Рішення № 97889274, 17.06.2021, Соснівський районний суд м. Черкас

Провадження № 2/712/1352/21

Справа № 712/1616/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 червня 2021 року Соснівський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого судді – ПИРОЖЕНКО С.А.

при секретарі – ГАПОНЕНКО О.С., ОЛЕФІРЕНКО В.В.

з участю адвоката – РУДЕНКО Ю.В.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ) до Черкаської міської ради (адреса: м. Черкаси, вул. Б. Вишневецького 36) про визнання членом сім’ї наймача жилого приміщення,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся з позовом до відповідача про визнання членом сім’ї наймача жилого приміщення, посилаючись на те, що згідно рішення Придніпровської районної ради № 207 від 03 червня 1987 року ОСОБА_2 було видано ордер на жиле приміщення, а саме на квартиру АДРЕСА_2 . З 2018 року він постійно проживав та вів спільне господарство з ОСОБА_2 , здійснював за нею догляд, як за членом сім`ї, допомагав їй в побуті, купував їй ліки та продукти харчування, особисто за його кошти було здійснено поточний ремонт квартири. Оскільки стан здоров`я ОСОБА_2 поступово погіршувався та остання потребувала сторонньої допомоги та лікування, так як була не в змозі сама себе обслуговувати, періодично проходила лікування в КНП «Третя Черкаська міська лікарня ШМД», де і померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після її смерті він продовжує проживати в зазначеній квартирі, сплачує комунальні послуги та утримує квартиру. Квартира не приватизована та належить Черкаській міській раді.

Для переведення особових рахунків на його ім`я та подальшої сплати комунальних послуг від свого імені, просить встановити факт того, що він є членом сім`ї наймача жилого приміщення ОСОБА_2 .

Ухвалою від 18 лютого 2021 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Адвокат позивача ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила їх задоволити.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та заперечував проти їх задоволення.

Заслухавши пояснення сторін, свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини, які регулюються нормами цивільного законодавства.

Як встановлено в судовому засіданні, згідно рішення Придніпровської районної ради № 207 від 03 червня 1987 року ОСОБА_2 було видано ордер на жиле приміщення, а саме на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

У своєму позові позивач посилається на те, що з 2018 року він постійно проживав та вів спільне господарство з ОСОБА_2 , здійснював за нею догляд, як за членом сім`ї, допомагав їй в побуті, купував їй ліки та продукти харчування, особисто за його кошти було здійснено поточний ремонт квартири. Оскільки стан здоров`я ОСОБА_2 поступово погіршувався та остання потребувала сторонньої допомоги та лікування, так як була не в змозі сама себе обслуговувати, періодично проходила лікування в КНП «Третя Черкаська міська лікарня ШМД», де і померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджено копією Свідоцтва про смерть від 03 листопада 2020 року. Позивач стверджує, що після смерті ОСОБА_2 він продовжує проживати в зазначеній квартирі, сплачує комунальні послуги та утримує квартиру.

Квартира за життя наймачем не приватизована та належить Черкаській міській раді. Для переведення особових рахунків на його ім`я та подальшої сплати комунальних послуг від свого імені, просить встановити факт того, що він є членом сім`ї наймача жилого приміщення ОСОБА_2 .

Частинами 1 та 2 статті 61 ЖК України передбачено, що користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення. Договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем - житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності - відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем - громадянином, на ім`я якого видано ордер.

Відповідно до статті 64 ЖК України члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім`ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов`язаннями, що випливають із зазначеного договору. До членів сім`ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім`ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство. Якщо особи, зазначені в частині другій цієї статті, перестали бути членами сім`ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов`язки, як наймач та члени його сім`ї.

Статтею 65 ЖК України передбачено, що наймач вправі в установленому порядку за письмовою згодою всіх членів сім`ї, які проживають разом з ним, вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей зазначеної згоди не потрібно. Особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім`ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім`ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім`ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.

Відповідно до частини першої статті 106 ЖК України повнолітній член сім`ї наймача вправі за згодою наймача та інших членів сім`ї, які проживають разом з ним, вимагати визнання його наймачем за раніше укладеним договором найму жилого приміщення замість попереднього наймача. Таке ж право у разі смерті наймача або втрати ним права на жиле приміщення належить будь-якому членові сім`ї наймача.

У пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1985 року № 2 «Про деякі питання, що виникли у практиці застосування судами Житлового кодексу України» із змінами, внесеними постановою Пленуму Верховного Суду України від 25 травня 1998 року № 15, судам роз`яснено, що вирішуючи спори про право користування жилим приміщенням осіб, які вселилися до наймача, суд повинен з`ясувати, чи дотриманий встановлений порядок при їх вселенні, зокрема: чи була письмова згода на це всіх членів сім`ї наймача, чи приписані вони в даному жилому приміщенні, чи було це приміщення постійним місцем їх проживання, чи вели вони з наймачем спільне господарство, тривалість часу їх проживання, чи не обумовлювався угодою між цими особами, наймачем і членами сім`ї, що проживають з ним, певний порядок користування жилим приміщенням.

При цьому, як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в пункті 15 постанови від 01 листопада 1996 року № 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», наявність чи відсутність прописки сама по собі не може бути підставою для визнання права користування жилим приміщенням за особою, яка там проживала чи вселилась туди як член сім`ї наймача (власника) приміщення, або ж для відмови їй у цьому. Однак відсутність письмової згоди членів сім`ї наймача на вселення сама по собі не свідчить про те, що особи, які вселилися, не набули права користування жилим приміщенням, якщо за обставинами справи безспірно встановлено, що вони висловлювали таку згоду.

Верховний Суд України у постанові від 11 липня 2012 року у справі № 6-60цс12 виклав правовий висновок про те, що під час вирішення спору про право користування жилим приміщенням осіб, які вселилися до наймача, суд повинен з`ясувати, крім обставин щодо реєстрації цих осіб у спірному приміщенні, дотримання встановленого порядку при їх вселенні та наявності згоди на це всіх членів сім`ї наймача та обумовлення угодою між указаними особами, наймачем і членами сім`ї, що проживають з ним, певного порядку користування жилим приміщенням, й інші обставини справи, що мають значення для справи, а саме: чи було це приміщення постійним місцем проживання цих осіб, чи вели вони з наймачем спільне господарство, тривалість часу їх проживання.

Згідно із ст.12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до положень ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ч.ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Так, на підтвердження спільного проживання з ОСОБА_2 , позивачем надано довідку з місця проживання та про склад сімї від 28 жовтня 2020 року та Акт опитування сусідів від 28 жовтня 2020 року, в яких зазначено, що ОСОБА_6 та ОСОБА_2 спільно проживають та ведуть спільне господарство за адресою: АДРЕСА_1 . При цьому, суд звертає увагу на те, що вказані документи не містять зазначення дати, з якої позивач проживає за даною адресою, а отже дані документи не можуть підтверджувати факт проживання з померлою з 2018 року, як він зазначає.

З довідки про реєстрацію місця проживання особи від 26 жовтня 2020 року вбачається, що за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_6 зареєстрований з 17 вересня 2020 року. Реєстрація позивача у квартирі була проведена за згодою ОСОБА_2 на підставі її заяви від 14 вересня 2020 року, яка посвідчена державним нотаріусом Першої черкаської державної нотаріальної контори Починок Ю.В. В заяві зазначено, що у зв`язку з похилим віком та станом здоров`я заявника заява посвідчена за місцем її перебування у Третій черкаській міській лікарні швидкої медичної допомоги.

Отже, реєстрація місця проживання позивача відбулася незадовго до смерті ОСОБА_2 .

Надані позивачем документи щодо організації поховання ОСОБА_2 та копії документів на придбання метало пластикових вікон не можуть підтверджувати факту тривалого проживання з померлою ОСОБА_2 та ведення з нею спільного господарства.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 пояснив, що здійснював ремонт у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , як найнятий працівник. Домовлявся про роботу з ОСОБА_6 .

Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснила. що проживає в сусідній квартирі, де проживала померла ОСОБА_2 . Коли в останньої погіршився стан здоров`я та вона потребувала сторонньої допомоги, вона запропонувала ОСОБА_6 , який є її хорошим знайомим, здійснювати догляд за бабусею. ОСОБА_6 , дійсно, проживав разом з ОСОБА_2 , купував їй ліки та продукти харчування, проводив ремонт у квартирі, повністю її доглядав. А коли вона померла, то повністю оплатив витрати на поховання. На даний час він також там проживає.

При цьому, суд не може ґрунтувати свої висновки лише на показаннях свідків про проживання позивача із спадкодавцем однією сім`єю, оскільки покази свідків не є достатніми доказами про наявність сім`ї в розумінні ст. 3 СК України.

Для встановлення факту спільного проживання показання свідків не можуть бути єдиною підставою. На це звернув увагу Верховний Суд при розгляді справи № 343/1821/16-ц від 16 січня 2019 року та в № 129/2115/15-ц ід 14 лютого 2018 року. Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Для встановлення факту проживання однією сім`єю необхідні докази: ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, наявність усталених стосунків, взаємних прав та обов`язків, притаманних сім`ї.

Однак, матеріали справи не містять письмових доказів проживання за вказаною адресою, про сплату комунальних платежів, ведення спільного господарства, наявності спільних витрат, придбання ліків та продуктів харчування, про що зазначає позивач, а також належних доказів на підтвердження того, що ОСОБА_2 за життя потребувала допомоги, а позивач її надавав.

Таким чином, суд вважає, що позивач не довів, що він постійно проживав разом з ОСОБА_2 і вів з нею спільне господарство, а тому він не може бути визнаний членом сім`ї наймача.

З урахуванням викладеного, суд прийшов до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Керуючись ст.ст.12,13,259,263-265,268 ЦПК України, ст.ст. 61, 64, 106 ЖК України, суд –

В И Р І Ш И В:

ОСОБА_7 у задоволенні позову – відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

ГОЛОВУЮЧИЙ:

Повний текст судового рішення складено 25 червня 2021 року.