Рішення № 97874646, 22.06.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 червня 2021 року м. Київ № 640/11871/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Мазур А.С., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу:

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об`єднання" до третя особа: Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енеретики та комунальних послуг Державне підприємство «Енергоринок»провизнання протиправним та нечинними положення

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об`єднання» із позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, третя особа: Державне підприємство «Енергоринок», в якому просить суд: визнати протиправними та нечинними з моменту прийняття окремих положень пунктів 5, 8, 9, 10 Порядку розподілу коштів з поточних рахунків із спеціальним режимом використання постачальників універсальних послуг, постачальника «останньої надії» та операторів систем розподілу», який затверджено Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики від 13.06.2013 №700 «Про затвердження Порядку розподілу коштів з поточних рахунків із спеціальним режимом використання постачальників універсальних послуг, постачальника «останньої надії» та операторів систем розподілу» в редакції постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг від 18.01.2019 №26 «Про внесення змін до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, від 13.06.2013 № 700», в частині перерахування коштів з поточних рахунків із спеціальним режимом використання операторів систем розподілу (у тому числі як правонаступників енергопостачальників, що здійснюють господарську діяльність з постачання електричної енергії на закріпленій території) на поточний рахунок із спеціальним режимом використання оптового постачальника електричної енергії.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.07.2019 відкрито загальне провадження у справі та призначено справу до розгляду у підготовчому засідання.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.09.2020 закрито підготовче засідання та призначено справу до розгляду по суті.

Через відділ документального обігу, контролю та забезпечення розгляду звернень громадян від відповідача надійшло клопотання про закриття провадження у справі на підставі п. 1 ч.1 ст. 238 Кодексу адміністративного судочинства України з підстав втрати чинності постанови НКРЕ від 13.06.2013 №700.

Судом протокольною ухвалою було відмовлено відповідачу у задоволенні вищевказаного клопотання, з тих підстав, що предметом розгляду даної справи є окремі пункти «Порядку розподілу коштів з поточних рахунків із спеціальним режимом використання постачальників універсальних послуг, постачальника «останньої надії» та операторів систем розподілу» у редакції постанови НКРЕКП 18.01.2019 № 26, яка станом на день розгляду клопотання є чинною та підлягає застосуванню суб`єктами на яких вона поширює свою дію, а не постанови НКРЕ від 13.06.2013 №700, як помилково стверджував відповідач .

12.11.2020 суд на підставі вимог ч.9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України перейшов до розгляду справи у порядку письмового провадження.

Так, позовні вимоги обґрунтовані тим, що постановою НКРЕКП від 18.01.2019 №26 внесені зміни до Порядку розподілу коштів, затвердивши його в новій редакції і визначивши порядок розподілу коштів з поточних рахунків із спеціальним режимом, зокрема, операторів систем розподілу електроенергії (надалі також ОСР) на поточні рахунки таких ОСР та на поточний рахунок із спеціальним режимом використання оптового постачальника електричної енергії. На думку позивача, що дія оскаржуваного положення поширюється не тільки на електропостачальників, але й операторів системи розподілу, яким є позивач, що не відповідає меті повноважень НКРЕКП щодо встановлення порядку розподілу уповноваженими банками коштів з поточних рахунків із спеціальним режимом використання без платіжних доручень, оскільки розповсюдження такого порядку на ОСР не передбачено діючим законодавством України та суперечить вимогам ст. 15-1 Закону України «Про електроенергетику» та ст. 75 Закону України «Про ринок електричної енергії». Таким чином, пункти 5, 8-10 Порядку розподілу коштів в редакції Постанови НКРЕКП від 18.01.2019 №26 в частині перерахування коштів з поточних рахунків із спеціальним режимом використання операторів систем розподілу на поточний рахунок із спеціальним режимом використання оптового постачальника електричної, є такими, що прийняті НКРЕКП з перевищенням своїх повноважень. Більш того, пункти 5, 8-10 Порядку розподілу коштів в редакції постанови НКРЕКП від 18.01.2019 №26 передбачають можливість зміни алгоритму розподілу коштів не тільки при наявності простроченої заборгованості, як це передбачено ст. 75 Закону України «Про ринок електричної енергії» та в попередній редакції Порядку, а й поточної заборгованості, що не має статусу простроченої. Тобто, вищевикладені нові положення Порядку розподілу коштів в редакції постанови НКРЕКП від 18.01.2019 №26 змінили підстави коригування НКРЕКП алгоритму, розповсюдивши їх на поточну заборгованість, що не має статусу простроченої. Позивач вважає, що відповідач не має права стягувати із ОСР заборгованість за поставлену електроенергію, яка не має статусу простроченої, тобто строк стягнення якої не настав, та й більш того заборгованість, порядок і строк оплати якої встановлений іншими спеціальними нормативно-правовими актами та судовими рішеннями.

Відповідач проти позовних вимог заперечив, посилаючись на те, що 11.06.2017 набрав чинності Закону України «Про ринок електричної енергії», відповідно до вимог якого до повноважень регулятора віднесено встановлення алгоритму розподілу коштів з поточних рахунків із спеціальним режимом використання. Разом з цим, прикінцевими та перехідними положеннями цього закону визнано Закон України «Про електроенергетику» таким, що втратив чинність, тобто, на день винесення оскаржуваної постанови та порядку, засади діяльності на оптовому ринку електричної енергії були визначені положеннями нового закону. Із запровадженням Закону України «Про ринок електричної енергії» було введено в дію нову модель електричної енергії та нові суб`єкти ринку, зокрема: оператор системи розподілу, постачальник «останньої надії», постачальник універсальних послуг, крім того, запроваджено перехідний період, згідно якого споживачі електричної енергії, які мали заборгованість за куповану у енергопостачальників, що здійснюють господарську діяльність з постачання електричної енергії на закріпленій території до 01.01.2019 електричну енергію повинні були сплачувати за неї виключно на поточні рахунки їх спеціальними режимом використання. У той же час, позивач є правонаступником енергопостачальника, що здійснюють господарську діяльність з постачання електричної енергії на закріпленій території (далі - ЕЗТ) мають виконати свій обов`язок перед ДП «Енергоринок» у частині погашення заборгованості перед постачальником за куповану до 01.01.2019 електричну енергію. Таким чином, у зв`язку із запровадженням до 01.01.2019 перехідного періоду на ринку електричної енергії, відповідачем було в межах законних повноважень розроблено та запроваджено алгоритм розподілу коштів з поточних рахунків із спеціальним режимом використання в умовах перехідного періоду. Крім того, відповідач вважає безпідставними посилання позивача на порушення ним вимог ст. 75 Закону України «Про ринок електричної енергії», оскільки порядок проведення розрахунків за куповану на оптовому ринку електричної енергії України (далі - ОРЕ) та спожиту електричну енергію не регулювався ст. 75 Закону України «Про ринок електричної енергії», а здійснювався згідно Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про електроенергетику».

Третя особа у поясненнях до позовної заяви зазначила, що до виключних повноважень НКРЕКП віднесено регулювання платіжно-розрахункових відносин на оптовому ринку електричної енергії, шляхом встановлення алгоритму розподілу коштів з поточних рахунків із спеціальним режимом використання. Також, третя особа посилалася на те, що відповідачем не було порушено процедуру прийняття постанови.

Суд всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані учасниками справи докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об`єднання» здійснює підприємницьку діяльність з постачання електричної енергії за регульованим тарифом, згідно ліцензії від 17.05.2006 №220851.

Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг постановою № 700 затвердила «Порядок розподілу коштів з поточних рахунків із спеціальним режимом використання постачальників універсальних послуг, постачальника «останньої надії» та операторів систем розподілу», який визначає алгоритм розподілу коштів з поточних рахунків із спеціальним режимом використання електропостачальників, що виконують функції постачальника універсальних послуг (далі - ПУП) та постачальника «останньої надії» на закріпленій території, операторів систем розподілу (далі - ОСР) на поточні рахунки ПУП, ПОН, ОСР та на поточний рахунок із спеціальним режимом використання оптового постачальника електричної енергії.

18.01.2019 відповідно до вимог Законів України «Про електроенергетику», «Про ринок електричної енергії», «Про національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг з метою забезпечення проведення платіжно-розрахункових відносин на ОРЕ у перехідному періоді до моменту запровадження повномасштабного ринку електричної енергії (з 01 січня 2019 року до 01 липня 2019 року) прийняла постанову №26 «Про внесення змін до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, від 13 червня 2013 року № 700», якою затверджено Порядок розподілу коштів з поточних рахунків із спеціальним режимом використання постачальників універсальних послуг, постачальника «останньої надії» та операторів систем розподілу, який набрав чинність 30.01.2019.

Так, даною постановою викладено в новій редакції «Порядок визначення відрахувань коштів на поточні рахунки енергопостачальників, що здійснюють господарську діяльність з постачання електричної енергії на закріпленій території, та на поточний рахунок із спеціальним режимом використання оптового постачальника електричної енергії».

Відповідно до пункту 1 Порядку, він визначає алгоритм розподілу коштів з поточних рахунків із спеціальним режимом використання електропостачальників, що виконують функції постачальника універсальних послуг (далі - ПУП) та постачальника «останньої надії» (далі - ПОН) на закріпленій території, операторів систем розподілу (у тому числі як правонаступників енергопостачальників, що здійснюють господарську діяльність з постачання електричної енергії на закріпленій території) (далі - ОСР) на поточні рахунки ПУП, ПОН, ОСР та на поточний рахунок із спеціальним режимом використання оптового постачальника електричної енергії (далі - Оптовий постачальник).

Пунктом 2 Порядку визначено, що метою цього Порядку є забезпечення належного функціонування Оптового ринку електричної енергії України шляхом здійснення прозорих розрахунків на ньому.

Оскаржуваними пунктами 8, 9, 10 Порядку закріплено, що з коштів, які надійшли на поточні рахунки із спеціальним режимом використання ПУП, ПОН, ОСР, які мають заборгованість перед Оптовим постачальником з оплати електричної енергії, уповноважений банк на підставі алгоритму розподілу коштів, встановленого НКРЕКП, перераховує кошти на поточний рахунок із спеціальним режимом використання Оптового постачальника до досягнення суми, зазначеної у постанові НКРЕКП, з метою повного погашення заборгованості перед Оптовим постачальником за куповану електричну енергію.

У разі повного погашення заборгованості ПУП, ПОН, ОСР перед Оптовим постачальником за куповану електричну енергію Оптовий постачальник до 10:00 наступного банківського дня після повного погашення заборгованості ПУП, ПОН, ОСР надає НКРЕКП довідку, підписану директором (заступником директора) та головним бухгалтером (заступником головного бухгалтера) Оптового постачальника, щодо повного погашення заборгованості ПУП, ПОН, ОСР перед Оптовим постачальником за куповану електричну енергію.

НКРЕКП на підставі довідок, отриманих від Оптового постачальника, затверджує та доводить до відома уповноваженого банку зміни до алгоритму розподілу коштів.

Усі кошти від споживачів електричної енергії, які надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання ПУП, ПОН, ОСР, перераховуються уповноваженим банком на поточні рахунки ПУП, ПОН, ОСР у разі відсутності заборгованості відповідно до пункту 5 цього Порядку або повного погашення суми заборгованості ПУП, ПОН, ОСР перед Оптовим постачальником за куповану електричну енергію відповідно до пунктів 8 та 9 цього Порядку.

Вважаючи вказану постанову протиправною, а своє право порушеним, позивач звернувся із даним позовом до суду.

Розглядаючи адміністративну справу по суті, суд виходить з наступного.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України від 22 вересня 2016 року № ХІІІ "Про Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" (далі по тексту - Закон № 1540-ХІІІ) Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - Регулятор), є постійно діючим незалежним державним колегіальним органом, метою діяльності якого є державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб`єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 2 Закону № 1540-ХІІІ, Регулятор здійснює державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб`єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг, зокрема: у сфері енергетики:

- діяльності з виробництва, передачі, розподілу, постачання електричної енергії;

- діяльності з транспортування, розподілу, зберігання (закачування, відбору), надання послуг установки LNG, постачання природного газу;

- діяльності з транспортування нафти, нафтопродуктів та інших речовин трубопровідним транспортом.

Відповідно до статті 3 Закону № 1540-ХІІІ, Регулятор здійснює державне регулювання з метою досягнення балансу інтересів споживачів, суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, і держави, забезпечення енергетичної безпеки, європейської інтеграції ринків електричної енергії та природного газу України.

Регулятор здійснює державне регулювання шляхом:

1) нормативно-правового регулювання у випадках, коли відповідні повноваження надані Регулятору законом;

2) ліцензування діяльності у сферах енергетики та комунальних послуг;

3) формування цінової і тарифної політики у сферах енергетики та комунальних послуг та реалізації відповідної політики у випадках, коли такі повноваження надані Регулятору законом;

4) державного контролю та застосування заходів впливу;

5) використання інших засобів, передбачених законом.

Основними завданнями Регулятора є:

1) забезпечення ефективного функціонування та розвитку ринків у сферах енергетики та комунальних послуг;

2) сприяння ефективному відкриттю ринків у сферах енергетики та комунальних послуг для всіх споживачів і постачальників та забезпечення недискримінаційного доступу користувачів до мереж/трубопроводів;

3) сприяння інтеграції ринків електричної енергії, природного газу України з відповідними ринками інших держав, зокрема в рамках Енергетичного Співтовариства, співпраці з Радою регуляторів Енергетичного Співтовариства, Секретаріатом Енергетичного Співтовариства та національними регуляторами енергетики інших держав;

4) забезпечення захисту прав споживачів товарів, послуг у сферах енергетики та комунальних послуг щодо отримання цих товарів і послуг належної якості в достатній кількості за обґрунтованими цінами;

5) сприяння транскордонній торгівлі електричною енергією та природним газом, забезпечення інвестиційної привабливості для розвитку інфраструктури;

6) реалізація цінової і тарифної політики у сферах енергетики та комунальних послуг;

7) сприяння впровадженню заходів з енергоефективності, збільшенню частки виробництва енергії з відновлюваних джерел енергії та захисту навколишнього природного середовища;

8) створення сприятливих умов для залучення інвестицій у розвиток ринків у сферах енергетики та комунальних послуг;

9) сприяння розвитку конкуренції на ринках у сферах енергетики та комунальних послуг;

10) інші завдання, передбачені законом.

Відповідно до пункту 10 частини першої статті 17 Закону 1540-ХІІІ для ефективного виконання завдань державного регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг Регулятор бере участь у регулюванні платіжно-розрахункових відносин на ринках у сферах енергетики та комунальних послуг у випадках, визначених законом.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про електроенергетику" (який втратив чинність з 01.07.201) алгоритм оптового ринку електричної енергії - порядок розподілу уповноваженим банком коштів з поточних рахунків із спеціальним режимом використання без платіжних доручень, який встановлюється національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Відповідно до статті 12 вказаного Закону, Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, відповідно до покладених на неї завдань, зокрема, бере участь у регулюванні платіжно-розрахункових відносин на ринку електричної енергії, в межах повноважень, визначених законом.

Суд зазначає, що 11.06.2017 набрав чинності Закон України «Про ринок електричної енергії» від 13.04.2017 №2019-VIII, який визначає правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, регулює відносини, пов`язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище (далі - Закон №2019-VIII).

Пунктом 7 частини 3 статті 6 Закону №2019-VIII передбачено, що до повноважень Регулятора на ринку електричної енергії належать встановлення, серед іншого алгоритму розподілу коштів з поточних рахунків із спеціальним режимом використання.

Отже, чинним законодавством України передбачено повноваження Регулятора - НКРЕКП на встановлення на ринку електричної енергії алгоритму розподілу коштів з поточних рахунків із спеціальним режимом використання.

Відповідно до пункту 23 Розділу XVII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2019-VIII, визнано таким, що втратив чинність Закон України «Про електроенергетику», крім:

визначення термінів «енергогенеруючі компанії», «енергопостачальники», «оптовий ринок електричної енергії України», «учасники оптового ринку електричної енергії України», «граничні показники», «поточні рахунки із спеціальним режимом використання оптового ринку електричної енергії», «алгоритм оптового ринку електричної енергії», «оптове постачання електричної енергії», «уповноважений банк», передбачених статтею 1, які втрачають чинність з дати початку дії нового ринку електричної енергії;

статті 9, яка втрачає чинність через 12 місяців з дня набрання чинності цим Законом;

абзаців першого і другого частини другої статті 12, які втрачають чинність з дати початку дії нового ринку електричної енергії;

статей 15, 15-1, 17, які втрачають чинність з дати початку дії нового ринку електричної енергії.

Суд зазначає, що статтею 1 Закону України «Про електроенергетику», надано визначення основним поняття щодо спірних правовідносин, а саме:

оптовий ринок електричної енергії України (далі - ОРЕ) - ринок, що створюється суб`єктами господарської діяльності для купівлі-продажу електричної енергії на підставі договору;

учасники оптового ринку електричної енергії України - суб`єкти господарської діяльності, які продають та купують електричну енергію на оптовому ринку електричної енергії України на підставі договору;

енергопостачальники - учасники оптового ринку електричної енергії України, які купують електричну енергію на цьому ринку з метою її продажу та/або постачання споживачам або з метою її експорту та/або імпорту;

алгоритм оптового ринку електричної енергії - порядок розподілу уповноваженим банком коштів з поточних рахунків із спеціальним режимом використання без платіжних доручень, який встановлюється Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг;

поточні рахунки із спеціальним режимом використання оптового ринку електричної енергії (далі - поточні рахунки) - рахунки суб`єктів підприємницької діяльності, що здійснюють постачання електричної енергії на закріпленій території та оптове постачання електричної енергії, відкриті в уповноваженому банку і призначені виключно для накопичення коштів, отриманих за електричну енергію від споживачів, та розрахунків з учасниками оптового ринку електричної енергії.

Відповідно до положень статті 15-1 Закону України «Про електроенергетику», для проведення розрахунків за закуплену на оптовому ринку електричної енергії України та спожиту електричну енергію енергопостачальники, що здійснюють господарську діяльність з постачання електричної енергії на закріпленій території, їх відокремлені підрозділи, постачальники універсальних послуг, постачальники «останньої надії» та оптовий постачальник електричної енергії відкривають в установах уповноваженого банку поточні рахунки із спеціальним режимом використання.

Статтею 15 Закону України «Про електроенергетику» оптовий ринок електричної енергії України створюється на підставі договору.

Відповідно до пункту 9.1 Інструкції про порядок використання коштів оптового ринку електричної енергії України, визначає зміст двох складових частин з яких складається алгоритм ОРЕ. Перша складова стосується порядку розподілу коштів з поточних рахунків із спеціальним режимом використання місцевих енергопостачальників (далі - Алгоритм постачальників), а друга складова стосується порядку розподілу коштів з поточного рахунку із спеціальним режимом використання оптового постачальника (далі - Алгоритм розподілу).

Відповідно до положень пункту 10.1.1. Інструкції про порядок використання коштів оптового ринку електричної енергії України, всі запропоновані зміни до Алгоритму Оптового ринку встановлюються і затверджуються відповідною постановою НКРЕКП.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що НКРЕКП уповноважене здійснювати заходи щодо встановлення алгоритму розподілу коштів з поточних рахунків із спеціальним режимом використання місцевих енергопостачальників та розподілу коштів з поточного рахунку із спеціальним режимом використання оптового постачальника електричної енергії.

Суд зазначає, що позивачем фактично не заперечувався факт наявності у відповідача зазначених вище повноважень, проте, позивач зазначав про те, що позивач є оператором системи розподілу (ОСР) і розповсюдження такого порядку на ОСР не передбачено ст. 15-1 Закону України «Про електроенергетику» та ст. 75 Закону України «Про ринок електричної енергії».

Розглянувши вказані пояснення, суд зазначає наступне.

Так, 11.06.2017 року набрав чинності Закон України «Про ринок електричної енергії», яким впроваджується нова модель ринку електричної енергії, та вводяться нові суб`єкти даного ринку, зокрема, такий суб`єкт як оператор системи розподілу.

Абзацом 1 пункту 13 розділу XVII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2019-VIII визначено, що під час здійснення заходів з відокремлення оператора системи розподілу вертикально інтегрований суб`єкт господарювання повинен до 1 січня 2019 року вжити заходів для відокремлення оператора системи розподілу від виробництва, передачі, постачання електричної енергії шляхом створення відповідних суб`єктів господарювання.

Відповідно до абзацу 16 пункту 13 розділу XVII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2019-VIII, діяльність з розподілу електричної енергії з 1 січня 2019 року здійснюється на підставі нових ліцензій на провадження діяльності з розподілу електричної енергії.

Відповідно до абзацу 22 пункту 13 розділу XVII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2019-VIII, у разі відокремлення оператор системи розподілу є правонаступником в частині прав та обов`язків: пов`язаних із провадженням діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом та із провадженням діяльності з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електромережами за договорами на постачання електричної енергії та про користування електричною енергією; за укладеними договорами про приєднання до електричних мереж; за укладеними договорами спільного використання технологічних електричних мереж; за договорами, укладеними з державним підприємством, що провадить діяльність з оптового постачання електричної енергії, судовими рішеннями, прийнятими у справах щодо цього підприємства; за кредитними договорами, договорами застави, поруки, обумовленими провадженням діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом та провадженням діяльності з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електромережами; за зобов`язаннями, пов`язаними з купівлею-продажем, ремонтом, будівництвом та іншими операціями з майном, яке забезпечує діяльність оператора системи розподілу; за зобов`язаннями, пов`язаними з емісією, володінням цінними паперами та іншими зобов`язаннями, пов`язаними з власними або придбаними цінними паперами.

Отже, позивач, як оператор системи розподілу, є правонаступником енергопостачальника, що здійснював господарську діяльність з постачання електричної енергії та відповідно має виконати зобов`язання перед ДП «Енергоринок» у частині погашення заборгованості перед оптовим постачальником за електричну енергію куповану до 01.01.2019.

Суд зазначає, що в матеріалах адміністративної справи міститься лист ДП «Енергоринок» від 01.02.2019 №01/29-6279, адресований НКРЕКП, в якому Регулятору надано інформацію щодо заборгованості ЕЗТ, у тому числі правонаступниками яких є ОСР, за куповану електричну енергію перед ДП «Енергоринок», яка виникла до 01.01.2019, зокрема зазначено - Товариство з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об`єднання».

За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідачем обґрунтовано встановлено алгоритм розподілу коштів виходячи із наявності за позивачем заборгованості, оскільки як зазначалось судом вище, розмір заборгованості визначається не НКРЕКП, а оптовим постачальником, яким в даному випадку виступає ДП «Енергоринок», а тому посилання позивача на те, що відповідач самостійно визначив статус заборгованості є безпідставними.

Щодо посилання позивача на відсутність в останнього простроченої заборгованості перед ДП «Енергоринок», то слід зазначити, що правовідносини щодо розміру заборгованості за куповану електричну енергію не є предметом розгляду даної справи та повинні вирішуватись окремо між ТОВ «Луганське енергетичне об`єднання» та ДП «Енергоринок».

Також, суд враховує і ту обставину, що усі кошти, які надходять ОСР, в тому числі позивачу, від споживачів/електропостачальників електричної енергії, як оплата за розподіл електричної енергії з 01 січня 2019 року, надходять виключно на поточні рахунки ОСР, що не спростовано позивачем.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що НКРЕКП наділена повноваженнями затверджувати (встановлювати) алгоритм розподілу коштів для операторів систем розподілу, як правонаступників енергопостачальників, що здійснювали господарську діяльність з постачання електричної енергії на закріпленій території, та вносити зміни до нього.

Крім того, судом встановлено, що інформація про наявність заборгованості перед Оптовим постачальником за куповану електричну енергію відповідно до фінансових зобов`язань з оплати електричної енергії встановлюється на підставі наданої до НКРЕКП відповідним Оптовим постачальником інформації.

При цьому, суд відхиляє посилання представника позивача на статтю 75 Закону №2019-VIII, оскільки механізм застосування рахунків із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків на ринку електричної енергії України, встановлений частинами другою та п`ятою статті 75 Закону, підлягає застосуванню з дати початку дії нового ринку електричної енергії.

При цьому, суд відхиляє посилання представника позивача на порушення відповідачем вимог статті 75 Закону №2019-VIII, оскільки механізм застосування рахунків із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків на ринку електричної енергії України, встановлений частинами другою та п`ятою статті 75 Закону, підлягає застосуванню саме з дати початку дії нового ринку електричної енергії.

В свою чергу, пунктом 2 розділу XVII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2019-VIII, передбачено, що балансуючий ринок та ринок допоміжних послуг, ринок «на добу наперед» та внутрішньодобовий ринок, двосторонні договори (далі - новий ринок електричної енергії) починають діяти з 1 липня 2019 року. При цьому балансуючий ринок, ринок «на добу наперед», внутрішньодобовий ринок та двосторонні договори запроваджуються одночасно.

До дати початку дії нового ринку електричної енергії (у перехідний період), порядок проведення розрахунків за закуплену на Оптовому ринку електричної енергії України та спожиту електричну енергію здійснюється відповідно до положень розділу XVII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону та, відповідно, статей 15 та 15-1 Закону України «Про електроенергетику».

Стосовно інших обґрунтувань позовної заяви, то суд критично оцінює такі з огляду на їх необґрунтованість, та зазначає, що згідно пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Крім того, судом враховується, що згідно пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Положеннями статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог, у зв`язку з чим, позов задоволенню не підлягає.

Судові витрати згідно вимог ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України розподілу не підлягають.

Керуючись вимогами ст.ст. 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 139, 241 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об`єднання» відмовити.

Судові витрати покласти на позивача.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя А.С. Мазур