Рішення № 97872451, 24.06.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№380/11241/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 червня 2021 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого – судді Карп`як О.О.,

секретар судового засідання Шавель М.М.,

за участю:

позивача – ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні м. Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Галицького відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про скасування постанови, -

встановив:

До Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Галицького відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, у якій позивач просить:

- визнати постанову про стягнення виконавчого збору від 25.05.2020 (реєстраційний номер виконавчого провадження 62176204) незаконною;

- зобов`язати відповідача повернути їй незаконно стягнуті кошти в розмірі 9446 грн. на карту Приватбанку.

Ухвалою від 03.12.2020 позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою від 11.02.2021 року продовжено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 5 днів, який обчислюється з дати отримання позивачем даної ухвали.

Ухвалою від 24.02.2021 року клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору задоволено, звільнено позивача від сплати судового збору, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, встановлено відповідачу дводенний строк з дня ознайомлення з даною ухвалою на подання відзиву, витребувано у відповідача матеріали виконавчого провадження ВП №62176204.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 23.05.2020 за допомогою друзів решітку було знято з петель і таким чином виконано рішення суду, що підтверджується копією акта. Після того, як їй стало відомо про винесені постанови про відкриття виконавчого провадження та постанови про стягнення виконавчого збору, позивач звернулась до стягувача, Галицької районної адміністрації, з проханням підтвердити факт демонтажу та направити у виконавчу службу лист з проханням закрити виконавче провадження. 25.08.2020 позивач зареєструвала відповідь стягувача у Галицькому ВДВС з проханням закрити виконавче провадження у зв`язку з добровільним виканням рішення суду. Відповідь вона отримала 19.11.2020 особисто. Попри вказані обставини, відповідачем надіслано постанову про накладення арешту на всі її рахунки. Тому, вона змушена була сплатити виконавчий збір в розмірі 9615 грн., що нанесло значної шкоди її бюджету. Відповідно до ч.9 ст.27 Закону №1404-УІІІ, виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі п.9 ч.1 ст.39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження. З вказаних підстав, просить позов задоволити.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила їх задоволити.

Відповідач явки повноважного представника в судове засідання не забезпечив, причин неявки не повідомив, відзиву не подав.

Суд, заслухавши вступне слово учасників справи, з`ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив наступне.

25.05.2020 старшим державним виконавцем Галицького відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Барною О.М. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №62176204 про примусове виконання виконавчого листа №1.380.2019.000853, виданого 10.12.2019 Львівським окружним адміністративним судом про зобов`язання ОСОБА_1 демонтувати металеву решітку на балконі загального користування біля квартири АДРЕСА_1 , стягувач: Галицька районна адміністрація Львівської міської ради. У п.3 постанови стягнуто з боржника виконавчий збір/основну винагороду приватного виконавця в розмірі 9446 грн.

25.05.2020 старшим державним виконавцем Галицького відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Барною О.М. винесено постанову про стягнення виконавчого збору ВП №62176204 у розмірі 9446 грн. з боржника ОСОБА_1 відповідно до вимог ст.27 Закону України «Про виконавче провадження».

До матеріалі справи позивачем долучено копію акта від 23.05.2020, складеного ОСОБА_1 в присутності громадянина ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про те, що металева решітка на балконі загального користування, що була нею встановлена в цілях запобігання травмувань, демонтована згідно рішення суду.

На звернення позивача від 08.07.2020 Галицька районна адміністрація Львівської міської ради повідомила листом від 15.07.2020 №31вих-53606 про те, що судове рішення є обов`язковим до виконання.

06.08.2020 позивач звернулась до голови Галицької районної адміністрації та повідомила про те, що на момент відправлення їх заяви про примусове виконання рішення суду від 08.05.2020 №31-вих-34706, металева решітка на балконі загального користування біля квартири АДРЕСА_1 була демонтована, про що свідчить акт, підписаний виконавцями робіт по демонтажу. Просила направити листа у виконавчу службу з поясненнями щодо непорозумінь, що виникли, та проханням закрити виконавче провадження з подальшою відміною вимог щодо сплати виконавчого збору.

На звернення позивача від 05.08.2020 Галицька районна адміністрація Львівської міської ради повідомила листом від 13.08.2020 №31вих-62671 про те, що станом на день відповіді відсутні підстави для звернення до Галицького відділу державної виконавчої служби у м. Львові з листом з питань, зазначених у зверненні.

У відповідь на звернення позивача, Галицький відділ державної виконавчої служби у місті Львові надав відповідь від 24.09.2020 №34129 про наступне:

« 25.05.2020 року державним виконавцем, керуючись статтями 3,4,24,25,26,27 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.

25.05.2020 державним виконавцем, керуючись статтями 3,27,40 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про стягнення виконавчого збору. Відповідно до ч.3 ст.27 Закону України «Про виконавче провадження» - за примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника – фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника – юридичної особи.

25.05.2020 державним виконавцем, керуючись статтею 42 Закону України «Про виконавче провадження» та відповідно до п.2 розділу УІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5 винесено постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження.

10.07.2020 державним виконавцем здійснено вихід за адресою: АДРЕСА_2 для перевірки виконання рішення суду та встановлено невиконання рішення суду боржником, про що складено відповідний акт та проведено фотозйомку місця виконання.

03.09.2020 державним виконавцем здійснено вихід за адресою: АДРЕСА_2 для перевірки виконання рішення суду та встановлено, що рішення суду боржником виконано.

Відповідно до п.9 ч.1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом. Пунктом 21 Розділу 3 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5 визначено, що: у разі надходження на рахунок органу державної виконавчої служби коштів, стягнутих з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), достатніх для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника, виконавець після підготовки розпорядження державного виконавця, передбаченого пунктом 13 розділу УІІ Інструкції, виносить постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження».

Враховуючи вищенаведене, підстави для закінчення виконавчого провадження на підставі п.9 ч.1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом – відсутні, оскільки витрати проведення виконавчих дій та виконавчий збір в межах даного виконавчого провадження не стягнуто.

Додатково повідомляємо, що згідно п.13 розділу ІХ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року №512/5- при виконанні рішення немайнового характеру у разі, якщо боржник самостійно сплачує виконавчий збір, витрати виконавчого провадження та накладені на нього штрафи, у передбачених Законом випадках виконавець примусово стягує виконавчий збір, витрати виконавчого провадження та накладені на боржника штрафи одночасно із виконанням такого рішення.»

Матеріалами справи підтверджується сплата позивачем 9446 грн. виконавчого збору.

20.11.2020 старшим державним виконавцем Галицького відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Барною О.М. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, оскільки згідно акта державного виконавця від 03.09.2020 встановлено, що рішення суду боржником виконано, виконавчий збір та витрати на проведення виконавчих дій, сплачено в повному обсязі, чим фактично виконано виконавчий документ.

Позивач, не погоджуючись з винесеною постановою про стягнення виконавчого збору, вважаючи відсутність обов`язку у його сплаті, звернулась до суду з вказаним позовом.

Надаючи оцінку спіним правовідносинам, суд враховує наступне.

Відповідно до ч.1 ст.27 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Згідно ч.3 ст.27 Закону України «Про виконавче провадження», за примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

Згідно ч.4 ст.27 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Частиною 5 ст.27 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено випадки, коли виконавчий збір не стягується, а саме:

1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів (крім виконавчих документів про стягнення аліментів, за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців), накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню;

2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини;

3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень";

4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону;

5) у разі виконання рішення приватним виконавцем;

6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.

Згідно ч.9 ст.27 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до ст.63 Закону України «Про виконавче провадження», за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

Як зазначено у листі відповідача від 24.09.2020 №34129, наданого на звернення позивача, 10.07.2020 державним виконавцем здійснено вихід за адресою: АДРЕСА_2 для перевірки виконання рішення суду та встановлено невиконання рішення суду боржником, про що складено відповідний акт та проведено фотозйомку місця виконання.

Доводи позивача про те, що нею рішення суду було виконано до відкриття виконавчого провадження (25.05.2020) з підстав складення нею акта спростовуються фактом проведення 10.07.2020 перевірки виконання боржником рішення суду, за фактом якого встановлено його невиконання.

Відповідно до ст.72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ст.73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно ст.74 КАС України, суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст.75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Суд не приймає до уваги поданий позивачем акт від 23.05.2020, складеного ОСОБА_1 в присутності громадянина ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про те, що металева решітка на балконі загального користування, оскільки не є належним, достовірним доказом у розумінні вищенаведених положень КАС України та спростовується актом державного виконавця від 10.07.2020, яким засвідчено відсутність виконання рішення суду значно пізніше, ніж дата відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до акта державного виконавця від 10.07.2020, при виході за адресою: АДРЕСА_2 встановлено, що рішення суду боржником не виконано, про що складено даний акт. До акта долучено фотофіксацію.

Відтак, судом не встановлено наявності обставин, за яких позивач не мала сплачувати виконавчий збір згідно ч.5,9 ст.27 вказаного Закону.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України та частини третьої статті 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1,2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову необхідно відмовити повністю.

Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати між сторонами не розподіляються.

Керуючись статтями 2, 6, 8-10, 13, 14, 72-76, 139, 241-246, 250, 268, 287, 293, 295, 297, п.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд –

ВИРІШИВ:

у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Галицького відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про скасування постанови, - відмовити повністю.

Судові витрати між сторонами не розподіляються.

Судове рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня їх проголошення до суду апеляційної інстанції через Львівський окружний адміністративний суд.

Суддя Карп`як Оксана Орестівна