Рішення № 97874637, 29.04.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

29 квітня 2021 року №640/14330/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Мамедової Ю.Т. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва (далі - суд) надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - відповідач) у якому позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача про нездійснення перерахунку довічного утримання;

- зобов`язати відповідача провести позивачу перерахунок довічного утримання в розмірі 56% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, з 19.02.2020 р. та провести відповідну доплату.

Ухвалою суду від 01.07.2020 р. відкрито провадження в адміністративній справі №640/14330/20 (далі - справа), яку вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем протиправно не здійснено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Відповідач позовні вимоги не визнав, просив у задоволенні позову відмовити повністю, оскільки відповідач в межах спірних правовідносин діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України і відсутні підстави для перерахунку пенсії позивача.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд встановив наступне.

Постановою Верховної Ради України від 23.12.2004 року №2996-IV позивача звільнено з посади судді Харківського апеляційного господарського суду в відставку у зв`язку із заявою про відставку за наявності відповідного стажу 23 повних роки, тобто 3 роки понад 20 років, згідно діючого та той час Закону України «Про статус суддів» від 15.12.1992 року №2862-XII з наступними змінами, про що судом видано наказ від 14.01.2005 року №09-К.

Позивач перебуває на обліку Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 86 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, як вбачається з відзиву Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві.

У зв`язку із зміною розміру суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, 25.05.2020 року позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок грошового утримання до якої додав довідку для її обчислення від 03.03.2020 року № 40, видану Харківським апеляційним господарським судом.

Вказана довідка видана відповідно до Додатку 2 до Порядку призначення (перерахунку) виплати щомісячного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.01.2008 року №3-1, Закону України від 02.06.2016 року №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» із змінами, рішенням Конституційного суду України від 18.02.2020 року №2-р/2020, про те, що станом на 18.02.2020 року суддівська винагорода, яка враховується при перерахунку грошового утримання позивача складає 203631,25 грн.

Листом відповідача від 05.06.2020 року №2600-0306-8/73957 позивача повідомлено про відсутність підстав для перерахунку грошового утримання з посиланням на незміну розміру складових суддівської винагороди судді, що працює на відповідній посаді судді, після 18.02.2020 року.

Вважаючи відмову від перерахунку необґрунтованою, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування , їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію України та законами України.

Організацію судової влади та здійснення правосуддя в України, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд, визначено Законом України від 02.06.2016 року №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон №1402-VIII).

Згідно із пунктом 2 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, виплачується щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення зазначеного віку право на грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку.

При цьому, суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною 1 цієї статті, отримує щомісячне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною 1 цієї статті, за ним зберігається право на отримання довічного грошового утримання (частина 2 статті 142 Закону №1402-VIII).

Відповідно до частини 3 статті 142 Закону №1402-VIII щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідні посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання.

Грошове утримання виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отриманого суддею після виходу у відставку та виплачується суддям органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.

Відповідно до частини 3 статті 135 Закону №1402-VIII базовий розмір посадового окладу судді становить, зокрема, судді апеляційного суду 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Згідно із частиною 4 статті 135 Закону №1402-VIII до базового розміру посадового окладу, визначеного частиною 3 цієї статті, додатково застосовуються такі регіональні коефіцієнти, зокрема, 1,25 - якщо суддя здійснює правосуддя в суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше один мільйон осіб.

Законом України від 16.10.2019 № 193-IX «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування», який набрав чинності 07.11.2019 року, виключено пункти 22,23 Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII, якими передбачалося, що право на отримання суддівської винагороди в розмірах, визначених цим Законом мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді, або призначені за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, тобто розмір посадового окладу судді, крім зазначеного у пункті 23 цього розділу, становить з 1 січня 2020 року, зокрема, для судді апеляційного суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року (пункт 24 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII).

Пунктом 25 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII встановлено, що право на отримання щомісячного грошового утримання у розмірі, визначеного цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді, або призначений за результатами конкурсу.

Досліджуючи поняття «щомісячне довічне грошове утримання судді» Конституційним судом України в рішенні від 14.12.2011 року №18-рп/2011 вказано, що правова природа його у судді у відставці та діючого судді однакові, відрізняються лише за способом фінансування. У рішенні Конституційного суду України від 03.06.2013 року №3-рп/2013 зазначено, що визначені Конституцією та Законами України гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України, такими гарантіями є суддівська винагорода, грошове утримання, тощо та наданням їм у майбутньому статусу судді у відставці.

Так, рішенням Конституційного суду України від 18.02.2020 №2-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України положення пункту 25 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII зі змінами. Конституційний суд України зазначив, що розмір щомісячного довічного грошового утримання суддів, які не проходили оцінювання та вийшли у відставку, відрізняється від розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які вийдуть у відставку після успішного проходження такого оцінювання. Отже, судді, які вже перебувають у відставці та досягли 65-річного віку, з об`єктивних причин не мають можливості пройти кваліфікаційне оцінювання, що є обов`язковою умовою отримання щомісячного довічного грошового утримання в розмірі, визначеним Законом №1402-VIII.

Конституційний суд України вважає, що довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує діючий суддя. В разі збільшення розміру такої винагороди перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має здійснюватися автоматично. Встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру грошового утримання порушує статус суддів та гарантії їх незалежності. Запровадження згідно з положенням пункту 25 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII різних підходів до порядку обчислення розміру довічного грошового утримання суддів, які виходять у відставку суперечить частині 1 статті 126 Основного Закону України щодо гарантування незалежності суддів Конституцією і законами України.

У зв`язку з викладеним, Конституційний суд України рішенням від 18.02.2020 у справі №2-р/2020 пункт 25 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII визнав неконституційним.

Згідно з частиною 1 статті 91 Закону України від 13.07.2017. №2136-VIII «Про Конституційний суд України» закони, інші акти або їх окремі положення , що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення рішення Конституційним судом про їх неконституційність , якщо інше не встановлення самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Отже, з дня ухвалення Конституційним судом України рішення від 18.02.2020 №2-р/2020 Закон №1402-VIII не містить норм, які б по різному визначали порядок грошового утримання суддів у відставці.

Таким чином, перерахунок, який просить здійснити позивач, обумовлений відновленням раніше порушених його прав з дати ухвалення 18.02.2020р. рішення Конституційного суду, тобто з 19.02.2020р. у позивача виникло право на перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці на підставі Закону №1402-VIII.

При цьому, зміна розміру окладу судді, який є складовою суддівської винагороди , є підставою для перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці.

Отже, зважаючи на те, що позивач, ОСОБА_1 вийшов у відставку з посади судді значно раніше прийняття Закону №1402-VIII, вік його перевищує 65 років, він не може пройти кваліфікаційне оцінювання, повинен отримувати щомісячне довічне грошове утримання, яке має бути співмірним із суддівською винагородою, котру отримує діючий суддя, суд дійшов висновку що бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, по суті, відмова в перерахунку позивачу (судді у відставці) грошового утримання листом від 05.06.2020 року №2600-0306-8/73957 є протиправною та підлягає скасуванню. Відтак позовні вимоги про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві здійснити ОСОБА_1 , як судді у відставці, перерахунок в розмірі 86 відсотків суддівської винагороди, а не 56, яка помилково вважає позивач, працюючого судді за наявності 23 роки стажу (частина 3 статті 142 Закону 1402-VIII) та виплату довічного грошового утримання згідно з довідкою Харківського апеляційного господарського суду від 03.03.2020 №40, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19.02.2020 року, підлягають задоволенню.

Вказану правову позицію також викладено в рішенні Верховного суду України від 16.06.2020 року у зразковій справі №620 /1116/20.

Згідно з ч. 1 ст. 9, ст. 72, ч.ч. 1, 2, 5 ст. 77 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Таким чином, із системного аналізу вище викладених норм та з`ясованих судом обставин вбачається, що позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання противоправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню повністю.

Суд також звертає увагу, що відповідно до вимог п. 10 ч. 2 ст. 245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів, відтак, суд вважає за доцільне, задовольняючи позов, викласти зміст резолютивної частини постанови, з урахуванням специфіки позовних вимог, відповідно до ч. 2 ст. 245 КАС України.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає сплачена сума судового збору у розмірі 840,80 грн.

На підставі вище викладеного, керуючись ст.ст. 72-77, 90, 139, 192, 241-246, 250, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16; код ЄДРПОУ 42098368) задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною бездіяльність Головного управляння Пенсійного фонду України в м. Києві щодо нездійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 за його заявою від 25.05.2020 р.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи із розрахунку 86% від суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, згідно довідки Харківського апеляційного господарського суду від 03.03.2020 №40, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19.02.2020 р.

4. Стягнути на користь ОСОБА_1 суму сплаченого ним судового збору в розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень вісімдесят копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управляння Пенсійного фонду України в м. Києві.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ю.Т. Мамедова