 52 «Про внесення змін до Положення про умови оплати та стимулювання праці працівників Фонду соціального страхування України».

Також наказано управлінню по роботі з персоналом виконавчої дирекції Фонду до 01.11.2017 року провести передбачені чинним законодавством заходи щодо персонального попередження всіх працівників виконавчої дирекції Фонду про зміни в організації виробництва і праці, відповідні зміни істотних умов праці, а також про наступне вивільнення у зв`язку із скороченням з 01.01.2018 року чисельності та штату працівників виконавчої дирекції Фонду під особистий підпис (згідно з додатком).

В суді встановлено, що «Відомості, щодо попередження осіб про зміни в організації виробництва і праці, істотних умов праці у відповідності до постанов правління Фонду соціального страхування України від 12 вересня 2017 № 47 «Про затвердження граничної чисельності працівників Фонду соціального страхування України», від 10 жовтня 2017 № 50 «Про затвердження структури органів Фонду соціального страхування України», від 10 жовтня 2017 № 51 «Про затвердження схеми посадових окладів працівників виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України та її робочих органів», від 10 жовтня 2017 № 52 «Про внесення змін до Положення про умови оплати та стимулювання праці працівників Фонду соціального страхування України», які вводяться в дію 01 січня 2018 року та про можливе майбутнє звільнення, підписано ОСОБА_1 27 жовтня 2017 року.

На вказаних відомостях знизу також наявна примітка: «Попередження проводиться відповідно до вимог підпункту 3.1 пункту 3 наказу виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України від 26 жовтня 2017 року № 603 щодо попередження всіх працівників виконавчої дирекції Фонду про зміни в організації виробництва і праці, відповідні зміни істотних умов праці та можливе майбутнє звільнення у зв`язку із скороченням з 01.01.2018 року чисельності та штату працівників виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України під особистий підпис».

Відповідно частин першої та третьої статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Власник вважається таким, що належно виконав вимоги ч. 2 ст. 40, ч. 3 ст. 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

У пункті 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 6 зі змінами «Про практику розгляду судами трудових спорів» роз`яснено, що, розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за п. 1 ст. 40 КЗпП України, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за два місяці про наступне вивільнення.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Нормами трудового законодавства України передбачено, що суд при розгляді спору про поновлення працівника на роботі зобов`язаний перевірити наявність підстав для звільнення, але не вправі обговорювати питання про доцільність скорочення чисельності або штату працівників.

Статтею 141 КЗпП України визначено обов`язок власника або уповноваженого ним органу правильно організовувати працю працівників, створювати умови для зростання продуктивності.

При звільненні працівників у зв`язку зі скороченням чисельності або штату повинні додержуватись правила щодо попередження працівника у визначений законом строк про звільнення та переведення працівника на іншу роботу при наявності вакантних робочих місць (посад) і згоди працівника.

Відповідно до статті 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

Частини друга, третя статті 42 КЗпП України визначають обставини, які мають враховуватись в разі вирішенні питання про залишення на роботі працівника при рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації.

При вивільненні працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці в першу чергу підлягає оцінці кваліфікація та продуктивність праці працівників, що підлягають скороченню. І лише за умови рівноцінності кваліфікації та продуктивності праці перевагу на залишення на роботі мають працівники, перелічені у частині другій статті 42 КЗпП України.

При визначенні працівників з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці використовуються ознаки, які в сукупності характеризують виробничу діяльність працівників: наявність певної освіти, стаж і досвід роботи, ставлення до роботи, якість виконуваної роботи тощо.

ОСОБА_1 08.04.2005 року закінчив 08.04.2005 року Національну академію внутрішніх справ за кваліфікацією - юрист. В період з 22.09.1997 року по 06.11.2015 року працював в органах внутрішніх справ. В період з 06.11.2015 року по 21.06.2016 року не працював. З 21.06.2016 року по 31.07.2017 року працював в Фонді соціального страхування тимчасової втрати працездатності. З 01.08.2017 року по 29.12.2017 року працював в Фонді соціального страхування України.

Встановлено, що в період з 26.10.2017 року по 29.12.2017 року відповідачем було прийнято працівників на наступні вакантні посади: заступник директора виконавчої дирекції Фонду; директор департаменту юридичної роботи, заступник начальника відділу договірної роботи департаменту юридичної роботи; головний спеціаліст відділу правового забезпечення представництва Фонду департаменту юридичної роботи; головний спеціаліст нормативно-правового відділу департаменту юридичної роботи; головний спеціаліст відділу внутрішнього та зовнішнього аудиту департаменту аудиту; головний спеціаліст відділу організаційного забезпечення управління організаційної роботи. Станом на 02.01.2018 року в штаті відповідача були наявні три вакантні посади: заступник директора виконавчої дирекції Фонду (2 штатні одиниці) та директор департаменту фінансово-економічної діяльності, бухгалтерського обліку та консолідованої звітності.

Дані посади ОСОБА_1 не пропонувались у зв`язку з наступним: заступник директора виконавчої дирекції Фонду призначається за поданням директора правлінням Фонду; директор департаменту юридичної допомоги (вимоги: рівень магістра, спеціалісті і стаж роботи за фахом не менше п`яти років) - позивач не відповідав кваліфікаційним вимогам; заступник начальника відділу договірної роботи департаменту юридичної роботи (вимоги: закінчена вища юридична освіта рівень магістра спеціалісті і стаж роботи у сфері договірного права, забезпечення господарської діяльності не менше 2 років або на посадах керівника юридичного підрозділу не менше 1 року) на посаду прийнято особу, яка пропрацювала за фахом 15 років в тому числі договірного права і більше року на керівній посаді, однак 29.12.2017 року особа звільнилась та 31.10.2017 року посада скорочена; головний спеціаліст відділу правового забезпечення представництва Фонду департаменту юридичної роботи (вимоги: закінчена повна юридична освіта, рівень магістр (спеціаліст), стаж претензійно-позовної роботи не менше два роки, наявність діючого посвідчення адвоката та свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю) позивач не має посвідчення адвоката та свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, і не має стажу не менше двох років з претензійно-позовної роботи; головний спеціаліст нормативно-правового відділу департаменту юридичної роботи (вимоги: закінчена повна юридична освіта, рівень магістр (спеціаліст), та стаж роботи нормотворчої діяльності, систематизації та моніторингу законодавства не менше 2 років) на посаду прийнято особу, яка має повну вищу освіту та стаж роботи нормотворчої діяльності, систематизації та моніторингу законодавства більше 2 років, в тому числі 12 років в системі загальнообов`язкового державного соціального страхування; головний спеціаліст відділу внутрішнього та зовнішнього аудиту департаменту аудиту (вимоги: повна вища освіта за кваліфікацією «облік і аудит» (магістр (спеціаліст)), стаж бухгалтерської роботи не менше 3 років) на дану посаду прийнято особу яка має повну вищу освіту з кваліфікацією магістр з обліку і аудиту та стажем бухгалтерської роботи більше 3 років, позивач за вказаними вимогами не відповідав даній посаді; головний спеціаліст відділу організаційного забезпечення управління організаційної роботи (вимоги: повна вища освіта напрямку «Адміністративний менеджмент» та «Менеджмент») на дану посаду прийнято особу з повною вищою освітою за спеціальністю «Менеджмент організацій». Позивач даної кваліфікації не мав.

Таким чином, на час звільнення ОСОБА_1 у відповідача вакантні посади, які відповідали його кваліфікації, освіті досвіду, були відсутні, його стаж в системі загальнообов`язкового державного страхування становив 1 рік 6 місяців 13 днів. Дане свідчить про те, що порушень відповідачем вимог статті 49-2 КЗпП України не встановлено.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Враховуючи викладені обставини та норми діючого законодавства суд дійшов висновку, що звільнення позивача відбулося відповідно до вимог трудового законодавства, оскільки в установі дійсно мало місце скорочення чисельності штату (що належить до компетенції самої установи) із - 267 до 188 посад, що відповідає положенням частини першої статті 40 КЗпП України.

Під час вивільнення позивача у роботодавця були відсутні вакантні посади, які відповідають професії чи спеціальності позивача, також були відсутні вакансії, які позивач міг виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо, а отже, порушень роботодавцем вимог статті 49-2 КЗпП України не встановлено. Не відповідають дійсності посилання позивача на те, що його не було попереджено про майбутнє вивільнення. Дані твердження спростовані матеріалами справи.

Відповідність дій відповідача при скороченні штату та вивільнення працівників встановлено і в постановах Верховного Суду від 06.11.2019 року справа № 753/1297/18, від 05.02.2020 року справа № 760/2264/18, від 12.02.2020 року справа № 754/619/18, від 19.03.2020 року справа № 758/968/18, від 24.03.2020 року справа № 755/1626/18, від 03.04.2020 року справа № 758/1353/18, від 30.04.2020 року справа № 758/964/18, від 27.01.2021 року.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 2, 4, 12, 13, 48, 51, 76-78, 81, 141, 258, 259, 264, 265, 273, 354, 355 ЦПК України, суд

вирішив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Фонду соціального страхування України, третя особа: ОСОБА_3 про визнання звільнення з роботи незаконним, скасування наказу про звільнення, поновлення в займаній посаді, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу - залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання повного судового рішення - 24.06.2021 року.

Суддя: