Рішення № 97872624, 23.06.2021, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 червня 2021 р. № 400/2224/21 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом:Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, вул. Потьомкінська, 17, м. Миколаїв, 54001,

до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю "Стивідорна Компанія "Агроконтракт", вул. Садова, 70-а, м. Миколаїв, 54055,

про:стягнення заборгованості в сумі 5 951,50 грн,ВСТАНОВИВ:

Миколаївське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі – позивач) звернулося до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Стивідорна компанія «Агроконтракт» (далі – відповідач), в якому просить стягнути з відповідача заборгованість у сумі 5 951,50 грн, з яких адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу з працевлаштування осіб з інвалідністю в сумі 5 012,50 грн. та пеня за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій в сумі 939 грн.

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначає, що, враховуючи інформацію за звітом про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю за 2019 рік за формою 10-ПІ, відповідач не виконав норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, встановлений статтею 19 Закону України від 21.05.1991 № 875-XII „Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні” (далі - Закон № 875-XII), на підставі чого позивач застосував до відповідача адміністративно-господарську санкцію та нарахував пеню за її несплату. Відповідач частково здійснив оплату нарахованих санкцій відповідно до наданих ним гарантійних листів.

Відповідач відзиву на позовну заяву не подав, позовних вимог не заперечив, правової позиції по суті спору не висловив.

Копію ухвали про відкриття провадження у справі відповідач отримав 20.04.2021, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 5400143314703.

У судове засідання сторони не з`явилися, про дату, час і місце його проведення були повідомлені належним чином.

Представник позивача подав клопотання про розгляд справи за його відсутності.

На підставі частини дев`ятої статті 205, статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження.

Безпосередньо, повно, всебічно та об`єктивно дослідивши докази, що містяться у справі, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, суд установив такі обставини справи та відповідні їм правовідносини.

На виконання вимог Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 № 70 (далі – Порядок № 70), відповідач подав позивачу «Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів» за 2019 рік, у якому зазначив, що середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу (осіб) становить 8 осіб, з них: середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність (осіб) - 0; кількість осіб з інвалідністю - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону №875-XII – 1 особа; фонд оплати праці штатних працівників (тис. грн) – 416,2; середньорічна заробітна плата штатного працівника (грн) – 52 025, сума адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю (грн) - 26 012,50.

23.07.2020, 23.10.2020, 21.12.2020, 29.01.2021 відповідач звертався до позивача із гарантійними листами, в яких гарантував оплату адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю до 31.10.2020, 31.12.2020, 31.01.2021, 31.03.2021 відповідно.

Відповідач здійснював поступову оплату нарахованих адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю: 23.07.2020 – 5 000 грн, 20.08.2020 – 5 000 грн, 15.09.2020 – 5 000 грн, 01.10.2020 – 5 000 грн, 27.10.2020 – 1 000 грн, всього сплачено - 21 000 грн.

Залишок адміністративно-господарських санкцій за 2019 рік за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю становить 5 012,50 грн (26 012,50 – 21 000 = 5 012,50).

Позивач нарахував відповідачу пеню за несвоєчасну сплату адміністративно-господарських санкцій за 2019 рік за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю в сумі 939 грн.

Ухвалюючи рішення у справі, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положенням про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженим наказом Міністерства соціальної політики України від 14.04.2011 №129, передбачено, що Фонд соціального захисту інвалідів відповідно до покладених на нього завдань здійснює контроль за виконанням підприємствами нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю та сплатою ними адміністративно-господарських санкцій і пені.

Відповідно до частини першої статті 19 Закону України від 21.03.1991 № 875-XII «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» (далі – Закон № 875-XII), для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Частина друга статті 19 Закону № 875-XII визначає, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Частина перша статті 20 Закону № 875-ХІІ встановлює, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Відповідно до частини першої статті 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частина друга наведеної статті передбачає, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Спірні у цій справі санкції застосовуються до суб`єктів господарювання уповноваженими органами державної влади за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, а тому є адміністративно-господарськими санкціями. Про це також вказано у статті 20 Закону № 875-ХІІ.

Згідно з пунктом 4 частини третьої статті 50 Закону України від 05.07.2012 № 5067-VI "Про зайнятість населення", роботодавці зобов`язані: своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії); заплановане масове вивільнення працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання за два місяці до вивільнення.

Відповідно до пункту 2 Порядку № 70, інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування осіб з інвалідністю роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 № 316 затверджено Форму звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)", яка подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше 10-ти робочих днів з дати відкриття вакансії(й). Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

Наведене свідчить про те, що обов`язок підприємства щодо створення робочих місць для осіб з інвалідністю не супроводжується його обов`язком підбирати і працевлаштовувати таких осіб на створені робочі місця. Такий обов`язок покладається на органи працевлаштування, що перелічені в частині першій статті 18 Закону № 875-ХІІ.

Однак на підприємство покладається обов`язок створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю та інформувати про таку кількість створених робочих місць органи працевлаштування.

Відповідач самостійно визначив суму адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у «Звіті про зайнятість та працевлаштування інвалідів» за 2019 рік – 26 012,50 грн, гарантійними листами гарантував їх оплату та частково їх сплатив у сумі 21 000 грн.

У справі відсутні докази створення відповідачем робочого місця для особи з інвалідністю 2019 році та/або інформування центру зайнятості про наявність вільних робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю.

Ураховуючи наведене вище, суд дійшов висновку про невжиття відповідачем заходів щодо створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю та недопущення правопорушення, яке є підставою для застосування до нього штрафних санкцій, визначених статтею 20 Закону № 875-XІI.

Аналогічна правова позиція узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 15.08.2019 у справі № 812/579/17.

Відповідач позову не заперечив, жодних доказів на свою користь не подав. Натомість позивач належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами довів наявність підстав для застосування до відповідача адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2019 рік та нарахування пені.

На підставі вищенаведеного суд дійшов висновку, що позовні вимоги належить задовольнити.

Судові витрати у справі становить позивачем судовий збір у сумі 2 270 грн, сплачений позивачем за звернення до адміністративного суду з позовною заявою платіжним дорученням від 01.04.2021 № 38.

Оскільки спір вирішено на користь позивача як суб’єкта владних повноважень, а також за відсутністю витрат позивача, пов’язаних із залученням свідків та проведенням експертиз, судові витрати (судовий збір), згідно з частиною другою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, не підлягають до стягнення з відповідача.

Керуючись статтями 2, 19, 139, 241 - 246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (вул. Потьомкінська, 17, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ: 20917114) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Стивідорна Компанія "Агроконтракт" (вул. Садова, 70-а, м. Миколаїв, 54055, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ: 30396991) задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Стивідорна компанія «Агроконтракт» (54055, м. Миколаїв, вул. Садова, буд. 70-А, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ: 30396991) на користь Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (54005, м. Миколаїв, вул. Потьомкінська, 17, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ: 20917114) заборгованість у сумі 5 951,50 грн, у тому числі адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу з працевлаштування осіб з інвалідністю в сумі 5 012,50 грн та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій в сумі 939 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням пункту 15.5 Розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Птичкіна