Вирок № 97877803, 24.06.2021, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/9213/21

Провадження № 1-кп/127/374/21

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.06.2021 м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області

в складі головуючого судді Кашпрука Г.М.,

секретаря Панчук І.О.,

за участю прокурора Шамалюка В.А.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Вінниці об`єднане кримінальне провадження № 12019020020001200 по обвинуваченню

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Вінниці, громадянина України, із загальною середньою освітою, працюючого неофіційно слюсарем в ПП « ОСОБА_2 », не одруженого, який має на триманні доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних проступків, передбачених ч. 4 ст. 358, ч. 1 ст. 296 КК України –

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , маючи умисел на використання завідомо підробленого документу, попередньо домовившись із невстановленою слідством особою, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, в жовтні 2017 року, точні дату та час в ході слідства не встановлено, придбав за допомогою всесвітньої мережі Інтернет підроблене посвідчення водія, видане на своє ім`я та зі своїм зображенням, серії НОМЕР_1 .

Після зазначеного, 14 липня 2018 року близько 02 год. 40 хв., під час руху за кермом автомобіля марки «Renault Kangoo» державний номерний знак НОМЕР_2 по вул. 28 червня в м. Вінниці, ОСОБА_4 , знаходячись стані алкогольного сп`яніння, був зупинений працівниками патрульної поліції міста Вінниці. В ході перевірки документів, на підставі яких ОСОБА_1 здійснював рух на вказаному транспортному засобі, останній, достовірно знаючи про те, що наявне у нього посвідчення водія є підробленим, надав для перевірки працівниками патрульної поліції вказане посвідчення водія серії НОМЕР_3 , таким чином використавши завідомо підроблений документ.

Відповідно до висновку судово-технічної експертизи документів за №299 від 30.07.2018 бланк посвідчення водія з серійним номером НОМЕР_1 , заповнене на ім`я ОСОБА_1 , не відповідає зразкам, які перебувають в офіційному обігу на території України. Захисна сітка, мікротекст, бланковий текст з лицевої та зворотної сторін, вихідних даних поліграфічного підприємства бланку посвідчення водія з серійним номером НОМЕР_1 , заповнене на ім`я ОСОБА_1 , нанесені за допомогою друкуючого пристрою з струменевим способом формування зображень.

Крім того, ОСОБА_1 31.05.2019 близько 04.00 год., перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння в громадському місці, а саме поруч з будинком № 17 по вул. П. Скоропадського в м. Вінниці, грубо порушуючи громадський порядок та загальноприйняті норми поведінки, будучи агресивно налаштованим, безпідставно, з мотивів явної неповаги до суспільства, реалізовуючи раптово виниклий у нього прямий умисел на хуліганські дії щодо пошкодження майна, належного ОСОБА_5 , з яким у ОСОБА_1 виник раптовий конфлікт. Відтак, ОСОБА_1 підійшов до хвіртки в огорожі, належній ОСОБА_5 , та наніс декілька ударів по полотну вищезазначеної огорожі, внаслідок чого на полотні утворились деформації у вигляді вм`ятин, після чого ОСОБА_1 , продовжуючи демонструвати явну неповагу до суспільства та нехтувати загальноприйнятим нормам моралі, підійшов до належного ОСОБА_5 автомобіля марки «Mercedes E200», д.н.з. НОМЕР_4 , та наніс декілька ударів по лівому передньому крилу, лівій частині капоту та правій частині багажника даного автомобіля, внаслідок чого на них утворились деформації у вигляді вм`ятин.

В подальшому ОСОБА_1 залишив місце вчинення кримінального правопорушення, спричинивши своїми діями матеріального збитку ОСОБА_5 на загальну суму, яка відповідно до висновків експертів № 4182/19-21 від 24.06.2019 та № 4226/19-21 від 26.06.2019 становить 34347,35 гривень.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою винуватість у вчиненні інкримінованих йому кримінальних проступків визнав повністю, щиро розкаявся та дав показання, які відповідають обставинам, викладеним у обвинувальному акті. Додатково обвинувачений пояснив суду, що посвідчення було замовлене через всесвітню мережу Інтернет. Дійсно, 14.07.2018 на вимогу працівників поліції надав посвідчення водія, свідомо знаючи, що воно підроблене. Зазначив, що зробив для себе належні висновки та не буде допускати подібну поведінку в подальшому. Щодо вчинення ним хуліганських дій 31.05.2019 ОСОБА_1 повідомив суду, що він приревнував ОСОБА_5 до своєї дружини, та внаслідок раптово виниклих емоцій наніс декілька ударів по огорожі, належній потерпілому, а також наніс удари руками та ногами по автомобілю потерпілого, а саме по лівому крилу, лівій частині капоту та правій частині багажнику. Обвинувачений зазначив, що він щиро кається у вчиненому.

Потерпілий ОСОБА_5 подав до суду заяву в якій просив провести судовий розгляд без його присутності. При вирішенні питання про призначення обвинуваченому міри покарання, покладається на розгляд суду.

Вислухавши думку прокурора, обвинуваченого ОСОБА_1 , суд відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України вважає за недоцільне досліджувати докази щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

Також судом з`ясовано чи правильно розуміє обвинувачений ОСОБА_1 , зміст цих обставин, чи не має сумнівів у добровільності його позиції. Одночасно обвинуваченому ОСОБА_1 роз`яснено, що в такому випадку він буде позбавлений права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Аналізуючи та оцінюючи обставини справи, показання обвинуваченого та всі докази в їх сукупності, суд вважає, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_1 повністю знайшла своє підтвердження в ході судового слідства, а тому його дії суд кваліфікує за ч. 4 ст. 358 КК України, як використання завідомо підробленого документа, та за ч. 1 ст. 296 КК України, як хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю.

При обранні виду та міри покарання обвинуваченому, у відповідності до ст. 65 КК України, суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки вчинених кримінальних проступків, а також особу обвинуваченого, який в силу статті 89 КК України є раніше не судимий.

Згідно довідки КЗ «ВОПНЛ ім. акад. О.І. Ющенка» № 20/2827 від 11.06.2019 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за даними архіву лікарні, картотеки диспансерного відділення та статистичного відділу станом на 08.06.2019 року на обліку не значиться.

Згідно довідки КП ВОНД «Соціотерапія» № 1576 від 06.06.2019 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на диспансерному наркологічному обліку в даному закладі не перебуває.

Згідно свідоцтва про народження серія НОМЕР_5 виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Вінницького міського управління юстиції у Вінницькій області 23.12.2014, ОСОБА_1 є батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею. З метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

З приводу вчинення ОСОБА_1 даних кримінальних правопорушень за обтяжуючої обставини, а саме у стані алкогольного сп`яніння, суд приходить до наступного висновку. Наявність стану алкогольного сп`яніння, а також його ступінь, може бути встановлений лише відповідним висновком судово-токсикологічної експертизи. В даному випадку суду не надано відповідних беззаперечних доказів, які поза розумним сумнівом можуть підтвердити факт вчинення ОСОБА_1 інкримінованого йому злочину у стані алкогольного сп`яніння.

Також суд приймає до уваги наявність обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання обвинуваченого.

Обставиною, що відповідно до ст. 66 КК України, пом`якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_1 суд вважає щире каяття.

Обставин, що відповідно до ст. 67 КК України, обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 , в ході судового провадження не встановлено.

За приписами ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого і має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами.

В рішенні «Бемер проти Німеччини» від 03.10.2002 року Європейський суд з прав людини зазначив, що «виконання вироку, який передбачає позбавлення свободи, призупиняють, якщо можна розраховувати, що вирок служитиме засудженому як попередження і що він не здійснюватиме нові злочини в майбутньому, навіть без впливу, спричиненого відбуванням покарання. Роблячи такий прогноз суд має враховувати особу засудженого, його стаж злочинної діяльності, обставини скоєного ним злочину, його поведінку після злочину, умови його життя та наслідки, яких можна очікувати в зв`язку з відстрочкою».

Загальні засади призначення покарання, визначені ст. 65 КК України, наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності – призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість застосування чи незастосування ст. 75 КК України, за змістом якої рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням суд може прийняти лише у випадку, якщо призначено покарання певного виду і розміру, враховано тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, і всі ці дані у сукупності спонукають до висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.

При призначенні покарання суд враховує конкретні обставини кримінального провадження, за яких вчинено діяння, а також дані про особу ОСОБА_1 , який є особою в силу статті 89 КК України раніше не судимою. Судом враховано наявність обставин, що пом`якшують покарання – щире каяття, відсутні обставини, що обтяжують покарання. Прийнято до уваги відсутність у потерпілого претензій до обвинуваченого. Також судом враховано, що у обвинуваченого на утриманні є малолітня дитина.

Відтак, відповідно до вимог ст. ст. 50, 65 КК України та з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення суд вважає, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_1 та його перевиховання можливе без ізоляції від суспільства, а тому щодо нього необхідно і доцільно призначити покарання у межах санкцій, визначених ч. 4 ст. 358 та ч. 1 ст. 296 КК України (в редакції, що діяла до набрання чинності Законом України №2617-VIII від 22.11.2018), у виді обмеження волі на певний строк із звільненням від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України.

Цивільний позов в межах даного кримінального провадження відсутній.

Згідно ст. 124 КПК України, суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_1 на користь держави процесуальні витрати за проведення судових експертиз в 4901 (чотири тисячі дев`ятсот одну) гривню 00 копійок, оскільки їх проведення було обумовлено розслідуванням скоєного ОСОБА_1 кримінальних правопорушень.

Питання щодо речових доказів суд вирішує у відповідності до ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 50, 65 - 67, 75, 76, 296, 358 КК України, ст. ст. 349, 371, 373, 374 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Визнати винуватим ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних проступків, передбачених ч. 4 ст. 358, ч. 1 ст. 296 КК України (в редакції, що діяла до набрання чинності Законом України №2617-VIII від 22.11.2018) та призначити йому покарання:

-за ч. 4 ст. 358 КК України у виді 1 (одного) року обмеження волі;

-за ч. 1 ст. 296 КК України у виді 3 (трьох) років обмеження волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_1 остаточне покарання у виді 3 (трьох) років обмеження волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування основного призначеного покарання у виді обмеження волі з випробуванням з іспитовим строком 1 (один) рік.

У відповідності до п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України зобов`язати засудженого ОСОБА_1 періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Скасувати арешт, накладений ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 20.07.2018 року на водійське посвідчення НОМЕР_6 , видане 11.09.2017, видане на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вилучене під час проведення огляду 14.07.2018.

Речовий доказ по кримінальному провадженню № 12019020020001200, а саме:

- водійське посвідчення НОМЕР_6 , видане 11.09.2017, видане на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вилучене під час проведення огляду 14.07.2018 – залишити при матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржений до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти діб з моменту його проголошення. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Не пізніше наступного дня після ухвалення, копію вироку направити учасникам судового провадження, які не були присутні у судовому засіданні.

Відповідно до частини 2 статті 394 КПК України, вирок не може бути оскаржено в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювались під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини 3 статті 349 КПК України.

Суддя: