Ухвала суду № 97874584, 24.06.2021, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

24 червня 2021 року Чернігів Справа № 620/6884/21

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Соломко І.І., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Бахмацької міської ради, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору – ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 ( далі також – позивач) звернувся до суду з позовом до Бахмацької міської ради ( далі також – відповідач), третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору – ОСОБА_2 ( далі також – третя особа), про:

- визнання противним та скасування частково рішення Бахмацької міської ради від 28.05.2021, в частині ненадання дозволу позивачу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства 0,2500га за адресою АДРЕСА_1 );

- визнання противним та скасування рішення Бахмацької міської ради від 08.06.2021, про надання дозволу ОСОБА_2 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства 0,2500га за адресою АДРЕСА_1 );

- зобов`язання Бахмацької міської ради повторно розглянути заяву позивача від 13.05.2021 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 0,60га за адресою АДРЕСА_1 ).

Одночасно подав заяву про забезпечення позову. Заява мотивована тим, що відповідачем надано позивачу дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність в розмірі меншому, ніж просив позивач. Таким чином, на переконання позивача, прийняте відповідачем рішення в частині ненадання позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 0,60 га за адресою: АДРЕСА_1 , доводить існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення по суті.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Визначаючись щодо заяви про забезпечення позову, суд керується такими мотивами.

Встановлено, що позивач звернувся до відповідача із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 0,60 га за адресою: АДРЕСА_1 ).

Рішенням відповідача від 28.05.2021 позивачу надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 0,2500 га за адресою: АДРЕСА_1 ), без обґрунтування підстав відмови на іншу частину земельної ділянки.

На думку позивача, приймаючи рішення від 28.05.2021 відповідачем порушено ст. 118 Земельного кодексу України, якою передбачено виключні підстави для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою

Наведені обставини спонукали позивача звернутися до суду із цим позовом.

Разом із тим, у порядку забезпечення позову позивач просить до набрання законної сили рішенням суду у цій справі заборонити відповідачу вчиняти будь-які дії щодо земельної ділянки в розмірі 0,60 га за адресою: АДРЕСА_1 ), а державним реєстраторам, нотаріусам – вчиняти дії, що стосуються земельної ділянки за вказаною адресою.

При розгляді заяви суд враховує, що інститут забезпечення адміністративного позову регламентовано статтями 150 - 153 Кодексу адміністративного судочинства України, які закріплюють підстави для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а також способи забезпечення позову в адміністративному процесі.

Відповідно до ч. 1 ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю (ч. 2 ст. 150 КАС України).

Надаючи оцінку аргументам заяви про забезпечення позову щодо ймовірних наслідків для позивачів, суд зазначає наступне.

Забезпечення позову це надання заявнику (позивачеві) тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся чи планує звернутися до суду, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили. Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбачених законом (відповідний правовий висновок наведено у постанові Верховного Суду від 20.03.2019 року в справі № 826/14951/18).

Тому, у кожному випадку суд повинен надати оцінку характеру ймовірних наслідків оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень і лише у виняткових випадках за клопотанням позивача чи з власної ініціативи постановити ухвалу про забезпечення позову.

Згідно ч. 2 ст. 151 КАС України, заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії (правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 24.04. 2019 року в справі № 826/10936/18 (провадження № К/9901/728/19).

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Посилаючись на необхідність заборонити відповідачу вчиняти будь- які дії щодо земельної ділянки в розмірі 0,60 га за адресою: АДРЕСА_1 ), позивач вказує на те, що відносно цієї ділянки на площу 0,2500 га відповідачем прийнято рішення від 08.06.2021, яким надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою іншій особі.

На думку позивача, ці обставини унеможливить набуття права власності на неї.

Надаючи оцінку співмірності бажаних для позивача заходів забезпечення позову із предметом спору суд враховує, що мотивом прийняття рішення від 28.05.2021 та від 08.06.2021 були рекомендації постійної комісії міської ради з питань регулювання земельних відносин та охорони навколишнього природного середовища. Про це зазначено у тексті вказаних рішень.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Основним принципом місцевого самоврядування є пріоритетність інтересів територіальної громади над інтересами окремих груп населення, під яким розуміється першочергове задоволення спільних інтересів територіальної громади, а не окремих осіб.

Підсумовуючи суд зазначає, що інтереси позивача в цілях охорони яких подана заява про забезпечення позову не можуть бути поставлені у більш пріоритетне становище у порівнянні із інтересами територіальної громади, тому заходи забезпечення не можуть вважатися співмірними.

Крім того, метою звернення із заявою про забезпечення позову є вжиття судом заборон державним реєстраторам та нотаріусам вчиняти певні дії, які не є предметом оскарження у цій справі.

В свою чергу відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 151 КАС України, не допускається забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення суб`єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі, або встановлення заборони або обов`язку вчиняти дії, що випливають з такого рішення.

Відтак, забезпечення позову у бажані для позивача способи є неспівмірним з предметом позову в справі ще й з огляду на те, що пов`язане із застосуванням заборон державним реєстраторам та нотаріусам вчиняти дії, які не є предметом оскарження у справі.

При розгляді заяви суд враховує ще й те, що спір у справі виник лише на етапі надання позивачу дозволу на розроблення відповідної документації із землеустрою.

Предмет позову не пов`язаний із матеріально правовими вимогами до відповідача на підставі яких у позивача може виникнути право власності на землю, а обмежується вимогами щодо визнання протиправним рішення про відмову у наданні дозволу у певному розмірі та зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою на земельну ділянку площею 0,60 га за адресою: АДРЕСА_1 ).

Відтак навіть прийняття судом позитивного для позивача рішення у справі та подальше отримання нею дозволу на розроблення документації із землеустрою не має своїм наслідком виникнення у нього речового права на землю та не означає позитивного вирішення питання про надання земельної ділянки у власність.

Тому, ті ризики яких остерігається позивач та які спонукали його звернутися із заявою про забезпечення позову (ймовірна передача у власність іншій особі та реєстрації прав на земельну ділянку) не можуть вважатися перешкодою для виконання рішення суду у цій справі, адже навіть у разі повного задоволення позовних вимог, рішення суду вважатиметься виконаним у спосіб повторного розгляду заяви позивача.

Враховуючи встановлені обставини та надану їм оцінку, суд дійшов висновку про відсутність передбачених нормами Кодексу адміністративного судочинства України підстав для забезпечення позову. Тому у задоволенні заяви слід відмовити.

Відповідно до ч. 5 ст. 154 КАС України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

З огляду на викладене, керуючись ст. 9, 150, 151, 154, 243, 248, 256 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви про забезпечення позову у справі № 620/6884/21 відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили негайно після її підписання та може бути оскаржена в порядку, встановленому ст.ст. 294-297 КАС України.

Суддя І.І. Соломко