Ухвала суду № 97875847, 24.06.2021, Попільнянський районний суд Житомирської області

Справа № 288/1137/21

Провадження № 2/288/282/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2021 року смт. Попільня

Суддя Попільнянського районного суду Житомирської області Зайченко Є. О., розглянувши позовну заяву Моторного (Транспортного) Страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування витрат, пов`язаних з регламентною виплатою в порядку регресу,

ВСТАНОВИВ:

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23 червня 2021 року цивільна справа за позовом Моторного (Транспортного) Страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування витрат, пов`язаних з регламентною виплатою в порядку регресу, передана на розгляд судді Попільнянського районного суду Житомирської області Зайченко Є.О..

До відкриття провадження у справі головуючим суддею заявлено самовідвід з тих підстав, що відповідачем по справі є ОСОБА_1 , який являється рідним братом ОСОБА_2 , яка перебуває на посаді архіваріуса Попільнянського районного суду Житомирської області.

Порядок вирішення заявленого відводу та самовідводу визначено статтею 40 ЦПК України, яка визначає, що питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить до висновку про його обґрунтованість.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 36 ЦПК України, суддя не може брати участь в розгляді справи і підлягає відводу (самовідводу), якщо є обставини, які викликають сумніви в об`єктивності та неупередженості судді.

Відповідно до частини першої статті 39 ЦПК України, з підстав, зазначених у статтях 36, 37 і 38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов`язані заявити самовідвід.

Відповідно до частини першої статті 41 ЦПК України, у разі задоволення заяви про відвід судді, який розглядає справу одноособово, справа розглядається в тому самому суді іншим суддею, який визначається у порядку, встановленому статтею 33 цього Кодексу.

Згідно практики Європейського суду з прав людини у справі «Білуха проти України» від 09 листопада 2006 року та інші, важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти у громадськість у демократичному суспільстві.

Суд (судді), зобов`язані викликати довіру в учасників судового розгляду.

Згідно п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка підлягає застосуванню відповідно до статті 9 Конституції України, ст. ст. 2, 8 ЦПК України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" - закріплено принцип, за яким кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи безстороннім судом. При цьому, наявність безсторонності визначається в тому числі і тим, чи забезпечує суд умови, за яких у сторін не виникало б будь-яких сумнівів у безсторонності судді та всього складу суду при розгляді даного позову.

Суддя враховує, що відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так у відповідності до п.п. 49-54 рішення Європейського Суду з прав людини, Справа "Білуха проти України" (Заява N 33949/02) від 9.11.2006 року, яке є остаточним відповідно до умов, зазначених у п. 2 статті 44 Конвенції:

«… 49. Відповідно до усталеної практики Суду наявність безсторонності відповідно до п. 1 ст. 6 повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями.

Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (див., серед іншого (inter alia), рішення у справі "Фей проти Австрії" (Fey v. Austria) від 24 лютого 1993 року, пп. 27, 28 and 30; рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland), N 33958/96, п. 42, ЄСПЛ 2000-XII).

У кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду (див. рішення у справі "Пуллар проти Сполученого Королівства" (Pullar v. United Kingdom), від 10 червня 1996 року, п. 38).

50. Стосовно суб`єктивного критерію, особиста безсторонність суду презумується, поки не надано доказів протилежного (див. вищевказане рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland), пункт 43)….

53. З огляду на це, навіть зовнішні прояви можуть мати певну важливість або, іншими словами, "правосуддя повинно не тільки чинитися, повинно бути також видно, що воно чиниться" (див. рішення у справі "ОСОБА_2 проти Бельгії" (De Cubber v. Belgium), від 26 жовтня 1984 року, п. 26). Важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти в громадськість у демократичному суспільстві (див. вищевказане рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland) та рішення у справі "ОСОБА_3 проти Іспанії" (Castillo Algar v. Spain), від 28 жовтня 1998 року, п. 45)….»

Наявність безсторонності, відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції, має визначатись за суб`єктивним та об`єктивним критеріями. Згідно з об`єктивним критерієм визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад умови, за яких були б неможливі сумніви у його безсторонності.

Таким чином, наявність безсторонності визначається фактором забезпечення судом умов, за яких були б неможливі сумніви у його безсторонності, про що і зазначено в рішенні Європейського суду з прав людини в справі Білуха проти України від 9 листопада 2006 року та Справа Мироненко та Мартенко проти України» від 10.12.2009 року.

Відповідно до статті 15 Кодексу суддівської етики неупереджений розгляд справ є основним обов`язком судді. Згідно положень Кодексу суддівської етики, суддя повинен взяти самовідвід від участі в будь-якому процесі, коли для нього неможливе винесення неупередженого рішення у справі або коли сторонньому спостерігачеві може видатись, що суддя не здатен винести неупередженого рішення.

Неупередженість є необхідною умовою належного виконання суддею своїх обов`язків, яка виявляється у змісті судових рішень та під час судового процесу і суддя має дбати про те, щоб його поведінка сприяла збереженню і поглибленню переконання суспільства у неупередженості судді при здійсненні ним своїх професійних обов`язків.

Обґрунтований самовідвід свідчить про сумлінне виконання суддею своїх обов`язків. Обґрунтування самовідводу не може піддаватися сумніву.

Пунктом 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів (схвалені резолюцією 2006/23 від 27 липня 2006 року) визначено, що суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього є неможливим винесення об`єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості.

Згідно пункту 12 висновку №1 (2001) Консультативної ради європейських судів для Комітету Європи «Про стандарти незалежності судових органів і незмінності суддів» - незалежність судової влади означає повну неупередженість із боку суддів.

Так, при винесенні судових рішень у відношенні сторін в судовому розгляді судді повинні бути безсторонніми, тобто вільними від любих зав`язків, упередженості, які впливають або можуть сприйматися як такі, що можуть впливати на здатність судді приймати незалежне рішення. Значення цього принципу виходить далеко за конкретні інтереси визначеної сторони в якому-небудь спорі. Судова влада повинна користуватись довірою не тільки з боку сторін в конкретному розгляді, але й з боку суспільства в цілому. І суддя повинен бути не тільки реально вільним від будь-якого невідповідного зв`язку, упередженості або впливу, але він повинен бути вільним від цього і в очах розумного спостерігача. В іншому випадку довіра до незалежності судової влади буде підірвана.

За даних обставин, з метою унеможливлення виникнення різного роду сумнівів у об`єктивності та неупередженості судді при розгляді даної справи, у відповідності до правил суддівської етики, самовідвід підлягає задоволенню.

Інші обставини, які б викликали сумнів в об`єктивності та неупередженості судді, відсутні.

Керуючись ст. ст. 36, 40, 41, 258-260 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Задовольнити самовідвід судді Зайченко Євгенії Олегівни

Дану цивільну справу за позовом Моторного (Транспортного) Страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування витрат, пов`язаних з регламентною виплатою в порядку регресу - передати до канцелярії суду для визначення головуючого судді у справі в порядку, встановленому статтею 33 ЦПК України.

Ухвала в частині вирішення питання про самовідвід не підлягає окремому оскарженню.

Суддя Попільнянського

районного суду Є. О. Зайченко