Ухвала суду № 97888834, 24.06.2021, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/6680/21

Провадження №2/369/4168/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.06.2021 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді: Волчко А.Я.

при секретарі: Миголь А.А.

розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Державного підприємства «СЕТАМ», Дарницького ВДВС РУЮ у м. Києві, ОСОБА_3 , треті особи: ОСОБА_4 , Гореницька об`єднана територіальна громада, Головне управління Держгеокадастру Київській області, приватний нотаріус Ірпінського МНО Київської області Кінашук Вікторія Сергіївна про визнання недійсними результатів електронного аукціону (торгів) та витребування майна з чужого незаконного володіння,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду в порядку цивільного судочинства з позовом до відповідача ОСОБА_2 , Державного підприємства «СЕТАМ», Дарницького ВДВС РУЮ у м. Києві, ОСОБА_3 , треті особи: ОСОБА_4 , Гореницька об`єднана територіальна громада, Головне управління Держгеокадастру Київській області, приватний нотаріус Ірпінського МНО Київської області Кінашук Вікторія Сергіївна про визнання недійсними результатів електронного аукціону (торгів) та витребування майна з чужого незаконного володіння.

23.06.2021 року до суду надійшла заява ОСОБА_1 про забезпечення позову, згідно якої позивач просив, вжити заходи забезпечення позову, шляхом накладення арешту на земельну ділянку, загальною площею 0,12 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3222482004:10:001:0390 та заборонити ОСОБА_3 , АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 та іншим особам здійснювати будь-які будівельні роботи на земельній ділянці загальною площею 0,12 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3222482004:10:001:0390, та (або) вчиняти інші фізичні або юридичні дії, що призведуть до будь-якого перетворення земельної ділянки, зміни рельєфу, і т.і. до вирішення спору по суті;

заборонити державним органам та органам нотаріату здійснювати будь-які реєстраційні дії в тому числі і реєстрацію (перереєстрацію), пов`язану з відчуженням, зміною, поділом, заставою або іншого виду зміни власника земельної ділянки з кадастровим номером 3222482004:10:001:0390, площею 0,12 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;

заборонити відділу містобудування та архітектури Києво-Святошинської районної державної адміністрації вчиняти дії по видачі містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки з кадастровим номером 3222482004:10:001:0390, площею 0,12 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;

заборонити Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області вчиняти дії по реєстрації дозвільних документів на забудову земельної ділянки з кадастровим номером 3222482004:10:001:0390, площею 0,12 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Свої вимоги позивач обґрунтовувала тим, що в позовній заяві ставиться вимога про витребування на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) з чужого незаконного володіння ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ), земельну ділянку загальною площею 0,1200 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Дана земельна ділянка вибула поза волею її власника ОСОБА_1 .

У відповідності до викопіювання з Генерального плану с. Стоянка, земельна ділянка АДРЕСА_1 , належить Позивачу.

Окрім того, у Державній податковій службі зареєстрована інформація про Позивача, як власника земельної ділянки. Позивач сплачує земельний податок упродовж усього періоду володіння вказаним об`єктом нерухомості у встановлені законодавством строки.

Будь-яких правочинів, або юридичних та інших дій із вказаною земельною ділянкою Позивач не вчиняла.

Договір купівлі-продажу земельної ділянки від 08.05.2008 року станом на момент подання позову ніким не оскаржений та не визнаний в судовому порядку недійсним.

ДоЄдиного реєстру досудових розслідувань 03.12.2019, за №42019111200000824, внесені відомості про вчинене щодо позивача кримінальне правопорушення за ознаками злочину, передбаченого ч.1.ст. 364 КК України.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду м. Києва у справі №369/727/20, провадження № 1-кс/369/178/20 накладено арешт на земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 із забороною її відчуження та розпорядження.

Відповідно до постанови прокурора від 15.01.2020 вказана земельна ділянка з кадастровим номером визнана речовим доказом.

Станом на даний час на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 невстановленими особами зелені насадження, якими вона була вкрита, зіпсовані та знищені, посередині ділянки розпочата робота з риття котловану і завезені матеріали для встановлення огорожі (докази додаються).

Вищевказане свідчить про умисні дії невстановлених осіб, які призведуть до перетворення та відчуження вказаної земельної ділянки, що належить їй ОСОБА_1 на правах приватної власності, незаконне відчуження якої є предметом кримінального провадження за №42019111200000824 та №42019101020000249.

У відповідності до ухвали Дарницького районного суду м. Києва у справі №753/22859/19, провадження № 1-кс/753/7525/19, від 02.12.2019 накладено арешт на земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 із забороною її відчуження та розпорядження.

Згідно з Витягом з того ж реєстру від тієї ж дати, ця ж земельна ділянка, але з зазначенням кадастрового номера, продана ОСОБА_4 (ІПН НОМЕР_3 ) у відповідності до договору договір купівлі-продажу земельної ділянки, серія та номер: 861, виданий 28.04.2020, видавник: Приватний нотаріус Ірпінського МНО Київської області Кінащук Вікторія Сергіївна. Покупцем зазначено ОСОБА_3 .

Тому незважаючи на існуючи заборони, обмеження та арешти особами вчиняються дії стосовно майна, яке належить позивачу.

Вивчивши матеріали цивільної справи та матеріали заяви про забезпечення позову, враховуючи принципи здійснення цивільного судочинства, співмірність заходів забезпечення позову із заявленими позовними вимогами, суд приходить до наступного висновку.

У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Заява про забезпечення позову відповідає вимогам, які містяться у Главі 10 Розділу І ЦПК України, підстави для її повернення позивачу відсутні.

Відповідно до ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи, має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може суттєво ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Тобто, однією із причин, у зв`язку з якими потрібно забезпечити позов, може бути припущення особи щодо обставин, що несуть загрозу невиконання або утруднення виконання можливого рішення.

При цьому закон не вимагає надання будь-яких доказів існування можливості утруднення чи неможливості виконання рішення суду, а лише вимагає подання відповідної заяви про це у вигляді, передбаченому ч. 1 ст. 149 ЦПК України.

З точки зору закону, значення цих заходів полягає в тому, що ними захищаються законні інтереси (права) позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли неприйняття заходів може призвести до невиконання судового рішення.

Особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову (п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову»).

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки, безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Види забезпечення позову визначені положеннями ст. 150 ЦПК України та до них належать: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.

Вирішуючи питання про забезпечення позову та приймаючи відповідне рішення, суд зобов`язаний враховувати обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги, та зазначені ним докази, що підтверджують кожну обставину.

Відповідно до роз`яснень Постанови Пленуму Верховного суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідного виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовними вимогами.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

У рішенні Конституційного Суду України від 16 червня 2011 року №5-рп/2011 у справі № 1-6/2011 зазначено, що судочинство охоплює, зокрема, інститут забезпечення позову, який сприяє виконанню рішень суду і гарантує можливість реалізації кожним конституційного права на судовий захист, встановленого ст. 55 Конституції України.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача чи інших учасників у справі з тим, щоб забезпечити позивачам реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь особи, яка звернулась з позовом, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має оцінювати обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням наявності зв`язку між конкретним заходом щодо забезпечення позову і змістом позовних вимог та обставинами, на яких вони ґрунтуються, і доказами, які наведені на їх підтвердження, та положеннями законодавства, якими позивач обґрунтовує свої права, подаючи позов.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15 серпня 2018 року у справі № 922/4587/13.

Статтею 124 Конституції України задекларовано принцип обов`язковості судових рішень, який з урахуванням положень ст. ст. 2, 18, 153 ЦПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову. При цьому, відповідно до ч. 3 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року №ETS N 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Н. проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції»). Поняття «законність» у розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року передбачає дотримання відповідних положень національного законодавства та принципу верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справах «Антріш проти Франції» та «Кушоглу проти Болгарії»).

Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами щодо захисту основоположних прав конкретної особи. Про необхідність досягнення такого балансу йдеться в ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року. Баланс не буде забезпечений якщо на особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див. рішення у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції»). Інакше кажучи, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, якої прагнуть досягти (див. рішення у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства»).

Позивачем частково обґрунтовано наявність зв`язку між заходом забезпечення позову та предметом позовних вимог, оскільки застосування такого заходу забезпечення позову спроможне забезпечити ефективний захист її порушеного права та поновлення порушених прав та інтересів.

При цьому, накладення арешту на спірне майно та заборона вчиняти реєстраційні дії до вирішення спору по суті не призведе до обмеження прав, а слугуватиме заходом запобігання можливих порушень прав позивача.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. [...] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. [...] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

Враховуючи предмет даного позову, наведені заявником докази та обґрунтування заявлених вимог у клопотанні щодо забезпечення позову, їх обґрунтованість, наявність зв`язку між заходом забезпечення позову та предметом позовних вимог, з метою запобігання порушенню прав та охоронюваних законом інтересів позивача, суд вважає за можливе заяву позивача про забезпечення позову задовольнити частково.

На підставі викладеного та керуючись вимогами ст. ст.149-154,157,353 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Державного підприємства «СЕТАМ», Дарницького ВДВС РУЮ у м. Києві, ОСОБА_3 , треті особи: ОСОБА_4 , Гореницька об`єднана територіальна громада, Головне управління Держгеокадастру Київській області, приватний нотаріус Ірпінського МНО Київської області Кінашук Вікторія Сергіївна про визнання недійсними результатів електронного аукціону (торгів) та витребування майна з чужого незаконного володіння - задовольнити.

Накласти арешт на земельну ділянку, загальною площею 0,12 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3222482004:10:001:0390 та заборонити ОСОБА_3 , АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 та іншим особам здійснювати будь-які будівельні роботи на земельній ділянці загальною площею 0,12 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3222482004:10:001:0390, та (або) вчиняти інші фізичні або юридичні дії, що призведуть до будь-якого перетворення земельної ділянки, зміни рельєфу, і т.і. до вирішення спору по суті;

Заборонити вчиняти будь-які реєстраційні дії державним реєстраторам, органам нотаріату, кадастровим реєстраторам у Державному земельному кадастрі, у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майнов тому числі і реєстрацію (перереєстрацію), пов`язану з відчуженням, зміною, поділом, або іншого виду зміни власника земельної ділянки з кадастровим номером 3222482004:10:001:0390, площею 0,12 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

В решті заяви відмовити.

Ухвала про забезпечення позову виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Строк пред`явлення ухвали до виконання протягом трьох років.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду, а також через Києво-Святошинський районний суд Київської області.

Інформація про стягувача: ОСОБА_1 , АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , електронна адреса: ІНФОРМАЦІЯ_1

Інформаціяпро відповідача-: ОСОБА_2 , АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_4 :

Інформаціяпро відповідача-: Державне підприємство «СЕТАМ», вул. Стрілецька 4-6, м. Київ, 04053, ЄДРПОУ 39958500, електронна адреса: info@setam.net.ua

Інформаціяпро відповідача: Дарницький ВДВС РУЮ у м. Києві, проспект Бажана, 7-є Київ, 02121, ЄДРПОУ 34968768, електронна адреса: info_dvs362@ukr.net

Інформаціяпро відповідача: ОСОБА_3 , АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Суддя: А.Я. Волчко