Рішення № 97869368, 07.06.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 червня 2021 р. Справа№200/11729/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Михайлик А.С. розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини 9937 (Донецького прикордонного загону Державної прикордонної служби) про визнання частково недійсним рішення, стягнення коштів,

за участю: секретаря судового засідання Столяренко Я.С.

від відповідача: Копейко О.М. (в режимі відео конференції)

ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ

ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Військової частини 9937 (Донецького прикордонного загону Державної прикордонної служби), в якому (із врахуванням уточнень) просив суд:

- визнати частково недійсним витяг з наказу № 604-ОС від 23.10.2020, змінити формулювання звільнення «у зв`язку з закінченням строку контракту», вказавши про звільнення на пенсію за вислугою років «через наявність вислуги на день звільнення 25 календарних років та більше»;

- стягнути заборгованість по виплаті грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку в сумі 41 734 83 грн;

- стягнути заборгованість по виплаті одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби в сумі 608 135,90 грн;

- стягнути заборгованість по виплаті винагороди за безпосередню участь у воєнних конфліктах в умовах особливого періоду в розмірі 17 886,35 грн;

- стягнути заборгованість по виплаті надбавок за особливості проходження служби в сумі 17 886,35 грн;

- стягнути заборгованість по виплаті грошової допомоги на оздоровлення в сумі 17 886,35 грн;

- стягнути заборгованість по виплаті допомоги для вирішення соціально-побутових питань в розмірі 17 886,35 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що його звільнено з військової служби в запас, в той час як мало бути звільнено на пенсію за вислугу років, оскільки станом на день звільнення він має вислугу 25 календарних років та більше. За змістом позову позивач через перебування у довгостроковому відрядженні не надав рапорт про звільнення на пенсію за вислугу років, а витяг з наказу про звільнення від 23.10.2020 та довідку від 23.10.2020, на підставі яких він міг обчислити вислугу років, отримав після звільнення.

За змістом позову в наказі про звільнення позивача зазначено про необхідність виплати позивачу компенсації за 70 днів невикористаної додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2016-2020 роки, одноразову грошову допомогу при звільненні в розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за кожен повний календарний рік служби. Наведені виплати, як зазначив позивач йому не виплачені під час звільнення, розмір цих виплат за підрахунком позивача становить 41 734,83 грн (17 886,35 грн : 30 х 70) – грошова компенсація за невикористані 70 днів відпустки, 608 135,90 грн (17 886,35 грн х 34 роки служби : 2) – сума одноразової грошової допомоги при звільненні. Під час обчислення цих виплат позивач виходив із середнього заробітку, обчисленого останні 12 календарних місяців служби на підставі Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ № 100 від 08.02.1995. Як зазначено в позові, відповідно до виписки з картки АТ КБ «Приватбанк» від 26.10.2020 виплати за останні 12 календарних місяців (листопад 2019 по жовтень 2020 року) служби становлять 214 636,28 грн, середній заробіток обчислений шляхом поділу цієї суми доходів на 12 місяців становить 17 886,35 грн.

Крім цього, в позові зазначено, що відповідачем не виплачено позивачу ані під час звільнення, ані під час проходження служби матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань в розмірі, що не перевищує місячного грошового забезпечення, за період служби з 20.11.2019 по 16.10.2020.

Обґрунтування вимог про стягнення з відповідача заборгованості по виплаті винагороди за безпосередню участь у воєнних конфліктах в сумі 17 886,35 грн, набавок за особливості проходження служби в сумі 17 886,35 грн та допомоги на оздоровлення в сумі 17 886,35 грн в позові не наведено.

11.05.2021 представник позивача на виконання вимог ухвали суду від 19.04.2021 щодо надання обґрунтування позову в частині вимог про стягнення винагороди за участь у воєнних конфліктах в умовах особливого періоду, заборгованості по виплаті набавок за особливості проходження військової служби, грошової компенсації на оздоровлення та матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань із визначенням періодів виникнення заборгованості надав письмові пояснення по справі. Наведені пояснення не містять підпису ані позивача ані його представника, через що не приймаються судом до уваги.

Відповідач проти задоволення заявлених позивачем заперечував, підстави незгоди із позовом визначив в наданому до суду відзиві.

За змістом викладеного у відзиві 23.10.2020 № 604-ОС позивача виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення через його звільнення з військової служби в запас згідно з наказом начальника Донецького прикордонного загону згідно від 25.09.2020 № 539 –ОС за підпунктом «а» (у зв`язку із закінченням контракту) пункту 2 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу». На час звільнення з військової служби вислуга років позивача становила: 35 років 9 місяців 9 днів, у т. ч. 18 років 11 місяців 12 днів – календарна; 16 років 9 місяців 27 днів – пільгова.

Призначення позивачу пенсії за вислугу років на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», на думку відповідача є неможливим, оскільки ст. 12 цього закону підставою призначення пенсії за вислугу років визначено наявність календарної вислуги 25 років, календарна вислуга позивача на час звільнення становила 18 років. За змістом відзиву на позов посилання позивача на пільгові умови обчислення вислуги років відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 393 від 17.07.1992 не впливають на визначення набуття позивачем права на призначення пенсії за вислугу років, оскільки в даному випадку наявність зазначеного права залежить від календарної вислуги.

З приводу вимог щодо стягнення заборгованості по виплаті грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки відповідач зазначив, що зазначена компенсація обчислюється з розміру місячного грошового забезпечення військовослужбовця на день виключення його зі списків особового складу. На день включення позивача зі складу списків особового складу грошове забезпечення позивача становило 11 902,40 грн, сума грошової компенсації за невикористані 70 днів додаткової відпустки становить 27 772,72 грн. (11902,40 грн /30*70 днів), виплату цієї суми підтверджено відомістю за жовтень 2020 року № 270.

Сума одноразової грошової допомоги при звільненні залежить від календарної вислуги років та розміру грошового забезпечення на момент звільнення. Календарна вислуга років на день звільнення позивача становили – 18 років, сума компенсації становить 107 121,60 грн. (11 902,40 грн /2*18 років) виплату цієї суми підтверджено відомістю за грудень 2020 року № 309.

Суму грошової допомоги на оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення – 11 902,40 грн також виплачено позивачу під час звільнення, виплату цієї суми підтверджено відомістю за грудень 2020 року № 309.

Згідно з викладеним у відзиві вимоги позивача про виплату йому заборгованості за безпосередню участь у воєнних конфліктах в умовах особливого періоду в розмірі 17 886,35 грн; за особливості проходження служби в сумі 17 886,35 грн та допомоги для вирішення соціально-побутових питань в розмірі 17 886,35 грн також є необґрунтованими, оскільки наведені одноразові додаткові види грошового забезпечення йому виплачені у встановленому законодавством розмірі під час проходження позивачем служби.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав наведене ним в позові.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Ухвалами суду від 21.12.2020 та 18.01.2021 позовну заяву залишено без руху. Ухвалою від 10.02.2021 провадження у справі відкрито, справу призначено до розгляду у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Ухвалою від 19.04.2021 суд перейшов до розгляду справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі на 29.04.2021, яке відкладалося на 11.05.2021 та 25.05.2021. Протокольною ухвалою від 25.05.2021 закрито підготовче провадження у справі, справу призначено до розгляду по суті у відкритому судовому засіданні на 07.06.2021.

ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ОБСТАВИНИ

Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , є учасником бойових дій, про що видано посвідчення серії НОМЕР_2 . Згідно з довідкою Військової частини 9937 (Донецького прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України) № 12/2162 від 23.10.2020 позивач в період з 07.04.2014 по 30.04.2018 безпосередньо брав участь в антитерористичній операції , забезпеченні її проведення і захисті незалежності , суверенітету та територіальної цілісності України в районі/районах проведення антитерористичної операції на території Донецької області, з 01.05.2018 по 25.10.2020 брав участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та в період здійснення зазначених заходів на території Донецької області, н.п. Новотроїцьке.

В період з 25.10.2014 по 25.04.2020 позивач проходив військову службу в Державній прикордонній службі України за контрактом:

в період з 25.10.2014 по 25.04.2019 на підставі контракту від 20.08.2014, укладеного із начальником Донецького прикордонного загону Східного регіонального управління (І категорії) Державної прикордонної служби, що набрав чинності з 25.10.2014;

в період з 25.10.2019 по 25.10. 2020 на підставі контракту від 30.08.2019, укладеного із начальником Донецького прикордонного загону Східного регіонального управління (І категорії) Державної прикордонної служби, що набрав чинності з 25.10.2019.

23.10.2020 наказом начальника 1 Прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України в м. Маріуполі по особовому складу № 604-ОС позивача, звільненого в запас наказом від 25.09.2020 № 539-ОС за підпунктом «а» (у зв`язку із закінченням строку контракту) пункту 2 частини 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення.

Зазначеним наказом передбачено, що у зв`язку зі звільненням позивачу належить до виплати:

- грошова компенсація за 70 днів невикористаної додаткової відпустки як учаснику бойових дій, передбаченої Законом України «Про статусу ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» за 2016, 2017, 2018, 2019, 2020 роки;

- одноразова грошова допомога при звільненні з військової служби у розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за 18 повних календарних років служби (з 19.10.200-06.05.2002, 11.09.2002 по 03.02.2006, 25.10.2006- 25.10.2020);

- винагорода, визначена відповідно до наказу МВС від 18.03.2016 № 188 «Про затвердження Інструкції про порядок виплати винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, розвідувального органу Адміністрації Державної прикордонної служби України за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду» за 25 днів жовтня 2020 року;

- надбавка за особливості проходження служби та премія за жовтень 2020 року по день виключення зі списків особового складу згону.

Наведеним наказом остаточною датою проходження позивачем військової служби встановлено 25.10.2020.

Згідно з наказом позивача направлено для постановки на військовий облік до Маріупольського об`єднаного міського військового комісаріату Донецької області.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ, ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ, ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ ТА ВИСНОВКИ СУДУ

Спеціальним законом, що здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби є Закон України “Про військовий обов`язок та військову службу” №2232-XII від 25.03.1992 (надалі - Закон № 2232-XII).

Згідно з частиною 1 ст. 2 Закону № 2232 військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Частиною 6 цієї статті одним з видів військової служби визначено військову службу за контрактом осіб рядового складу.

Підпунктом 2 пункту 1 ст. 24 Закону № 2232-XII визначено, що початком проходження військової служби для громадян, прийнятих на військову службу за контрактом, у тому числі військовозобов`язаних, які проходять збори, та резервістів під час мобілізації вважається день зарахування до списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо.

Частиною 3 цієї статті передбачено, що закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Згідно з частиною 1 ст. 26 Закону № 2232-XII звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється: а) у запас, якщо військовослужбовці не досягли граничного віку перебування в запасі і за станом здоров`я придатні до військової служби; б) у відставку, якщо військовослужбовці досягли граничного віку перебування в запасі та у військовому резерві або визнані військово-лікарськими комісіями непридатними за станом здоров`я до військової служби з виключенням з військового обліку.

Підпункти «а» - «л» пункту 2 частини 5 ст. 26 Закону № 2232-XII визначають підстави припинення (розірвання) контракту та звільнення військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом під час дії особливого періоду. Зокрема, пп. «а» п. 2 частини 5 ст. 26 Закону № 2232-XII визначає підставою припинення (розірвання) контракту закінчення його строку.

Позивач, оскаржуючи витяг з наказу № 604-ОС від 23.10.2020 в частині визначення підстави звільнення, зауважує на тому, що він має право на звільнення з військової служби на пенсію за вислугу років, оскільки на день звільнення має вислугу років більше 25 років.

Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, визначає Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» №2262-XII.

Пунктом "а" ст. 1-2 Закону №2262-XII передбачено, що право на пенсійне забезпечення на умовах цього Закону мають особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом;.

Відповідно до п. "а" ст. 12 Закону №2262-XII пенсія за вислугу років призначається: а) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у п. "б"-"д", "ж" ст. 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у ч. 3 ст. 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби, зокрема, з 1 жовтня 2020 року або після цієї дати і на день звільнення мають вислугу 25 календарних років і більше. До календарної вислуги років зараховується також період, зазначений у ч. 2 ст. 17 цього Закону.

Водночас, ст. 17-1 Закону №2262-XII визначено, що порядок обчислення вислуги років встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсії визначається постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393, яка визначає, які саме види служби зараховуються до вислуги років, та які саме види служби і в яких коефіцієнтах зараховуються на пільгових умовах.

Верховний Суд у постановах Верховного Суду від 27.03.2018 у справі №295/6301/17, від 10.07.2019 у справі № 1840/3347/18, від 22.08.2019 у справі №295/7220/16-а, від 30.09.2019 у справі №360/1432/19 та від 27.03.2020 у справі №569/727/17, від 23.06.2020 у справі №750/10827/16-а, від 20.01.2021 у справі №620/509/19 викладав висновок про те, що задля отримання права на призначення пенсії обов`язковою умовою є наявність саме календарної вислуги років у мінімально визначеному законом розмірі. До цієї вислуги зарахування стажу роботи у пільговому обчисленні законом не передбачено.

Водночас, Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у постанові від 03.03.2021 у справі 805/3923/18-а відступив від правових висновків, викладених, зокрема, у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 19.09.2018 у справі №725/1959/17, від 27.03.2018 у справі №295/6301/17 і з метою приведення судової практики до єдиного тлумачення та застосування норм Закону N 2262-XII у частині призначення пенсії за вислугу років, зробив висновок про те, що основним актом, на підставі якого здійснюється обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу є Закон N2262-XII. Пільгове обчислення періоду проходження військової служби є похідним від визначальної підстави і може визначатись іншими підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема, Постановою №393. Можливість пільгового обчислення вказаного періоду пов`язується, насамперед, зі спеціальним статусом, якого особи набули в результаті виконання відповідної роботи, яка визначена у законодавчому порядку.

Вказана позиція була також підтримана у постанові Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 14.04.2021 у справі №480/4241/18.

Відповідно до матеріалів справи вислуга років позивача станом на час звільнення (25.10.2020) становила 35 років 9 місяців 9 днів, у т.ч. календарна - 18 років 11 місяців 12 днів та пільгова – 16 років 9 місяців 27 днів.

З урахуванням правового висновку, наведеного у постанові об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду від 03.03.2021 у справі 805/3923/18-а суд зазначає, що наявної у позивача вислуги років достатньо для призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. «а» ч. 1 ст.12 Закону № 2262-ХІІ.

Втім, вимога позивача про зобов`язання відповідача внести зміни до витягу з наказу № 604-ОС від 23.10.2020 не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Витягом з наказу є засвідчена копія частини тексту службового документа, в даному випадку самого наказу № 604-ОС від 23.10.2020. Скасувати чи внести зміни до витягу неможливо, а тому при вирішенні зазначених вимог позивача суд виходить із наявності підстав для внесення змін в частині формулювання звільнення до наказу № 604 ОС від 23.10.2020.

Наказ № 604-ОС від 23.10.2020 визначає дату виключення позивача зі списків особового складу та всіх видів забезпечення. За змістом наказу № 604-ОС від 23.10.2020 позивача звільнено наказом № 539-ОС від 25.09.2020, який в матеріалах справи відсутній та позивачем не оскаржується.

Крім цього, частина 1 та пункт 2 частини 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» не передбачають можливості звільнення військовослужбовця на пенсію у зв`язку із наявністю вислуги 25 років.

Враховуючи наведене вище, суд дійшов висновку про відсутність підстав для внесення змін до нього в частині підстав звільнення відсутні.

Таким чином, заявлені позивачем вимоги про визнання недійним та скасування наказу ; 604-ОС від23.10.2020 не підлягають задоволенню.

Суд звертає увагу позивача на те, що визначення підставою звільнення з військової служби - у зв`язку із закінченням строку контракту не позбавляє військовослужбовця права на отримання пенсії за вислугу років, звернення за якою здійснюється відповідно до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженому Постановою правління Пенсійного фонду України 30.01.2007 N 3-1.

Щодо вимог про стягнення заборгованості по виплаті одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби в сумі 608 135,90 грн.

Відповідно до частини 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров`я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв`язку з прямим підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв`язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.

За приписами абз. 3 пункту 10 Порядку обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їхніх сімей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393, військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, поліцейським, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби, які звільняються із служби за віком, у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, за наявності вислуги 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Відповідно до підрозділу 9 розділу 5 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25.06.2018 № 558 (надалі Інструкції № 558) військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які звільняються зі служби за станом здоров`я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу жінкою-військовослужбовцем, яка має дитину (дітей) віком до 18 років, грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше (у цьому та інших пунктах цієї глави мається на увазі наявність календарної вислуги років).

Пунктом 2 розділу 1 Інструкції 558 передбачено, що в цій Інструкції термін «грошове забезпечення» означає гарантоване державою грошове забезпечення в обсязі, що відповідає умовам проходження військової служби та стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення складається із: посадового окладу; окладу за військовим званням; щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії); одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Місячне грошове забезпечення - грошове забезпечення, на отримання якого у відповідному місяці має право військовослужбовець згідно із чинним законодавством. Місячне грошове забезпечення складається із: основних видів грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням); щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, премія).

В наказі від 23.10.2020 № 604-ОС йдеться про наявність у позивача права на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби у розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за 18 повних календарних років служби (з 19.10.200-06.05.2002, 11.09.2002 по 03.02.2006, 25.10.2006- 25.10.2020).

Відповідно до довідки – розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби № 187 від 09.03.2021, грошове забезпечення позивача становить 11 902,40, у т.ч. посадовий оклад – 2 640,00 грн, оклад за військове звання – 670,00 грн, набавка за вислугу років – 40% - 1324,00 грн, надбавка за особливості проходження військової служби – 2780,40 грн, преміювання 170% - 4488,00 грн.

Отже, за підрахунком відповідача суму одноразової допомоги при звільненні становить 107 121,60 грн (11 902,40 грн * 50% *18 років).

Суд не приймає до уваги наведений позивачем розрахунок такої допомоги, оскільки під час обчислення одноразової допомоги позивач виходив із загальної вислуги років, а не календарної, як визначено положеннями Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та підзаконних нормативно-правових актів, зміст яких наведений вище. Крім цього, позивач під час обчислення допомоги виходив не з розміру місячного грошового забезпечення на день звільнення, а із середнього грошового забезпечення за рік, під час визначення загальної суми отриманого позивачем доходу за останні 12 місяців служби, зі складу грошового забезпечення не виключалися одноразові додаткові види грошового забезпечення, що не входять до складу місячного грошового забезпечення позивача. Суд зауважує на безпідставності посилань позивача на положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженої Постановою КМУ № 100 від 08.0.2.1995, оскільки в даному випадку спеціальним нормативно-правовим актом – Інструкцією № 558 встановлено порядок визначення розміру одноразової грошової допомоги при звільненні.

Відповідно до наданої відповідачем розрахунково-платіжної відомості № 309 за грудень 2020 року (арк. справи 84-87) позивачу у грудні виплачено одноразову допомогу в сумі 107 121,60 грн.

Таким чином, враховуючи необґрунтованість наведеного позивачем в позові розрахунку допомоги та наявні в матеріалах справи документи, що свідчать про виплату відповідачем під час звільнення позивача належної йому до виплати одноразової грошової допомоги при звільненні в повному обсязі підстави задоволення заявлених позивачем вимог в частині стягнення заборгованості по виплаті одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби в сумі 608 135,90 грн.відсутні.

Щодо вимог про стягнення заборгованості по виплаті грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку в сумі 41 734 83 грн.

Статтею 4 Закону України від 05.11.1996 № 504/96-ВР “Про відпустки” (далі - Закон № 504/96-ВР) передбачено наступні види щорічних відпусток: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу зі шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.

Відповідно до ст. 16-2 ЗУ “Про відпустки” учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначений Законом України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, особам, реабілітованим відповідно до Закону України “Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років”, із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув`язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, надається додаткова відпустка зі збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.

Відповідно до п. 12 ст. 12 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” № 3551-XII від 02.10.1993 учасники бойових дій мають пільгу у вигляді одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.

Абзацом третім пункту 14 статті 10-1 ЗУ “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” передбачено, що у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.

Відповідно до п. 6 підрозділу 8 Розділу 5 Інструкції № 558 передбачено, що у рік звільнення зі служби військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), зазначеним у пунктах 4, 5 цієї глави, у разі невикористання ними щорічної основної та додаткової відпусток виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.

Виплата грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки здійснюється на підставі наказу.

Грошова компенсація за всі невикористані дні відпустки провадиться виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого має військовослужбовець відповідно до чинного законодавства, на день виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення місячного розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів.

У наказі від 23.10.2020 № 604-ОС йдеться про наявність в позивача права на отримання грошової компенсації за 70 днів невикористаної додаткової відпустки як учаснику бойових дій, що передбачена Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» за 2016-2020 роки.

Відповідно до довідки – розрахунку грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки № 188 від 09.03.2021, грошове забезпечення позивача становить 11 902,40, у т.ч. посадовий оклад – 2 640,00 грн, оклад за військове звання – 670,00 грн, набавка за вислугу років – 40% - 1324,00 грн, надбавка за особливості проходження військової служби – 2780,40 грн, преміювання 170% - 4488,00 грн. Одноденний розмір грошового забезпечення становить 396,75 грн.

Отже, за підрахунком відповідача сума грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки становить 27 772,27 грн (11 902,40 грн :30 х 70 днів).

Суд не приймає до уваги наведений позивачем у позові розрахунок компенсації, оскільки під час обчислення одноразової допомоги позивач виходив із середнього грошового забезпечення за рік, без вирахування одноразових додаткових видів грошового забезпечення, що суперечить Інструкції № 558.

Відповідно до наданої відповідачем розрахунково-платіжної відомості № 270 за жовтень 2020 року (арк. справи 81-83) позивачу у жовтні виплачено грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки в сумі 27 772,27 грн.

Таким чином, враховуючи необґрунтованість наведеного позивачем розрахунку допомоги та наявність в матеріалах справи документів, що свідчать про виплату відповідачем під час звільнення позивача належної йому до виплати одноразової грошової допомоги при звільненні в повному обсязі підстави для задоволення заявлених позивачем вимог в цій частині відсутні.

Щодо вимог про стягнення заборгованості по виплаті винагороди за безпосередню участь у воєнних конфліктах в умовах особливого періоду в розмірі 17 886,35 грн.

Виплату цієї надбавки передбачено Інструкцією про порядок та розміри виплати винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, розвідувального органу Адміністрації Державної прикордонної служби України за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду, затверджену Наказом Міністерства внутрішніх справ № 188 від 18.03.2016.

Згідно з п, 2 цієї Інструкції військовослужбовці вважаються такими, що беруть безпосередню участь у воєнних конфліктах, АТО, заходах із забезпечення НБО, інших заходах в умовах особливого періоду, у разі одночасного дотримання таких умов:

залучені до участі у воєнних конфліктах, проведенні АТО, заходах із забезпечення НБО, інших заходах в умовах особливого періоду;

перебувають у підпорядкуванні (виконують завдання) керівництва штабу АТО, ООШ, штабу оперативно-тактичного угруповання;

перебувають у районі воєнного конфлікту, АТО, проведення заходів із забезпечення НБО, інших заходів в умовах особливого періоду.

Підтвердженням безпосередньої участі військовослужбовця у воєнних конфліктах, АТО, заходах із забезпечення НБО, інших заходах в умовах особливого періоду є витяг із наказу органу військового управління (штабу АТО, ООШ, штабу оперативно-тактичного угруповання) про включення (виключення) його до (зі) складу сил та засобів, що беруть безпосередню участь у зазначених заходах.

Пунктом 9 цієї Інструкції передбачено, що винагорода виплачується пропорційно часу участі в АТО, заходах із забезпечення НБО чи у воєнних конфліктах, інших заходах в умовах особливого періоду, який обраховується з дня фактичного початку участі військовослужбовців у цих заходах до завершення такої участі, про що зазначається у відповідних наказах начальників органів Держприкордонслужби.

Відповідно до наявних в матеріалах справи документів позивачу потягом 2018-2020 року виплачувалася надбавка за участь в АТО, відповідно до наданої відповідачем розрахунково-платіжної відомості № 309 за грудень 2020 року (арк. справи 84-87, 90) позивачу у грудні виплачено зазначену винагороду за жовтень 2020 року в сумі 629,03 грн та 10967,74 грн.

Оскільки позивачем під час розгляду справи не наведено обставин, які б свідчили про нездійснення відповідачем нарахування винагороди за наявності на те підстав, враховуючи надання відповідачем документів, що підтверджують виплату цієї винагороди, суд дійшов висновку про безпідставність вимог позивача в частині стягнення заборгованості по виплаті винагороди за безпосередню участь у воєнних конфліктах в умовах особливого періоду в розмірі 17 886,35 грн.

Щодо вимог про стягнення заборгованості по виплаті надбавок за особливості проходження військової служби в умовах особливого періоду в розмірі 17 886,35 грн.

Підрозділом 2 Розділу 3 Інструкції № 558 визначені порядок, умови та розміри виплати надбавки за особливості проходження служби військовослужбовцями (крім військовослужбовців строкової військової служби).

Пунктами 1-5 цього підрозділу передбачено, що військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які проходять військову службу в органах Держприкордонслужби, виплачується надбавка за особливості проходження служби в розмірі до 100 відсотків посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років. Виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Державної прикордонної служби України, щороку Адміністрацією Держприкордонслужби для органів Держприкордонслужби незалежно від покладених на них завдань визначається у відсотках мінімальний розмір надбавки за особливості проходження служби.

Адміністрація Держприкордонслужби, крім установлення мінімального розміру надбавки за особливості проходження служби, також відповідним наказом визначає органи Держприкордонслужби, у яких за рішенням начальників (командирів) дозволяється збільшувати мінімальний розмір надбавки за особливості проходження служби військовослужбовцям залежно від якості, складності та важливості виконуваних ними обов`язків за посадами. Розмір надбавки за особливості проходження служби кожному військовослужбовцю встановлюється наказом начальника (командира) органу Держприкордонслужби, начальникам (командирам) органів Держприкордонслужби - наказами вищих начальників (командирів).

Надбавка за особливості проходження служби виплачується з того дня, з якого військовослужбовець приступив до виконання обов`язків за посадою, але не раніше дня видання наказу про призначення.

Пунктом 11 підрозділу 2 Розділу 3 Інструкції № 558 передбачено, що у разі звільнення військовослужбовця з військової служби виплата надбавки за особливості проходження служби припиняється з дня, наступного за днем виключення його зі списків особового складу органу Держприкордонслужби.

Відповідно до наявних в матеріалах справи документі позивачу потягом 2018-2020 року виплачувалася надбавка за особливості проходження служби, розмір цієї набавки у жовтні склав 2242,26 грн.

Оскільки позивачем під час розгляду справи не наведено обставин, які б свідчили про нездійснення відповідачем нарахування винагороди за наявності на те підстав, враховуючи ненадання позивачем будь-яких зауважень щодо відзиву відповідача та доданих до нього документів, що підтверджують виплату цієї винагороди, суд дійшов висновку про безпідставність вимог позивача в частині стягнення заборгованості по виплаті винагороди за безпосередню участь у воєнних конфліктах в умовах особливого періоду в розмірі 17 886,35 грн.

Щодо вимог про стягнення заборгованості по виплаті грошової допомоги на оздоровлення в сумі 17 886,35 грн та допомоги для вирішення соціально-побутових питань в розмірі 17 886,35 грн.

Підрозділами 6, 7 Розділу 4 «Порядок, умови та розміри виплати одноразових додаткових видів грошового забезпечення» Інструкції № 558 визначені порядок, умови та розміри виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та допомоги на оздоровлення.

Пунктами 1- 3 підрозділу 6 Розділу 4 Інструкції № 558 передбачено, що військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) за рішенням начальника (командира) органу Держприкордонслужби може надаватися у межах фонду грошового забезпечення, затвердженого в кошторисі органу Держприкордонслужби, один раз на рік матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань (далі - матеріальна допомога) в розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення. Розмір матеріальної допомоги щороку встановлюється Адміністрацією Держприкордонслужби виходячи з наявного фонду грошового забезпечення.

Матеріальна допомога надається військовослужбовцю на підставі рапорту, який подається за командою. Питання щодо виплати матеріальної допомоги військовослужбовцям розглядаються комісією, склад якої затверджується наказом начальника (командира) органу Держприкордонслужби. Рішення комісії оформлюється протоколом, який затверджується начальником (командиром) органу Держприкордонслужби, і разом з рапортами військовослужбовців передається до фінансово-економічного підрозділу для виплати матеріальної допомоги.

Розмір матеріальної допомоги визначається на день затвердження протоколу.

Пунктами 1-5 підрозділу 7 Розділу 4 Інструкції № 558 передбачено, що військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) один раз на рік надається допомога для оздоровлення (далі - допомога) в розмірі місячного грошового забезпечення.

Допомога надається військовослужбовцям за їх рапортом за місцем штатної служби на підставі наказу начальника (командира) органу Держприкордонслужби, а начальникові (командирові) - на підставі наказу начальника вищого рівня із зазначенням у ньому розміру допомоги.

Особам офіцерського складу, прийнятим на військову службу за контрактом, а також призваним на військову службу за призовом або на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, громадянам, яких прийнято на військову службу за контрактом осіб рядового, сержантського і старшинського складу, а також призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період допомога для оздоровлення надається в разі, якщо в році її отримання військовослужбовець має право на щорічну основну відпустку незалежно від її тривалості.

Розмір допомоги визначається виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім одноразових додаткових видів та винагород), які військовослужбовець отримує за займаною ним штатною посадою на день видання наказу про надання цієї допомоги.

Відповідно до наявних в матеріалах справи відомостей позивачу у грудні 2020 року виплачено допомогу для вирішення соціально-побутових питань в сумі 1005,00 грн, та допомогу на оздоровлення в сумі 11902,40 грн, що відповідає розміру місячного грошового забезпечення позивача на день виключення з особового складу.

Оскільки позивачем під час розгляду справи не наведено обставин, які б свідчили про нездійснення відповідачем нарахування винагороди за наявності на те підстав, враховуючи ненадання позивачем будь-яких зауважень щодо відзиву відповідача та доданих до нього документів, що підтверджують виплату наведених одноразових додаткових видів грошового забезпечення, суд дійшов висновку про безпідставність вимог позивача також в частині стягнення заборгованості з грошової допомоги на оздоровлення в сумі 17 886,35 грн та допомоги для вирішення соціально-побутових питань в розмірі 17 886,35 грн.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заявлених позивачем вимог повністю.

Підстави для здійснення розподілу судових витрат відсутні.

З огляду на викладене вище, на підставі положень Закону України “Про військовий обов`язок та військову службу”, Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25.06.2018 № 558 та керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 9, 12, 15, 19, 22, 25, 32, 72, 76, 77, 79, 139, 194, 241-243, 245, 246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Військової частини 9937 (Донецького прикордонного загону Державної прикордонної служби України) про визнання частково недійсним витягу з наказу № 604-ОС від 23.10.2020, зміни формулювання про звільнення, стягнення заборгованості по виплаті грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку в сумі 41 734 83 грн; одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби в сумі 608 135,90 грн; винагороди за безпосередню участь у воєнних конфліктах в умовах особливого періоду в розмірі 17 886,35 грн; надбавки за особливості проходження служби в сумі 17 886,35 грн; грошової допомоги на оздоровлення в сумі 17 886,35 грн та допомоги для вирішення соціально-побутових питань в розмірі 17 886,35 грн, - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У відповідності до пп. 15.5 п. 15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 17.06.2021.

Відомості про сторін:

ОСОБА_1 (позивач) – ІПН НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ;

Військова частина 9937 (Донецький прикордонний загін Державної прикордонної служби) (відповідач) – ЄДРПОУ 14321726, місцезнаходження: Донецька обл.., місто Маріуполь, вул. Гагаріна, буд. 150-а.

Суддя А.С. Михайлик