Рішення № 97869378, 14.06.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 червня 2021 р. Справа№200/10430/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд в складі: головуючого судді - Зінченка О.В., секретаря судового засідання – Макарової Л.М.,

за участю:

позивача – не з`явився;

представника позивача – не з`явився;

представника відповідачів 1, 2: - Сельської О.З.;

розглянувши за правилами загального позовного провадження у судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Харківської обласної прокуратури про визнання протиправним та скасування рішення, про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

09 листопада 2020 року ОСОБА_1 (далі-позивач), через свого представника Сайченко А.В., яка діє на підставі ордеру від 01 жовтня 2020 року, звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Офісу Генерального прокурора, прокуратури Харківської області, другої кадрової комісії Офісу Генерального прокурора про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, зобов`язання вчинити певні дії, скасування рішення другої кадрової комісії.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що з 2013 року працював в органах прокуратури України, займаючи різні посади жодного разу не притягувався до дисциплінарної відповідальності. 30 квітня 2020 року прокурором Харківської області видано наказ №851-к, яким його звільнено з посади прокурора відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням злочинів у сфері службової діяльності, яке здійснюється слідчими територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, що поширює свою діяльність на Харківську область, та слідчих регіональної прокуратури Харківської області на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру».

Вважає, що передбачені вказаною нормою права підстави для його звільнення відсутні, оскільки не відбулось реорганізації чи ліквідації, скорочення кількості прокурорів в органі, в якому він обіймав посаду.

Зазначив, що у жовтні 2019 року ним подавалася заява, згідно якої він ознайомлений та погоджується з вимогами «Порядку проходження прокурорами атестації», які діяли саме у жовтні 2019 року.

Проте, на час, визначений для проходження атестації для регіональних прокуратур, Порядок проходження прокурорами атестації, затверджений наказом Генерального прокурора України від 03 жовтня 2019 року № 221, змінений наказами Генерального прокурора № 65 від 04 лютого 2020 року та № 102 від 19 лютого 2020 року, відповідну заяву про намір пройти атестацію відповідно до зміненого вищезазначеними наказами Порядку позивач не подавав та не погоджувався, оскільки змінений Порядок суттєво погіршував його становище, а саме змінено процедуру проходження атестації - проходження двох етапів в один день.

Позивач наголосив про нерівні умови проходження атестації прокурорами Генеральної прокуратури України та регіональних прокуратур з огляду на те, що іспити працівники Генеральної прокуратури України складали в різні дні, а для регіональних прокурорів визначено проходження обох іспитів в один день.

Зауважив, що правильно відповів на тестові питання в кількості, яка значно перевищувала 70 балів, однак, внаслідок несанкціонованого втручання третіх осіб в програмне забезпечення, бал зменшено до 61. Наголосив, що видані Державною службою спеціального зв`язку та захисту інформації України документи, які засвідчують спроможність використаного в рамках процедури атестації прокурорів програмного забезпечення забезпечити анонімність, конфіденційність та захист від втручання третіх осіб відсутні.

Таким чином, позивач вважає, що рішення кадрової комісії №2 про неуспішне проходження ним атестації, наказ прокурора області від 30 квітня 2020 року №851-к про його звільнення є протиправними та такими, що підлягають скасуванню, через їх видання з грубим порушенням вимог діючого законодавства. Також позивач просив зобов`язати прокуратуру Харківської області поновити позивача в органах прокуратури на займаній посаді до його звільнення, стягнути з прокуратури Харківської області на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 05 травня 2020 року і до моменту фактичного поновлення на посаді.

Ухвалою суду від 13 листопада 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, прокуратури Харківської області, другої кадрової комісії Офісу Генерального прокурора про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, зобов`язання вчинити певні дії залишено без руху, встановлено особі, яка звернулася із позовною заявою десятиденний строк від дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків позовної заяви, шляхом надання доказів сплати судового збору (оригінал квитанції) у розмірі 840,80 грн., доказів порушення прав позивача відповідачем, завірених належним чином у відповідності до частини 5 статті 94 КАС України для суду та для кожного з відповідачів (спірного рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації позивачем), а також вирішити питання щодо кола відповідачів у справі.

04 грудня 2020 року до відділу документообігу та архівної роботи суду на ухвалу суду представником позивача надано уточнену позовну заяву (том 1 арк. справи 101-131) з визначенням кола відповідачів а саме: до Офісу Генерального прокурора (далі-відповідач№1), прокуратури Харківської області (далі - відповідач№2); (оригінал квитанції) у розмірі 840,80 грн.; заяву про усунення недоліків у справі; клопотання про поновлення строку звернення до суду.

Ухвалою суду від 08 грудня 2020 року визнано поважними причини пропуску позивачем строку звернення до суду, прийнято до розгляду уточнену позовну заяву, відкрито провадження в адміністративній справі та призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження у підготовче засідання на 18 грудня 2020 року на 10-00 год.

Ухвалою суду від 18 грудня 2020 року розгляд справи відкладено на 14 січня 2021 року.

04 січня 2021 року представник відповідача № 1 надав відзив на позовну заяву, відповідно до якого просив суд відмовити у задоволені позовних вимог. Вказав, що доводи позивача про те, що передбачене Законом №113-ІХ проведення атестації є порушенням його конституційних прав і свобод, не ґрунтується на вимогах закону.

Так, пунктом 12 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-ІХ визначено, що предметом атестації є оцінка професійної компетентності прокурора, професійної етики та доброчесності прокурора.

Пунктом 9 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-ІХ передбачено, що атестація здійснюється згідно з Порядком проходження прокурорами атестації, який затверджується Генеральним прокурором.

Згідно із пунктом 7 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади прокурорів у регіональних прокуратурах, можуть бути переведені на посаду прокурора в обласних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку, передбаченому цим розділом.

Відтак, Генеральним прокурором видано накази від 03 жовтня 2019 року № 221 «Про затвердження Порядку проходження прокурорами атестації» (зі змінами, внесеними наказами Генерального прокурора від 17.12.2019 № 336, від 04.02.2020 № 65, від 19.02.2020 № 102, далі - Порядок №221) та від 17 жовтня 2019 року № 233 «Про затвердження Порядку роботи кадрових комісій» (зі змінами, внесеними наказами Генерального прокурора (виконувача обов`язків Генерального прокурора, далі - Порядок № 223) від 17 грудня 2019 № 337, від 04 лютого 2020 № 65, від 13 березня 2020 № 145).

Відповідно до пунктів 9, 10 розділу І Порядку проходження прокурорами атестації, затвердженого наказом Генеральної прокуратури України від 03.10.2019 № 221, атестація проводиться на підставі письмової заяви прокурора Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури про переведення на посаду прокурора відповідно в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах, в якій зазначено про намір пройти атестацію, надано згоду на обробку персональних даних і на застосування процедура умов проведення атестації. Форми типових заяв прокурора встановлено у додатку 2 до цього Порядку. Заява підписується прокурорам особисто.

Вищевказані вимоги позивачем дотримано, ним подано заяву у встановлений строк і за визначеною формою, у зв`язку з чим його допущено до проходження атестації прокурорів.

Подання заяви – право, а не обов`язок прокурора, а оскарження умов її подання безпідставне, оскільки позивач діяв у межах закону з дотриманням вимог Порядку проходження прокурорами атестації у рамках реформування органів прокуратури.

Доводи позивача про нерівні умови проходження атестації прокурорами Генеральної прокуратури України та регіональних прокуратур з огляду на те, що іспити працівники Генеральної прокуратури України складали в різні дні, а для регіональних прокурорів визначено в один день, на думку відповідача, не можуть братися до уваги.

Час для підготовки для складання іспиту у формі анонімного письмового тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора та складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки у працівників Генеральної прокуратури був обмежений 7 днями з моменту оприлюднення зразків (прикладів завдань) та перерва між іспитами була в межах трьох тижнів. В той час, як працівники регіональних прокуратур мали більше півроку часу для підготовки.

У ході проведення першого етапу атестації застосовано інформаційну систему «Аналітична система знань», яку створено на замовлення Національної академії прокуратури ТзОВ «Лізард Софт». Під час створення системи вимоги Закону України «Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах» та держаних стандартів щодо захисту інформації порушено не було.

Підставу звільнення в наказі сформульовано у відповідності до пункту 19 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ.

Доводи позивача щодо звільнення з порушенням норм КЗпП України, у тому числі у зв ’язку із запровадженням карантину, безпідставні.

Юридичним фактом, що зумовлює звільнення на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» в даному випадку є рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором регіональної прокуратури.

Зауважив, що наказ прокурора Харківської області від 30 квітня 2020 року №851-к видано на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законом. При цьому, відповідачами права позивача не порушувались.

12 січня 2021 року надано відповідь на відзив відповідача № 1, в якій позивач зазначає, що оскаржуване рішення Другої кадрової комісії № 42 від 02.04.2020 не відповідає вимозі обґрунтованості, оскільки не містить ані мотивів, ані обставин. Ним встановлено лише кількість отриманих за результатами іспиту балів, проте відсутні аргументи виставлення саме такої кількості балів, та з яких дійсних підстав виходила Комісія під час ухвалення рішення.

Вважає, що твердження, викладені відповідачем № 1 у відзиві є безпідставними та необґрунтованими та не наведено належних та достатніх доказів на підтвердження не порушення ним прав, свобод або інтересів позивача.

12 січня 2021 року через відділ документообігу та архівної роботи суду відповідачем № 2 надано відзив відповідно до якої просив суд відмовити у задоволені позовних вимог. Вказав, що 25 вересня 2019 року вступили в силу зміни до Закону України «Про прокуратуру» та деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури, передбачені Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» від 19 вересня 2019 року № 113-ІХ. З дня набрання чинності цим Законом усі прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур вважаються такими, що персонально попереджені у належному порядку про можливе майбутнє звільнення з посади на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» (ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури).

Крім того, пунктами 9, 10 розділу І Порядку проходження прокурорами атестації, затвердженого наказом Генеральної прокуратури України від 03.10.2019 № 221 передбачено, що атестація проводиться на підставі письмової заяви прокурора Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури про переведення на посаду прокурора відповідно в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах, в якій зазначено про намір пройти атестацію, надано згоду на обробку персональних даних і на застосування процедура умов проведення атестації. Форми типових заяв прокурора встановлено у додатку 2 до цього Порядку. Заява підписується прокурорам особисто.

Позивач, подаючи заяву про переведення на посаду прокурора та про намір пройти атестацію від 09 жовтня 2019 року, цілком і повністю обізнаний з умовами та процедурами проведення атестації та погодився на їх застосування, розумів наслідки неуспішного проходження одного з етапів атестації та можливе звільнення з підстав, передбачених Законом № 113-ІХ, мав повне право не подавати відповідної заяви чи окремо оскаржувати відповідний Порядок проходження прокурорами атестації, чого ним не зроблено.

ОСОБА_1 не успішно пройшов перший етап тестування, набравши 61 бал із 100 можливих, що є нижчим ніж мінімальна допустима межа - 70 балів (рішення № 42 кадрової комісії №2 від 02 квітня 2020 року про неуспішне проходження атестації ОСОБА_1 )

Згідно з підпунктом 2 пункту 19 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону прокурори, які не успішно пройшли атестацію, звільняються з посади прокурора Генеральним прокурором, керівником регіональної (обласної) прокуратури на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру».

При цьому можливість не застосування керівником регіональної прокуратури звільнення до прокурора на підставі рішення Комісії Законом не передбачено.

Також Законом не передбачено можливості реалізації прокурором області своїх дискреційних повноважень (діяти на власний розсуд) при застосуванні рішення Комісії про неуспішне проходження прокурором атестації.

З урахуванням цього, ОСОБА_1 наказом прокурора області № 851-к від 30 квітня 2020 року звільнено з посади прокурора відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням злочинів у сфері службової діяльності, яке здійснюється слідчими територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, що поширює свою діяльність на Харківську область, та слідчих регіональної прокуратури Харківської області на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру».

Ухвалою суду від 14 січня 2021 року відкладено розгляд справи на 03 лютого 2021 року на 12 год. 00 хв.

Ухвалами суду від 03 лютого 2021 року, замінено первісного відповідача - прокуратуру Харківської області на Харківську обласну прокуратуру, продовжено строк підготовчого засідання на тридцять днів, витребувано з Офісу Генерального прокурора засвідчені належним чином копії наступних документів:

- роздруківку відомостей іспиту ОСОБА_1 (з питаннями, відповідями наданими позивачем, а також з правильними відповідями);

- копію журналу про отримання ОСОБА_1 логіну користувача для складання іспиту;

- всі документи та інші матеріали, які розглядались кадровою комісією, у тому числі ті, що слугували підставою для прийняття кадровою комісією рішення про неуспішне проходження атестації позивачем.

Оголошено перерву до 25 лютого 2021 року до 12 год. 00 хв.

Ухвалою суду від 25 лютого 2021 року зобов`язано Офіс Генерального прокурора виконати ухвалу суду від 03 лютого 2021 року, у підготовчому судовому засіданні оголошено перерву до 23 березня 2021 року до 14 год. 00 хвилин.

Ухвалою суду від 23 березня 2021 року закрито підготовче провадження по адміністративній справі № 200/10430/20-а, справу за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Харківської обласної прокуратури про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, зобов`язання вчинити певні дії та призначено до судового розгляду у відкритому судовому засіданні на 14 годину 00 хвилин 19 квітня 2021 року.

15 квітня 2021 року головуючим суддею у справі ОСОБА_2 направлено подання до Верховного Суду в порядку статті 290 КАС України про відкриття провадження та розгляд справи № 200/10430/20-а Верховним Судом як зразкової.

Ухвалою суду від 19 квітня 2021 року відкладено судове засідання по адміністративній справі № 200/10430/20-а, справу за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Харківської обласної прокуратури про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, зобов`язання вчинити певні дії та призначено до судового розгляду у відкритому судовому засіданні на 12 годину 00 хвилин 14 травня 2021 року.

Ухвалою Верховного суду від 26 квітня 2021 року відмовлено у відкритті провадження за поданням судді Донецького окружного адміністративного суду про розгляд Верховним Судом адміністративної справи №200/10430/20-а як зразкової.

Ухвалою суду від 14 травня 2021 року за клопотанням представника відповідачів № 1 та № 2 відкладено розгляд справи № 200/10430/20-а. Справу за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Харківської обласної прокуратури про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, призначено до судового розгляду у відкритому судовому засіданні на 11 годину 00 хвилин 14 червня 2021 року

У судове засідання 14 червня 2021 року позивач та представник позивача не з`явились, надали до суду заяву про розгляд справи за їх відсутністю.

У судове засідання 14 червня 2021 року з`явилась представник відповідачів № 1 та № 2, яка заперечувала проти задоволення позовних вимог з підстав наведених у відзивах.

Суд, заслухавши пояснення представника відповідачів, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив.

Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 2013 року працював в органах прокуратури України на різних посадах, що підтверджується копією особового листка з обліку кадрів ( том 2, арк. справи 44-46).

Наказом № 1059-к від 14 червня 2019 року ОСОБА_1 призначено на посаду прокурора відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням злочинів у сфері службової діяльності та корупції, яке здійснюється слідчими територіального управління Державного бюро розслідувань управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Державного бюро розслідування, розташованого у місті Полтаві, що поширює свою діяльність на Харківську область, та слідчих регіональної прокуратури Харківської області (том 2 арк. справи 122).

Наказом № 1861-к від 05 вересня 2019 року назву посади ОСОБА_1 змінено на посаду прокурора відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням злочинів у сфері службової діяльності, яке здійснюється слідчими територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, що поширює свою діяльність на Харківську область, та слідчих регіональної прокуратури Харківської області (том 2 арк. справи 123-124).

08 жовтня 2019 року позивачем надано заяву про переведення на посаду прокурора в обласній прокуратурі та про намір пройти атестацію (том 2, арк. справи 184).

За результатом проходження тестування на знання та вміння у застосуванні закону і відповідність здійснювати повноваження прокурора ОСОБА_1 набрав 61 бал (том 2 арк. справи 185-197).

Протоколом засідання Другої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур №4 від 02 квітня 2020 року вирішено на підставі пункту 5 Розділу ІІ «Порядку проходження атестації прокурорів» ухвалити рішення про неуспішне проходження атестації стосовно прокурорів, зокрема, які за результатом тестування набрали меншу кількість балів, ніж прохідну (том 2 арк. справи 198-205)

02 квітня 2020 року кадровою комісією № 2 прийнято рішення № 42, яким встановлено, що прокурор відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням злочинів у сфері службової діяльності, яке здійснюється слідчими територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, що поширює свою діяльність на Харківську область, та слідчих регіональної прокуратури Харківської області ОСОБА_1 за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора набрав 61 бал, що є менше прохідного балу для успішного складання іспиту, він не допускається до проходження наступних етапів атестації. Зазначено, що ОСОБА_1 не успішно пройшов атестацію (том 2 арк. справи 197-а).

Наказом прокурора Харківської області від 30 квітня 2020 року №851-к позивача звільнено з посади прокурора відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням злочинів у сфері службової діяльності, яке здійснюється слідчими територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, що поширює свою діяльність на Харківську область, та слідчих регіональної прокуратури Харківської області на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» (том 2 арк. справи 126).

З 25 вересня 2019 року набув чинності Закон України від 19 вересня 2019 року № 113-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» (далі - Закон №113-IX).

Підпунктами 1, 2 пункту 1 розділу І Закону №113-IX внесено зміни до таких законодавчих актів України, як зокрема у Кодекс законів про працю України.

Так, статтю 32 КЗпП України доповнено частиною п`ятою такого змісту: «Переведення прокурорів відбувається з урахуванням особливостей, визначених законом, що регулює їхній статус», та статтю 40 цього Кодексу доповнено частиною п`ятою такого змісту: «Особливості звільнення окремих категорій працівників з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої цієї статті, а також особливості застосування до них положень частини другої цієї статті, статей 42, 42-1, частин першої, другої і третьої статті 49-2, статті 74, частини третьої статті 121 цього Кодексу, встановлюються законом, що регулює їхній статус».

Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України визначає Закон України від 14.10.2014 №1697-VII "Про прокуратуру".

Однією з гарантій незалежності прокурора, що передбачена статтею 16 Закону України "Про прокуратуру", є особливий порядок призначення прокурора на посаду, звільнення з посади, притягнення до дисциплінарної відповідальності.

У силу частини 3 статті 16 цього Закону №1697, прокурор призначається на посаду безстроково та може бути звільнений з посади, його повноваження на посаді можуть бути припинені лише з підстав та в порядку, передбачених законом.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 17.02.2015 у справі № 21-8а15, за загальним правилом, пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі. Аналогічна позиція неодноразово висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 31.01.2018 у справі №803/31/16, від 30.07.2019 у справі №804/406/16, від 08.08.2019 у справі №813/150/16.

Отже, положення Кодексу законів про працю України не підлягають застосуванню до правовідносин щодо звільнення прокурора з посади у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури. Саме така позиція висловлена Верховним Судом і у постанові від 08.10.2019 у справі № 804/211/16.

За таких обставин, доводи позивача щодо застосування до спірних правовідносин загальних засад трудового законодавства є безпідставними, оскільки питання пов`язані із проходженням прокурорами публічної служби та звільнення з підстав, що оспорюються в даному позові, врегульовані спеціальними законодавчими актами.

Так, загальні умови звільнення прокурора з посади, припинення його повноважень на посаді наведені у статті 51 Закону України "Про прокуратуру".

Згідно пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України "Про прокуратуру", прокурор звільняється з посади у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.

Частиною 5 статті 51 зазначеного Закону визначено, що на звільнення прокурорів з посади з підстави, передбаченої пунктом 9 частини першої цієї статті, не поширюються положення законодавства щодо пропозиції іншої роботи та переведення на іншу роботу при звільненні у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, щодо строків попередження про звільнення, щодо переважного права на залишення на роботі, щодо переважного права на укладення трудового договору у разі поворотного прийняття на роботу, щодо збереження місця роботи на період щорічної відпустки та на період відрядження.

Відповідно до пункту 6 Розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону №113-IX, з дня набрання чинності цим Законом усі прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур вважаються такими, що персонально попереджені у належному порядку про можливе майбутнє звільнення з посади на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру".

За приписами пункту 7 Розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону №113-IX, прокурори та слідчі органів прокуратури, які на день набрання чинності цим Законом займають посади прокурорів і слідчих у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку, передбаченому цим розділом.

Атестація здійснюється згідно з Порядком проходження прокурорами атестації, який затверджується Генеральним прокурором (пункт 9 Розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-IX).

Згідно із пунктом 10 Розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону №113-IX, прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур (у тому числі ті, які були відряджені до Національної академії прокуратури України для участі в її роботі на постійній основі) мають право в строк, визначений Порядком проходження прокурорами атестації, подати Генеральному прокурору заяву про переведення на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах. У заяві також повинно бути зазначено про намір пройти атестацію, надано згоду на обробку персональних даних, на застосування процедур та умов проведення атестації. Форма та порядок подачі заяви визначаються Порядком проходження прокурорами атестації.

Згідно із пунктом 11 Розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону №113-IX, атестація прокурорів проводиться кадровими комісіями офісу Генерального прокурора, кадровими комісіями обласних прокуратур.

На виконання вимог Закону №113-IX, наказом Генерального прокурора №221 від 03.10.2019 затверджено Порядок проходження прокурорами атестації (далі - Порядок №221).

За визначенням, що міститься в пункті 1 розділу 1 Порядку № 221 атестація прокурорів - це встановлена Розділом II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону №113-IX та цим Порядком процедура надання оцінки професійній компетентності, професійній етиці та доброчесності прокурорів Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур і військових прокуратур.

У відповідності до пунктів 2, 4 Порядку №221 атестація прокурорів Генеральної прокуратури України проводиться відповідними кадровими комісіями, порядок роботи яких, перелік і склад визначаються відповідними наказами Генерального прокурора.

Атестація включає в себе три етапи: 1) складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора; 2) складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки; 3) проведення співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності. Для оцінки рівня володіння практичними уміннями та навичками прокурори виконують письмове практичне завдання ( п. 6 Порядку № 221).

Згідно із пунктом 8 Порядку №221 за результатами атестації прокурора відповідна кадрова комісія ухвалює одне із таких рішень: 1) рішення про успішне проходження прокурором атестації; 2) рішення про неуспішне проходження прокурором атестації. Форми типових рішень визначені у додатку 1 до цього Порядку.

Відповідно до пункту 9 Порядку №221, атестація проводиться на підставі письмової заяви прокурора Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури про переведення на посаду прокурора відповідно в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах, в якій зазначено про намір пройти атестацію, надано згоду на обробку персональних даних і на застосування процедур та умов проведення атестації. Форми типових заяв прокурора встановлено у додатку 2 до цього Порядку.

Заява, вказана у пункті 9 Розділу I цього Порядку, подається Генеральному прокурору прокурорами Генеральної прокуратури України (включаючи прокурорів Головної військової прокуратури, прокурорів секретаріату Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів), прокурорами регіональних прокуратур, військових прокуратур регіонів (на правах регіональних), прокурорами місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів та інших військових прокуратур (на правах місцевих) до 15 жовтня 2019 року (включно). Заява підписується прокурором особисто (пункт 10 Порядку №221).

У відповідності до пунктів 1-4 розділу ІІ Порядку №221 після завершення строку для подання заяви, вказаної у пункті 9 розділу I цього Порядку, кадрова комісія формує графік складання іспитів та оприлюднює його на офіційному веб-сайті Генеральної прокуратури України не пізніше ніж за п`ять календарних днів до дня складання іспиту. Перелік тестових питань для іспиту затверджується Генеральним прокурором та оприлюднюється на веб-сайті Генеральної прокуратури України не пізніше ніж за сім календарних днів до дня складання іспиту. Тестування проходить автоматизовано з використанням комп`ютерної техніки у присутності членів відповідної кадрової комісії і триває 100 хвилин. Тестові питання обираються для кожного прокурора автоматично із загального переліку питань у кількості 100 питань. Кожне питання має передбачати варіанти відповіді, один з яких є правильним. Після закінчення часу, відведеного на проходження тестування, тестування припиняється автоматично, а на екран виводиться результат складання іспиту відповідного прокурора. Кожна правильна відповідь оцінюється в один бал. Максимальна кількість можливих балів за іспит становить 100 балів.

Прохідний бал (мінімально допустима кількість набраних балів, які можуть бути набрані за результатами тестування) для успішного складання іспиту становить 70 балів.

Як зазначено у пункті 5 розділу ІІ Порядку № 221 прокурор, який за результатами складення іспиту набрав меншу кількість балів, ніж прохідний бал, не допускається до іспиту у формі тестування на загальні здібності та навички, припиняє участь в атестації, а відповідна кадрова комісія ухвалює рішення про неуспішне проходження прокурором атестації.

Аналогічні положення щодо обов`язку прийняття кадровою комісією рішення про неуспішне проходження атестації прокурором, який не набрав прохідний бал, містяться і в пункті 16 Розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону №113-IX.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 подано заяву у встановлений строк і за визначеною формою, у зв`язку з чим його допущено до проходження атестації прокурорів.

Згідно з пунктом 13 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-ІХ атестація прокурорів включає такі етапи:

- складення іспиту у формі анонімного письмового тестування або у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора. Результати анонімного тестування оприлюднюються кадровою комісією на офіційному веб-сайті Генеральної прокуратури України або Офісу Генерального прокурора не пізніше ніж за 24 години до проведення співбесіди;

- проведення співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності. Для оцінки рівня володіння практичними уміннями та навичками прокурори виконують письмове практичне завдання.

Атестація може включати інші етапи, непроходження яких може бути підставою для ухвалення кадровою комісією рішення про неуспішне проходження атестації прокурором. Перелік таких етапів визначається у Порядку проходження прокурорами атестації, який затверджує Генеральний прокурор.

Пунктом 6 розділу І Порядку № 221 визначено, що атестація включає такі етапи:

складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора;

складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки;

проведення співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності. Для оцінки рівня володіння практичними уміннями та навичками прокурори виконують письмове практичне завдання.

Пунктом 4 розділу II Порядку №221 передбачено, що прохідний бал (мінімально допустима кількість набраних балів, які можуть бути набрані за результатами тестування) для успішного складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора становить 70 балів.

Згідно з пунктом 5 розділу II Порядку проходження прокурорами атестації прокурор, який за результатами складення іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора набрав меншу кількість балів, ніж прохідний бал, не допускається до іспиту у формі тестування на загальні здібності та навички, припиняє участь в атестації, а відповідна кадрова комісія ухвалює рішення про неуспішне проходження прокурором атестації.

Судом встановлено, що позивачем 03.03.2020, за результатами складання іспиту з використанням комп`ютерної техніки у формі анонімного тестування, з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, набрано 61 бал, що є менше прохідного балу для успішного складання іспиту (70).

Ці результати відображено у відповідній відомості, про що позивач ознайомлений шляхом проставлення власного підпису. У примітках до цієї відомості будь-які зауваження з боку позивача щодо процедури та порядку складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора не зазначено. Відомість підписана головою та секретарем кадрової комісії.

У зв`язку з цим, кадровою комісією № 2 на підставі пунктів 13, 17 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-ІХ, пункту 6 розділу І, пункту 5 розділу II Порядку №221, прийнято рішення від 02.04.2020 № 42 про неуспішне проходження ОСОБА_1 атестації.

Суд звертає окрему увагу на те, що позивачу після подання відповідної заяви на підтвердження свого бажання пройти атестацію, було відомо про усі умови та процедури проведення атестації, що визначені Порядком № 221, зокрема і те, що у разі неуспішного проходження ним будь-якого з етапів атестації, передбаченого Порядком № 221, а також за умови настання однієї із підстав, передбачених пунктом 19 Розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону №113-IX, його буде звільнено з посади прокурора.

Щодо доводів позивача про те, що проходження ним атестації в порядку, передбаченому Законом №113-IX та Порядком № 221 суперечить положенням трудового законодавства та містить ознаки дискримінації, то такі також судом до уваги не беруться.

В цьому контексті судом враховується те, що Конституційний Суд України у рішенні від 08.07.2003 №15-рп/2003 у справі за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про проведення атестації державних службовців» (справа про атестацію державних службовців) зазначив, що атестація є одним із способів перевірки та оцінки кваліфікації працівника, його знань і навичок. Вона передбачена частиною шостою статті 96 Кодексу законів про працю України, положення якого поширюються і на державних службовців з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про державну службу». Згідно з цією нормою атестацію можуть проводити власник або уповноважений ним орган. Такими органами відповідно до законодавства України є, зокрема, всі органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Атестація окремих категорій державних службовців передбачена й іншими законами України, зокрема й «Про прокуратуру».

Тобто, запровадження Законом №113-IX атестації прокурорів пов`язане в тому числі із створенням передумови для побудови системи прокуратури, кадровим перезавантаженням органів прокуратури та способом перевірки та оцінки кваліфікацій чинних прокурорів на відповідність їх посадам прокурора в таких органах. Така атестація визначена законодавцем та відбувалась у спосіб і порядок, який є діючим і стосується усіх прокурорів, які виявили намір пройти атестацію, а тому не може вважатись протиправною чи такою, що носить дискримінаційних характер по відношенню до позивача.

Фактично усі мотиви, якими позивач обґрунтовує протиправність дій відповідача щодо проведення атестації, ґрунтуються на його незгоді із положеннями Закону №113-IX та Порядком № 221, які, на його думку, порушують в тому числі і права та гарантії, що визначені КЗпП України та Конституцією України.

Разом із тим, суд звертає увагу позивача на ту обставину, що положення Закону №113-IX на день ухвалення рішення у даній справі є чинними та неконституційними у встановленому законом порядку не визнавались. Так само є чинними і положення Порядку №221, а тому підстави для їх неврахування, на думку суду, відсутні.

Згідно з пункту 17 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону №113-IX кадрові комісії за результатами атестації подають Генеральному прокурору інформацію щодо прокурорів, які успішно пройшли атестацію, а також щодо прокурорів, які неуспішно пройшли атестацію. Повторне проходження одним і тим самим прокурором атестації або одного з її етапів забороняється.

При цьому у відповідності до підпункту 2 пункту 19 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-IX, прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, звільняються Генеральним прокурором, керівником регіональної (обласної) прокуратури з посади прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" за умови наявності рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури.

Відтак, за наявності відповідного рішення кадрової комісії № 2 від 02.04.2020 №42 про неуспішне проходження ОСОБА_1 атестації, прокурором Харківської області, на підставі вищезазначеної норми Закону №113-IX прийнято наказ №851к від 30 квітня 2020 року про звільнення ОСОБА_1 із займаної посади прокурора відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням злочинів у сфері службової діяльності, яке здійснюється слідчими територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, що поширює свою діяльність на Харківську область, та слідчих регіональної прокуратури Харківської області, на підставі пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України «Про прокуратуру» з 05 травня 2020 року.

З урахуванням того, що звільнення на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" прямо передбачене підпунктом 2 пункту 19 розділу II Прикінцеві і перехідні положення" Закону №113-IX та пов`язано, зокрема, з наявністю рішення кадрової комісії № 2 про неуспішне проходження атестації прокурором, суд не приймає до уваги доводи позивача про те, що фактично не мали місце ані ліквідація, ані реорганізація органів прокуратури.

Таким чином, враховуючи наведені обставини, суд приходить до висновку, що відповідачем цілком обґрунтовано визначено підставою для звільнення позивача положення підставі пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України «Про прокуратуру», адже зазначене передбачено положеннями Закону №113-IX, які, як уже зазначалось судом вище, є чинними та неконституційними не визнавались.

Водночас, суд зважає на те, що запровадження законодавцем такого механізму реформування органів прокуратури України безперечно є втручанням у приватне життя особи прокурора у розумінні статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) в аспекті умов проходження публічної служби (професійної діяльності).

Проте, таке втручання у даному конкретному випадку прямо передбачено законом і переслідує абсолютно легітимну мету - відновлення довіри суспільства до функціонування органів прокуратури України.

Міра втручання з боку держави у сферу приватного життя особи в аспекті професійної діяльності у даному випадку є повністю співмірною із ступенем втручання держави з аналогічною метою у діяльність особи на посаді професійного судді, що було визнано і законним, і конституційним згідно з висновком Конституційного Суду України від 20 січня 2016 року №1-в/2016.

Таким чином, на переконання суду, у спірних правовідносинах позивач знаходився у стані повної правової визначеності, коли маючи відповідну освіту та досвід професійної діяльності не міг не усвідомлювати юридичних наслідків не проходження одного з етапів атестації.

Наведені ж позивачем у позовній заяві решта доводів щодо неправомірності оскаржуваного рішення прямо суперечать нормам діючого законодавства України. При цьому, суд не знаходить підстав для висновку про незабезпечення балансу між публічним інтересом суспільства на формування корпусу прокурорів системи органів прокуратури України та приватним інтересом заявника на продовження служби в органах прокуратури оминаючи процедуру атестації.

З огляду на викладене, а також враховуючи усі наведені вище обставини, суд приходить до висновку, що оскаржуваний наказ прокурора Харківської області від 30.04.2020 №851к є таким, що прийнятий у межах, спосіб та порядку, що визначені чинним законодавством, а тому підстави для його скасування, на переконання суду, відсутні.

Як наслідок, відсутні також підстави і для задоволення інших позовних вимог в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення з відповідача на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки такі позовні вимоги є похідними від попередніх.

За приписами частини 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Відповідно до положень статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частинами 1, 2 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відтак, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх рішень та дій, а також докази надані позивачем, суд доходить висновку, що у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 слід відмовити повністю.

З огляду на відмову у задоволенні позовних вимог, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись 2, 3, 5, 9, 12, 15, 19, 22, 25, 32, 72, 76, 77, 79, 139, 194, 205, 241-243, 245, 246, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Харківської обласної прокуратури про визнання протиправним та скасування рішення, про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, зобов`язання вчинити певні дії, - відмовити повністю.

Вступна та резолютивна частини рішення проголошено у судовому засіданні 14 червня 2021 року.

Повний текст рішення виготовлено 23 червня 2021 року.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя О.В. Зінченко