Рішення № 97887311, 24.06.2021, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/10867/21

Провадження № 2-а/522/269/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2021 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - Федчишеної Т. Ю.,

за участі секретаря судового засідання – Гаркуші Є. О.,

представника позивача – Діордіци В. В.,

відповідача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача – адвоката Конограя М. В.,

перекладача - Чінь Хонг Кионг,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в режимі відеоконференції адміністративну справу за позовом Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області до ОСОБА_1 , громадянки Соціалістичної Республіки В`єтнам, ІНФОРМАЦІЯ_1 , про примусове видворення за межі території України, -

ВСТАНОВИВ:

До Приморського районного суду м. Одеси звернулося Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області (надалі – ГУ ДМС України в Одеській області) з адміністративним позовом до ОСОБА_1 , громадянки Соціалістичної Республіки В`єтнам, ІНФОРМАЦІЯ_1 , про примусове видворення за межі території України.

В обґрунтування позову зазначено, що у березні 2020 року працівниками УБЗПТЛ ГУНП в Одеській області виявлено ОСОБА_1 , громадянку Соціалістичної Республіки В`єтнам, ІНФОРМАЦІЯ_1 . Під час перевірки встановлено, що відповідач прибула до України у 2010 році легально, на підставі паспортного документа громадянки В`єтнаму з метою працевлаштування. На даний час відповідач на території України перебуває незаконно, постійного місця проживання та законного джерела існування не має. 11 березня 2020 року відповідача за порушення правил перебування іноземців в Україні було притягнуто до адміністративної відповідальності та прийнято рішення про примусове повернення відповідача у країну походження і зобов`язано її залишити територію України у строк до 15 березня 2020 року. У зазначений строк відповідач самостійно територію України не залишила, із заявою про добровільне повернення, а також із заявою про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового або тимчасового захисту в Україні до органів міграційної служби не зверталася, відповідного бажання під час опитування не виявила, жертвою торгівлі людьми себе не вважає. 11 червня 2021 року відповідача повторно виявлено та притягнуто до адміністративної відповідальності у зв`язку з порушенням правил перебування іноземців в Україні.

Посилаючись на те, що відомості про перебування відповідача на території України на законних підставах відсутні, остання прибула на територію України у 2010 році та з того часу не вчинила жодних дій для легалізації свого перебування на території України, рішення про примусове повернення у встановлений строк самостійно не виконала, у зв`язку з цим позивач просить примусово видворити ОСОБА_1 , громадянку Соціалістичної Республіки В`єтнам, ІНФОРМАЦІЯ_1 , за межі території України.

Ухвалою суду від 17 червня 2021 року справу прийнято до розгляду та відкрито провадження, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом у судове засідання учасників справи.

У судовому засіданні представник позивача Діордіца В. В. позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, наведених у позовній заяві.

У судовому засіданні відповідач ОСОБА_1 позов не визнала, пояснила, що за час перебування на території України у неї народилась дитина, яка перебуває на її утриманні, проживає в м. Одесі, на час її перебування у пункті тимчасового перебування іноземців дитина знаходиться з нянею, інших родичів на території України у неї немає, батько дитини проживає за межами території України.

Представником відповідача у судовому засіданні було заявлено клопотання про долучення до матеріалів справи копії свідоцтва про народження дитини відповідача.

Ухвалою суду, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, клопотання задоволено, долучено до матеріалів справи копію свідоцтва про народження дитини, оригінал якого був оглянутий у судовому засіданні.

Заслухавши пояснення учасників справи в судовому засіданні, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 11 березня 2020 року співробітниками УБЗПТЛ ГУНП в Одеській області під час проведення оперативно-профілактичних заходів з виявлення нелегальних мігрантів було виявлено та доставлено до ГУ ДМС України в Одеській області ОСОБА_1 , громадянку Соціалістичної Республіки В`єтнам, ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В ході перевірки законності перебування на території України ОСОБА_1 було встановлено, що вона прибула в Україну у 2010 році на підставі паспортного документа громадянина В`єтнаму з метою працевлаштування, на момент виявлення при собі паспортного документу не мала.

Постановою ГУ ДМС України в Одеській області від 11 березня 2020 року ПН МОД № 002865 ОСОБА_1 на підставі протоколу про адміністративне правопорушення ПР МОД № 002849 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 203 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1 700 грн.

11 березня 2020 року ГУ ДМС України в Одеській області прийнято рішення № 106 про примусове повернення відповідача в країну походження та зобов`язано її залишити територію України у термін до 15 березня 2020 року, оскільки остання своїми діями порушила законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства.

У визначений термін відповідач самостійно територію України не залишила.

11 червня 2021 року ОСОБА_1 повторно виявлено співробітниками ГУ ДМС України в Одеській області.

Постановою Малиновського районного відділу у місті Одесі ГУ ДМС України в Одеській області від 11 червня 2021 року ПН МОД № 005081 ОСОБА_1 на підставі протоколу про адміністративне правопорушення ПР МОД № 005023 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 203 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1 700 грн.

11 червня 2021 року о 17 год. 00 хв. ОСОБА_1 затримано, про що свідчить протокол № МОД 000114 про адміністративне затримання.

Відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 19 липня 2013 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Новомосковську реєстраційної служби Новомосковського міськрайонного управління юстиції у Дніпропетровській області 10 січня 2013 року зареєстровано народження дитини ОСОБА_2 , про що 19 липня 2013 року складено актовий запис № 442, у графі відомостей про матір зазначено ОСОБА_1 .

Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, порядок їх в`їзду в Україну та виїзду з України визначається Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» (надалі – Закон № 3773-VI).

Згідно з п. 14 ст. 1 Закону № 3773-VI нелегальний мігрант - іноземець або особа без громадянства, які перетнули державний кордон поза пунктами пропуску або в пунктах пропуску, але з уникненням прикордонного контролю і невідкладно не звернулися із заявою про надання статусу біженця чи отримання притулку в Україні, а також іноземець або особа без громадянства, які законно прибули в Україну, але після закінчення визначеного їм терміну перебування втратили підстави для подальшого перебування та ухиляються від виїзду з України.

Відповідно до частини 3 статті 3 розділу I вказаного Закону, іноземці та особи без громадянства зобов`язані неухильно додержуватися Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави.

Пунктом 2 ст. 25 цього Закону передбачено, що іноземці та особи без громадянства, які не мають законних підстав для перебування в Україні або які не можуть виконати обов`язок виїзду з України, не пізніше дня закінчення відповідного строку їх перебування у зв`язку з відсутністю коштів або втратою паспортного документа, можуть добровільно повернутися в країну походження або третю країну, у тому числі за сприяння міжнародних організацій.

Відповідно до ч. 3 ст. 9 вказаного Закону строк перебування іноземців та осіб без громадянства в Україні встановлюється візою, законодавством України чи міжнародним договором України.

За приписами частини першої статті 26 Закону №3773-VI іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України), з подальшим повідомленням протягом 24 годин прокурору про підстави прийняття такого рішення. У рішенні про примусове повернення зазначається строк, протягом якого іноземець або особа без громадянства повинні виїхати з України. Зазначений строк не повинен перевищувати 30 днів з дня прийняття рішення.

Іноземець або особа без громадянства зобов`язані самостійно залишити територію України у строк, зазначений у рішенні про примусове повернення (ч. 5 ст. 26 Закону № 3773-VI).

Статтею 30 Закону № 3773-VI визначено, що центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органи охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України) або органи Служби безпеки України можуть лише на підставі винесеної за їх позовом постанови адміністративного суду примусово видворити з України іноземця та особу без громадянства, якщо вони не виконали в установлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення або якщо є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятимуться від виконання такого рішення, крім випадків затримання іноземця або особи без громадянства за незаконне перетинання державного кордону України поза пунктами пропуску через державний кордон України та їх передачі прикордонним органам суміжної держави.

Тобто, процедурі видворення іноземця або особи без громадянства передує прийняття компетентним органом рішення про його примусове повернення, яке може бути оскаржено до суду, а також ухилення від виїзду після прийняття рішення про повернення або наявність обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятимуться від виконання такого рішення.

Указана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28 жовтня 2020 року у справі № 333/3933/19 (2-а/333/6/20) провадження № К/9901/18168/20.

Дослідивши матеріали справи суд враховує доводи позивача, що відповідач перебуває на території України нелегально, відповідно до прийнятого рішення про примусове повернення № 106 від 11 березня 2020 року ОСОБА_1 повинна була самостійно залишити територію України в строк зазначений у рішенні - до 15 березня 2020 року.

Разом з тим, у судовому засіданні встановлено, що у відповідача за час перебування на території України народилася дитини, яка перебуває на її утриманні, проживає в м. Одесі, інших родичів на території України відповідач не має.

Суд зауважує, що рішення про примусове видворення відповідача за межі території України призведе до порушення принципу 6 Декларації прав дитини, відповідно до якого малолітня дитина, крім випадків, коли є виняткові обставини, не має розлучатися зі своєю матір`ю та принцип 3, що дитині має належати від народження право на ім`я і громадянство.

Крім того, право на возз`єднання сім`ї, тобто на в`їзд та тимчасове або постійне проживання в Україні членів сім`ї іноземця або особи без громадянства, які проживають в Україні на законних підставах, передбачено також статтею 1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».

Відповідно до статті 1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», до членів сім`ї іноземця або особи без громадянства належать чоловік (дружина), неповнолітні діти, в тому числі неповнолітні діти чоловіка (дружини), непрацездатні батьки та інші особи, які вважаються членами сім`ї відповідно до права країни походження.

Статтями 11, 14 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Діти та батьки не повинні розлучатися всупереч їх волі, за винятком випадків, коли таке розлучення необхідне в інтересах дитини і цього вимагає рішення суду, що набрало законної сили.

Суд враховує положення Конвенції про права дитини від 20.11.1989 (ратифікованої Постановою Верховної Ради України № 789 від 27.02.1991), згідно з якою сім`ї, як основному осередку суспільства і природному середовищу для зростання і благополуччя всіх її членів і особливо дітей мають бути надані необхідні захист і сприяння, з тим щоб вона могла повністю покласти на себе зобов`язання в рамках суспільства.

Статтею 3 Конвенції передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Згідно з ч. 2 ст. 15 Декларації прав людини ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого громадянства або права змінити своє громадянство.

Відповідно до принципу 4 Декларації прав дитини дитина має користуватися благами соціального забезпечення. Їй має належати право на здорове зростання і розвиток; з цією метою спеціальні догляд і охорона мають бути забезпечені дитині та її матері, зокрема належний допологовий і післяпологовий догляд. Дитина повинна мати право на належні харчування, житло, відпочинок і медичне обслуговування.

Відповідач має зв`язок з Україною, зокрема, тут народилася та проживає її малолітня дитина.

Крім того, суд зазначає, що рішення територіального органу міграційної служби не повинно ґрунтуватися лише на порушенні іноземцем або особою без громадянства законного (легального) терміну перебування на Україні. Повинні враховуватися інші обставини.

Правова позиція Європейського Суду з прав людини, висловлена в рішеннях по справах «Мустакім проти Бельгії» та «Беррехаб проти Нідерландів», полягає в наявності «пропорційності між заходами, що застосовувалися владою, та правовими цілями, що переслідувалися».

Окрім того, судом враховано положення Закону України «Про ратифікацію Угоди між Кабінетом Міністрів України та Урядом Соціалістичної Республіки В`єтнам про реадмісію громадян обох держав» від 03 вересня 2008 року, яким ратифіковано Угоду між Кабінетом Міністрів України та Урядом Соціалістичної Республіки В`єтнам про реадмісію громадян обох держав, підписану 25 вересня 2007 року в м. Нью-Йорку.

Враховуючи, що хоча відповідач і порушила законодавство про правовий статус іноземців, проте на сьогоднішній день її перебування на території України жодним чином не суперечить інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, а також не перешкоджає охороні здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України, окрім того відповідач має малолітню дитину, народження якої зареєстроване на території України та права якої захищаються державою.

З огляду на наведене, позовні вимоги ГУ ДМС України в Одеській області задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного та керуючись ст. 26, ч. 1 ст. 30, ст. 31 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, Законом України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту», ст. ст. 2, 6-11, 72-78, 90, 211, 241-246, 268-272, 288, 371, 372 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області до ОСОБА_1 , громадянки Соціалістичної Республіки В`єтнам, ІНФОРМАЦІЯ_1 , про примусове видворення за межі території України – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя Т. Ю. Федчишена