Рішення № 97881994, 17.06.2021, Селидівський міський суд Донецької області

Справа № 242/1930/21

Провадження № 2/242/762/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2021 року Селидівський міський суд Донецької області у складі головуючого судді Черкова В.Г., при секретарі Уварові М.В., розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє Адвокатське об`єднання «Автопоміч», до Акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» (приватне) про відшкодування шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду з позовом до Акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» (приватне) про відшкодування шкоди.

Стислий виклад позиції позивача та заперечення відповідача.

В обґрунтування позову зазначила, що 19.10.2019 р. о 20.50 годині по вул..Московській в м.Селидове Донецької області відбулася дорожньо-транспортна пригода, в якій автомобіль марки «ВАЗ 2106», д.н. НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_2 скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_1 , внаслідок чого остання отримала тілесні ушкодження та була заподіяна шкода здоров`ю. За фактом ДТП було відкрито кримінальне провадження, відомості про яке внесені до ЄРДР за № 12019050500001076. Цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу на дату дорожньо-транспортної пригоди була застрахована в АТ «СГ ТАС» (приватне), поліс № АМ9038130, а тому обов`язок відшкодувати шкоду, завдану позивачу, покладається на відповідача, як на страховика. Оскільки позивачу внаслідок травм було встановлено ІІ групу інвалідності, то відповідач зобов`язаний відшкодувати 18*4173,00=75114,00 грн. шкоди, пов`язаної зі стійкою втратою працездатності. У зв`язку з ушкодженням здоров`я позивачу також заподіяно моральну шкоду, яка підлягає стягненню зі страховика у розмірі 5 % страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю.

У зв`язку з викладеним просила стягнути з відповідача 75114,00 грн. шкоди, пов`язаної зі стійкою втратою працездатності; 59570,40 грн. витрат на лікування; 6734,20 грн. моральної шкоди та витрати на правову допомогу в розмірі 8000,00 грн.

Заяви та клопотання сторін.

Відповідач надав відзив, в якому зазначив, що цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу «ВАЗ 2106», д.н.з. НОМЕР_1 на момент ДТП, яка є підставою позову, була застрахована відповідачем згідно полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № Ам/9038130. Згідно п.35.1. ст.35 Закону № 1961-ІV для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику заяву про страхове відшкодування. Згідно п.3 ч.1 ст.988 ЦК України страховик зобов`язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором. Відповідно до п.36.2 ст.36 Закону № 1961-ІV страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у ст.35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими – прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його; у разі невизнання майнових вимог заявника або за підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону – прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Якщо дорожньо-транспортна пригода розглядається в цивільній, господарській або кримінальній справі, перебіг цього строку припиняється до дати, коли страховику стало відомо про набрання рішенням у такій справі законної сили. З аналізу п.36.2 ст.36 Закону вбачається, що відсутність у страховика інформації про набрання законної сили рішення у кримінальній справі щодо спірного ДТП зумовлює припинення перебігу строку прийняття страховиком рішення про виплату або відмову у виплаті страхового відшкодування, тобто, позбавляє обов`язку страхову компанію провести страхову виплату. Відповідач заперечує вказані обставини, тому ці обставини мають бути доведені позивачем у порядку, передбаченому сь.81, п.5 ч.3 ст.175 ЦПК України належними та допустимими доказами. Позивач у своїй позовній заяві викладає лише позовні вимоги, але не зазначає доказів, що підтверджують кожну обставину, на яку він посилається. Обставини наявності чи відсутності вини водія, цивільно-правова відповідальність якого застрахована відповідачем, у скоєнні спірної ДТП та заподіянні шкоди здоров`ю позивача становлять предмет доказування у кримінальному провадженні, від результатів якого буде залежати наявність або відсутність обставин, що є підставами для задоволення або відмови в задоволенні позовних вимог у даній справі. А тому вважає звернення позивач до суду передчасним, оскільки відповідач не відмовляв у виплаті страхового відшкодування, а лише зупинив її до отримання рішення за результатами кримінального провадження. Надані позивачем докази не замінюють собою вирок суду у кримінальному провадженні або ухвалу про закриття кримінального провадження. На підставі вищевикладеного відсутні правові підстави стягнення з відповідача страхового відшкодування на користь позивача згідно ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв`язку з відсутністю вироку суду в кримінальному провадженні або ухвали про закриття кримінального провадження, які набрали законної сили та вказували, що шкода здоров`ю позивача заподіяна з вини водія, цивільно-правова відповідальність якого застрахована відповідачем, та є прямим наслідком спірної ДТП. Просив відмовити у задоволені позовних вимог.

Представник позивача надав відповідь на відзив, в якому зазначив, що за загальним правилом відповідальність за шкоду несе особа, яка завдала шкоду. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу, при русі транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки – особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (ч.2 ст.1187 ЦК України). Разом з тим, правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою,- якщо законом передбачено такий обов`язок. Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 р. у справі № 755/18006/15-ц, у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавала шкоди. Цей страховик хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавала шкоди. Особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є те що володілець небезпечного об`єкта зобов`язаний відшкодувати шкоду незалежно від його вини. Перед потерпілим несуть однаковий обов`язок відшкодувати завдану шкоду як невинні володільці об`єктів, діяльність з якими є джерелом підвищеної небезпеки, так і ті, що завдали шкоди внаслідок необережності. Відповідачем не доведено, що дорожньо-транспортна пригода трапилась внаслідок умислу потерпілого або непереборної сили, а тому відповідальність володільця джерела підвищеної небезпеки не виключається. Факт заподіяння шкоди здоров`ю підтверджується не лише витягом з ЄРДР, а й Висновком судово-медичної експертизи, в якій вказано, що виявлені у ОСОБА_3 тілесні ушкодження «виникли від дії тупих твердих предметів, можливо під час і обставинах, що зазначені в ухвалі» та медичними документами з лікувального закладу. На підставі поданих доказів можливо встановити факт та обставини дорожньо-транспортної пригоди, що є страховим випадком, а тому беззаперечним є факт заподіяння шкоди позивачу, так само, беззаперечним є обов`язок завдавала шкоди відшкодувати таку. Відсутність рішення, що набрало законної сили, за фактом даної дорожньо- транспортної пригоди не вплине на обов`язок відповідача відшкодувати завдану шкоду третій особі, адже, в такому випадку, відповідальність настає незалежно від наявності вини. Просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 12.04.2021 р. відкрито провадження по справі. Розгляд справи здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними доказами.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини. Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.

На підтвердження заявлених вимог позивачем надано повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду від 30.10.2020 р.; заяву на виплату страхового відшкодування від 30.10.2020 р.; заяву на виплату страхового відшкодування від 29.01.2021 р.; витяг з ЄРДР за номером кримінального провадження 12019050500001076 від 19.10.2019 р.; висновок експерта № 66 від 06.11.2019 р.; медична документація ОСОБА_1 ; копії квитанцій поганої якості; довідку МСЕК від 17.02.2020 р.; копію полісу № АМ9038130 діючий на 19.10.2019 р.; запит інформації по номеру транспортного засобу; відмову МТСБУ у відшкодуванні шкоди від 15.07.2020 р.; договір про надання професійної правничої (правової) допомоги № 2624 від 12.06.2020 р., додаток до нього та розрахунок робіт.

Відповідачем в обґрунтування заперечень на позовну заяву надано повідомлення від 10.11.2020 р., де роз`яснено, що на підставі ст.35 та 36 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» АТ «СГ «ТАС» (приватне) призупинено розгляд справи за наслідками розгляду документів ОСОБА_1 до часу документального підтвердження того, що по справі завершене кримінальне провадження та набрання рішенням у даній справі законної сили. При надані вироку суду по кримінальній справі, який вступив в законну силу, розгляд справи Страховиком буде відновлено і прийняте відповідне рішення.

Також, відповідачем надано клопотання про зупинення провадження про зупинення провадження до часу набрання законної сили вироком суду по кримінальному провадженню № 12019050500001075, яке, на думку суду, задоволенню не підлягає через те, що на даний момент досудове слідство по зазначеному кримінальному провадженню триває, обвинувальний акт до суду не надходив.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція) гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі.

Ключовими принципами статті 6 є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд.

Так, у справі Delcourt v. Belgium Суд зазначив, що „у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення".

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що „стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".

Як свідчить позиція Суду у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

Статтею 6 Конвенції також гарантується право на розгляд справи судом у "розумні строки". Слід відмітити, що у своїй практиці Суд підходив до цієї проблеми дуже індивідуально. Разом із тим, були встановлені певні критерії, в світлі яких слід оцінювати тривалість провадження це: складність справи; поведінка заявника; дії відповідних органів. Ці питання аналізувались судом у справі "Странніков проти України", де Суд дійшов висновку, що тривалість оскаржуваного процесу була надмірною та не відповідала вимозі „розумності строку".

Суд, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, з`ясувавши повно і всебічно обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, оцінивши докази в їх сукупності, приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст.15,16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Правилами ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до ч.1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 81 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Згідно з ч.6 ст.81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що 19.10.2019 р. о 20.50 годині по вул..Московській в м.Селидове Донецької області відбулася дорожньо-транспортна пригода, в якій автомобіль марки «ВАЗ 2106», д.н. НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_2 скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_1 , внаслідок чого остання отримала тілесні ушкодження та була заподіяна шкода здоров`ю. Цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу на дату дорожньо-транспортної пригоди була застрахована в АТ «СГ ТАС» (приватне), поліс № АМ9038130.

Вказана обставина сторонами не заперечується.

За фактом ДТП було відкрито кримінальне провадження, відомості про яке внесені до ЄРДР за № 12019050500001076 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.286 КК України.

Станом на 17.06 2021 року у суду відсутні відомості, що приймалось рішення про закриття кримінального провадження або направлення його до суду з обвинувальним актом.

30.10.2020 р.. представник ОСОБА_1 звернувся до АТ «СГ «ТАС» (приватне) із заявою на виплату страхового відшкодування, проте листом начальника управління врегулювання страхових випадків за вих. № 1646 від 10.11.2020 року, було повідомлено про відсутність правових підстав для виплати страхового відшкодування, покликаючись на ст.35, п.36.2 ст.36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у зв`язку з тим, що на даний час рішення по кримінальному провадженні ще не ухвалено та відповідно таких документів страховику не представлено, страховиком призупинено рішення про виплату страхового відшкодування. Також в листі зазначено на необхідності надати до страховика рішення по кримінальній справі за фактом згаданої вище ДТП, яке набрало законної сили, після чого розпочнеться перебіг строку в 90 днів, встановленого страховику Законом для прийняття рішення щодо здійснення страхового відшкодування.

Відповідно до ст.35 п.35.1 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування. У цій заяві має міститися: а) найменування страховика, якому подається заява, або МТСБУ; б) прізвище, ім`я, по батькові (найменування) заявника, його місце проживання (фактичне та місце реєстрації) або місцезнаходження; в) зміст майнової вимоги заявника щодо відшкодування заподіяної шкоди та відомості (за наявності), що її підтверджують; г) інформація про вже здійснені взаєморозрахунки осіб, відповідальність яких застрахована, або інших осіб, відповідальних за заподіяну шкоду, та потерпілих; ґ) підпис заявника та дата подання заяви.

Відповідно до ст.35 п.35.2 Закону до заяви додаються: а) паспорт громадянина, а в разі його відсутності інший документ, яким відповідно до законодавства України може посвідчуватися особа заявника, якщо заявником є фізична особа; б) документ, що посвідчує право заявника на отримання страхового відшкодування (довіреність, договір оренди, свідоцтво про право на спадщину), у разі якщо заявник не є потерпілим або його законним представником; в) довідка про присвоєння одержувачу коштів ідентифікаційного номера платника податку (за умови його присвоєння), якщо заявником є фізична особа; г) документ, що підтверджує право власності на пошкоджене майно на день скоєння дорожньо- транспортної пригоди, - у разі вимоги заявника про відшкодування шкоди, заподіяної майну; ґ) свідоцтво про смерть потерпілого - у разі вимоги заявника про відшкодування шкоди, пов`язаної із смертю потерпілого; д) документи, що підтверджують витрати на поховання потерпілого, - у разі вимоги заявника про відшкодування витрат на поховання потерпілого; е) документи, що підтверджують перебування на утриманні потерпілого, його доходи за попередній (до настання дорожньо-транспортної пригоди) календарний рік, розміри пенсій, надані утриманцям внаслідок втрати годувальника, - у разі вимоги заявника про відшкодування шкоди у зв`язку із смертю годувальника; є) відомості про банківські реквізити заявника (за наявності).

Документи, зазначені у підпунктах "а"-"ґ" цього пункту, надаються для огляду та зняття копії або в копіях, засвідчених заявником. Страховик та МТСБУ мають право вимагати для огляду оригінали зазначених документів. Решта документів надаються в оригіналі або належним чином оформленій копії. Належно оформленою копією документа є копія, посвідчена органом, установою чи організацією, що його видала, або нотаріально посвідчена або посвідчена особою, якій подається заява про страхове відшкодування.

Відповідно до п.36.1 ст.36 ЗУ "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Відповідно до п.36.2. ст.36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його; у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Якщо дорожньо-транспортна пригода розглядається в цивільній, господарській або кримінальній справі, перебіг цього строку припиняється до дати, коли страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) стало відомо про набрання рішенням у такій справі законної сили.

У разі якщо заява про здійснення страхового відшкодування чи інші документи, необхідні для прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), подані з порушенням строку, встановленого цим Законом, строк прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та його виплату збільшується на кількість днів такого прострочення.

Протягом трьох робочих днів з дня прийняття відповідного рішення страховик (МТСБУ) зобов`язаний направити заявнику письмове повідомлення про прийняте рішення.

Таким чином, оскільки кримінальне провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України за фактом ДТП, в результаті якого ОСОБА_1 отримала тілесні ушкодження, досудове слідство по справі ще триває, вину особи у скоєному ДТП не встановлено, перебіг строку здійснення виплати страхового відшкодування до моменту отримання страховиком документу щодо встановлення вини особи призупинився. Відтак, зупинення відповідачем розгляду по суті поданих від імені ОСОБА_1 , заяви про виплату страхового відшкодування не є відмовою у її відшкодуванні.

Отже, звернення позивачки до суду є передчасним, оскільки страхова компанія не відмовляла у виплаті страхового відшкодування, а лише зупинила її до отримання судового рішення по кримінальному провадженні, відповідно до положень п.36.2. ст.36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Відповідно до п.4 Постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки" від 01.03.2013 № 4, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

З огляду на презумпцію вини завдавача шкоди (частина друга статті 1166 ЦК України) відповідач звільняється від обов`язку відшкодувати шкоду (у тому числі і моральну шкоду), якщо доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п`ята статті 1187 ЦК України, пункт 1 частини другої статті 1167 ЦК України,). Потерпілий подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов`язана відшкодувати шкоду.

Відповідно до частини 6 статті 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

В Постанові Пленуму ВССУ з розгляду цивільних та кримінальних справ від 01.03.2013 №4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» надано роз`яснення, що вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов`язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. У зв`язку із цим у разі прийняття судом постанови про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, наприклад, через закінчення строків накладення адміністративного стягнення (стаття 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення), суд повинен звернути увагу на те, чи містить така постанова суду відповіді на питання про те, чи мала місце дорожньо-транспортна пригода та чи сталася вона з вини відповідача. Відсутність складу злочину, наприклад, у разі відмови у порушенні кримінальної справи, закриття кримінальної справи за правилами Кримінально-процесуального кодексу України 1960 року чи закриття кримінального провадження за правилами Кримінального процесуального кодексу України 2012 року не означає відсутність вини для цивільно-правової відповідальності. При цьому постанова (ухвала) слідчого, прокурора, суду про відмову в порушенні кримінальної справи або її закриття, закриття кримінального провадження є доказом, який повинен досліджуватися та оцінюватися судом у цивільній справі у порядку, передбаченому ЦПК України.

Відповідно до ст.1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Якщо внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки було завдано шкоди іншим особам, особи, які спільно завдали шкоди, зобов`язані її відшкодувати незалежно від їхньої вини.

З матеріалів справи вбачається, що позивачка ОСОБА_1 зазнала шкоди в результаті ДТП та відповідно закону має право на її відшкодування з винної особи.

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 застрахована у АТ «СГ «ТАС» (приватне) та відповідно ОСОБА_2 відповідає за завдану нею шкоду в межах суми ліміту. Проте, вина цієї особи повинна бути доведена та встановлена.

З аналізу змісту глави 82 ЦК України вбачається, що законодавець розрізняє поняття «особа, яка завдала шкоду» та «особа, яка відповідає за шкоду». За наявності вини особи, яка завдала шкоду, особа, яка є відповідальною за шкоду, на підставі частини першої статті 1191 ЦК України набуває права зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.

Тобто, до страховика, який виплатив страхове відшкодування, переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, яка одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки. Проте, вина цієї особи повинна бути встановлена.

У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди.

Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком замість завдавача шкоди. За умов, передбачених ст. 1191 ЦК України, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування.

Натомість, згідно зі статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування», до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов`язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов`язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов`язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією.

З огляду на це відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе в межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди. А тому страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, реалізує право вимоги, передбачене статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування», шляхом звернення з позовом до страховика, в якого завдавач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18) від 04 липня 2018 року.

Таким чином, у разі доведення в кримінальному провадженні, або у справі про адміністративне правопорушення, що ДТП сталася з вини ОСОБА_2 , АТ «СГ «ТАС» (приватне) після виплати ОСОБА_1 страхового відшкодування, набуде право зворотньої вимоги до завдавача шкоди.

Отже, встановлення винної особи у невиконанні правил дорожнього руху, що призвело до ДТП є обов`язковою.

Крім того, згідно матеріалів справи ОСОБА_1 у строк звернулися до страховика про виплату страхового відшкодування і їй не було відмовлено у здійсненні страхової виплати, а зупинено розгляд питання до моменту отримання документу встановлення винної особи у зазначеному ДТП.

Враховуючи зазначене вище, суд приходить до висновку, що звернення позивача до суду є передчасним, оскільки наразі кримінальне провадження триває, вина особи у скоєному ДТП не встановлена та страхова компанія не відмовляла у відшкодуванні страхової виплати, а тому в задоволенні позовних вимог, слід відмовити в повному обсязі.

Керуючись 264, 265 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволені позовних вимог ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , в інтересах якої діє Адвокатське об`єднання «Автопоміч», розташоване за адресою: м.Львів, вул..Ак.Сахарова, 33, офіс 501, до Акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» (приватне), код ЄДРПОУ 30115243, розташоване за адресою: м.Київ, пр..Перемоги, 65, про відшкодування шкоди – відмовити в повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повний текст рішення було складено та підписано 17.06.2021 року.

Суддя В.Г.Черков