Рішення № 97872614, 24.06.2021, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Д О Д А Т К О В Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

24.06.2021 р. справа № 400/2227/21

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Марича Є.В., розглянув в порядку письмового провадження заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі

за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,

доМиколаївської обласної прокуратури, вул. Спаська, 28,Миколаїв,54030,

провизнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, В С Т А Н О В И В:

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 18.06.2021 року частково задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 до Миколаївської обласної прокуратури про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

23.06.21 представником позивача подано клопотання про ухвалення додаткового судового рішення щодо розподілу витрат на правничу допомогу. В обґрунтування своєї заяви позивачем зазначено, що ним поданою до закінчення судових дебатів у справі було заявлено, що ним з поважних причин не до ухвалення рішення не може бути подано доказ на підтвердження розміру понесених позивачем судових витрат і вони будуть подані у строк 5 днів після ухвалення судом рішення.

Відповідно до ч. 3 ст. 143 Кодексу адміністартивного судочинства України (далі- КАС України), якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Згідно ч. 5 ст. 143 КАС України, у випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.

Частинами 3 ст. 252 КАС України встановлено, що додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Згідно ч. 2 ст. 134 КАС України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Судом встановлено, що дійсно позивачем було подано заяву до ухвалення рішення про надання доказів понесення витрат на правничу допомогу протягом 5 днів, що також зазначено судом у рішенні під час розподілу судових витрат. Представник позивача подав до суду заяву про ухвалення додаткового рішення та докази понесення судових витрат на правничу допомогу у строк до 5 днів.

Так, за правилами ст. 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

З огляду на вищезазначені норми, суд дійшов висновку, що розмір таких витрат визначається на підставі доказів, підтверджуючих понесені стороною витрати та доказів, що підтверджують відповідність цих витрат фактично виконаній адвокатом роботі.

Позивач надала на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу до заяви про компенсацію судових витрат: копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю на ім`я ОСОБА_2 , ордер на надання правничої допомоги адвокатом Могильдою Ю.В., витяг з Єдиного реєстру адвокатів України з відомостями про адвоката Могильди Ю.В., договір про надання правової допомоги від 03.02.2021 р. №2/21-1, укладений між позивачем та адвокатом Могильдою Ю.В., додаткову угоду № 1 до додоговору №2/21-1 про надання правової допомоги від 03.02.2021 р., акт №1 від 01.03.2021 р. прийому – передачі робіт (надання послуг) виконаних адвокатом при наданні правової допомоги відповідно до договору №2/21-1 про надання правової допомоги від 03.02.2021 р., в якому сторони погодили гонорар у розмірі 3282 грн. зі сплатою через 60 днів після набрання законної сили рішенням суду.

За змістом пункту 1 частини 3 статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Разом з тим, суд зазначає, що стаття 134 КАС України не виключає права суду перевіряти дотримання позивачем вимог частини 5 статті 134 щодо співмірності заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Верховний Суд в додатковій постанові від 12 вересня 2018 року (справа №810/4749/15), аналізуючи положення статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України визначив, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, а також такі обставини повинні бути підтверджені відповідними документами, тобто доведеними стороною в процесі.

В даному випадку, суд зауважує про безпідставність включення до суми вартості послуг на правничу допомогу вартості послуг адвоката консультацію щодо можливості та доцільності вирішення справи у судовому порядку, збір доказів та інших документів, складання заяви про повернення помилково сплаченого збору, оскільки вказані дії є складовими підготовки адміністративного позову та формування додатків до нього та не можуть бути кваліфіковані як окремо визначені дії з окремо визначеною вартістю.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі “Баришевський проти України” (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі “Двойних проти України” (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі “Меріт проти України” (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Аналогічна правова позиція висловнена у додатковій постанові Верховного Суду від 05.09.2019 року по справі № 826/841/17.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд зазначає, що дана адміністративна справа відноситься до справ незначної складності, про що свідчить і відкриття судом провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження. Отже, даний спір не потребував значних затрат часу, а підготовка цієї справи до розгляду у суді не вимагала значного обсягу юридичної та технічної роботи.

Вказані вище обставини свідчать про те, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката не є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт та їх обсягом, а тому суд вважає, що розмір витрат на професійну правничу допомогу представника позивача у цьому випадку має бути зменшений до 500 грн.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241 - 246, 252, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1.Заяву представника ОСОБА_1 адвоката Вуїв Оксани Вікторівни про ухвалення додаткового рішення, задовольнити.

2. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Миколаївської обласної прокуратури (вул. Спаська, 28, Миколаїв, 54030, ідентифікаційний код 02910048) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) витрати на правничу допомогу у сумі 500 грн.

3. Додаткове рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Є. В. Марич