Рішення № 97885932, 18.05.2021, Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області

рішення

ІМЕНЕМ УКрАЇНи

Справа № 495/2690/21

Номер провадження 2/495/1831/2021

18 травня 2021 рокум. Білгород-Дністровський

Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області в складі:

головуючого судді Боярського О.О.,

за участі секретаря судових засідань Рачицької І.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в м. Білгород-Дністровському цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Білгород-Дністровського міськрайонного відділу ДВС Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про скасування арешту з нерухомого майна, -

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст та обґрунтування позовних вимог.

15.04.2021 року позивачка звернулася до Білгород-Дністровського міськрайонного суду із позовом до Білгород-Дністровського міськрайонного відділу ДВС Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про скасування арешту з нерухомого майна, що належало ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , вимоги якого в подальшому уточнила, та з урахуванням уточнених вимог якого просить суд:

- скасувати арешт накладений постановою державного виконавця ДВС у м. Білгород-Дністровському та Білгород-Дністровському районі Одеської області Федорчука С.Г. про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження АН № 393951 від 27.02.2006 року, якою накладено арешт на усе майно ОСОБА_2 ;

- скасувати у Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна реєстраційний запис «арешт нерухомого майна», реєстраційний номер обтяження: 2955971, зареєстровано 10.03.2006 року за №2955971 реєстратором: Білгород-Дністровська районна державна нотаріальна контора, підстава обтяження: постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, АН №393951 від 27.02.2006 року, ДВС у м. Білгород-Дністровському та Білгород-Дністровському районі Одеської області, держвиконавець - ОСОБА_3 , об`єкт обтяження: невизначене майно, усе майно; власник: ОСОБА_2 , АДРЕСА_1 ; заявник: ДВС у м. Білгород-Дністровському та Білгород-Дністровському районі Одеської області.

В обґрунтування позову зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер батько позивачки – ОСОБА_2 .

Після смерті батька відкрилася спадщина, зокрема на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивачка звернулася до нотаріальної контори стосовно отримання свідоцтва про право на спадщину на спадковий будинок, однак нотаріусом було повідомлено про наявність обтяження у Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна реєстраційний запис «арешт нерухомого майна», реєстраційний номер обтяження: 2955971, яке зареєстровано Білгород-Дністровською районною державною нотаріальною конторою на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, АН №393951 від 27.02.2006 року, ДВС у м. Білгород-Дністровському та Білгород-Дністровському районі Одеської області, держвиконавець - ОСОБА_3 , об`єкт обтяження: невизначене майно, усе майно; власник: ОСОБА_2 , АДРЕСА_1 ; заявник: ДВС у м. Білгород-Дністровському та Білгород-Дністровському районі Одеської області.

Позивачка зазначає, що вказаний арешт майна було накладено у зв`язку з тим, що між її батьками, ОСОБА_4 та ОСОБА_2 відбувався судовий процес з поділу майна нажитого в шлюбі у 2006 році. В його межах ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області про забезпечення позову від 10.02.2006 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про розподіл спільного майна було накладено арешт на майно, яке знаходиться у спільній власності ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , а саме: на відчуження автомобіля марки Мерседес - Бенц, д/н НОМЕР_1 , рахунки НОМЕР_2 , НОМЕР_3 в Білгород-Дністровському відділенні Приват-Банку, рахунок на ім`я ОСОБА_2 , який знаходиться в Імекс-Банку. 02 червня 2014 року по зазначеній цивільній справі Білгород-Дністровським міськрайонним судом була постановлена ухвала, якою позовну заяву ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про розподіл спільного майна було залишено без розгляду. Однак, питання про скасування заходів забезпечення позову розглянуто не було.

При цьому, ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 10.05.2016 року скасовано заходи забезпечення позову у вигляді: арешту майна, яке знаходиться у спільній власності ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , а саме: на відчуження автомобіля марки Мерседес - Бенц, д/н НОМЕР_1 , рахунки НОМЕР_2 , НОМЕР_3 в Білгород-Дністровському відділенні Приват-Банку, рахунок на ім`я ОСОБА_2 , який знаходиться в Імекс-Банку, вжиті ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області про забезпечення позову від 10.02.2006 року по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про розподіл спільного майна. Після чого в з вказаною ухвалою позивачка звернулася до Білгород-Дністровського міськрайонного відділу ДВС Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) з приводу скасування постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, АН №393951 від 27.02.2006 року, ДВС у м. Білгород-Дністровському та Білгород-Дністровському районі Одеської області, держвиконавець - ОСОБА_3 , однак листом начальника відділу повідомлено, що на даний час не можливо визначити, що вказана постанова виносилась на виконання ухвали Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області про забезпечення позову від 10.02.2006 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про розподіл спільного майна, оскільки інформація стосовно виконавчих документів, які подавалися на примусове виконання, вносилася до автоматизованої системи виконавчого провадження з 2007 року, та відповідно ній не міститься інформації з приводу виконання ухвали Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області про забезпечення позову від 10.02.2006 року.

Процесуальні дії.

Ухвалою суду від 21.04.2021 року провадження по справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання.

18.05.2021 року до канцелярії суду від представника позивачки за дорученням Коломієць М.В. надійшла заява відповідно до якої вона просить справу розглянути у відсутність позивачки та її представника.

18.05.2021 року сторони у судове засідання не з`явились.

Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступного висновку.

Фактичні обставини справи.

Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_5 є донькою ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 виданого 03.06.1994 року та свідоцтвом про шлюб, серії НОМЕР_5 , актовий запис №13, виданого 23.02.2015 року.

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер батько позивачки ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_6 , актовий запис 6.

Після смерті батька відкрилася спадщина, зокрема на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивачка звернулася до нотаріальної контори з приводу отримання свідоцтва про право на спадщину на спадковий будинок однак нотаріусом було повідомлено про наявність обтяження у Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна реєстраційний запис «арешт нерухомого майна», реєстраційний номер обтяження: 2955971, яке зареєстровано Білгород-Дністровською районною державною нотаріальною конторою на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, АН №393951 від 27.02.2006 року, ДВС у м. Білгород-Дністровському та Білгород-Дністровському районі Одеської області, держвиконавець - ОСОБА_3 .

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області про забезпечення позову від 10.02.2006 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про розподіл спільного майна було накладено арешт на майно, яке знаходиться у спільній власності ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , а саме: на відчуження автомобіля марки Мерседес - Бенц, д/н НОМЕР_1 , рахунки НОМЕР_2 , НОМЕР_3 в Білгород-Дністровському відділенні Приват-Банку, рахунок на ім`я ОСОБА_2 , який знаходиться в Імекс-Банку.

02 червня 2014 року по зазначеній цивільній справі Білгород-Дністровським міськрайонним судом була постановлена ухвала, якою позовну заяву ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про розподіл спільного майна було залишено без розгляду. Однак, питання про скасування заходів забезпечення позову розглянуто не було.

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 10.05.2016 року скасовано заходи забезпечення позову у вигляді: арешту майна, яке знаходиться у спільній власності ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , а саме: на відчуження автомобіля марки Мерседес - Бенц, д/н НОМЕР_1 , рахунки НОМЕР_2 , НОМЕР_3 в Білгород-Дністровському відділенні Приват-Банку, рахунок на ім`я ОСОБА_2 , який знаходиться в Імекс-Банку, вжиті ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області про забезпечення позову від 10.02.2006 року по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про розподіл спільного майна.

12.01.2021 року ОСОБА_5 звернулася до Білгород-Дністровського міськрайонного відділу ДВС Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) із заявою про скасування арешту з майна, належного ОСОБА_2 , накладеного межах ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області про забезпечення позову від 10.02.2006 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про розподіл спільного майна.

Згідно листа начальника відділу Іванченко Я.О. повідомлено, що на даний час не можливо визначити, що вказана постанова виносилась на виконання ухвали Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області про забезпечення позову від 10.02.2006 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про розподіл спільного майна, оскільки інформація стосовно виконавчих документів, які подавалися на примусове виконання, вносилася до автоматизованої системи виконавчого провадження з 2007 року, та відповідно ній не міститься інформації з приводу виконання ухвали Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області про забезпечення позову від 10.02.2006 року, у зв`язку з чим позивачці відмовлено.

Позиція суду та оцінка аргументів сторін.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтями 15, 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути припинення дії, яка порушує права.

Відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Згідно ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Згідно з п.2 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 07.02.2014р. «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», до позовів, що виникають з приводу нерухомого майна, належать, зокрема, позови про визнання права на таке майно, про витребування майна із чужого незаконного володіння, про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном, не пов`язаних із позбавленням володіння, про встановлення сервітуту, виключення майна з-під арешту, визнання правочину недійсним (незалежно від заявлених вимог про застосування наслідків недійсності правочину) тощо. Процедура реєстрації у Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна регламентувалася Положенням про Єдиний реєстр заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 09.06.1999 року № 31/5, зареєстрованим в Мінюсті України 10.06.1999 року №364/3657 (зі змінами).

Відповідно до п. 2.1 Положення, підставами для внесення до Реєстру заборон відомостей про накладення (зняття) заборони та арештів на об`єкти нерухомого майна є накладення (зняття) державною нотаріальною конторою - реєстратором заборони відчуження на об`єкти нерухомого майна.

З 01.01.2013 року відповідно до ст. 8, ст. 16 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», п.2 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 року № 868, державну реєстрацію прав шляхом внесення записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно проводить орган державної реєстрації прав. Державний реєстратор - нотаріус є спеціальним суб`єктом, на якого покладено функції державного реєстратора прав на нерухоме майно у випадку, передбаченому вищевказаним Законом.

Відповідно до п. 74, 75 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 № 868 для проведення державної реєстрації обтяжень речових прав на нерухоме майно необхідними документами є документи, що підтверджують виникнення, перехід та припинення обтяжень таких речових прав, та інші документи, визначені цим Порядком. Документами, що підтверджують виникнення, перехід та припинення обтяжень речових прав на нерухоме майно, є: рішення суду щодо обтяження речових прав на нерухоме майно, що набрало законної сили; рішення державного виконавця щодо обтяження речових прав на нерухоме майно; інші акти відповідних органів державної влади та посадових осіб згідно із законом.

Відповідно до Положення про Єдиний держаний реєстр заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 09.06.1999 р. № 31/5, зареєстрованим в Мін`юсті 10.06.1999 р. за № 364/3657, реєстр заборон - це електронна база даних, яка містить відомості про обтяження нерухомого майна, а саме: накладені заборони та арешти нерухомого майна; вилучення записів про заборони відчуження та арешти нерухомого майна; тимчасові застереження щодо нерухомого майна та видані витяги з реєстру заборон.

Реєстраторами реєстру заборон є державні нотаріальні контори, державні нотаріальні архіви, приватні нотаріуси, які уклали відповідні договори з адміністратором і мають повний доступ до реєстру заборон через комп`ютерну мережу; державне підприємство «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України та його регіональні філії в частині внесення відомостей щодо податкових застав та арештів, накладених органами державної влади.

У відповідності до ст. 34 Закону України «Про нотаріат» накладення або зняття заборон є нотаріальною дією, вчинення яких в Україні покладається на нотаріусів, які працюють в державних нотаріальних конторах, державних нотаріальних архівах або займаються приватною нотаріальною діяльністю.

Відповідно до п.п. 2.1.1 п. 2.1 Положення, підставами для внесення до реєстру заборон відомостей про накладення (зняття) заборони та арештів на об`єкти нерухомого майна є накладення (зняття) державною нотаріальною конторою або приватним нотаріусом реєстратором заборони відчуження на об`єкти нерухомого майна.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» обтяженням є заборона розпоряджатися та/або користуватися нерухомим майном, яка встановлена законом або актами уповноважених на це органів державної влади, їх посадових осіб або така, що виникла на підставі договору.

Пунктом 1 частини 1 статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав нанерухоме майнота їх обтяжень» визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Статтею 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав наинерухоме майноита їх обтяжень» передбачено, що записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

У разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "а"пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

В теперішній час відсутні будь-які визначені законом підстави для арешту майна, належного ОСОБА_2 , оскільки ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області 02 червня 2014 року позовну заяву ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про розподіл спільного майна було залишено без розгляду. Окрім того, ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 10.05.2016 року скасовано заходи забезпечення позову у вигляді: арешту майна, яке знаходиться у спільній власності ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , а саме: на відчуження автомобіля марки Мерседес - Бенц, д/н НОМЕР_1 , рахунки НОМЕР_2 , НОМЕР_3 в Білгород-Дністровському відділенні Приват-Банку, рахунок на ім`я ОСОБА_2 , який знаходиться в Імекс-Банку, вжиті ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області про забезпечення позову від 10.02.2006 року по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про розподіл спільного майна.

Таким чином, безпідставний арешт майна, належного спадкодавцю ОСОБА_2 , обмежує права позивачки, як спадкоємця за законом першої черги, а тому таке право підлягає захисту шляхом звільнення майна з-під арешту (скасування запису про обтяження), що відповідає вимогам ч.2 ст. 16 ЦК України.

28 травня 2020 року Верховний Суд України в своїй постанові по справі № 910/7164/19 виклав наступну правову позицію з приводу захисту цивільних прав.

Згідно зі статтею 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

За змістом статті 15 ЦК України право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу визначено статтею 16 цього Кодексу.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

При цьому, під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Отже, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб. Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.01.2019 зі справи № 912/1856/16, від 14.05.2019 зі справи № 910/11511/18.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції. Так, у рішенні від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі засоби правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань.

Крім того, Європейський суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Аналіз наведеного дає підстави для висновку, що законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Тобто, ефективний спосіб захисту має бути таким, що відповідає змісту порушеного права, та таким, що забезпечує реальне поновлення прав особи, за захистом яких вона звернулась до суду, відповідно до вимог законодавства.

Судом установлено, що, Існування заборони на відчуження нерухомого майна перешкоджає позивачу розпоряджатися своїм майном.

Висновки за результатами розгляду справи

Дослідивши наявні у справі докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов до переконання про те, що на теперішній час необхідність в арешті нерухомо майна, належного ОСОБА_2 відпала, а заборона на відчуження нерухомого майна, що належало ОСОБА_2 , померлому ІНФОРМАЦІЯ_2 , порушує права та законні інтереси позивачки в справі, так як остання є спадкоємцем першої черги за законом після померлого батька, та унеможливлює переоформлення, користування та розпоряджання даним майном і тому права позивачки підлягають захисту шляхом задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 4, 5, 10, 12, 13, 19, 49, 200, 206, 247, 258, 259, 263, 264, 265, 280-282 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до Білгород-Дністровського міськрайонного відділу ДВС Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про скасування арешту з нерухомого майна - задовольнити.

Скасувати арешт накладений постановою державного виконавця ДВС у м. Білгород-Дністровському та Білгород-Дністровському районі Одеської області Федорчука С.Г. про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження АН № 393951 від 27.02.2006 року, якою накладено арешт на усе майно ОСОБА_2 .

Скасувати у Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна реєстраційний запис «арешт нерухомого майна», реєстраційний номер обтяження: 2955971, зареєстровано 10.03.2006 року за №2955971 реєстратором: Білгород-Дністровська районна державна нотаріальна контора, підстава обтяження: постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, АН №393951 від 27.02.2006 року, ДВС у м. Білгород-Дністровському та Білгород-Дністровському районі Одеської області, держвиконавець - ОСОБА_3 , об`єкт обтяження: невизначене майно, усе майно; власник: ОСОБА_2 , АДРЕСА_1 ; заявник: ДВС у м. Білгород-Дністровському та Білгород-Дністровському районі Одеської області.

Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи,якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя О.О. Боярський