Ухвала суду № 97881502, 24.06.2021, Торецький міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Дзержинський міський суд Донецької області)

Єдиний унікальний номер судової справи: 225/2701/21

Номер провадження: 2-в/225/70/2021

Дзержинський міський суд Донецької області

УХВАЛА

Іменем України

24 червня 2021 року м. Торецьк

Дзержинський міський суд Донецької області у складі:

головуючого - судді Мигалевича В.В.,

за участю:

секретаря Голубової О.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Дзержинського міського суду Донецької області цивільну справу за ухвалою судді Дзержинського міського суду Донецької області від 26 квітня 2021 року про ініціювання питання щодо можливості відновлення втраченого провадження у цивільній справі № 0532/11369/2012 за позовом ПАТ «Кредитпромбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №9/25ДС/0869/2006-НВВклн від 04.10.2006 року, за результатами розгляду якої 19.02.2013 року Ленінським районним судом м.Донецька ухвалено рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Представник заявника – адвокат Пінчук Олена Сергіївна, який діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Юніко Фінанс», звернувся до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження.

Ухвалою судді Дзержинського міського суду Донецької області від 26 квітня 2021 року відкрито провадження у цивільній справі № 225/2525/21 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Юніко Фінанс» (місцезнаходження: юридична адреса: 03035, м. Київ, вул. Сурікова, буд. 3, код ЄДРПОУ 41818815), заінтересовані особи: Публічне акціонерне товариство «Кредитпромбанк» (юридична адреса: 01014, м. Київ, бул.Дружби народів, 38), ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ) про заміну стягувача у виконавчому листі по справі № 0532/11369/2012, яка перебувала в провадженні Ленінського районного суду м.Донецька.

Належно повідомлені учасники справи в судове засідання не з`явилися з невідомих причин, заяву про причини неявки або про розгляд справи у їх відсутності суду не надавали, тому суд розглядав справу у їх відсутності на підставі наявних у справі доказів.

Дослідив матеріали справи та надані докази в їх сукупності, суд зазначає таке:

Згідно зі ст. 488 ЦПК України, відновлення втраченого повністю або частково судового провадження в цивільній справі, закінченій ухваленням рішення, або у якій провадження закрито, проводиться у порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до ст. 489 ЦПК України, втрачене судове провадження у цивільній справі може бути відновлене за заявою учасника справи або за ініціативою суду.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст.493 ЦПК України, при розгляді заяви про відновлення втраченого судового провадження суд бере до уваги:

1) частину справи, яка збереглася (окремі томи, жетони, матеріали з архіву суду тощо);

2) документи, надіслані (видані) судом учасникам судового процесу та іншим особам до втрати справи, копії таких документів;

3) матеріали виконавчого провадження, якщо воно здійснювалося за результатами розгляду справи;

4) будь-які інші документи і матеріали, подані учасниками судового процесу, за умови, що такі документи і матеріали є достатніми для відновлення справи;

5) відомості з Єдиного державного реєстру судових рішень;

6) дані, що містяться в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі;

7) будь-які інші відомості, документи тощо, отримані у законний спосіб з інших офіційних джерел.

Суд може допитати як свідків осіб, які були присутніми під час вчинення процесуальних дій, учасників справи (їх представників), а в необхідних випадках - осіб, які входили до складу суду, що розглядав справу, з якої втрачено провадження, а також осіб, які виконували судове рішення, та вчиняти інші процесуальні дії, передбачені цим Кодексом, з метою відновлення втраченого судового провадження.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст.494 ЦПК України, на підставі зібраних і перевірених матеріалів суд постановляє ухвалу про відновлення втраченого судового провадження повністю або в частині, яку, на його думку, необхідно відновити. В ухвалі суду про відновлення втраченого судового провадження зазначається, на підставі яких конкретно даних, поданих до суду і досліджених у судовому засіданні, суд вважає установленим зміст відновленого судового рішення, наводяться висновки суду про доведеність того, які докази досліджувалися судом і які процесуальні дії вчинялися з втраченого провадження.

Із змісту заяви вбачається, що в провадженні Ленінського районного суду м. Донецька знаходилась цивільна справа № 0532/11369/2012 за позовом ПАТ «Кредитпромбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №9/25ДС/0869/2006-НВВклн від 04.10.2006 року.

Рішенням Ленінського районного суду м. Донецька від 19.02.2013 року з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Кредитпромбанк» стягнено заборгованість за кредитним договором № 9/25ДС/0869/2006-НВВклн від 04.10.2006 року в сумі 294 329 грн.. 28 коп., з яких : поточна заборгованість за тілом кредиту: 116 098,33 грн.; прострочена заборгованість за тілом кредиту— 36 070,81 грн.; заборгованості за простроченими відсотками- 140 893,62 грн.; заборгованості за нарахованими відсотками- 1320, 52 грн., судові витрати в сумі 2083 грн. грн.

Факт ухвалення відповідного рішення, його зміст, підтверджується рішенням Ленінського районного суду м. Донецька від 19.02.2013 року з Єдиного державного реєстру судових рішень.

При вирішенні питання про часткове відновлення втраченого судового провадження в частині ухвалення 19.02.2013 року Ленінським районним судом м. Донецька рішення про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Кредитпромбанк» заборгованості за кредитним договором, судом відповідно до вимог ст. 494 ЦПК України були досліджені матеріали з втраченого судового провадження, а саме: повний текст рішення Ленінського районного суду м. Донецька від 19.02.2013 року, про стягнення заборгованості за кредитним договором з Єдиного державного реєстру судових рішень. Інших документів, які містилися в матеріалах втраченого судового провадження, сторони суду не надали.

Зважаючи на те, що наявні в справі про відновлення втраченого провадження в частині ухвалення рішення суду про стягнення заборгованості за кредитним договором дані є достатніми для відновлення втраченого провадження, суд, перевіривши зібрані матеріали, доходить висновку про необхідність часткового відновлення втраченого провадження в частині ухвалення судом рішення про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Окрім того, як убачається з матеріалів справи заінтересована особа (відповідач) ОСОБА_1 зареєстрована в м.Донецьку, тобто в населеному пункті, на території якого відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 року №1085-р органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, і поштовий зв`язок з яким відповідно відсутній.

Відповідно до ч. 2 ст. 1-1 Закону України «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв`язку з проведенням антитерористичної операції» від 12 серпня 2014 року №1632-VII (в редакції Закону України від 03.10.2017 р. № 2147-VIII) учасники справи, остання відома адреса місця проживання (перебування) чи місцезнаходження яких знаходиться в районі проведення антитерористичної операції і які не мають офіційної електронної адреси, повідомляються про ухвалення відповідного судового рішення шляхом розміщення інформації на офіційному веб-порталі судової влади з посиланням на веб-адресу такого судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

З моменту розміщення такої інформації вважається, що особа отримала судове рішення.

Оскільки місце проживання заінтересованої особи (відповідача у справі) зареєстровано на тимчасово окупованій території, вона не має офіційної електронної адреси, то про постановлення цієї ухвали суд вважає необхідним повідомити її шляхом розміщення інформації на офіційному веб-порталі судової влади з посиланням на веб-адресу такого судового рішення в Єдиному реєстрі судових рішень.

З моменту розміщення такої інформації вважається, що особа отримала рішення суду.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12, 60, 258, 259, 488, 489, 493, 494, 354 ЦПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

Частково відновити втрачене судове провадження по цивільній справі № 0532/11369/2012 за позовом ПАТ «Кредитпромбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, закінченій ухваленням рішення Ленінським районним судом міста Донецька від 19 лютого 2013 року.

Вважати установленим зміст відновленого рішення Ленінського районного суду м. Донецька від 19 лютого 2013 року по цивільній справі № 0532/11369/2012 за позовом Публічного акціонерного товариства «Кредитпромбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості (повний текст) в наступній редакції:

«

Провадження по справі № 2/260/318/2013

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 лютого 2013 року Ленінський районний суд м. Донецька в складі:

головуючого судді: Хмельницької Л.І.

при секретарі: Богоявленської А.С.

за участю представника позивача: ОСОБА_2

за участю відповідачки: ОСОБА_1

за участю представника відповідача: ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Донецька цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Кредитпромбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по кредиту. У обґрунтування позовних вимог зазначив, що 04 жовтня 2006 року між позивачем та відповідачем був укладений Кредитний договір №9/25ДС/0869/2006-НВВклн. Відповідно до умов кредитного договору позивач надав відповідачу грошові кошти в сумі 21 000,00 доларів США для придбання нерухомості зі сплатою за користування кредитом 12, 46 відсотків річних з кінцевою датою погашення 03.10.2026 року. У відповідності до умов Кредитного Договору заборгованість повинна сплачуватися щомісячно шляхом внесення готівкою чи перерахування грошових коштів, але Відповідач проводив погашення кредиту не своєчасно, чим порушив умови Кредитного Договору. На підставі цього та згідно до умов п. 6.2. Кредитного Договору, позивач має право достроково стягнути кредитні кошти та проценти відповідно до умов Кредитного договору.

04.10.2006 року в забезпечення виконання обов*язків за Кредитним договором між позивачем та відповідачем був укладений договір іпотеки № 9/25ДС/0869/101/2006-НВВклн, у відповідності до якого в іпотеку було передано нерухомість, а саме: квартиру загальною площею 42,00 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 . Пунктом 4.2 Іпотечного договору передбачено, що позивач у разі порушення відповідачем умов кредитного договору або Договору іпотеки набуває право звернення на заставлене майно. Крім того, 04.10.2006 р. між позивачем та ОСОБА_4 був укладений договір поруки. З моменту першого порушення відповідачем умов Кредитного Договору позивачем були застосовані всі необхідні заходи для вирішення питання в добровільному порядку. Неодноразово проводились розмови з відповідачем щодо сплати заборгованості, а також поштою надсилались вимоги про виконання договірних зобов*язань, але заборгованість погашена не була. З часу виникнення заборгованості відповідач був належним чином повідомлений про її існування.

Станом на 22.07.2010 року загальна сума заборгованості за кредитним договором у гривні за офіційним курсом НБУ на 22.07.2010 року- 7,8973 за 1 дол. США складає 219 754,38 грн. з яких:

-поточна заборгованість за тілом кредиту- 135 438,70 грн..;

-прострочена заборгованість за тілом кредиту-14908,52 грн.;

-заборгованість за відсотками-44283,71 грн.;

-заборгованість за пенею-20148,14 грн.;

-штраф за невиконання умов договору -4975,30 грн.

Просили стягнути з відповідача зазначену суму.

В подальшому позивач надав до суду уточнену позовну заяву, в який зазначив, що станом на 17.01.2013 року заборгованість складає 378 545, 60 грн., з яких:

-поточна заборгованість за тілом кредиту- 116 098, 33 грн..;

-прострочена заборгованість за тілом кредиту-36 070, 81 грн.;

-заборгованість за простроченими відсотками- 140 893, 62 грн.;

-заборгованість за нарахованими відсотками- 1320, 52 грн;

-пеня за тілом кредиту-17 693, 94 грн.;

-пеня за відсотками- 66522, 38 грн.,

Просив стягнути з відповідача саме зазначену суму, а також судові витрати.

В судовому засіданні представник позивача за довіреністю ОСОБА_2 підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив стягнути з відповідачки заборгованість за кредитним договором станом на 17.01.2013 року в сумі 378 545, 60 грн. та судові витрати.

Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, просила у позові відмовити, та просила вислухати в судовому засіданні пояснення її представника.

Представник відповідача ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та пояснив, що вважає, що позивачем не доведений факт надання кредитних коштів позичальнику, оскільки, як вбачається з Кредитного договору для надання кредитних коштів і обліку заборгованості було призначено рахунок 2203, який відповідно до Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 17 червня 2004 року № 280, відноситься до Класу 2 «Операції з клієнтами», розділу 22 «Кредити, що надані фізичним особам», групи 220 «Кредити на поточні потреби, що надані фізичним особам», балансовий рахунок 2203 «Довгострокові кредити на поточні потреби, що надані фізичним особам», відповідно до Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 17 червня 2004 року № 280, зазначений рахунок призначений для довгострокових кредитів на поточні потреби, що надані фізичним особам. За дебетом рахунку проводяться суми наданих кредитів. За кредитом рахунку проводяться суми погашення заборгованості; суми заборгованості, що перераховані на рахунок простроченої заборгованості. Відповідно до Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 р. № 254, зазначений балансовий рахунок є активним аналітичним клієнтським рахунком. Згідно із п. 4.7. Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 р. № 254, первинним документом, який підтверджує перерахування коштів з внутрішньобанківського рахунку має бути меморіальний валютний ордер. Щодо наявної у матеріалах справи «Заяви на видачу готівки» № 470_46 від 04 жовтня 2006 року (а.с. 60), слід зазначити, що такий документ, відповідно до п. 1 глави 1 розділу III Інструкції про касові операції в банках України, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 14 серпня 2003 р. N° 337, яка діяла на момент укладення Кредитного договору, підтверджує лише звернення клієнта Банку до каси за видачею готівки, безпосередньо видача готівки, відповідно до того ж нормативно-правового акту НБУ повинна підтверджуватись видатковим касовим ордером. Крім того, відповідно до п. 5.6. Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 р. № 254, встановлено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. У разі видачі кредиту готівкою, така банківська операція повинна підтверджуватися меморіальним валютним ордером про перерахування коштів з внутрішньобанківського рахунку до каси банку (на рахунок 1002) і заявою на видачу готівки відповідно до п. 4 глави 3 розділу III Інструкції про касові операції в банках України, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 14 серпня 2003 р. № 337, яка діяла на момент укладення Кредитного договору і видатковим касовим ордером. Таким чином, документами, що мають підтверджувати факт надання кредиту відповідачу є: у разі надання кредиту шляхом видачі готівки Позичальнику (Відповідачу) через касу Банку меморіальний валютний ордер, заява на видачу готівки і виписка за позичковим рахунком 2203. В матеріалах справи немає жодного з перелічених первинних документів, відповідні посилання на факт надання кредитних коштів у позовній заяві відсутні. Докази надання кредитних коштів відсутні взагалі. Таким чином, явним є факт відсутності у матеріалах справи допустимих доказів надання кредитних коштів. Крім того, вважає, що в позивача немає правових підстав для звернення до суду із вимогою про повернення всієї суми кредиту, оскільки відповідно до п. 1.1. Кредитного договору кінцевим терміном повернення кредиту є 03 жовтня 2026 року. Позивач звернувся до суду із вимогою про повернення всієї суми кредиту. Таке право дійсно надається позивачу відповідно до п. 6.2. Кредитного договору, однак, зазначене право кореспондується із ч. 10 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів». Згідно із ч. 10 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» у редакції, що діяла на момент укладення Кредитного договору і існування правовідносин щодо можливості виникнення у Позивача права вимагати повернення всієї суми кредиту, було встановлено, що якщо кредитодавець згідно з договором про надання споживчого кредиту одержує внаслідок порушення споживачем умов договору право на вимогу повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, або на вилучення продукції чи застосування іншої санкції, він може використати таке право лише у разі:

1) затримання сплати частини кредиту та/або відсотків щонайменше на один календарний місяць; або

2) перевищення сумою заборгованості суми кредиту більш як на десять відсотків; або

3) несплати споживачем більше однієї виплати, яка перевищує п`ять відсотків суми кредиту; або

4) іншого істотного порушення умов договору про надання споживчого кредиту.

Якщо кредитодавець на основі умов договору про надання споживчого кредиту вимагає здійснення внесків, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі внески або повертання споживчого кредиту можуть бути здійснені споживачем протягом тридцяти календарних днів з дати одержання повідомлення про таку вимогу від кредитодавця.

Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про надання споживчого кредиту, вимога кредитодавця втрачає чинність. Таким чином, зазначеною нормою встановлено перелік передумов за яких Позивач набуває права вимагати від позичальника повернення всієї суми кредиту. Як вбачається зі змісту зазначеної норми, необхідною передумовою для набуття права вимагати від позичальника (Відповідача) повернення всієї суми кредиту є одержання позичальником повідомлення про таку вимогу в порядку даної норми, із зазначенням тридцятиденного строку для її виконання. Таке повідомлення у матеріалах справи відсутнє. Позивачем до Позовної заяви додане «Письмове повідомлення-вимога» № 31805/71.2ДС-6.6-71.2 від 21 грудня 2009 року, яка не може розглядатись, як повідомлення в порядку ч. 10 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки не містить посилання на зазначений нормативно-правовий акт, а також, наданий ним строк для виконання зобов`язання не відповідає строку, встановленому ч. 10 ст. 11 Закону України «Про захист прав «Про захист прав споживачів». Просив в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до ст. 526 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України.

Згідно до ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням) то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ГК України.

Згідно ст. 530 ЦК України - якщо у зобов`язанні встановлений строк(термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк( термін).

Згідно ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі і на умовах, передбачених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит і сплатити відсотки.

Так, в судовому засіданні встановлено, що 04 жовтня 2006 року між позивачем та відповідачем був укладений Кредитний договір №9/25ДС/0869/2006-НВВклн (а.с.61-69).

Відповідно до умов кредитного договору позивач надав відповідачу грошові кошти в сумі 21 000,00 доларів США для придбання нерухомості зі сплатою за користування кредитом 12, 46 відсотків річних з кінцевою датою погашення 03.10.2026 року. У відповідності до умов Кредитного Договору заборгованість повинна сплачуватися щомісячно шляхом внесення готівкою чи перерахування грошових коштів, але Відповідач проводив погашення кредиту не своєчасно, чим порушив умови Кредитного Договору. На підставі цього та згідно до умов п. 6.2. Кредитного Договору, позивач має право достроково стягнути кредитні кошти та проценти відповідно до умов Кредитного договору.

04.10.2006 року в забезпечення виконання обов*язків за Кредитним договором між позивачем та ОСОБА_4 був укладений договір поруки. У відповідності до заяви позивача від 20.11.2010 року ухвалою суду від 21 жовтня 2011 року позовні вимоги позивача в частині стягнення заборгованості з ОСОБА_4 в солідарному порядку з відповідачем, залишені без розгляду. Ухвала набрала законної чинності.

З моменту першого порушення відповідачем умов Кредитного Договору позивачем застосовано всі необхідні заходи для вирішення питання в добровільному порядку.

Неодноразово на адресу відповідача поштою надсилались вимоги про виконання договірних зобов*язань (а.с.14-15) , але заборгованість погашена не була. З часу виникнення заборгованості відповідач був належним чином повідомлений про її існування.

Станом на 17.01.2013 року у відповідності до розрахунку заборгованості (а.с.182-183) заборгованість складає 378 545, 60 грн., з яких:

-поточна заборгованість за тілом кредиту- 116 098, 33 грн..;

-прострочена заборгованість за тілом кредиту-36070,81 грн.;

-заборгованість за простроченими відсотками-140 893, 62 грн.;

-заборгованість за нарахованими відсотками- 1320,52 грн;

-пеня за тілом кредиту-17693,94 грн.;

-пеня за відсотками- 66522,38 грн.,

Оскільки до цього часу відповідачка не приймає заходів щодо сплати заборгованості за кредитним договором, сума заборгованості підлягає стягненню з неї в розмірі 294 329 (двісті дев`яносто чотири тисячі триста двадцять дев`ять) грн.. 28 коп., з яких : поточна заборгованість за тілом кредиту: 116 098,33 грн.; прострочена заборгованість за тілом кредиту— 36 070,81 грн.; заборгованості за простроченими відсотками- 140 893,62 грн.; заборгованості за нарахованими відсотками- 1320, 52 грн.

Позов в частині стягнення пені за тілом кредиту в сумі 17 693,94 грн. та пені за відсотками- 66522,38 грн. задоволенню не підлягає з наступних підстав. Кредитним договором № 9/25ДС/0869/2006 и-НВВклн від 04.10.2006 року стягнення пені не передбачено.

У відповідності до п. 4.9 договору поруки (а.с.12зв) за порушення строків повернення кредитів чи сплати прокопійок, поручитель зобов*ячався сплачувати Банку за кожен день прострочення пеню у розмірі подвійної процентної ставки, встановленої п. 1.5 цього договору, від суми простроченого платежу, в залежності від валюту кредиту, за яким виникло прострочення. Тобто п. 4.9 договору розмір пені не встановлений, та йде посилання на п.1.5, в той же час п. 1.5 як в Кредитному договорі, так і в договорі поруки відсутній. На підставі ч. 8 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь позивача. Таким чином, суд вважає за необхідне відмовити позивачу в частині позову щодо стягнення пені.

Крім того, при подачі заяви в суд позивачем був сплачений судовий збір в сумі 1700,00 гривень (а.с.6), а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 гривень (а.с. 7), оскільки позивач звертався до суду на момент дії Постанови Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 року №1258 «Про затвердження порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільних справ та їх розмірів», а також при збільшенні позовних вимог позивачем доплачений судовий збір в сумі 1105,07 грн., у зв*язку з частковим задоволенням позовних вимог, суд у відповідності до ст. 88 ЦПК України вважає за необхідне стягнути з відповідачки на користь позивача судовий збір в сумі 1963 грн. та витрати з ІТЗ в сумі 120 грн, а всього судові витрати в сумі 2083 грн., оскільки внаслідок невиконання нею взятих на себе зобов`язань позивач вимушений звернутися до суду із даною позовною заявою.

На підставі ст. ст. 526, 527, 553, 554, 1048, 1050, 1054 ЦК України, ч. 8 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», керуючись ст. ст. 10,11, 60, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ПАТ «Кредитпромбанк» про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , інн.. НОМЕР_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Кредитпромбанк» п/р НОМЕР_2 в Донбаській філії ПАТ «Кредитпромбанк», МФО 335593, код ЄДРПОУ 25098916 заборгованість за кредитним договором № 9/25ДС/0869/2006-НВВклн від 04.10.2006 р. в сумі 294 329 (двісті дев`яносто чотири тисячі триста двадцять дев`ять) грн.. 28 коп., з яких : поточна заборгованість за тілом кредиту: 116 098,33 грн.; прострочена заборгованість за тілом кредиту— 36 070,81 грн.; заборгованості за простроченими відсотками- 140 893,62 грн.; заборгованості за нарахованими відсотками- 1320, 52 грн., судові витрати в сумі 2083 грн. (дві тисячі вісімдесят три) грн..

В частині стягнення пені за тілом кредиту в сумі 17 693, 94 грн. та пені за відсотками в сумі 66522,38 грн. – відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через суд першої інстанції в 10- денний строк з дня його проголошення.

Суддя: Л.І.Хмельницька»

ОСОБА_1 повідомити про постановлення ухвали суду шляхом розміщення інформації на офіційному веб-порталі судової влади з посиланням на веб-адресу рішення суду в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

З моменту розміщення такої інформації вважається, що особа отримала судове рішення.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Ухвала суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення, а якщо вона не проголошувалася з дати складання повного її тексту, у порядку, передбаченому підпунктом 15.5 пункту 15 частини 1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України в редакції від 03.10.2017 року.

Суддя :