Рішення № 97872566, 24.06.2021, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

24 червня 2021 р.справа № 400/5654/20 Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., в спрощеному позовному провадженні без повідомленням учасників справи, в письмовому провадженні, розглянув адміністративну справу

за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Клайнер", вул. Мала Морська, 108, офіс 707, м. Миколаїв, 54020,

до відповідачаГоловного управління ДПС у Житомирській області, вул. Юрка Тютюнника, 7, м. Житомир, 10003,

провизнання протиправним та скасування рішення № 186 про відмову у видачі ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним від 16.10.20 р., зобов`язання вчинити певні діїВ С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Клайнер" (надалі - позивач або ТОВ "Клайнер") звернулось з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Житомирській області (надалі - відповідач або ГУ ДПС у Житомирській області), в якому просить суд:

1) визнати протиправним та скасувати рішення № 186 про відмову у видачі ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним від 16 жовтня 2020 р. (надалі - Рішення № 186);

2) зобов`язати ГУ ДПС у Житомирській області повторно розглянути заяву ТОВ "Клайнер" від 29 вересня 2020 р. про видачу ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним, з урахуванням правової оцінки суду;

3) зобов`язати ГУ ДПС у Житомирській області видати ТОВ "Клайнер" ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним на підставі заяви від 29 вересня 2020 р.

Свої вимоги позивач обґрунтував наступним: ним до ГУ ДПС у Житомирській області була подана заява щодо видачі ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним, за результатами розгляду якої відповідач прийняв спірне Рішення № 186, яким відмовив у видачі такої ліцензії. Відмова відповідача мотивована тим, що позивач не надав документи, які засвідчують введення в експлуатацію всіх об`єктів, які розташовані на земельній ділянці, на якій планується торгівля пальним, зокрема модульної автозаправної станції (надалі - АЗС). На переконання позивача, вимога відповідача надати акт вводу в експлуатацію на модульну АЗС, суперечить вимогам законодавства, так як модульна АЗС є рухомим майном, тоді як акт вводу в експлуатацію видається виключно на збудоване нерухоме майно, її зведення не потребувало виконання будівельних робіт, за наслідками яких видається акт вводу в експлуатацію.

Відповідач подав відзив, в якому заперечив проти задоволення позовних вимог. Як зазначає відповідач, системний аналіз норм Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального" свідчить, що задля отримання ліцензії на право роздрібної торгівлі паливом, заявник повинен подати, в тому числі, документи щодо введення в експлуатацію всіх об`єктів, які знаходяться на земельній ділянці. Позивач таких документів на модульну АЗС не надав, що і стало підставою для прийняття спірного рішення. Доводячи правомірність свого рішення, відповідач послався на лист Державної архітектурно-будівельної інспекції України від 24 грудня 2019 р., в якому і викладені такі висновки (а. с. 100-106).

Позивач подав відповідь на відзив, в якому повторно виклав доводи позовної заяви щодо відсутності у нього обов`язку реєстрації та введення в експлуатацію модульної АЗС (а. с. 111-112).

У зв`язку з запровадженням в Миколаївському окружному адміністративному суді обмежувальних заходів щодо проведення відкритих судових засідань, справа призначена до розгляду без проведення судового засідання.

Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.

29 вересня 2020 р. ТОВ "Клайнер" подало до ГУ ДПС у Житомирській області заяву щодо ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним (а. с. 18).

16 жовтня 2020 р. відповідач прийняв Рішення № 186, яким відмовив у видачі ліцензії. Відмова мотивована тим, що позивач не подав документів, які підтверджують прийняття в експлуатацію всіх об`єктів, які розташовані на земельній ділянці, а також документів, які засвідчують право власності на такі об`єкти (а. с. 17, 23).

По суті спір між сторонами полягає в тому, чи має позивача обов`язок отримувати акт вводу в експлуатацію на модульну АЗС - позивач вважає, що оскільки будівельні роботи з її зведення не виконувались і вона відноситься до рухомого майна, в такому випадку, такий акт отримувати не потрібно, так як він видається тільки за наслідками будівельних робіт, відповідно, відмова відповідача у видачі ліцензії з таких мотивів, є безпідставною. На противагу, на переконання відповідача, Закон України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального", який регулює процедуру видачі ліцензій на право роздрібної торгівлі пальним та встановлює перелік необхідних для цього документів, таких виключень, на які посилається позивач, не містить.

Суд знаходить доводи позивача такими, що не ґрунтуються на приписах законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів" від 23 листопада 2018 р. № 2628-VIII, внесені зміни до Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" від 19 грудня 1995 р. № 481/95-ВР. Згідно з цими змінами, з 1 липня 2019 р. роздрібна торгівля пальним здійснюється на підставі ліцензії.

Як передбачено ст. 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального", для отримання ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на право зберігання пального разом із заявою додатково подаються завірені заявником копії таких документів:

документи, що підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою, або інше передбачене законодавством право землекористування на земельну ділянку, на якій розташований об`єкт оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, чинні на дату подання заяви та/або на дату введення такого об`єкта в експлуатацію, будь-якого цільового призначення;

акт вводу в експлуатацію об`єкта або акт готовності об`єкта до експлуатації, або сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, або інші документи, що підтверджують прийняття об`єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо всіх об`єктів у місці оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, необхідних для оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального;

дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки.

За визначеннями, наданими в Законі України "Про об`єкти підвищеної небезпеки"

об`єкт підвищеної небезпеки - об`єкт, на якому використовуються, виготовляються, переробляються, зберігаються або транспортуються одна або кілька небезпечних речовин чи категорій речовин у кількості, що дорівнює або перевищує нормативно встановлені порогові маси, а також інші об`єкти як такі, що відповідно до закону є реальною загрозою виникнення надзвичайної ситуації техногенного та природного характеру;

небезпечна речовина - хімічна, токсична, вибухова, окислювальна, горюча речовина, біологічні агенти та речовини біологічного походження (біохімічні, мікробіологічні, біотехнологічні препарати, патогенні для людей і тварин мікроорганізми тощо), які становлять небезпеку для життя і здоров`я людей та довкілля, сукупність властивостей речовин і/або особливостей їх стану, внаслідок яких за певних обставин може створитися загроза життю і здоров`ю людей, довкіллю, матеріальним та культурним цінностям;

потенційно небезпечний об`єкт - об`єкт, на якому можуть використовуватися або виготовляються, переробляються, зберігаються чи транспортуються небезпечні речовини, біологічні препарати, а також інші об`єкти, що за певних обставин можуть створити реальну загрозу виникнення аварії.

З урахуванням цих визначень, АЗС є об`єктом підвищеної небезпеки.

Відповідно до ст. 32 ч. 1-3, 5 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", клас наслідків (відповідальності) будівель і споруд (далі - клас наслідків) - це характеристика рівня можливої небезпеки для здоров`я і життя людей, які постійно або періодично перебуватимуть на об`єкті або які знаходитимуться зовні такого об`єкта, матеріальних збитків чи соціальних втрат, пов`язаних із припиненням експлуатації або з втратою цілісності об`єкта. Клас наслідків визначається відповідно до вимог будівельних норм і правил, затверджених згідно із законодавством. Клас наслідків визначається для кожного об`єкта - будинку, будівлі, споруди будь-якого призначення, їхніх частин, лінійних об`єктів інженерно-транспортної інфраструктури, у тому числі тих, що належать до складу комплексу (будови). Усі об`єкти поділяються за такими класами наслідків (відповідальності): незначні наслідки - СС1; середні наслідки - СС2; значні наслідки - СС3. До значних наслідків (СС3) відносяться такі об`єкти:

пам`ятки культурної спадщини, визначені відповідно до Закону України "Про охорону культурної спадщини";

об`єкти підвищеної небезпеки, ідентифіковані відповідно до Закону України "Про об`єкти підвищеної небезпеки";

житлові, громадські або багатофункціональні будівлі заввишки понад 100 метрів та/або з рівнем можливої небезпеки для здоров`я і життя людей понад 400 осіб, які постійно перебувають на об`єкті.

Стаття 7 ч. 1 п. 7 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" визначає, що управління у сфері містобудівної діяльності та архітектурно-будівельного контролю здійснюється шляхом надання (отримання, реєстрації), відмови у видачі чи анулювання (скасування) документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів (крім анулювання (скасування) документів, що засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів) центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, через головних інспекторів будівельного нагляду - щодо об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними (СС1), середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками, розташованих за межами населених пунктів і на території кількох адміністративно-територіальних одиниць, щодо об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми наслідками (СС2), розташованих у межах сіл, селищ та міст (крім міст, які є адміністративними центрами областей, міст з чисельністю населення понад 50 тисяч, міст Києва та Севастополя), а також щодо всіх об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів із значними наслідками (СС3), розташованих у межах населених пунктів.

Таким чином, так як АЗС, безвідносно від її конструкції, є об`єктом підвищеної небезпеки, який за класом наслідків відноситься до СС3, в такому випадку, такий об`єкт повинен вводитись в експлуатацію, шляхом видачі відповідного акту.

Крім того, суд знаходить помилковими твердження позивача про те, що модульна АЗС є рухомим майном і для її монтування не потрібно виконувати будівельні роботи.

До нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення (ст. 181 ч. 1 Цивільного кодексу України).

Так як АЗС може виконувати свої функції тільки у разі стаціонарного встановлення у змонтованому стані на земельній ділянці, таке майно за своєю природою є нерухомим.

Визначення терміну "будівництво" надано в п. 3.2. ДБН А.2.2-3-2014 "Склад та зміст проектної документації на будівництво", під яким розуміється нове будівництво, реконструкція, капітальний ремонт та технічне переоснащення об`єктів будівництва.

Нове будівництво - це будівництво будинків, будівель, споруд, їх комплексів, що здійснюється з метою створення об`єктів виробничого і невиробничого призначення, а також лінійних об`єктів інженерно-транспортної інфраструктури, в тому числі добудова зупинених об`єктів незавершеного будівництва (п. 3.11. ДБН А.2.2-3-2014).

Посилання позивача на те, що АЗС має модульну конструкцію, не мають значення, так як визначальним чинником будівництва (будівельних робіт), є створення нового об`єкту, як кінцевого результату таких робіт, а не спосіб його створення.

Відповідно до ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), одним з принципів адміністративного судочинства, є офіційне з`ясування всіх обставин у справі.

За приписами ст. 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" для отримання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним, особа повинна подати документи, що підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою, або інше передбачене законодавством право землекористування на земельну ділянку, на якій розташований об`єкт оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, чинні на дату подання заяви та/або на дату введення такого об`єкта в експлуатацію, будь-якого цільового призначення.

В матеріалах справи мається договір оренди землі № 07/20-01 від 1 липня 2020 р., укладений між ОСОБА_1 і ТОВ "Клайнер", який подавався останнім до ГУ ДПС у Житомирській області (а. с. 19-21).

Суд звертає увагу на те, що згідно умов цього договору, земельна ділянка, яка надається в оренду позивачу, має цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства і надається ТОВ "Клайнер" саме для ведення особистого селянського господарства (п. 1, 15, 16 договору).

Статтею 1 Закону України "Про землеустрій" визначено, що цільове призначення земельної ділянки це - використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до ст. 19 ч. 1 Земельного кодексу України (надалі - ЗК України), землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей (ст. 22 ч. 1 ЗК України).

Як передбачено ст. 22 ч. 2 ЗК України, до земель сільськогосподарського призначення належать: а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель інших категорій, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

Відповідно до ст. 33 ч. 1 ЗК України, земельні ділянки, призначені для ведення особистого селянського господарства, можуть передаватися громадянами у користування юридичним особам України і використовуватися ними для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства без зміни цільового призначення цих земельних ділянок.

До земель автомобільного транспорту належать землі під спорудами та устаткуванням енергетичного, гаражного і паливороздавального господарства, автовокзалами, автостанціями, лінійними виробничими спорудами, службово-технічними будівлями, станціями технічного обслуговування, автозаправними станціями, автотранспортними, транспортно-експедиційними підприємствами, авторемонтними заводами, базами, вантажними дворами, майданчиками контейнерними та для перечеплення, службовими та культурно-побутовими будівлями й іншими об`єктами, що забезпечують роботу автомобільного транспорту (ст. 71 ч. 1 ЗК України).

Поняття "використання земельної ділянки не за цільовим призначенням" можливо застосовувати до випадків, коли на земельній ділянці із певним цільовим призначенням здійснюється діяльність, яка виходить за межі цільового призначення. Системний аналіз наведених правових норм, дає підстави для висновку, що розміщення АЗС може здійснюватися лише на землях з цільовим призначення "землі автомобільного транспорту".

Стаття 14 ч. 1 Конституції України передбачає, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

За таких обставин, суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог.

Судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 2, 19, 139, 241-246 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю "Клайнер" (вул. Мала Морська, 108, офіс 707, м. Миколаїв, 54020, ЄДРПОУ 43248568) до Головного управління ДПС у Житомирській області (вул. Юрка Тютюнника, 7, м. Житомир, 10003, ЄДРПОУ 43142501) відмовити.

2. Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення, з урахуванням вимог розділу VI п. 3 "Прикінцеві положення" КАС України.

Суддя А. О. Мороз