Рішення № 97887583, 14.06.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2021 року Справа № 160/5306/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Кучми К.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2021 року позивач звернувся до адміністративного суду з вищевказаною позовною заявою, в якій просив: визнати протиправними дії Головного управління ДПС у Дніпропетровській області щодо відмови йому в списанні недоїмки, штрафних санкцій і пені з єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 37 788,74 грн. та зобов`язати відповідача списати недоїмку, штрафні санкції і пеню з єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 37 788,74 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що станом на 07.04.2021 року в його особистому кабінеті платника податків за ним досі рахується недоїмка по сплаті єдиного внеску у розмірі 37 788,74 грн. Позивач вважає дії Головного управління ДПС у Дніпропетровській області щодо відмови у списанні боргу з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 37 788,74 грн. протиправними та такими, що не відповідають чинному законодавству. Оскільки відповідачем було протиправно відмовлено в списанні недоїмки, штрафних санкцій та пені з єдиного внеску на підставі не прийняття поданої ним звітності з єдиного внеску, а тому позивач був змушений звернутися до суду за захистом своїх прав та інтересів.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.04.2021 року було відкрито провадження по даній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

На виконання вимог ухвали суду 30.04.2021 року відповідачем було подано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що згідно з даними інформаційної системи контролюючого органу в інтегрованій картці платника податків по коду бюджетної класифікації 71040000 – позивача відображено не сплачені нарахування станом на 01.02.2021 року у сумі 37 788,74 грн. Так, Головне управління ДПС у Дніпропетровській області не вчиняло будь-яких протиправних дій щодо відмови позивачу у списанні суми недоїмки, штрафних санкцій і пені, а лише встановило недотримання ним умов передбаченим пунктом 9-15 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», що унеможливлює списання недоїмки. Враховуючи викладене, відповідач просив суд у задоволенні позову відмовити повністю.

До суду 05.05.2021 року позивачем було подано відповідь на відзив, в якій зазначено, що відповідачем не надано жодного належного доказу, який би підтвердив правовірність відмови йому у списанні боргу з ЄСВ відповідно до його заяви від 24.02.2021 року. Крім того, він вважає належним і ефективним способом захисту його порушеного права, враховуючи ст.13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод ст.245 КАС України, саме зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії, наплавлені на усунення його порушеного права виходячи із наданих повноважень адміністративного суду. За таких обставин, позивач просив суд позов задовольнити в повному обсязі, з викладених у ньому підстав.

11.05.2021 року до суду від відповідача надійшли заперечення, в яких зазначено, що необхідною умовою для застосування до платника вимог пункту 9-15 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (в редакції Закону України № 1072) є подання до податкового органу належним чином оформленої звітності відповідно до вимог частини другої статті 6 цього Закону за період з 1 січня 2017 року до 1 грудня 2020 року. Оскільки самим позивачем не дотримано даної вимоги пункту 9-15 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (в редакції Закону України №1072) та відповідні звіти, надані 01 березня 2021 року з помилками, у зв`язку з чим звіти не завантажено до реєстру застрахованих осіб (пакет не прийнято). Про невідповідність наданої звітності позивача повідомлено в телефонному режимі, про що зазначає і сам позивач як в позовній заяві, так і у відповіді на відзив. При цьому, як зазначає сам позивач у відповіді на відзив, він 03.03.2021 року дізнався про те, що подана ним звітність з єдиного внеску за період з 01 січня 2017 року до 31 грудня 2020 року не була прийнята відповідачем, за допомогою особистого кабінету платника податків. Враховуючи вищевикладене, відповідач просив суд у задоволенні позову відмовити повністю.

Ухвалою суду від 14.06.2021 року клопотання Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про заміну відповідача по адміністративній справі №160/5306/21 - задоволено. Замінено відповідача у справі №160/5306/21 - Головне управління ДПС у Дніпропетровській області в порядку процесуального правонаступництва на належного відповідача - відокремлений територіальний підрозділ на правах філії Головного управління ДПС у Дніпропетровській області.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 22.10.2008 року був зареєстрований фізичною особою-підприємцем.

24.02.2021 року позивачем припинена підприємницька діяльність, що підтверджується відомостями з Єдиного Державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

З 01.01.2017 року по 24.02.2021 року позивач знаходився на загальній системі оподаткування, та не отримував дохід від підприємницької діяльності, про що свідчить відповідна подана ним звітність.

Як видно з матеріалів справи, за період 2017-2020 років у позивача виник борг зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 37 788,74 грн. На підставі чого, Головним управлінням ДПС у Дніпропетровської області було складено вимогу про сплату боргу (недоїмки), яку як виконавчий документ було направлено до органів виконавчої служби.

Так, державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Дніпропетровській області було відкрито виконавче провадження № 59747700.

24.02.2021 року позивач звернувся з заявою про списання боргу з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Також позивачем було направлено відповідачу звітність з єдиного внеску за період з 01.01.2017 року до 31.12.2020 року у зв`язку з тим, що раніше вона не була ним подана, а саме: звіти про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2017-2020 роки.

Як видно з квитанції №2 звіт податковим органом не прийнято та зазначено, що виявлені помилки: код помилки 09 - код основного виду діяльності не відповідає переліку відповідних кодів видів економічної діяльності довідника.

Станом на 07.04.2021 року в особистому кабінеті платника податків позивача за ним рахується недоїмка по сплаті єдиного внеску у сумі 37 788,74 грн.

Аналізуючи виниклі між сторонами правовідносини, суд приходить до наступного.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначені Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно з ст.2 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

В силу підпунктів 4, 5 пункту 1 частини 1 статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» платниками єдиного внеску є: фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування; особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», платник єдиного внеску зобов`язаний подавати звітність та сплачувати до податкового органу за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування. У разі надсилання звітності поштою вона вважається поданою в день отримання відділенням поштового зв`язку від платника єдиного внеску поштового відправлення із звітністю.

Згідно з нормами частини п`ятої статті 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок для всіх платників єдиного внеску (крім пільгових категорій) встановлено у розмірі 22 відсотки до визначеної бази нарахування єдиного внеску.

Отже, сума мінімального страхового внеску за місяць у 2017 році складала 704,00 грн., так як відповідно до Закону України від 21 грудня 2016 року № 1801-VIII «Про Державний бюджет України на 2017 рік» розмір мінімальної заробітної плати складав 3200,00 грн. (3200,00 х 22 відсотки).

Сума мінімального страхового внеску за місяць у 2018 році складала 819, 06 грн., так як відповідно до Закону України від 07 грудня 2017 року № 2246-VIII «Про Державний бюджет України на 2018 рік» розмір мінімальної заробітної плати складав 3723,00 грн. (3723,00 х 22 відсотки).

Сума мінімального страхового внеску за місяць у 2019 році складала 918, 06 грн., так як відповідно до Закону України від 23 листопада 2018 року № 2629-УІІІ «Про Державний бюджет України на 2019 рік» розмір мінімальної заробітної плати складав 4173,00 грн. (4173,00 х 22 відсотки).

Сума мінімального страхового внеску за місяць у 2020 році з 01 січня 2020 року складала 1039, 06 грн., так як відповідно до Закону України від 14 листопада 2019 року №294-ІХ «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01 січня 2020 року розмір мінімальної заробітної плати складав 4723,00 грн. (4723,00 х 22 відсотки); сума мінімального страхового внеску за місяць з 01 вересня 2020 року складала 1100,00 грн., оскільки, розмір мінімальної заробітної плати складав 5000 грн. (5000,00 х 22 відсотки = 1100 грн.).

Крім того, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) від 17 березня 2020 року №533-ІХ (із змінами), тимчасово, за періоди з 1 по 31 березня, з 1 по 30 квітня, з 1 по 31 травня 2020 року звільняють від нарахування, обчислення та сплати ЄСВ за себе, у тому числі, особи, які провадять незалежну професійну діяльність.

Враховуючи викладене, нарахування за 1 - 3 квартали 2020 року були наступними:

квартал 2020 року у сумі 2078,12 грн. (січень-лютий 1039,06 грн. + 1039,06 грн.);

квартал 2020 року у сумі 1039,06 грн. (за червень місяць);

квартал 2020 року у сумі 3178,12 грн. (за липень-серпень по 1039,06 грн. + 1039,06 грн. + за вересень 1100,00 грн.).

Відповідно до інформаційної системи податкового органу позивач у період з 23 жовтня 2008 року по 24 лютого 2021 року перебував на обліку в Головному управлінні ДПС у Дніпропетровській області, Шевченківська ДПІ (Шевченківський район м.Дніпра).

Згідно з даними інформаційної системи контролюючого органу в інтегрованій картці платника податків по коду бюджетної класифікації 71040000 фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 відображено не сплачені нарахування станом на 01 лютого 2021 року у сумі 37788,74 грн.

Відповідно до частини 8 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до податкового органу (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік. У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця її останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності такої фізичної особи.

Процедура, форма, строки подання звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - Звіт) до Державної фіскальної служби України, яка є центральним органом виконавчої влади, який реалізує, зокрема, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань сплати єдиного внеску, її територіальних органів (далі - органи доходів і зборів) визначені Порядком формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 14 квітня 2015 року № 435 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 квітня 2015 року за №460/26905) (далі - Порядку № 435).

В силу до пункту 1 розділу ІІ Порядку № 435, звіт до органів доходів і зборів подається страхувальником або відповідальною особою страхувальника за основним місцем взяття на облік як платника єдиного внеску в органах доходів і зборів в один із таких способів:

засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації ЕЦП відповідальних осіб у порядку, визначеному законодавством;

на паперових носіях, завірений підписом керівника страхувальника та скріплений печаткою (за наявності), разом з електронною формою на електронних носіях інформації;

на паперових носіях, якщо у страхувальника кількість застрахованих осіб не перевищує п`яти;

надсилання поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення за умови, що у страхувальника кількість застрахованих осіб не перевищує п`яти.

Пунктом 6 розділу ІІ Порядку № 435 визначено, що звіт має містити такі обов`язкові реквізити: тип форми («додаткова», «початкова», «ліквідаційна», «скасовуюча», «призначення пенсії»); звітний період, за який подається Звіт; повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові) страхувальника згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, а також інші категорії страхувальників, на яких не поширюється дія Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань"; код за ЄДРПОУ або реєстраційний номер облікової картки платника податків, серія та/або номер паспорта (для фізичних осіб, які мають відмітку у паспорті про право здійснювати будь-які платежі за серією та номером паспорта); код основного виду економічної діяльності; клас професійного ризику виробництва (у разі подання Звіту за період до 01 січня 2016 року); місцезнаходження (місце проживання) страхувальника; код органу доходів і зборів, до якого подається Звіт; дата подання Звіту; ініціали, прізвища, податкові номери або серії та номери паспортів посадових осіб страхувальника; середньооблікова кількість штатних працівників за звітний період (за наявності); кількість застрахованих осіб у звітному періоді, яким нараховані виплати (за наявності); облікова кількість штатних працівників (за наявності); кількість створених нових робочих місць у звітному періоді (за наявності); підписи страхувальника - фізичної особи та/або посадових осіб страхувальника, засвідчені печаткою страхувальника (за наявності).

Зазначені реквізити мають бути обов`язково заповнені в усіх таблицях додатків до Звіту, де вони передбачені.

Згідно з вимогами підпунктів 13-16 Розділу ІІ Порядку № 435 ФО - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, особи, які провадять незалежну професійну діяльність, члени фермерського господарства зобов`язані подавати самі за себе Звіт незалежно від того, чи ведуть вони підприємницьку діяльність, крім ФО - підприємців, зазначених у пункті 3 розділу III цього Порядку.

Якщо останній день строку подання Звіту припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем подання Звіту вважається перший після нього робочий день.

При прийнятті Звіту, що подається особисто страхувальником або уповноваженою на це особою, відповідальна особа органу доходів і зборів зобов`язана візуально перевірити наявність заповнення всіх обов`язкових реквізитів, передбачених пунктом 6 цього розділу на паперових носіях.

За відсутності зауважень відповідальна особа органу доходів і зборів, яка приймає Звіт від страхувальника, реєструє Звіт датою фактичного отримання органом доходів і зборів та обов`язково засвідчує власним підписом.

На примірнику, що залишається у платника за його бажанням, проставляється штамп "ОТРИМАНО".

Такий Звіт вважається прийнятим. Цей факт засвідчують відповідні відмітки: штамп, дата реєстрації Звіту та реєстраційний номер.

Відповідальним за правильність та достовірність заповнення Звіту є страхувальник.

Згідно з пунктом 2 Розділу ІІІ Порядку № 435 ФО - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, формують та подають до органів доходів і зборів Звіт самі за себе один раз на рік до 10 лютого року, що настає за звітним періодом.

Звітним періодом є календарний рік.

Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску подається за формою № Д5 згідно з додатком 5 до цього Порядку із зазначенням типу форми «початкова».

В силу пункту 1 розділу V Порядку № 435 у разі виявлення помилки у Звіті до закінчення строку подання цього Звіту страхувальник повторно формує та подає Звіт у повному обсязі до органу доходів і зборів за основним місцем обліку.

Чинним вважається останній електронний або паперовий Звіт, поданий страхувальником до закінчення строків подання звітності, визначених цим Порядком, який пройшов всі контролі при завантаженні до Реєстру страхувальників та до Реєстру застрахованих осіб.

Відповідно до пункту 2 розділу V Порядку № 435 у разі виявлення страхувальником у Звіті після закінчення строку подання такого Звіту помилки в реквізитах (крім сум), що стосується страхувальника або застрахованої особи, подаються скасовуючи документи, тобто страхувальник повинен сформувати та подати Звіт за попередній період, який містить перелік таблиць Звіту, відповідну таблицю із зазначенням типу форми «скасовуюча» з відомостями, які були помилкові, на одну або декількох застрахованих осіб та відповідну таблицю із зазначенням типу форми "початкова" із зазначеними правильними відомостями на одну або декількох застрахованих осіб, при цьому таблиця 6 додатка 4 до цього Порядку має містити дані щодо кожної застрахованої особи окремо.

Суд наголошує, що 24 лютого 2021 року позивачем в електронному вигляді здійснено подання до контролюючого органу звіту про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суму нарахованого єдиного внеску, за Формою №Д5 (річна) за 2019-21 роки (початкова), однак такий звіт податковим органом не прийнято, що зазначено у квитанції №2. Виявлені помилки: код помилки 09.

Таким чином, позивач у строк встановлений законом не подав звітність, хоча і зобов`язаний це зробити.

Між тим, згідно з підпунктами 1, 2 частини 1 статті 13 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» податкові органи мають право: отримувати безоплатно від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання і від осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, фізичних осіб - підприємців відомості про нарахування, обчислення і сплату єдиного внеску, а також інші відомості, необхідні для виконання податковими органами функцій, передбачених цим Законом; проводити перевірки на підприємствах, в установах і організаціях, у осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, фізичних осіб - підприємців бухгалтерських книг, звітів, кошторисів та інших документів про нарахування, обчислення та сплату єдиного внеску, достовірності відомостей, поданих до Державного реєстру, отримувати необхідні пояснення, довідки і відомості (зокрема письмові) з питань, що виникають під час такої перевірки.

Помилки, що стосуються грошових показників у Звіті можуть бути виявлені при документальній перевірці і виправлені за її наслідками.

Згідно з пунктом 14 розділу IV Порядку № 435 фізичні особи - підприємці, яким за результатами проведеної перевірки (звірки) збільшено або зменшено зобов`язання, формують і подають до контролюючих органів звіт щодо сум нарахованого ЄВ згідно з таблицею 3 додатка 6 до Порядку № 435 протягом одного календарного місяця після здійснення відповідних розрахунків. Звіт згідно з таблицею 3 додатка 6 до Порядку № 435 формується і подається до контролюючих органів виключно на підставі акта документальної перевірки страхувальника (обов`язковим є зазначення номера і дати акта) і містить суми, на які збільшено або зменшено зобов`язання (у такому разі допускається внесення від`ємного значення).

Водночас фізична особа - підприємець має право самостійно - до проведення документальної перевірки контролюючим органом - подати заяву до контролюючого органу з проханням провести перевірку/звірку, у якій зазначити причину перевірки (помилка у Звіті за відповідний рік, яка саме помилка, причини її виникнення, правильні дані).

Отже суд розглянувши матеріали справи не вбачає у діях податкового органу протиправності.

Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку про наявність у позивача відповідного обов`язку подати звітність, а у податкового органу її прийняти, навіть з урахуванням порушених на те строків.

Таким чином відповідач, як суб`єкт владних повноважень діяв у спосіб та у межах передбачений Законом України.

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява №63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

В силу ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України визначено, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із частинами 1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В силу ч.3 ст.90 КАС України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що у задоволенні позовної заяви слід відмовити повністю, з викладених вище підстав.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.8, 9, 72, 77, 132,139, 241 - 246, 250, 262 КАС України, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнкопп НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (вул.Сімферопольська, буд.17-а, м.Дніпро, 49005, код ЄДРПОУ 43145015) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст.ст.295, 297 КАС України.

Суддя К.С. Кучма