Вирок № 97885860, 22.06.2021, Арцизький районний суд Одеської області

Справа № 513/170/20

Провадження № 1-кп/492/80/21

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2021 року м. Арциз

Арцизький районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Варгаракі С.М.,

за участю: секретаря судового засідання Златєвій М.І.,

прокурора Галкіна Д.П.,

захисника-адвоката Дукіна С.В.,

представника потерпілої Кожокар Т.Я.,

потерпілої ОСОБА_1 ,

потерпілого ОСОБА_2 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Арциз Одеської області обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12020160420000004, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 12.01.2020 року за обвинуваченням:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Сарата Одеської області, громадянина України, українця, з професійною технічною освітою, не працюючого, не одруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , судимого:

- 21.08.2019 року Дніпровським районним судом м. Київа за ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі з іспитовим строком 2 роки,

у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,

ВСТАНОВИВ:

12 січня 2020 року, приблизно о 03 год. 30 хв. ОСОБА_3 , в порушення вимог п/п. «а» п. 2.1. «Правил дорожнього руху» України (введені в дію 01.01.2002 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001), яким передбачено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії, не маючи при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії, у зв`язку з тим, що взагалі його не отримував у встановленому законом порядку, тобто не маючи достатніх навичок керування транспортними засобами будь якої категорії, приступив до керування технічно справного автомобіля «BMW 316», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Здійснюючи рух у темний час доби, в умовах недостатньої видимості, по асфальтному, вологому забрудненому дорожньому покриттю проїзної частини вул. Центральна, с. Новоселівка Саратського району Одеської області, на якій організований двосторонній, однорядний рух у кожному напрямку, без наявності дорожньої розмітки, з боку вул. Пушкіна, в напрямку вул. Арцизька, ОСОБА_3 в порушення вимог п. 1.5., п/п «б» п. 2.3. п.п. 12.2., 12.4., п/п «б» п. 12.9. вказаних Правил, що зобов`язують водія:

п. 1.5. «Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків».

п. 2.3. «Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний: п/п. б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі». -

п. 12.2. «У темну пору доби та в умовах недостатньої видимості швидкість руху повинна бути такою, щоб водій мав змогу зупинити транспортний засіб у межах видимості дороги.»

п. 12.4. «У населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год», п. 12.9. «Водієві забороняється:

б) перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4. ...». рухався з швидкістю 70-80 км/год, чим перевищив максимально допустиму швидкість руху в населеному пункті - 50 км/год та допустиму максимальну швидкість руху за умовами загальної видимості проїзної частини 39,7 - 44,8 км/год, рух керованого автомобіля постійно не контролював, вкрай уважним не був, за дорожньою обстановкою не стежив, чим створював небезпеку для інших учасників дорожнього руху.

Діючи з необережності, проявляючи злочинну самовпевненість, наближаючись до нерегульованого перехрестя вулиць Центральна - Арцизька, на якому в напрямку його руху були відсутні дорожні знаки, тобто до перехрестя рівнозначних доріг, у порушення вимог п. 16.12. зазначених Правил, що зобов`язують водія:

п. 16.12. «На перехресті рівнозначних доріг водій нерейкового транспортного засобу зобов`язаний дати дорогу транспортним засобам, що наближаються праворуч...»

не зупинився та не дав дорогу автомобілю «Ореl Соmbo», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_4 , який здійснював рух по вул. Арцизька, з боку смт. Сарата, в напрямку м. Арциз, у смузі свого напрямку руху та наближався до перехрестя з вул. Центральна, з правого боку за ходом руху автомобіля «BMW 316», а навпаки нехтуючи особистою безпекою та безпекою інших учасників руху, продовжив рух, виїхав на перехрестя, де допустив зіткнення з лівою бічною стороною зазначеного автомобіля.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди водій автомобілю «Ореl Соmbo» ОСОБА_4 отримав тілесні ушкодження у вигляді закритої травми тулуба у вигляді множинних переломів правих та лівих ребер з розривами лівої пристінкової плеври, крововиливів під плевру воріт легень, крововиливів в ліву плевральну порожнину, крововиливів в області воріт нирок, під капсулу лівої долі печінки, розриву лівого купола діафрагми, селезінки; закритих переломив кісток таза, перелому крижової кістки зліва; синця голови, синця, саден лівої кисті.

Смерть ОСОБА_4 перебуває в причинному зв`язку з поєднаною травмою утвореною при дорожньо-транспортній пригоді у вигляді закритих переломів ребер, розривів органів, безпосередньою причиною смерті є травматичний шок.

Пасажир автомобіля ««Ореl Соmbo» ОСОБА_1 отримала тілесні ушкодження у вигляді закритих переломів 3-8-го ребер зліва, що супроводжувались незначним гідротораксом (накопиченням в лівій плевральній порожнині рідини), закритої черепно-мозкової травми в формі струсу головного мозку, забою м`яких тканин лівої гомілки.

Закриті переломи 3-8-го ребер зліва, що супроводжувались незначним гідротораксом, закрита черепно-мозкова травма в формі струсу головного мозку, забій м`яких тканин лівої гомілки, складають єдиний морфологічний комплекс тілесних ушкоджень і відносяться до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості.

Таким чином, дії ОСОБА_3 , які не відповідають вимогам п. 1.5., п/п «а» п. 2.1., п/п «б» п. 2.З., п.п. 12.2., 12.4., п/п «б» п. 12.9., п. 16.12. «Правил дорожнього руху України», знаходяться у прямому причинному зв`язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої спричинено потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження та спричинено смерть потерпілого.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою провину у вчиненні інкримінованого правопорушення (злочину) визнав частково. В порядку вимог ст. 63 Конституції України відмовився давати покази відносно себе. Під час останнього слова зазначив, що його вина не доведена, у задоволенні цивільних позовів просив відмовити.

Незважаючи на частково визнання обвинуваченим ОСОБА_3 своєї вини в пред`явленому йому обвинуваченні, його вина у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення (злочину), в повному обсязі підтверджується сукупністю досліджених у судовому засіданні доказів, показаннями потерпілої ОСОБА_1 , показаннями свідків, експертів, оголошеними та дослідженими в судовому засіданні.

Потерпіла ОСОБА_1 пояснила, що вона працює лікарем Саратської ЦРБ, 12.01.2020 року, приблизно о 03 год. 30 хв. вона разом з ОСОБА_4 , поверталася з ЦРБ додому, прийшла до тями відкрила очі, зрозуміла, що ДТП сталося біля СТО. Водій ОСОБА_4 був без свідомості лежав на ній, взяла телефон та викликала швидку. В цей час вийшов сусід, вона попросила рушник. Приїхала швидка. Коли саме приближався автомобіль вона не бачила. Удар був зі сторони водія, автомобіль скотився і зупинився перед СТО. Пізніше побачила автомобіль бордового кольору, який був направлений у сторону дороги. Витягли водія швидкої, дали кисень, відвезли до лікарні. Пізніше відвезли до лікарні в м. Одеса водія, а потім її. В м. Одеса перебувала на лікуванні 10 днів, потім лікувалася амбулаторно до кінця лютого. Допомоги не надавали, дзвонила сестра обвинуваченого, просила пробачити обвинуваченого.

Потерпілий ОСОБА_2 , який доводився сином водія автомобіля «Опель» ОСОБА_4 пояснив суду, що коли батько ще був живий повідомив йому, що 12.01.2020 року з лікарні відвозив лікаря, коли він заїхав до с. Новоселівка відчув сильний удар, прийшов до тями в машині швидкої допомоги. Батько був у важкому стані, подробиці не розповідав. Про ДТП потерпілому стало відомо о 08 год., батько помер приблизно о 20 год. вечора.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_5 пояснив, що він знав що сталося ДТП та ОСОБА_3 має піти до відділу поліції. Автомобілем «БМВ 316» користувався він, 12.01.2020 року його брат взяв автомобіль, поїхав кататися. Брат подзвонив та повідомив, що сталося ДТП. Приїхав на місце ДТП приблизно о 04 год. ночі, там був його брат ОСОБА_6 , працівники поліції, потерпілих не було. Обвинувачений в телефонному режимі повідомив що вчинив ДТП, 14.01.2020 року пішов до відділу поліції повідомити про ДТП.

В судовому засіданні було допитано в якості свідка ОСОБА_7 , яка пояснила суду, що вона була свідком ДТП 12.01.2020 року о 03 год. на перехресті вул. Центральна, поряд із зупинкою в с. Новоселівка. Вона пам`ятає тільки як була у салоні автомобіля «БМВ» під керуванням ОСОБА_3 , прийшла до тями і стояла обличчям до центральної вулиці спиною та не бачила з ким сталося ДТП. Перед ДТП вона разом з ОСОБА_3 відпочивали у барі «Еліт» в с. Новоселівка, вона пішла додому потім приїхав ОСОБА_8 , запропонував підвезти додому. Вона сіла до нього в автомобіль, після чого відчула сильний удар. В барі вживали коньяк разом з обвинуваченим та іншими особами.

Свідок ОСОБА_9 дав суду показання про те, що він описував на місці події автомобіль «BMW» та «Opel», складав план-схему. Під час складання протоколу огляду були присутні поняті, працівники поліції. Були вилучені автомобілі «BMW» та «Opel», з автомобіля «BMW» були вилучені також сліди крові, волосся та уламки автомобіля. Огляд оформив протоколом огляду місця події. Від чергового Саратського ВП стало відомо, що сталося ДТП в с. Новоселівка, був черговим слідчим в складі СОГ. На місці події побачив місце ДТП, два розбиті автомобіля «BMW» та «Opel». Освітлення було, ліхтарі горіли. На якій відстані були ТЗ не пам`ятає. Також, на місці подій був експерт з Арцизького ВП, який приймав участь під час огляду. Працівники патрульної поліції залучили двох понятих, які були присутні з початку до кінця. Автомобілі вилучили з місця події протоколом огляду місця події на евакуаторі до штрафмайданчику м. Арциз, не зазначено в протоколі огляду через технічну помилку. Протокол затримання обвинуваченого складав у службовому приміщенні після його затримання, обвинуваченого в кабінет привів т.в.о. начальника Саратського СВ Іванов Д.О., підставою для затримання були допитані свідки, які вказували на те,що ДТП вчинив ОСОБА_3 . Жодного фізичного чи психологічного впливу до обвинуваченого не застосовувалось.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_10 пояснив, що він приїхав на місце ДТП як водій евакуатора приблизно о 03 год. 30 хв., в с. Новоселівка Саратського району за двома автомобілями. Біля зупинки стояли побиті автомобілі «БМВ» та швидка допомога. Забрав на штрафмайданчик транспортні засоби «БМВ» та «Опель». Працівники поліції запросили його в якості понятого. Другого понятого не пам`ятає.

Свідок ОСОБА_11 дав свідчення про те, що в с. Новоселівка Саратського району вночі, приблизно о 3 год. почув удар машин, коли вийшов на вулицю обвинувачений допомагав водію швидкої, свідок теж почав допомагати. ОСОБА_12 витягли з машини та водія швидкої. Коли вийшов, одразу побачив швидку допомогу «Опель» потім автомобіль «БМВ». Хлопець з автомобіля «БМВ» допомагав витягувати потерпілого. Приїхала швидка допомога забрала ОСОБА_12 та водія автомобіля «Опель». Вранці приїхали працівники поліції 2-3 особи, оглядали місцевість. Документи підписував, які саме не пам`ятає. Не бачив, коли були вилучені транспортні засоби. Автомобілі знаходились приблизно на відстані 20 м одна від одної. Поїхав з дому о 08 год., коли повернувся о 14 год. автомобілів вже не було. На протоколі огляду впізнав свій підпис. Підпис на план-схемі не впізнав.

Показання обох свідків, ОСОБА_11 та ОСОБА_10 , суд оцінює як достовірні, оскільки вказані особи є сторонніми людьми для учасників судового провадження та незацікавлені у результатах розгляду справи, добровільно приймали участь у слідчій дії та у своїх показаннях адекватно відображають обстановку місця ДТП.

Будучи допитаним за клопотанням захисника в режимі відеоконференції експерт ОСОБА_13 , для роз`яснення наданих ним висновків, останній показав, що проводив у даному кримінальному провадженні експертизи дослідження технічного стану транспортних засобів. Експертизу № 212-А від 27.02.2020 року проводив на підставі постанови про призначення автотехнічної експертизи та матеріалів кримінального провадження, які були не прошиті та непронумеровані, зазвичай це протокол огляду місця події та схема до нього, протокол слідчого експерименту. В процесі проведення експертизи від слідчого надійшли також додатково постанова про надання вихідних даних, у якій було зазначено копія схеми до протоколу додатково огляду у якій було зазначено деякі відстані, які необхідні були для розрахунків. На місце подій експерт не виїжджав, висновок експерта проводив на підставі даних, які надав слідчий. Відповіді були надані на всі 5 питань, які були зазначені в постанові про призначення експертизи. У діях водія автомобіля «Опель» є невідповідність п. 12.2. Правил дорожнього руху, однак при проведенні дослідження було встановлено, що дана невідповідність не знаходиться у причинному зв`язку із настанням подій, оскільки навіть рухаючись з допустимою швидкістю водій не мав технічної можливості запобігти зіткненню. Віддалення автомобіля «Опель» в момент виникнення небезпеки становила 24м, а зупинний шлях становив 37м, тобто водій не мав можливості зупинитися до моменту зіткнення. Відповідно до комплексу вихідних даних, зокрема, постанови про призначення експертизи, які надав слідчий для проведення експертизи швидкість автомобіля «Опель Комбо» становила 50 км/год. Швидкість автомобіля «ВМБ» встановлена також на підставі комплексу вихідних даних, які були надані слідчим. В діях водія автомобіля «БМВ» вбачається невідповідність п. 12.2., 12.4., 16.12. Правил дорожнього руху, які з технічної точки зору знаходяться у причинному зв`язку з виникненням подій, автомобіль рухався із швидкістю 60-80 км/год. При такій швидкості водій автомобіля «БМВ» мав технічну можливість уникнути подій. Згідно слідчого експерименту за участю потерпілої ОСОБА_1 було встановлено місце розташування автомобілів. Не прошиті та непронумеровані матеріали кримінального провадження не впливають на достовірність висновку.

Також, в судовому засіданні було допитано в якості свідка експерта ОСОБА_14 , який проводив огляд місця подій та дав суду показання про те, що був викликаний черговим Саратського ВП на місце події за фактом ДТП в с. Новоселівка в середині січня 2020 року, приблизно о 04 годині ранку, на черговому автомобілі Сарастького ВП та почав огляд разом зі слідчим. Через декілька хвилин приїхав евакуатор, були запрошені поняті, провів спочатку фото фіксації на фотоапарат Никон Л 340 місця події, огляд автомобіля, де були знайдені речовина біологічного походження і після цього пакування речових доказів і складання протоколу огляду місця події та місця дорожньої-транспортної пригоди. Черговий пояснив, що криміналіста Саратського ВП не було, тому мене викликали. На момент приїзду заходився автомобіль червоного кольору БМВ на узбіччі і в стороні біля будинків знаходився автомобіль опель з механічними пошкодженнями. Був слідчий, через декілька хвилин були поняті. Поїхав разом з евакуатором після того як завантажили автомобілі. Під час огляду проводив фотофіксація місця події, автомобілів та їх пошкоджень та об`єктів вилучених. Вилучали речовину біологічного пошкодження схожа на кров в кількості приблизно 3 шт. шляхом змиву на марлевий тампон змиви проведено та з внутрішньої частини лобового скла в місцях пошкодження було виявлено волосся пінцетом в паперовий конверт. Вилучені речі поміщені в паперовий конверт, в присутності понятих, підписав слідчий, поняті та я. Під час огляду застосовував фотоапарат, криміналістична лінійка, пінцет бинт в якості марлевого тампона, дистильована вода і я був у латексних рукавичках. Під час вилучення речових доказів були присутні два понятих.

З урахуванням наведеного, у суду не має підстав ставити під сумнів достовірність та правдивість фактів, повідомлених в судовому засіданні свідками та експертами, в зв`язку з тим, що даних про їх заінтересованість в результаті розгляду справи судом встановлено не було. Їх показання об`єктивно підтверджуються і не суперечать іншим зібраним у справі доказам.

Крім показань потерпілих, свідків та експертів, вина обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні вищезазначеного кримінального правопорушення також доведена зібраними по справі органами досудового розслідування і дослідженими в судовому засіданні письмовими доказами, зокрема:

1. Витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12020160420000004 від 12.01.2020 року, згідно якого від ОСОБА_15 до Саратського ВП Білгород-Дністровського ВП ГУНП в Одеській області надійшло повідомлення про те, що 12.01.2020 року, о 03 год. 40 хв., в с. Новоселівка Саратського району, поблизу будівлі № 127, вул. Леніна, сталася ДТП за участю авто «Опель Комбо» (швидка допомога), державний реєстраційний номер НОМЕР_2 та авто «БМВ», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , внаслідок чого до Саратської ЦРБ було доставлено ОСОБА_4 з діагнозом ЗЧМТ, СГМ, закрита травма грудної клітини, та ОСОБА_1 з діагнозом ЗЧМТ, СГМ, перелом 3-4 ребер. В подальшому ОСОБА_4 від отриманих травм помер в приміщенні Одеської обласної лікарні.

2. Протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 12.01.2020 року, схемою та фото таблицею до протоколу огляду місця ДТП, з якого вбачається, що проведено огляд ділянки автодороги Сарата-Арциз, перехрестя вулиць Леніна-Д.Сирбу, с. Новоселівка Саратського району Одеської області, оглянуто транспортні засоби марки «BMW 316», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , який має пошкодження передньої частини дверей та лобової частини та автомобіля «Ореl Соmbo», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , який має пошкодження лівого борту автомобіля, крило, двері та скла. У автомобілі «BMW 316», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 наявні характерні сліди речовини бурого кольору, волосся, пошкодження. В ході огляду вилучені мобільний телефон «Самсунг», уламки скла фар.

3. Протоколом огляду місця події від 12.01.2020 року, згідно з яким оглядалася ділянка місцевості, розташована на перехресті вулиць Леніна-Д.Сирбу, с. Новоселівка Саратського району Одеської області, на відстані 14,8 м від зупинки розташований автомобіль «БМВ» червоного кольору. Оглянутий автомобіль «БМВ» має численні пошкодження передньої частини кузова, лобового скла, вилучені уламки фар та поворотників, фрагменти скла.

4. Протоколом проведення слідчого експерименту від 11.02.2020 року та схемою до нього.

5. Висновком експерта № 106-А від 06.02.2020 року, згідно якого рульове керування, ходова частина та гальмова система автомобіля Ореl Соmbo номерний знак НОМЕР_2 , на момент настання події цієї пригоди знаходилися в працездатному стані, дозволяли водію контролювати, змінювати напрямок та характер руху керованого ним автомобіля.

6. Висновком експерта № 107-А від 06.02.2020 року, згідно якого рульове керування, ходова частина та гальмова система автомобіля «BMW» номерний знак НОМЕР_1 , на момент настання події цієї пригоди знаходилася в працездатному стані, дозволяли водію контролювати, змінювати напрямок та характер руху керованого ним автомобіля.

7. Висновком експерта № 105-А від 07.02.2020 року, згідно з яким у момент первинного контакту BMW 316, номерний знак НОМЕР_1 контактував передньою частиною з лівою боковою частиною автомобіля Ореl Соmbo, номерний знак НОМЕР_2 .

Кут (а) між поздовжніми осями транспортних засобів у момент первинного контакту орієнтовно був 70°...80°, при відліку кута від поздовжньої осі автомобіля BMW 316, номерний знак НОМЕР_1 проти руху годинникової стрілки до поздовжньої осі автомобіля Ореl Соmbo, номерний знак НОМЕР_2 .

Місце зіткнення автомобіля BMW 316, номерний знак НОМЕР_1 з автомобілем Ореl Соmbo, номерний знак НОМЕР_2 розташовується на ділянці початку утворення осипу уламків скла та деяких деталей кузова, лакофарбового покриття. Установити розташування місця зіткнення відносно меж проїзної частини не виявляється можливим у зв`язку із відсутністю розмірних прив`язок зазначеного осипу.

8. Висновком експерта № 26 (23) від 14.02.2020 року, відповідно до якого на трупі ОСОБА_4 виявлені наступні ушкодження: закрита травма тулуба у вигляді множинних переломів правих та лівих ребер з розривами лівої пристінкової плеври, крововиливів під плевру воріт легень, крововиливів в ліву плевральну порожнину, крововиливів в області воріт нирок, під капсулу лівої долі печінки, розрив лівого купола діафрагми, селезінки; закриті переломи кісток таза, перелом крижової кістки зліва; синець голови, синець, садна лівої кисті. Характер і морфологічні особливості ушкоджень, що були у ОСОБА_16 свідчать про те, що вони заподіяні дією тупого предмета (предметів).

Локалізація та механізм ушкоджень у ОСОБА_4 свідчать про те, зони могли утворитися в результаті транспортної травми, зокрема, в салоні автомобіля під час керування з наступним зіткненням легкового автомобіля з іншим легковим автомобілем.

Данні ушкодження заподіяні у відносно короткий проміжок часу, у своїй сукупності були небезпечними для життя та згідно з п. 2.1.1 а щодо Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень.

Смерть ОСОБА_4 складається в причинному зв`язку з поєднаною травмою утвореною при дорожньо-транспортній пригоді у вигляді закритих переломів ребер, розривів внутрішніх органів, безпосередньою причиною смерті є травматичний шок.

Смерть ОСОБА_4 настала 12.01.2020 року о 19 год. 40 хв. в ООКЛ.

При судово-токсикологічному дослідженні в крові трупа ОСОБА_4 етиловий спирт не виявлений.

9. Висновком експерта № 283 від 24.02.2020 року, відповідно до якого у ОСОБА_1 виявлені наступні тілесні ушкодження: закриті переломи 3-8-го ребер зліва, що супроводжувались незначним гідротораксом (накопиченням в лівій плевральній порожнині рідини), закрита черепно-мозкова травма в формі струсу головного мозку, забій м`яких тканин лівої гомілки. Вказані ушкодження спричинені дією тупих твердих предметів, якими могли бути частини салону легкового автомобіля в умовах ДТП (зіткнення автомобілів). Враховуючі дані медичної документації слід вважати, що ушкодження виникли задовго до звернення за медичною допомогою, тобто могли бути спричинені 12.01.2020 року. Закриті переломи 3-8-го ребер зліва, що супроводжувались незначним гідротораксом, закрита черепно-мозкова травма в формі струсу головного мозку, забій м`яких тканин лівої гомілки складають єдиний морфологічний комплекс тілесних ушкоджень і за критерієм тривалого розладу здоров`я строком понад 21 день відносяться до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості.

10. Висновком експерта № 212-А від 27.02.2020 року, згідно з яким відповідно до комплексу вихідних даних, зазначеного в постанові про призначення судової експертизи, у даній дорожній обстановці водій автомобіля «BMW 316», номерний знак НОМЕР_1 , ОСОБА_3 повинен був діяти відповідно до вимог п.п. 12.2, 12.4 та 16.12 Правил дорожнього руху України.

Відповідно до комплексу вихідних даних, зазначеного в постанові про призначення судової експертизи, у даній дорожній обстановці во автомобіля Ореl Соmbo, номерний знак НОМЕР_2 , ОСОБА_4 повинен був діяти відповідно до вимог п.п. 12.2, 12.4 та 12.3 Правил дорожнього руху України. Для заданого комплексу вихідних даних, зазначеного в постанові про призначення судової експертизи, у даній дорожній ситуації водій автомобіля BMW 316, номерний знак НОМЕР_1 , ОСОБА_3 мав технічну можливість запобігти зіткнення транспортних засобів дотримуючись вимог п.п. 12.2, 12.4 та 16.12 Правил дорожнього руху України.

Відповідно до комплексу вихідних даних, зазначеного в постанові про призначення судової експертизи, у даній дорожній обстановці водій автомобіля Ореl Соmbo, номерний знак НОМЕР_2 , ОСОБА_4 не мав технічної можливості запобігти зіткнення транспортних засобів.

У даній дорожній ситуації в діях водія автомобіля BMW 316, номерний знак НОМЕР_1 , ОСОБА_3 убачаються невідповідності вимогам п.п. 12.2, 12.4 та 16.12 Правил дорожнього руху України, які, з технічної точки зору, знаходяться в причинному зв`язку з виникненням події цієї пригоди. У даній дорожній ситуації в діях водія автомобіля Ореl Соmbo, номерний знак НОМЕР_2 , ОСОБА_4 у разі, якщо він рухався із увімкненим ближнім світлом фар, убачається невідповідність вимогам п.п. 12.2, Правил дорожнього руху України, однак, з технічної точки зору, ця невідповідність не сходиться в причинному зв`язку з виникненням події цієї пригоди.

В судовому засіданні були оглянуті:

- паперовий пакет № 1 на якому міститься запис про вилучене волосся з фрагментами шкіри з лобового скла на відстані 40 см від лівої передньої дверцяти, підписи слідчого Сидоряк В.А., понятих ОСОБА_11 та ОСОБА_17 , спеціаліста ОСОБА_14 , дата пакування 12.01.2020 року, ЄРДР № 12020160420000004 12.01.2020р.;

- паперовий пакет № 2 на якому міститься запис про вилучене волосся зі скла лобового на відстані 5 см від правих передніх дверцят, підписи слідчого Сидоряк В.А., понятих ОСОБА_11 та ОСОБА_17 , спеціаліста ОСОБА_14 , дата пакування 12.01.2020 року, ЄРДР № 12020160420000004 12.01.2020р.;

- паперовий пакет № 3 на якому міститься запис про вилучену речовину бурого кольору, підписи слідчого Сидоряк В.А., понятих ОСОБА_11 та ОСОБА_17 , спеціаліста ОСОБА_14 , дата пакування 12.01.2020 року, ЄРДР № 12020160420000004 12.01.2020р.;

- паперовий пакет № 4 на якому міститься запис про вилучені змиви нашарування речовини з керма автомобіля БМВ, підписи слідчого ОСОБА_9 , понятих ОСОБА_11 та ОСОБА_17 , спеціаліста ОСОБА_14 , дата пакування 12.01.2020 року, ЄРДР № 12020160420000004 12.01.2020р.;

- паперовий пакет № 5 на якому міститься запис про вилучені змиви з ручок лівої та передньої дверцяти водійського авто БМВ, підписи слідчого ОСОБА_9 , понятих ОСОБА_11 та ОСОБА_17 , спеціаліста ОСОБА_14 , дата пакування 12.01.2020 року, ЄРДР № 12020160420000004 12.01.2020р.;

- паперовий пакет № 6 на якому міститься запис про вилучені змиви речовини бурого кольору з правої передньої дверцяти водійського авто БМВ, підписи слідчого ОСОБА_9 , понятих ОСОБА_11 та ОСОБА_17 , спеціаліста ОСОБА_14 , дата пакування 12.01.2020 року, ЄРДР № 12020160420000004 12.01.2020р.;

- паперовий пакет № 7 на якому міститься запис про вилучені уламки скла фар, підписи слідчого Сидоряк В.А., понятих ОСОБА_11 та ОСОБА_17 , спеціаліста ОСОБА_14 , дата пакування 12.01.2020 року, ЄРДР № 12020160420000004 12.01.2020р.

Таким чином, сукупність наведених та досліджених в судовому засіданні письмових доказів, повністю підтверджує вину обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, і, аналізуючи в сукупності докази, зібрані в ході досудового розслідування та судового розгляду, суд визнає їх належними, допустимими та достатніми для постановлення обвинувального вироку.

Суд критично ставиться до показів обвинуваченого ОСОБА_3 , що причиною дорожньо-транспортної пригоди стало те, що під час руху відмовили гальма, так як вони спростовуються дослідженими в судовому засіданні доказами, зокрема, висновком експерта № 107-А від 06.02.2020 року, згідно з яким гальмова система автомобіля «BMW», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , на момент настання події дорожньо-транспортної пригоди знаходилася в працездатному стані, дозволяла водію контролювати, змінювати напрямок та характер руху керованого ним автомобіля.

Оцінюючі дослідженні в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України доведена в повному обсязі та його протиправні дії кваліфікує за ч. 2 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження та спричинило смерть потерпілого.

Конституційний Суд України у рішенні № 12-рп/2011 від 20 жовтня 2011 року у справі №1-31/2011 за конституційним поданням Служби безпеки України щодо офіційного тлумачення ч. 3 ст. 62 Конституції України вказав, що визнаватися допустимими і використовуватись як доказ в кримінальній справі можуть тільки фактичні дані, одержані відповідно до вимог кримінально-процесуального законодавства. Перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав і свобод людини і громадянина в кримінальному процесі та ухвалення законного і справедливого рішення у справі.

Оскільки стороною захисту під час судового розгляду оспорювався практично кожний доказ, що був пред`явлений стороною обвинувачення. Це вимагає від суду надати оцінку усім оспорюваним доказам та відповісти на кожен аргумент сторони захисту для того щоб рішення було мотивованим.

Стаття 8 Конституції України декларує, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Європейський суд з прав людини у рішенні «Коем проти Бельгії» від 22.06.2000 зазначив, що основне призначення процесуальних норм - захистити обвинуваченого від будь-яких проявів зловживання владою.

Статтями 7, 22 КПК України передбачено, що однією із засад кримінального судочинства є змагальність сторін та свобода у поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 01.11.1996 року «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», обвинувачення не може ґрунтуватись на припущеннях, а також на доказах, одержаних незаконним шляхом, оскільки це суперечить вимогам ст. 62 Конституції України, яка визначає, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Докази повинні визнаватися такими, що одержані незаконним шляхом, наприклад, тоді, коли їх збирання й закріплення здійснено або з порушенням гарантованих Конституцією прав людини і громадянина, встановленого кримінально-процесуальним законодавством порядку, або не уповноваженою на це собою чи органом, або за допомогою дій, не передбачених процесуальними нормами. Для визнання доказів такими, що отримані незаконним шляхом, достатньо будь-якого одного із зазначених порушень їх отримання.

У п. 4 постанові Пленуму Верховного Суду України від 30.05.1997 року «Про посилення судового захисту прав та свобод людини і громадянина» судам роз`яснено, що згідно з ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом. У зв`язку з цим судам при розгляді кожної справи необхідно перевірити, чи були докази, якими органи попереднього слідства обґрунтовують висновки про винність особи у вчиненні злочину, одержані відповідно до норм КПК України. Якщо буде встановлено, що ті чи інші докази були одержані незаконним шляхом, повинні визнавати їх недопустимими і не враховувати при обґрунтуванні обвинувачення у вироку.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України №12/рп/2011 від 20.10.2011 року, визнаватися допустимими і використовуватися як докази в кримінальній справі можуть тільки фактичні дані, одержані відповідно до вимог кримінально-процесуального законодавства. Перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав і свобод людини і громадянина в кримінальному процесі та ухвалення законного і справедливого рішення у справі.

Це означає, що суд може постановити обвинувальний вирок лише у разі, якщо надані докази спростовують всі розумні сумніви стосовно винуватості особи. Докази, які не витримують критерію щодо "поза розумним сумнівом" є підставою для виправдувального вироку.

Відповідно до ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів (стаття 85 КПК України).

В силу статті 86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважні оцінювати надані їм докази (п. 34 рішення у справі «Тейксейра де Кастро проти Португалії» від 09.06.1998 року, п. 54 рішення у справі «Шабельник проти України» від 19.02.2009 року), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією, а саме: на свободу, особисту недоторканість, на повагу до приватного і сімейного життя, на недоторканість житла, тощо.

Ці висновки ЄСПЛ повністю узгоджуються із законодавством України, яке передбачає, що збирання, перевірка та оцінка доказів можливі лише в порядку, та у спосіб, передбачений законом.

Пунктами 1 та 2 ч. 1 статті 91 КПК України встановлено, що у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.

Згідно з ч. 1 ст. 92 КПК України обов`язок доказування обставин, передбачених статтею 91 КПК України, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.

Частиною 2 статті 8 та частиною 5 статті 9 КПК України встановлено, що принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Зміст поняття доведеності винуватості особи у вчиненні злочину «поза розумним сумнівом» розкрито у пункті 54 рішення Європейського суду з прав людини від 04.09.2014 року у справі «Рудяк проти України», згідно з яким Суд в черговий раз послався на свою практику, підтверджуючи, що критерієм, який застосовується при оцінюванні доказів, є доведення «поза розумним сумнівом» (рішення у справі «Авшар проти Туреччини», п. 282). Така доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій факту, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.

З приводу посилання сторони захисту щодо повноважень слідчих, які здійснювали досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеного до ЄРДР за № 12020160420000004 від 12.01.2020 року суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 39 КПК України керівник органу досудового розслідування організовує досудове розслідування. В п. 1 ч. 2 даної статті закріплено, що керівник органу досудового розслідування уповноважений визначати слідчого (слідчих), який здійснюватиме досудове розслідування, а у випадках здійснення досудового розслідування слідчою групою - визначати старшого слідчої групи, який керуватиме діями інших слідчих.

Таким чином, повноваження слідчого (слідчих), який здійснюватиме досудове розслідування у конкретному провадженні підтверджується відповідним процесуальним рішенням, оформленим до вимог чинного законодавства, а саме постановою керівника органу досудового розслідування.

Так, на підтвердження повноважень слідчих, в матеріалах справи міститься постанова заступника начальника – начальника СУ ГУНП в Одеській області Шайхет С.О. про призначення у кримінальному провадженні групи слідчих від 13.01.2020 року (т. 3 а.с. 26), відповідно до якої призначено групу слідчих у кримінальному провадженні № 12020160420000004 від 12.01.2020 року у складі: старшого слідчого СУ ГУНП в Одеській області Дарієнко О.О., слідчого СВ Саратського ВП Білгород-Дністровського ВП ВП ГУНП в Одеській області Сидоряк В.А., слідчого СВ Саратського ВП Білгород-Дністровського ВП ВП ГУНП в Одеській області Кобиленко Є.Є. Старшим групи слідчих призначено старшого слідчого СУ ГУНП в Одеській області Дарієнко О.О.

Разом з цим, при складенні даної постанови були допущені технічні помилки, а саме у резолютивній частині вказаної постанови замість номеру матеріалів досудового розслідування № 12020160420000004 зазначено № 12019160000000984.

Досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Як вбачається із змісту п.п. 3.1 Розділу І Положення про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, затвердженого наказом Генерального прокурора України № 06.04.2016р. № 139 (що діяв на момент вчинення ДТП), унесення відомостей до Реєстру здійснюється з дотриманням строків, визначених КПК України та цим Положенням, а саме про призначення слідчого, процесуального керівника, прийняття до провадження - невідкладно. Відповідно до п.п. 2.2-2.3 Розділу ІІ даного положення у Реєстрі автоматично фіксується дата обліку інформації та присвоюється номер кримінального провадження. Факт реєстрації кримінального правопорушення (провадження) настає з моменту підтвердження керівником прокуратури або органу досудового розслідування таких відомостей. Номер кримінального провадження складається з таких реквізитів: код органу, який розпочав досудове розслідування, рік, код відомства та територіального органу, номер кримінального провадження. Реквізити номера кримінального провадження зберігаються на всіх стадіях досудового розслідування.

В ході судового розгляду встановлено, що 12.01.2020 року о 10:09:03 год. до ЄРДР були внесені відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Внесення цих відомостей в ЄРДР підтверджується витягом з кримінального провадження № 12020160420000004 (т. 3 а.с. 24). Даний номер було присвоєно автоматично.

Як вбачається з вступної частини постанови за підписом заступника начальника – начальника СУ ГУНП в Одеській області Шайхет С.О. про призначення у кримінальному провадженні групи слідчих від 13.01.2020 року (т. 3 а.с. 26), в ній зазначено ідентичні відомості про кримінальне правопорушення до тих, що були внесені до ЄРДР за № 12020160420000004 від 12.01.2020 року.

Таким чином, на підставі вищевикладеного, не дивлячись на наявність очевидних технічних помилок, суд прийшов до переконання, що постанова за підписом заступника начальника – начальника СУ ГУНП в Одеській області Шайхет С.О. про призначення у кримінальному провадженні групи слідчих від 13.01.2020 року, винесена в рамках саме кримінального провадження № 12020160420000004 від 12.01.2020 року.

Істотних порушень вимог КПК України при винесені даної постанови, які б суттєво впливали на відображені у ній обставини, або ж вказували на їх неправдивість, встановлено не було.

Також, захисник-адвокат посилається на те, що протокол огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 12.01.2020 року (з долученням схеми, фото таблиць) час проведення 04:30-07:00 год. є недопустимими доказами.

З протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 12.01.2020 року, який був проведений в період часу з 04 год. 30 хв. до 07 год. 00 хв. в присутності понятих та спеціаліста підтверджується безпосередньо факт настання самої події кримінального правопорушення, а саме дорожньої-транспортної пригоди, його час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення, характеристика природних умов, наслідків, що настали в результаті зіткнення транспортних засобів.

Зокрема, у даному протоколі вказано місце ДТП – перехрестя вулиць Леніна-Дмитра Сирбу, оглянуті транспортні засоби – автомобіль «БМВ», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 та автомобіль «Опель Комбо», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , локалізація пошкоджень на вказаних транспортних засобах – на автомобілі «БМВ» наявні пошкодження передньої частини автомобіля, пошкодження передніх дверей та лобового скла, на автомобілі «Опель Комбо» пошкодження лівого борту автомобіля, крило, двері та остіклення.

Порушень вимог ст. ст. 98, 100, 104-106, 223, 237, 238 КПК України судом у ході судового розгляду не встановлено та сторонами не доведено.

Зі схеми місця дорожньо-транспортної пригоди слідує, що вона містить зображення місця пригоди у вигляді схеми, яка оформлена на місці пригоди і підписана понятими та слідчим та на якій графічно відображені й зафіксовані всі об`єкти та обставини, що стосуються події та можуть мати значення для об`єктивного визначення її причин, а саме: ділянка дороги, де сталася дорожньо-транспортна пригода; сталі орієнтири, до яких на схемі здійснена прив`язка об`єктів та слідів; місце зіткнення транспортних засобів, причетних до ДТП, тобто у даному випадку підтверджується місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що протокол огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 12.02.2020 року, схема та фото таблиця до нього, якими зафіксовано місце дорожньо-транспортної пригоди, складені в присутності двох понятих, протокол містить детальний опис проведених процесуальних дій та виявлені на місці ДТП транспортні засоби. Протокол за формою та змістом відповідає ст. ст. 103-104, 106 КПК України. Огляд проведений відповідно до правил встановлених у ст. 237 КПК України. Протокол підписаний усіма учасниками, що брали участь у проведенні огляду.

При цьому від понятих, які були присутні при складанні протоколу та схеми, зауважень не надходило та під час допиту понятих у якості свідків в судовому засіданні, останні підтвердили, що усі обставини дорожньо-транспортної пригоди, які зафіксовані у протоколі, фото таблицях та схемі ДТП відповідають дійсності.

Також, зі змісту протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 12.01.2020 року вбачається, що слідчим був оглянутий транспортний засіб «BMW 316», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , в ході огляду якого виявлено та вилучено речовину бурого кольору, волосся.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 237 КПК України огляд житла чи іншого володіння особи здійснюється згідно з правилами цього Кодексу, передбаченими для обшуку житла чи іншого володіння.

За приписами ч. ч. 1, 3 ст. 233 КПК України ніхто не має права проникнути до житла чи іншого володіння особи з будь-якою метою, інакше як лише за добровільною згодою особи, яка ними володіє, або на підставі ухвали слідчого судді, крім випадків установлених ч. 3 цієї статті.

Слідчий, прокурор має право до постановлення ухвали слідчого судді увійти до житла чи іншого володіння особи лише у невідкладних випадках, пов`язаних із врятуванням життя людей та майна чи безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину. У такому випадку прокурор, слідчий за погодженням із прокурором зобов`язаний невідкладно після здійснення таких дій звернутися із клопотанням про проведення обшуку до слідчого судді.

Обшук проводиться на підставі ухвали слідчого судді місцевого загального суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування (ч. 2 ст. 234 КПК України).

Судом встановлено, що огляд транспортного засобу «BMW 316», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 проведено зі згоди власника ОСОБА_15 , одразу після проведення огляду автомобіля «BMW 316», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , слідчий звернувся з клопотанням про надання дозволу на проведення огляду, а ухвалою слідчого судді Саратського районного суду Одеської області від 14.01.2020 року дане клопотання задоволено, та надано слідчому дозвіл на огляд (обшук) вищезазначеного транспортного засобу, який було проведено 12.01.2020 року в період часу з 04 год. 30 зв. до 07 год. 00 хв.

Таким чином, враховуючи, що слідчий суддя визнав правомірним проведений огляд (обшук) автомобіля, то відсутні підстави стверджувати, що ця слідча дія є незаконною, не передбаченою чинним законодавством та що зазначений доказ є недопустимим. Крім того, під час підготовчого провадження в суді обвинуваченим та його захисником не були подані заперечення проти ухвал слідчого судді.

Посилання сторони захисту на помилки при складанні протоколу, неповне фіксування всіх елементів та інші недоліки суд до уваги не приймає, вважає їх не суттєвими та такими, що не впливають на правомірність проведеного огляду.

Що стосується доводів захисника в частині визнання недопустимим доказом протоколу огляду місця події від 12.01.2020 року (без зазначення часу) з підстав того, що поняті не були присутні під час вилучення транспортних засобів та транспортні засоби не вилучались з місця події, так як у протоколі огляду відсутні відомості про їх вилучення, суд виходить з наступного.

Як встановлено судом за час розгляду даного кримінального провадження, власником автомобіля «BMW 316», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 є ОСОБА_5 , власником автомобіля «Ореl Соmbo», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , є КП «Саратська центральна районна лікарня».

Огляд проводився у присутності власників, під час досудового розслідування даного кримінального провадження жодних скарг до слідчого судді з приводу неправомірного огляду автомобілів, чи то неправомірного тимчасово вилучення їх майна, а саме транспортних засобів «BMW 316», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , «Ореl Соmbo», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 - не надходило. Крім вказаного, такі скарги, у випадку їх наявності, могли бути подані і під час підготовчого судового засідання за розгляду справи даним складом суду, проте, власники транспортних засобів із такими скаргами не зверталися.

Проте, навіть якщо б такі скарги і були ініційовані, то слід зазначити з цього приводу, що автомобілі належать виключно власникам, тому усі питання з приводу належного їм майна і належить виключно до процесуальних прав саме ОСОБА_5 та КП «Саратська центральна районна лікарня» та жодним чином не порушує прав обвинуваченого ОСОБА_3 .

Також, захисник ставить під сумнів протокол огляду місця події від 12.01.2020 року з підстав того, що поняті не були присутні під час вилучення транспортних засобів.

Проте, дані доводи захисника спростовуються показами свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_17 , які пояснили суду, що з місця події були вилученні транспортні засоби, зокрема свідок ОСОБА_17 , який працює водієм евакуатора підтвердив факт вилучення транспортних засобів, оскільки особисто він доставляв їх на арештмайданчик м. Арциз, розташований за адресою: м. Арциз Одеської області, пров. Транспортний, 2-Б.

Та обставина, що слідчим в протоколах огляду помилково не зазначено про вилучення транспортних засобів, суд вважає технічною помилкою при складанні протоколів огляду і не розцінюється судом як підстава для визнання вищезазначених протоколів огляду з додатками неналежними і недопустимими доказами.

Разом із тим, суд погоджується з доводами сторони захисту, про наявність невідповідностей в оформленні протоколу огляду місця події - щодо не зазначення про вилучення транспортних засобів, однак, на думку суду, зазначені обставини свідчать про недбалість у оформленні протоколу з боку працівників поліції, що не вплинуло на суть протоколу та не спотворило даних, викладених у ньому, враховуючи, поміж іншого, що вилучені під час огляду місця події речові докази, суд не використовує як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

При цьому, судом врахована позиція Верховного Суду, викладена у постанові Касаційного кримінального суду від 15.02.2018 року у справі № 357/14462/14-к, згідно з якою якість змісту процесуальних документів, складених під час досудового розслідування, не може бути підставою для визнання доказів недопустимими.

Також, сторона захисту посилається на те, що транспортні засоби, як речові докази під час огляду місця події не вилучалися, а тому всі послідуючі дії, прийнятті рішення, висновки експертів із залученням транспортних засобів є недопустимими доказами.

При розгляді клопотання в цій частині суд приходить до наступного.

Як вбачається з постанови слідчого про приєднання предметів до провадження як речових доказів від 12.01.2020 року автомобілі«Ореl Соmbo», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 та «BMW 316», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 ,фрагменти скла, уламків фар та поворотників, волосся з фрагментами шкіри, фрагменти волосся довжиною більше 10 см, марлевий тампон зі смивами речовини бурого кольору, марлевий тампон зі змивом нашарування речовини з рульового колеса автомобіля, марлевий тампон зі змивом плями з речовиною бурого кольору з зовнішньої верхньої частини правої передньої двері автомобіля, телефон «Самсунг» темного кольору визнані речовими доказами по кримінальному провадженню № 12020160420000004. Речові докази у вигляді автомобілів передані на тимчасове зберігання на спеціалізований арешт майданчик, який розташований за адресою: м. Арциз Одеської області, пров. Транспортний, 2-Б.

Ухвалами слідчого судді Саратського районного суду Одеської області від 14.01.2020 року на вищевказані автомобілі накладено арешт, так як вони були оглянуті та вилученні в ході огляду місця дорожньою-транспортної пригоди 12.01.2020 року. Зазначені автомобілі були об`єктами огляду під час огляду місця події згідно протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 12.01.2020 року. В кримінальному провадженні призначались відповідні судові автотехнічні та транспортно-трасологічні експертизи.

З цих самих підстав суд визнає постанову слідчого про приєднання предметів до провадження як речових доказів від 12.01.2020 року, якою автомобілі«BMW 316», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 та «Ореl Соmbo», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 визнані речовими доказами та їх приєднано до кримінального провадження № 12020160420000004 і залишено на зберіганні на території спеціалізованого арешт-майданчику, розташованого за адресою: м. Арциз Одеської області, пров. Транспортний, буд. № 2-Б належним та допустимим доказом.

Також, не заслуговують на увагу доводи сторони захисту про те, що висновок експерта № 283 від 24.02.2020 року є недопустимим доказом, оскільки експертиза проведена на підставі медичної карти, яка не вилучалась, при відкритті матеріалів досудового розслідування слідчим стороні захисту не відкривалась.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, 28.01.2020 року старший слідчий Дарієнко О.О., на підставі ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 23.01.2020 року про тимчасовий доступ до речей та документів, у приміщенні КУ «ООКЛ» за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Заболотного, буд. № 26 ознайомився з медичною картою стаціонарного хворого на ім`я ОСОБА_1 .

Згідно з правовим висновком Верховного Суду (справа 754/14281/17) зважаючи на ст. ст. 22, 290 КПК України у їх взаємозв`язку, істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону було би не відкриття слідчими органами стороні захисту саме висновку експерта, що могло потягнути за собою визнання його недопустимим доказом на підставі ст. 87 КПК України. Однак свідома добровільна відмова сторони захисту від реалізації права заявляти клопотання про надання доступу до документів, які досліджував експерт, автоматично не ставить під сумнів допустимість висновку цього експерта. Таке право може бути реалізовано під час судового чи апеляційного розгляду кримінального провадження, що не суперечить меті ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Як вбачається з постанови від 27 січня 2020 року Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у справі № 754/14281/17 було відмовлено в задоволенні касаційних скарг засудженого та захисника на вирок, ухвалений на основі висновку медичної експертизи, через ненадання доступу до документів, які досліджував експерт, зазначивши, що згідно з ч. 2 ст. 242 КПК України призначення експертизи для встановлення ступеня тяжкості та характеру тілесних ушкоджень є обов`язковим. Якщо стороною обвинувачення використано висновок експерта на підтвердження винуватості особи, саме цей висновок є детальним аналізом медичної документації має бути відкритий стороні захисту при виконанні вимог ст. 290 КПК України.

Водночас захист не позбавлений процесуальної можливості за необхідності клопотати про надання доступу до матеріалів, які досліджував експерт. За відсутності такого клопотання, з урахуванням ст. 22 КПК України слід розуміти, що сторона захисту, самостійно обстоюючи свою правову позицію, не вважала за доцільне скористатися на згаданій стадії провадження правом на відкриття їй також і медичної документації.

Таким чином, у наведеній ситуації, зважаючи на ст. ст. 22, 290 КПК України у їх взаємозв`язку, істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону було би не відкриття слідчими органами стороні захисту саме висновку експерта, що могло потягнути за собою визнання його недопустимим доказом на підставі ст. 87 КПК України.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що сторона захисту не порушувала питання про надання їй доступу до медичної документації, за результатами дослідження якої експертом було сформовано висновок.

Крім того, отримання слідчим медичних документів потерпілої ОСОБА_1 та передача їх на експертизу, що підтверджується супровідним листом від 31.01.2020 року (т. 4 а.с. 77) здійснені у спосіб, передбачений законом, тобто не були порушені вимоги КПК України, а тому аргументи захисника в цій частині про недопустимість як доказу висновку експерта № 283 від 24.02.2020 року, не є слушними.

Також, суд звертає увагу сторони захисту, що під час надання цього доказу прокурором в судовому засіданні стороною захисту не робилося зауваження щодо не відкриття доказів, а саме: медичної документації ОСОБА_1 , на підставі якої була проведена судово-медична експертиза, в порядку ст. 290 КПК України.

Крім того, не заслуговують на увагу доводи сторони захисту про те, що висновок експерта № 106-А від 06.02.2020 року, висновок експерта № 107-А від 06.02.2020 року, висновок експерта № 105-А від 07.02.2020 року є недопустимими доказами, оскільки ґрунтуються на доказах визнаних недопустимими.

В судовому засіданні були досліджені вищезазначені висновки експертиз, які проведені з додержанням вимог чинного законодавства про призначення та проведення експертизи, визначена обґрунтованість експертних висновків та їх узгодженість з іншими матеріалами справи.

Оскільки захисником жодних підстав щодо визнання протоколу проведення слідчого експерименту за участю потерпілої ОСОБА_1 від 11.02.2020 року, висновку експерта № 26/23 від 14.02.2020 року недопустимими доказами не наведено, тому суд вважає безпідставним клопотання захисника про визнання вищезазначених доказів недопустимими.

Таким чином, судом не встановлено недопустимості доказів, які були предметом судового дослідження, оскільки не встановлено їх отримання внаслідок істотного порушення прав і свобод людини, гарантованих Конституцією України та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також які здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

Будь-яких істотних порушень КПК України під час досудового слідства, які б вплинули на кваліфікацію дій обвинуваченого та поставили б під сумнів зібрані по справі докази, судом не вбачаються. Незначні розбіжності у показах свідків в цілому не впливають на кваліфікацію дій обвинуваченого й виникли, на думку суду, внаслідок тривалого часу, що минув з дня подій.

Проаналізувавши досліджені під час судового розгляду вище переліченні письмові докази, суд приходить до висновку, що законних та обґрунтованих підстав для їх неврахування, а також визнання неналежними чи недопустимими сторонами не наведено, а судом встановлено, вони є переконливими, послідовними, такими, що узгоджуються між собою і у своїй сукупності є достатніми для встановлення судом усіх обставин кримінального правопорушення, які підлягають встановленню відповідно до вимог, передбачених ст. 91 КПК України, та жодним чином не спростовуються будь-якими іншими обставинами.

З урахуванням наведеного суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючі кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, дійшов висновку про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, а саме порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження та спричинило смерть потерпілого.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд, відповідно до ст. 65 КК України, враховує ступінь суспільної небезпеки вчиненого кримінального правопорушення і тяжкість наслідків.

Обвинувачений ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, яке відносяться до категорії тяжких злочинів; в повнолітньому віці; проживає з батьком; раніше судимий.

Відповідно до ст. ст. 66, 67 КК України обставин, що пом`якшують чи обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 судом не встановлено.

Згідно висновку досудової доповіді про ОСОБА_3 ризик вчинення повторного кримінального правопорушення середній, а також ризик небезпеки для суспільства оцінюється як середній, а тому перевиховання обвинуваченого ОСОБА_3 вважається можливим без позбавлення волі на певний строк. Орган пробації вважає, що виправлення особи та запобігання вчинення повторних кримінальних правопорушень можливо здійснювати за умови здійснення інтенсивного нагляду та застосування соціально-виховних заходів.

При призначенні покарання, суд враховує практику Верховного Суду, (постанова № 634/609/15-к від 01.02.2018 щодо судової дискреції), де зазначено що саме суду належать повноваження, надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.

Також, суд враховує позицію потерпілих ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які просили суд призначити покарання у вигляді позбавлення волі відповідно до закону.

Враховуючи всі встановлені в судовому засіданні обставини справи, давши їм оцінку, беручи до уваги тяжкість вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення, яке відноситься до тяжких злочинів; тяжкі та не виправні наслідки у вигляді смерті потерпілого ОСОБА_4 та отримання середньої тяжкості тілесних ушкоджень іншою потерпілою ОСОБА_1 ; відсутність пом`якшуючих обставин; особу обвинуваченого, який не виявив каяття з приводу вчиненого, що свідчать про вперте небажання обвинуваченого ОСОБА_3 стати на шлях виправлення та про високий рівень небезпеки його особистості для суспільства, вину не визнав, а також думку потерпілих, які просили призначити покарання у вигляд позбавлення волі, керуючись вимогами кримінального закону і передбачених цим законом санкцій, суд прийшов до висновку, що призначення йому мінімального покарання не може сприяти попередженню вчинення ним нових злочинів і є несправедливим внаслідок його м`якості, а тому суд, вважає, що покарання у вигляді позбавлення волі на певний строк буде необхідним та достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів, у зв`язку з чим виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_3 можливе лише в умовах його ізоляції від суспільства, і у суду є підстави застосувати до обвинуваченого покарання, пов`язане з позбавленням волі.

До такого висновку суд приходить, виходячи з того, що ОСОБА_3 , будучи засудженим 21.08.2019 року Дніпровським районним судом м. Києва за ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі з іспитовим строком 2 роки, знаючи про те, що йому за вироком призначений судом випробувальний термін, знову вчинив злочин, а саме керував транспортним засобом не отримавши у встановленому законом порядку посвідчення водія, не маючи досвіду керування таким транспортним засобом, що свідчить про його вперте небажання стати на шлях виправлення.

Крім того, з урахуванням встановлених обставин по справі суд вважає за необхідне призначити покарання обвинуваченому ОСОБА_3 із застосуванням ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків шляхом часткового приєднання не відбутого повністю покарання, призначеного вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 21.08.2019 року у вигляді трьох років позбавлення волі, частково приєднати до покарання, призначеного за даним вироком, два роки шість місяців позбавлення волі.

Відповідно до роз`яснень, що викладені у п. 28 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» суди не вправі застосовувати позбавлення права керування транспортними засобами, коли винна особа вже позбавлена такого права або взагалі його не мала.

Таким чином, враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_3 посвідчення водія не отримував та не має права керування транспортними засобами - суд призначає покарання без позбавлення обвинуваченого права керування транспортними засобами.

Суд вважає за необхідне до набрання вироком законної сили обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_3 залишити без змін.

Термін відбуття покарання обвинуваченому ОСОБА_3 обчислювати з моменту його фактичного затримання.

В силу ч. 2ст. 124 КПК України на користь держави підлягають стягненню з ОСОБА_3 процесуальні витрати на залучення експерта у наявному кримінальному провадженні на суму 9420,60 грн.

Суд не вирішує питання про речові докази у справі, в силу ч. 9 ст. 100 КПК України, так як речові докази суду не надавались, у зв`язку з чим відсутні правові підстави для вирішення питання про долю речових доказів, у даному кримінальному проваджені.

Відповідно до ч. 2 ст. 127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Згідно з ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого. Цивільний позов в інтересах держави пред`являється прокурором.

Вирішуючи питання про заявлений цивільний позов прокурора в інтересах держави в особі Комунальної некомерційної установи «Одеська обласна клінічна лікарня» Одеської обласної ради» про стягнення з ОСОБА_3 матеріальної шкоди, завданої злочином в розмірі 10449,20 грн., які витрачені на лікування потерпілої ОСОБА_1 від кримінального правопорушення (злочину) суд керується наступним.

У відповідності до ч. 1 ст. 1206 ЦК України особа, яка вчинила злочин, зобов`язана відшкодувати витрати установі охорони здоров`я на лікування потерпілого від цього злочину, крім випадків заподіяння шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого.

Враховуючи зазначену норму і обставини вчиненого ОСОБА_3 кримінального правопорушення (злочину), суд приходить до висновку про обґрунтованість цивільного позову, заявленого прокурором, в рамках цього кримінального провадження, у зв`язку з чим позов підлягає задоволенню в повному обсязі, так як знайшов своє підтвердження в судовому засіданні і доведений матеріалами справи, тому з ОСОБА_3 на користь держави в особі Комунальної некомерційної установи «Одеська обласна клінічна лікарня» Одеської обласної ради» підлягає стягненню матеріальна шкода в розмірі 10449,20 грн., які були витрачені на лікування потерпілої ОСОБА_1 від кримінального правопорушення (злочину), вчиненого ОСОБА_3 .

Потерпілою ОСОБА_1 заявлений цивільний позов про відшкодування шкоди завданої кримінальним правопорушенням, в якому вона просить стягнути з цивільного відповідача - Моторне (транспортне) страхове бюро України на її користь шкоду заподіяну ушкодженням здоров`я (витрати на лікування) в розмірі 15513,91 грн., неотриману середню заробітну плату, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності в сумі 31832,81 грн., моральну шкоду в сумі 775,70 грн., а з відповідача ОСОБА_3 моральну шкоду 499224,30 грн. та витрати на правову допомогу в сумі 4000,00 грн.

Представник МТСБУ вважає, що саме винна у ДТП особа має відповідати за завдану шкоду. Вказує, що позов до МТСБУ був передчасний, оскільки ОСОБА_3 не застрахував цивільно-правову відповідальність, то після ДТП потерпіла, надавши документи, які б підтверджували право на отримання відшкодування, не звернулася до МТСБУ із заявою про виплату відшкодування.

Згідно ч. 2 ст. 127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду предявити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

В силу ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Виходячи зі змісту ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до роз`яснень, викладених в п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ по позовах про відшкодування шкоди» під власником джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична чи особа громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки на підставі права власності, оперативного чи керування на інших підставах (договір оренди, довіреності і т.п.).

Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, що її заподіяла, за наявності її вини.

Відповідно до п/п а) п. 41.1 ст. 41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

Оскільки, на момент вчинення ДТП, «BMW 316», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 не був застрахований, а відтак, саме на Моторне (транспортне) страхове бюро України покладається обов`язок відшкодувати шкоду за рахунок коштів фонду захисту потерпілих.

При цьому, відповідно до ст. ст. 23, 24 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є: шкода, пов`язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов`язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, пов`язана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; шкода, пов`язана із смертю потерпілого.

Так, внаслідок вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, ОСОБА_3 було заподіяно шкоду здоров`ю потерпілої ОСОБА_1 у виді тілесних ушкоджень середньої тяжкості. Спричинення цих наслідків перебуває у причиновому зв`язку із діяннями ОСОБА_3 , а саме вчиненням ним ДТП, який не застрахував цивільно-правову відповідальність. Відповідно до пункту 41.1. статті 41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» саме МТСБУ відшкодовує шкоду потерпілому, оскільки шкода заподіяна транспортним засобом, не застрахованим у встановленому законом порядку.

Враховуючи вищевикладене суд приходить до переконання, що позовні вимоги потерпілої ОСОБА_1 в цій частині підлягають задоволенню, і вважає за необхідне стягнути з Моторного транспортного страхового бюро України на користь потерпілої ОСОБА_1 матеріальну шкоду, заподіяну злочином у розмірі 15513,91 грн., що підтверджено квитанціями на купівлю медикаментів та проведення лікування.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Щодо визначення розміру відшкодування потерпілій моральної шкоди, то в цьому випадку суд бере до уваги роз`яснення п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.02.1995р. № 4, який зазначає, що «розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних обвинуваченим моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації …».

Відповідно до ст. 26-1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховиком (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров`я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю.

Враховуючи наведене, суд дійшов до обґрунтованого висновку про стягнення з Моторного (транспортного) страхового бюро України на користь потерпілої ОСОБА_1 5 % моральної шкоди в сумі 775,70 грн. (15513,91 х 5 % = 775,70), що відповідає вимогам ст. 26-1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Разом з тим, посилання представника МТСБУ на те, що потерпіла ОСОБА_1 передчасно пред`явила позов до Моторного (транспортного) страхового бюро України, на думку суду, за даних обставин не є вирішальним, оскільки як подію дорожньо-транспортної пригоди, особу яка винна у ній, шкоду, що було завдано потерпілій та причинно-наслідковий зв`язок між протиправними діями ОСОБА_3 , який свою цивільно-правову відповідальність в установленому Законом порядку не застрахував, встановлено в судовому порядку, у зв`язку з чим Моторне (транспортне) страхове бюро України має відшкодувати потерпілій шкоду, заподіяну ушкодженням здоров`я (витрати на лікування).

Крім того, зазначена позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 року, згідно якої, для розгляду в межах кримінального провадження цивільного позову потерпілого до Моторного (транспортного) страхового бюро України про стягнення шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 КК України, попереднє звернення потерпілого до МТСБУ із заявою про виплату страхового відшкодування в порядку, визначеному ст. 35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не є обов`язковим.

Щодо вимог ОСОБА_1 про стягнення з МТСБУ неотриманої середньої заробітної плати, у зв`язку із тимчасовою втратою працездатності в розмірі 31832,81 грн. Суд зазначає наступне.

Стаття 25 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено право потерпілого на відшкодування шкоди, пов`язаної з тимчасовою втратою працездатності (не отримані доходи) у розмірі середньої заробітної для працюючої особи (особи, яка працює за трудовим договором) - неотримана середня заробітна плата, обчислена відповідно до норм законодавства України про працю. Як зазначено після дорожньо-транспортної пригоди з 12.01.2020 року по 29.02.2020 року та з 12.03.2020 року по 21.03.2020 року ОСОБА_1 перебувала на стаціонарному лікуванні та в подальшому - на амбулаторному лікуванні. На час настання страхового випадку працювала офіційно в КП «Саратський центр первинної медико-санітарної допомоги Саратської районної ради Одеської області» та КП «Саратська центральна районна лікарня Саратської районної ради Одеської області».

У зв`язку із наведеним та з врахуванням підтвердженого закладом охорони здоров`я періоду тимчасової втрати працездатності, який становить 41 робочих днів, до стягнення з МТСБУ підлягає шкода у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності в розмірі 31832,81 грн. (41 днів х 547,80 грн. = 22459,80 грн., 41 днів х 228,61 грн. = 9373,01 грн.).

За змістом ст. 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим пошкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, що її заподіяла, за наявності її вини.

Вирішуючи цивільний позов в частині завдання потерпілій ОСОБА_1 моральної шкоди, з урахуванням характеру й обсягу фізичних та моральних страждань останньої, психоемоційних переживань, понесених нею внаслідок отримання тілесних ушкоджень середньої тяжкості, часу та зусиллях, направлених для їх відновлення, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, а також враховуючи те, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивачки про стягнення з обвинуваченого моральної шкоди підлягають частковому задоволенню, у зв`язку з чим з обвинуваченого ОСОБА_3 остаточно моральну шкоду в сумі 19224,30 грн.

Що стосується питання відшкодування витрат, понесених потерпілою на правову допомогу, слід зазначити наступне.

Положеннями ч. 1 ст. 124 КПК України встановлено, що у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати.

До таких витрат відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 118 КПК України належать витрати на правову допомогу.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 91 КПК України розмір процесуальних витрат, належить до обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.

Цих вимог закону під час вирішення питання про процесуальні витрати потерпілої ОСОБА_1 у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_3 дотримано.

Положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Правовою підставою відшкодування витрат на правову допомогу є договір, укладений між потерпілим та адвокатом-представником, а також документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, для визначення розміру процесуальних витрат на правову допомогу, що підлягають відшкодуванню, крім договору про надання правової допомоги, особа має надати і оригінали документів, які підтверджують ці витрати, а також процесуально підтвердити надання правових послуг (складений процесуальний документ, вчинена процесуальна дія (участь у слідчих (розшукових) діях чи ознайомлення із процесуальними документами тощо)).

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до правового висновку, який міститься у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року в справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382 цс19), для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (наданих послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, у тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, між потерпілою ОСОБА_1 і адвокатом Кожокар Т.Я. було укладено договір про надання правової допомоги № 28/04/2020-01 від 28.04.2020 року. До постановлення обвинувального вироку ОСОБА_1 звернулася до суду із позовною заявою про відшкодування шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням, в тому числі і про відшкодування процесуальних витрат у розмірі 4000,00 грн. Упродовж судового розгляду адвокат Кожокар Т.Я. здійснювала представництво інтересів потерпілої в суді, що на переконання суду, належно підтверджено актом прийняття-передачі наданих послуг від 22.06.2021 року та квитанцією до прибуткового касового ордера від 28.04.2020 року.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає за необхідне стягнути з обвинуваченого ОСОБА_3 на користь потерпілої ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в сумі 4000,00 грн.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 369-370, 373-374 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначити покарання за ч. 2 ст. 286 КК України у вигляді позбавлення волі строком на п`ять років.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КК України, ОСОБА_3 , до покарання, призначеного за даним вироком, приєднати частково два роки шість місяців позбавлення волі, з не відбутого ним покарання за вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 21.08.2019 року, за яким ОСОБА_3 був засуджений до трьох років позбавлення волі, і остаточно визначити ОСОБА_3 покарання у вигляді позбавлення волі строком 7 (сім) років 6 (шість) місяців.

До набрання вироком законної сили запобіжний захід відносно ОСОБА_3 у вигляді тримання під вартою - залишити без змін.

Строк відбування покарання обчислювати з моменту його фактичного затримання, тобто з 13 січня 2020 року.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави витрати на залучення експерта в сумі 9420 (дев`ять тисяч чотириста двадцять) гривень 60 копійок.

Цивільний позов прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Комунальної некомерційної установи «Одеська обласна клінічна лікарня» Одеської обласної ради» про стягнення з ОСОБА_3 матеріальної шкоди у розмірі 10449,20 грн.– задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави в особі Комунальної некомерційної установи «Одеська обласна клінічна лікарня» Одеської обласної ради» матеріальну шкоду в розмірі 10449 (десять тисяч чотириста сорок дев`ять) гривень 20 копійок.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , Моторного (транспортного) страхового бюро України про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушення – задовольнити частково.

Стягнути з Моторного (транспортного) страхового бюро Українина користь потерпілої ОСОБА_1 витрати на лікування в розмірі 15513 (п`ятнадцять тисяч п`ятсот тринадцять) гривень 91 копійка, неотриману середню заробітну плату у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності в розмірі 31832 (тридцять одна тисяча вісімсот тридцять дві) гривні 81 копійку, моральну шкоду в розмірі 775 (сімсот сімдесят п`ять) гривень 70 копійок.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь потерпілої ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 19224 (дев`ятнадцять тисяч двісті двадцять чотири) гривні 30 копійок та витрати на правову допомогу в розмірі 4000 (чотири тисячі) гривень 00 копійок.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду через Арцизький районний суд Одеської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не буде скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційним судом Одеської області.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Не пізніше наступного дня після ухвалення вироку надіслати його копію учасникам судового провадження, які не були присутніми в судовому засіданні. Учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.

Суддя

Арцизького районного суду С.М. Варгаракі