Рішення № 97884183, 24.06.2021, Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

Справа №442/3501/21

Провадження №2/442/910/2021

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 червня 2021 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області в складі - головуючої судді - Курус Р.І., розглянувши в приміщенні Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,-

в с т а н о в и в :

11.05.2021 позивачі звернулись до суду з вказаним позовом, в обґрунтування якого посилаються на те, що 16 лютого 2020 року приблизно о 20.30 год. на автодорозі Нижанковичі – Самбір – Дрогобич - Стрий, поблизу ресторану «Інклюз», що на вул. Дрогобицька в с. Лішня Дрогобицького району Львівської області, відбулось зіткнення автомобіля марки «Volkswagen-Golf 3» реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_3 , яка рухалась в напрямку м. Стрий, з велосипедом спортивного типу, яким керував ОСОБА_4 , який, рухаючись в попутному з автомобілем напрямку, змінив напрямок свого руху ліворуч та виїхав на смугу руху вказаного автомобіля. Внаслідок ДТП велосипедист ОСОБА_4 отримав тілесні ушкодження, від яких помер на місці пригоди.Згідно висновку судово-медичної експертизи № 52 від 27 лютого 2020 року у ОСОБА_4 тілесні ушкодження могли виникнути в результаті зіткнення велосипедиста з легковим автомобілем із наступним падінням, мають ознаки тяжкого ступеня за ознакою небезпеки для життя в час заподіяння і перебувають в прямому причинно-наслідковому зв`язку із настанням смерті. Відповідальність водія автомобіля марки «Volkswagen-Golf 3» реєстраційний номер НОМЕР_1 була застрахована у ПАТ Національна акціонерна страхова компанія «Оранта».

23 червня 2020 року слідчим Маркевич І.В. була винесена постанова про закриття кримінального провадження у зв`язку з відсутністю у діяннях ОСОБА_3 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Звертають увагу суду на те, що матеріалами кримінального провадження № 12020140000000130, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17 лютого 2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України не встановлено, що смерть батька наступила внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого, а тому відповідачка повинна відшкодувати матеріальну та моральну шкоду завдану джерелом підвищеної небезпеки, а саме автомобілем марки «Volkswagen-Golf 3» реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Зазначають, що на проведення поховання батька та придбання одягу було витрачено 7435 грн., що підтверджується копією накладної № 23 від 17 лютого 2020 року виданою ФОП ОСОБА_5 .. Крім того, на поминальний обід, який був проведений 18 лютого 2020 року було витрачено 10955 грн., що також підтверджується видатковою накладною № 1 виданою ФОП ОСОБА_6 . Таким чином, заподіяна матеріальна шкода становить 18390 грн.

Крім цього, вказують про те, що ними замовлено пам`ятник на могилу батька, приблизна вартість якого буде становити близько 20000 грн.

Однак, крім матеріальної шкоди їм була заподіяна також і моральна шкода, розмір якої вони оцінюють в 200000 гривень. Просять позов задоволити.

Ухвалою від 01.06.2021 в зазначеній справі відкрито провадження та постановлено розглядати дану справу в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін на 24.06.2021. Встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подачі відзиву на позовну заяву. Також позивачу встановлено п`ятиденний строк з дня отримання відзиву для подання відповіді на відзив, а відповідачу п`ятиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання заперечення.

Ухвалу про відкриття провадження, позовну заяву з додатками відповідач отримала 05.06.2021, однак, ані клопотання про розгляд справи за участю сторін, ані відзиву на позовну заяву суду не надала, а.с. 17.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Як визначено ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Як вбачається з матеріалів справи, 16 лютого 2020 року приблизно о 20.30 год. на автодорозі Нижанковичі – Самбір – Дрогобич - Стрий, поблизу ресторану « Інклюз», що на вул. Дрогобицька в с. Лішня Дрогобицького району Львівської області, відбулось зіткнення автомобіля марки «Volkswagen-Golf 3» реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_3 , яка рухалась в напрямку м. Стрий, з велосипедом спортивного типу, яким керував ОСОБА_4 , який, рухаючись в попутному з автомобілем напрямку, змінив напрямок свого руху ліворуч та виїхав на смугу руху вказаного автомобіля, внаслідок ДТП велосипедист ОСОБА_4 отримав тілесні ушкодження, від яких помер на місці пригоди, а.с. 14.

Відповідальність водія автомобіля марки «Volkswagen-Golf 3» реєстраційний номер НОМЕР_1 була застрахована у ПАТ Національна акціонерна страхова компанія «Оранта», а.с. 22.

23 червня 2020 року слідчим Маркевич І.В. була винесена постанова про закриття кримінального провадження у зв`язку з відсутністю у діяннях ОСОБА_3 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, а.с. 7-13.

Відповідно до частини другої статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Частина 5 ст. 1187 ЦК України визначає, що особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

З постанови про закриття кримінального провадження у зв`язку з відсутністю у діяннях ОСОБА_3 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України не вбачається, що смерть ОСОБА_4 наступила внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. При цьому, заперечень відповідача з цього приводу до матеріалів справи не подано, а відтак, суд вважає, що ОСОБА_3 , керуючи транспортним засобом, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану цим джерелом матеріальну шкоду.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд вважає обґрунтованими доводи позивачів про те, що ними було витрачено 10955 грн. на поминальний обід, який був проведений 18 лютого 2020 року, позаяк такі підтверджені видатковою накладною № 1 виданою ФОП ОСОБА_6 , а.с. 20.

Крім того, знайшов своє підтвердження і факт понесення позивачами витрат пов`язаних з придбанням одягу та ін. речей необхідних для поховання їхнього батька в розмірі 7435 грн., а.с. 21.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України). Разом з тим, такими що не заслуговують уваги є твердження позивачів про понесення ними витрат пов`язаних із виготовленням та встановленням пам`ятника в розмірі 20000 грн., оскільки до матеріалів справи не додано жодних належних та допустимих доказів, які б підтвердили замовлення, виготовлення чи власне встановлення такого на могилі батька - ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Що стосується позову в частині відшкодування моральної шкоди суд вважає за доцільне зазначити наступне.

Відповідно до вимог ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Як роз`яснено в п. 3, 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (зі змінами), під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями чи бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема у порушенні права власності та інших цивільних прав, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими та при настанні інших негативних явищ. При вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в який матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Так, позивачі в обґрунтування позовної вимоги в цій частині вказують про те, що передчасна втрата батька, внаслідок його смерті призвела до значних психологічних переживань, порушення нормального ритму життя (необхідність вчинення додаткових дій, які за нормальних обставин не було необхідності вчиняти), нормальних життєвих зв`язків, тяжкість вимушених змін, часу та зусиль для відновлення попереднього стану, позаяк стосунки з батьком були дуже добрі, останній був для них важливою людиною, який їх любив та допомагав у всьому, позаяк був фізично здоровим, не мав жодних хронічних захворювань.

Положення частини 2 статті 1167 Цивільного кодексу України визначає, що моральна шкода відшкодовується незалежно від вини, якщо її завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Вирішуючи питання щодо розміру моральної шкоди суд вважає за доцільне зазначити, що заявлений позивачами розмір моральної шкоди є завищеним, незважаючи на те, що вони, безсумнівно, зазнали душевних страждань від утрати батька. Однак, суд вважає наголосити про те, що загиблий ОСОБА_4 знехтував правилами дорожнього руху, перебував у нетверезому стані, вини водія ОСОБА_3 немає. Крім того, ОСОБА_3 не мала технічної можливості попередити дане ДТП шляхом застосування своєчасного екстренного гальмування з моменту виникнення небезпеки для руху.

Якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то, залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, — також залежно від ступеня її вини), розмір відшкодування зменшується.

Положення статті 1193 ЦК України, яке передбачає підставу зменшення розміру відшкодування з урахуванням ступеня вини потерпілого застосовуються і в інших випадках завдання шкоди майну, а також фізичній особі, однак у кожному разі підставою для цього може бути груба необережність потерпілого (перебування у нетверезому стані, нехтування правилами безпеки руху тощо), а не проста необачність.

Відтак, водій ОСОБА_3 , як особа, яка керувала джерелом підвищеної небезпеки, повинна нести відповідальність за моральну шкоду, завдану таким джерелом, незалежно від наявності її вини.

Крім того, відповідно до вимог ст. 17 Закону України «Про виконання рішення та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У рішенні по справі «О`Голлоран та Франціс проти Сполученого королівства» від 29 червня 2007 року Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постанов, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завадити серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілем та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Вирішуючи питання щодо розміру грошового відшкодування моральної шкоди, суд враховує матеріальне становище позивачів (є учасниками бойових дій, наявність ІІІ групи інвалідності), глибину фізичних та душевних страждань позивачів, а також враховуючи те, що будь – яких заперечень з приводу запропонованого позивачами розміру моральної шкоди відповідачем не подано, що свідчить про її мовчазну згоду відшкодувати саме такий розмір моральної шкоди, однак з врахуванням засад розумності та справедливості з останньоїслід стягнути на користь позивачів 100 000 грн. моральної шкоди.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідачки необхідно стягнути в дохід держави судовий збір у розмірі 908 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 12, 81, 258, 263-265, 268 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в:

Позов задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 18390 (вісімнадцять тисяч триста дев`яносто) грн. матеріальної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 100 000 (сто тисяч) грн. моральної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_3 в дохід держави 908 грн. судового збору.

В задоволенні решти позову – відмовити.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, через Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено – 24.06.2021.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП – НОМЕР_2 , місце проживання – АДРЕСА_1 .

Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП – НОМЕР_3 , місце проживання – АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстроване місце проживання – АДРЕСА_2 .

Головуюча - суддя Курус Р.І.