Ухвала суду № 9787592, 01.03.2010, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2010 р.Справа № 2-а-38225/09/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді:

Суддів:

зпри секретарі судового засідання - Антоненко Н. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.10.2009р. по справі№2-а-38225/09/2070

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю ІР дизайн»

до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова

про визнання податкового повідомлення-рішення недійсним,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю "VIP дизайн" звернувся до суду з адміністративним позовом до ДПІ у Київському районі м. Харкова, в якому просив суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 22 грудня 2008 р. №0000091800/0, від 26 лютого 2009 р. №0000091800/1, від 31 березня 2009р. №0000091800/2, прийняті ДПІ у Київському районі м. Харкова, про донарахування ТОВ ІР дизайн»суми податкового зобовязання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем податок па додану вартість в сумі 9402,00 грн., у тому числі за основним платежем 6268,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 3134,00 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 21.10.2009р. по справі№2-а-38225/09/2070 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю VІР дизайн" до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова про визнання податкового повідомлення-рішення недійсним задоволено у повному обсязі, скасовано податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова від 22.12.2008 року № 0000091800/0, від 26.02.2009 року № 0000091800/1, від 31.03.2009 року № 0000091800/2.

Відповідач, Державна податкова інспекція у Київському районі м. Харкова, не погодився з вказаною постановою, подав апеляційну скаргу. Свою незгоду з постановою суду мотивує тим, що судом першої інстанції не взято до уваги, що під час перевірки ТОВ ІР дизайн»встановлено порушення підприємством пп.7.4.1, пп.7.4.4. п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість». При співставленні податкового кредиту ТОВ «VІР дизайн»в розрізі контрагентів перевіркою встановлено правові відносини з ТОВ "ПБК "Вертикаль". На підставі наданих до перевірки документів встановлено, що ТОВ «ПБК «Вертикаль»виконувало роботи для ТОВ ІР дизайн»по встановленню металопрофільного огородження 200м. на території ТОВ ІР дизайн»від вул. Робочої до примикання огородження ВАТ «ЧЗТА», а також встановлювало металопрофільне огородження 100м. на території ТОВ ІР дизайн», згідно договору №5/12 від 05.12.07 р. Фактично згідно податкової звітності та наданих до перевірки документів у ТОВ «ПБК «Вертикаль»відсутні необхідні умови для здійснення основного виду діяльності, визначеного згідно довідки з ЄДРПОУ та фактично здійснюваного протягом періоду, що перевірявся, а саме: відсутні трудові ресурси та необхідні основні фонди та обладнання для виконання укладених та угод, які виконувались протягом періоду, що перевірявся, щодо здійснення будівельної та іншої діяльності: відповідно до штатного розкладу протягом періоду, що перевірявся, на підприємстві працювало 14-15 штатних робітників (директор, бухгалтер, менеджери, прибиральниця, сторож), сумісників - немає, актом перевірки ТОВ «ПБК «Вертикаль»встановлено, що угоди укладені протягом періоду, що перевірявся, з даним суб'єктом господарювання є нікчемними.

Від представника позивача надійшло клопотання, в якому проти апеляційної скарги заперечує, просить залишити її без задоволення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів апеляційної скарги у відповідності до ч.1 ст. 195 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що 08.12.08р. ДПІ у Київському районі м. Харкова було проведено невиїзну документальну перевірку податкових декларацій з податку на додану вартість за січень 2008 року ТОВ «VIP дизайн»в розрізі контрагентів. За результатами перевірки складено акт №6633/18-004/32871077 від 09.12.08 р., на підставі якого винесено податкове повідомлення-рішення №0000091800/0 від 22.12.08р. на загальну суму 9402,00 грн., з яких основний платіж - 6268,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 3134,00 грн. Під час перевірки ТОВ «VIP дизайн»встановлено порушення підприємством пп. 7.4.1, пп. 7.4.4. п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого платником за січень 2008 року занижено податок на додану вартість у розмірі 6267,00 грн. При перевірці встановлено, що у складі податкового кредиту ТОВ «VIP дизайн»по рядку 10.1 (кол. А, Б) декларації з податку на додану вартість за січень 2008 року віднесено суму у розмірі 16 202,00 грн. Зазначені суми податку на додану вартість відображені підприємством у реєстрі отриманих податкових накладних за січень 2008 року. При співставленні податкового кредиту ТОВ «VIP дизайн»в розрізі контрагентів перевіркою встановлено правові відносини з ТОВ "ПБК "Вертикаль" код ЄДРПОУ 32948799. Також актом перевірки встановлено, що на підставі наданих до перевірки документів встановлено, що ТОВ “ПБК “Вертикаль” виконувало роботи для ТОВ «VIP дизайн»по встановленню металопрофільного огородження 200 м. на території ТОВ «VIP дизайн»від вул. Робочої до примикання огородження ВАТ “ЧЗТА”, а також встановлювало металопрофільне огородження 100м. на території ТОВ «VIP дизайн», згідно договору №5/12 від 05.12.07р. Підприємством від ТОВ “ПБК “Вертикаль” отримано товарів, робіт, послуг за січень на суму 37605,00 грн., з яких ПДВ - 6267,50 грн.

Підставою та таких висновків відповідача була інформація, викладена у листі ДПА у Харківській області №15946/7/23-412 від 31.10.2008 року, відповідно до якої, в ході перевірки ТОВ “Проектно - будівельна компанія “Вертикаль”, код ЄДРПОУ "1948799 встановлено недодержання вимог ч. 1 ст. 203, 215, п 1 ст. 216, ст. 228 Цивільного Кодексу України в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ “ПБК “Вертикаль” з постачальниками та покупцями, а також виявлено, що дані, які відображені ТОВ “ПБК Вертикаль” у деклараціях з податку на додану вартість про обсяги поставок та придбання, податкове зобов'язання та податковий кредит за перевіряємий період - не є дійсними.

ТОВ “ПБК “Вертикаль” було отримано ліцензію на право здійснення будівельної діяльності №774077 серія АА від 19.08.2004 року, №357583 серія АВ від 20.08.2007 року.

Відповідно до п. 4 Наказу Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 13 вересня 2001 р. №112/182, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 8 листопада 2001 р. за №939/6130 "Про затвердження Ліцензійних умов провадження будівельної діяльності «вишукувальні та проектні роботи для будівництва, зведення несучих та огороджуючих конструкцій, будівництво та монтаж інженерних і транспортних мереж»суб'єкти господарювання здійснюють будівельну діяльність за необхідних організаційних, технологічних та кваліфікаційних умов. Фактично згідно податкової звітності та наданих до перевірки документів у ТОВ “ПБК Вертикаль” відсутні необхідні умови для здійснення основного виду діяльності, визначеного згідно довідки з ЄДРПОУ та фактично здійснюваного протягом перевіряємого періоду, а саме: відсутні трудові ресурси та необхідні основні фонди та обладнання для виконання укладених та угод, які виконувались протягом перевіряємого періоду щодо будівельної та іншої діяльності: відповідно до штатного розкладу протягом перевіряємого періоду на підприємстві лічилось 14-15 штатних робітників (директор, бухгалтер, менеджери, прибиральниця, сторож), сумісників - немає.

На підставі наведеного, відповідач дійшов висновку, що оскільки отримувачем послуг TOB “ПБК “Вертикаль” за нікчемними правочинами, у тому числі є ТОВ "VIP дизайн" , а отже суми, перераховані позивачем на рахунок TOB „ПБК „Вертикаль", не пов'язані зі сплатою вартості товарів, робіт, послуг (оскільки було встановлено, що TOB „ПБК „Вертикаль" укладало нікчемні угоди, по яких нікому та ніколи не поставлялись товари, роботи, послуги).

Факт отримання послуг та розрахунок за оскаржені послуги сторонами не оскаржується та підтверджується матеріалами справи.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що товарність угоди між позивачем та його контрагентом та здійснення розрахунків за угодою підтверджується матеріалами справи, податкові накладні, які виписані TOB „ПБК „Вертикаль" на виконання договору, є чинними, оскільки TOB „ПБК „Вертикаль" є платником податку на додану вартість, а відповідачем не наведено та не надано доказів наявності підстав, з якими закон повязує настання наслідків нікчемності угоди передбачених ст. 215 ЦК України.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції на підставі наступного.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів вважає за необхідне відмітити, що, як зазначено в акті перевірки, відповідачем була проведена документальна невиїзна перевірка. Відповідно до ч. 1 ст. 11 органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ (далі - платники податків).

Таким чином, колегія суддів зазначає, що податкові органи мають право здійснювати планові та позапланові виїзні перевірки відповідно до порядку проведення цих перевірок та документальні невиїзні перевірки. Оскільки з податку на додану вартість Законом України «Про податок на додану вартість»передбачена звітність у вигляді податкових декларацій, то документальна невиїзна перевірка проводиться на підставі поданих декларацій, якими податкові зобовязання визначені відповідно до норм Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами».

Відповідно до пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо: а) платник податків не подає у встановлені строки податкову декларацію; б) дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях; в) контролюючий орган внаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання. Камеральною вважається перевірка, яка проводиться контролюючим органом виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях, без проведення будь-яких інших видів перевірок платника податків.

Згідно п 1.2 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 р. N 327, невиїзною документальною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів), незалежно від способу їх подачі.

На підставі наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що проведена відповідачем перевірка товариства з обмеженою відповідальністю ІР дизайн»є камеральною в розумінні пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

В акті зазначено, що проведена планова виїзна документальна перевірка фінансово-господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства товариства з обмеженою відповідальністю «Проектно-будівельна компанія «Вертикаль»". За результатами перевірки складено акт від 08.10.2008р. № 4729/23/32948799. Актом перевірки ТОВ «ПБК «Вертикаль»код 32948799 від 08.10.2008р. № 4729/23/32948799 встановлено в ході перевірки ТОВ “Проектно - будівельна компанія “Вертикаль”, код ЄДРПОУ "1948799 недодержання вимог ч. 1 ст. 203, 215, п 1 ст. 216, ст. 228 Цивільного Кодексу України в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ “ПБК “Вертикаль” з постачальниками та покупцями, а також виявлено, що дані, які відображені ТОВ “ПБК Вертикаль” у деклараціях з податку на додану вартість про обсяги поставок та придбання, податкове зобов'язання та податковий кредит за перевіряємий період - не є дійсними.

ТОВ “ПБК “Вертикаль” було отримано ліцензію на право здійснення будівельної діяльності №774077 серія АА від 19.08.2004 року, №357583 серія АВ від 20.08.2007 року.

Відповідно до п. 4 Наказу Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 13 вересня 2001 р. №112/182, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 8 листопада 2001 р. за №939/6130 "Про затвердження Ліцензійних умов провадження будівельної діяльності «вишукувальні та проектні роботи для будівництва, ведення несучих та огороджуючих конструкцій, будівництво та монтаж інженерних і транспортних мереж»суб'єкти господарювання здійснюють будівельну діяльність за необхідних організаційних, технологічних та кваліфікаційних умов. Фактично згідно податкової звітності та наданих до перевірки документів у ТОВ “ПБК Вертикаль” відсутні необхідні умови для здійснення основного виду діяльності, визначеного згідно довідки з ЄДРПОУ та фактично здійснюваного протягом перевіряємого періоду, а саме: відсутні трудові ресурси та необхідні основні фонди та обладнання для виконання укладених та угод, які виконувались протягом перевіряємого періоду щодо будівельної та іншої діяльності: відповідно до штатного розкладу протягом перевіряємого періоду на підприємстві лічилось 14-15 штатних робітників (директор, бухгалтер, менеджери, прибиральниця, сторож), сумісників - немає.

На підставі наведеного відповідач дійшов висновку, що позивачем порушено пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Колегія суддів зазначає, що використання придбаних позивачем робіт в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності неможливо визначити при проведенні документальної невиїзної перевірки, оскільки документи, які були досліджені при перевірці, не можуть свідчити про використання чи невикористання робіт в господарській діяльності, а лише підтверджують виконання робіт та їх оплату, що свідчить про наявність у позивача права на включення сум сплаченого податку до податкового кредиту.

Колегія суддів зазначає, що згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними. Відповідно до п.6.2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої Наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 р. №165, податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість.

Згідно з вимогами п. 7.5 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). Матеріали справи містять копії платіжних доручень, податкову накладну.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що податкові накладні, які виписані TOB „ПБК „Вертикаль" на виконання договору є чинними оскільки TOB „ПБК „Вертикаль" є платником ПДВ, а отже мало право видавати податкові накладні.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем виконано всі вимоги, які передбачені законодавством України для включення спірних сум до податкового кредиту.

Щодо посилання відповідача про порушення позивачем ч.1 ст.203, ст.215, п.1 ст.216 та ст.228 Цивільного кодексу України, оскільки в момент вчинення спірних правочинів, здійснених між ТОВ „ПКБ „Вертикаль” та ТОВ "VIP дизайн", останні не спрямовані на реальне настання правових наслідків, а тому є нікчемними, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Згідно ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст.ст. 219, 220, 221, 224, 228 ЦК України, недійсними, зокрема, є правочини в разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину, недодержання сторонами вимоги про нотаріальне посвідчення договору, вчинення правочину малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності в разі відсутності його схвалення батьками, усиновлювачем або опікуном, правочин, вчинений без дозволу органу опіки та піклування в порядку ст. 71 ЦК України, правочин, що порушує публічний порядок, тобто спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Також відповідно до ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним, а відповідно до ст. 27 Господарського кодексу України господарське зобовязання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладене учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосубєктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Колегія суддів зазначає, що відповідач, приймаючи оскаржувані в даній справі рішення, не міг керуватися лише припущеннями щодо фіктивності (недійсності) укладеного договору, а твердження про те, що дані договори суперечать інтересам держави та суспільства, не підтверджуються належними доказами та рішенням суду про визнання їх такими.

Відповідач посилається на те, що зобовязання між сторонами вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, але належних доказів наявності мети, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства та невідповідності зобовязань ст. 207 ГК України не надав.

Обґрунтовуючи свої заперечення, відповідач посилається на протиправні дії і наявність умислу сторін угоди, однак суд вважає за необхідне зауважити, що докази, які б свідчили про наявність умислу на ухилення від сплати податків чи інших шкідливих наслідків, відсутні. Суд зазначає, що виходячи з положень ст.207, 208 Господарського кодексу України, правочин, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч. 1 ст. 203 та ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України є нікчемним. Згідно приписів ст.67 Конституції України - кожен зобовязаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

З матеріалів справи встановлено, що ТОВ "VIP дизайн" та ТОВ "ПБК "Вертикаль" при здійсненні спірних правочинів та на час розгляду справи в суді зареєстровані як платники податку на додану вартість. Тобто, виходячи зі змісту підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" мають право на нарахування податку та складання податкових накладних, оскільки таке право надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

ТОВ "VIP дизайн"та ТОВ "ПБК "Вертикаль" належним чином оформили договірні правовідносини та на виконання вимог податкового законодавства оформили первинні документи бухгалтерської та податкової звітності. В акті перевірки відсутні посилання на докази, які підтверджують, що ТОВ "VIP дизайн"було відомо про порушення ТОВ "ПБК "Вертикаль" та його постачальниками вимог податкового законодавства. Отже, будь які умисні дії з боку позивача та його посадових осіб стосовно ухилення від сплати податків шляхом укладення нікчемного правочину відсутні. Відповідачем ні в акті перевірки, ні при розгляду справи в суді першої інстанції не надано будь-яких доказів, які б вказували на невідповідність угод позивача актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Крім цього суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідачем у відповідності до ст. 71 КАС України не було надано доказів того, що TOB „ПБК „Вертикаль" не здійснював господарські операції та відповідачем взагалі не досліджувався факт наявності договорів субпідряду TOB „ПБК „Вертикаль" з іншими субєктами господарювання на виконання робіт для позивача.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність доказів фіктивності угоди, оскільки згідно ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. При розгляді справи встановлено, що правові наслідки, обумовлені цими правочинами, реально настали для обох сторін цієї угоди (позивачем було отримано та використано у власній господарській діяльності послуги, а продавцем ТОВ "ПБК "Вертикаль" отримано грошові.

На підставі наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність доказів на підтвердження того, що в діях позивача при здійсненні правочинів з ТОВ "ПБК "Вертикаль" та відображенні таких операцій в податковому обліку ТОВ "VIP дизайн" наявна мета на вчинення правочину, який завідомо суперечить інтересам держави та суспільства. На момент укладення угоди та її виконання, згідно документів, наявних в матеріалах справи, сторони були наділені належною господарською компетенцією, знаходилися в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, жодних рішень компетентних органів, які б свідчили про відсутність у них відповідної правоздатності, не надано.

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до п.п. 1,3 ч. 3 ст. 2 КАС України, згідно якої у справах щодо оскарження рішень, дій, бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, серед іншого, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. При розгляді справи встановлено, що при прийнятті оскаржуваного рішення відповідач діяв всупереч передбаченого законодавством способу проведення перевірок та необґрунтовано. Відповідач не довів належним чином правомірність прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що оскаржене податкове повідомлення рішення від 22.12.2008 року № 0000091800/0, від 26.02.2009 року № 0000091800/1, від 31.03.2009 року №0000091800/2 прийняті ДПІ у Київському районі м. Харкова з порушенням норм чинного законодавства України.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті постанови Харківського окружного адміністративного суду від 20.10.2009р. по справі№2-а-42035/09/2070 суд дійшов вірних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, п.1 ч. 1 ст. 198, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.10.2009р. по справі№2-а-38225/09/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяШевцова Н.В.

Судді Мінаєва О.М. Макаренко Я.М. Повний текст ухвали виготовлений 09.03.2010 р.