Рішення № 97869202, 23.06.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 червня 2021 р. Справа№200/3760/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Арестової Л.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у порядку письмового провадження) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; рнокпп: НОМЕР_1 ) до Державної податкової служби України (місце знаходження: пл. Львівська, буд. 8, м. Київ, Київська область; код ЄДРПОУ: 43005393) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

05 квітня 2021 року на адресу Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної податкової служби України про:

- визнання протиправною бездіяльності Державної податкової служби України щодо надання ОСОБА_1 індивідуальної податкової консультації щодо компенсації втрат доходу військовослужбовцям в зв`язку із утриманням суми податку на доходи фізичних осіб за ставкою 18 відсотків з суми підйомної допомоги, передбаченої ч. 3 ст. 9-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" відповідно до ст. 168.5 Податкового кодексу України, яка суперечить нормам Податкового кодексу України;

- зобов`язання Державну податкову службу України надати ОСОБА_1 нову індивідуальну податкову консультацію відповідно до якої здійснюється компенсація втрат доходу військовослужбовцям в зв`язку із утриманням суми податку на доходи фізичних осіб за ставкою 18 відсотків з суми підйомної допомоги, передбаченої ч. 3 ст. 9-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" відповідно до ст. 168.5 Податкового кодексу України.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 28.02.2021 р. він звернувся до відповідача с заявою про надання індивідуальної податкової консультації, за наслідками розгляду якої позивачу 26.03.2021 р. індивідуальну податкову консультацію надано. Не погодившись з наданою індивідуальної податковою консультацією, вважаючи її протиправною та такою, що суперечить нормам Податкового кодексу України, а дії відповідача - неправомірними, позивач звернувся до суду з цією позовною заявою.

Ухвалою від 12.04.2021 відкрито провадження по справі, ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження суддею одноособово, без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.

02 червня 2021 року на виконання наведеної ухвали відповідачем надані витребувані судом документи.

28 травня 2021 року до суду надійшов відзив на адміністративний позов, відповідно до якого, відповідач зазначив, що надана позивачу спірна індивідуальна податкова консультація не суперечить нормам Податкового кодексу України, не порушує права платника податків, а тому не є протиправною та не підлягає скасуванню, у зв`язку з чим представник відповідача відповідача просить визнати поважними причини пропуску на подання відзиву та поновити строк на подання відзиву, прийняти рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, справу розглядати за участю представника відповідача.

Ухвалою суду від 23 червня 2021 року визнано поважним та поновлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, відмовлено в задоволенні клопотання про розгляд справи за участю представника ДПС.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

28 лютого 2021 року позивач звернувся до відповідача та в копії до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Людмили Денісової з заявою на отримання індивідуальної податкової консультації, у якої просив “надати індивідуальну податкову консультацію чи підлягає компенсації сума податку на доходи фізичних осіб, що утримується з підйомної допомоги (інша виплата), передбачена ч.3 ст.9-1 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” та виплати рівноцінної та повної компенсації втрат доходів військовослужбовцями Державної прикордонної служби України відповідно до статті 168.5 Податкового кодексу України у встановлений Податковим кодексом України строк” (дослівно).

Позивач у згаданій заяві зазначає, що відповідно до п.1 ч.3 ст.9-1 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, при переїзді військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, а також тих, хто перебуває на кадровій військовій службі та військовій службі за призовом осіб офіцерського складу, на нове місце військової служби в інший населений пункт, у зв`язку з призначенням на військову посаду, зарахуванням до військового навчального закладу, термін навчання в якому становить не менше шести місяців, або у зв`язку з передислокацією військової частини їм виплачується: 1) підйомна допомога в розмірі місячного грошового забезпечення на військовослужбовця і 50 відсотків місячного грошового забезпечення на кожного члена сім`ї військовослужбовця, який переїжджає з ним на нове місце військової служби.

Також, з посиланням на інші норми зазначеного Закону, Конституції України, Податкового кодексу України, інших наведених у заяві позивача нормативно-правових актів, останній зазначає, що на його переконання, переїзд позивача на нове місце служби в інший населений пункт, пов`язана з цим виплата підйомної допомоги та, відповідно, у зв`язку з оподаткуванням такої допомоги, сума податку на доходи фізичних осіб сплачена з таких підйомних підлягає компенсації.

Заява на отримання індивідуальної податкової консультації позивача від 28.02.2021 р. зареєстрована в Державній податковій службі України 10.03.2021 р. за вх. № 1228/ІПК/ЗВГ.

З порушеного позивачем питання відповідачем була надана індивідуальна податкова консультація листом від 22.03.2021 № 1094/ІПК/99-00-04-03-09, у якої зазначено, що Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України розглянула звернення позивача від 28.02.2021 щодо оподаткування підйомної допомоги.

За змістом наданої податкової консультації, відповідач з посиланням на норми чинного законодавства повідомив позивачу, що дохід у вигляді підйомної допомоги військовослужбовцям Державної прикордонної служби включається до їх загального місячного (річного) оподатковуваного доходу як інший дохід та оподатковується податком на доходи фізичних осіб та військовим збором на загальних підставах.

Відповідач також зазначив, що положеннями Кодексу не передбачено виплату компенсації військового збору як для податку на доходи фізичних осіб.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Підпунктами 4.1.172 та 14.1.172-1 пункту 14.1 статті 14 ПК України надано визначення поняттю податкова консультація; це - індивідуальна податкова консультація та узагальнююча податкова консультація, що надаються в порядку, передбаченому цим Кодексом; індивідуальна податкова консультація - роз`яснення контролюючого органу, надане платнику податків щодо практичного використання окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, та зареєстроване в єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій.

Відповідно до пунктів 52.1 - 52.3 статті 52 ПК України, за зверненням платників податків у паперовій або електронній формі контролюючий орган, визначений підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, надає їм безоплатно індивідуальні податкові консультації з питань практичного застосування окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, протягом 25 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом; звернення платників податків на отримання індивідуальної податкової консультації у паперовій або електронній формі повинно містити: найменування для юридичної особи або прізвище, ім`я, по батькові для фізичної особи, податкову адресу, а також номер засобу зв`язку та адресу електронної пошти, якщо такі наявні; код згідно з ЄДРПОУ (для юридичних осіб) або реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку у паспорті); зазначення, в чому полягає практична необхідність отримання податкової консультації (наведення фактичних обставин); підпис платника податків або кваліфікований електронний підпис; дату звернення; на звернення платника податків, що не відповідає вимогам, зазначеним у цьому пункті, індивідуальна податкова консультація не надається, а надсилається відповідь за підписом керівника (заступника керівника або уповноваженої особи) у паперовій або електронній формі у порядку та строки, передбачені Законом України "Про звернення громадян"; уповноважена особа центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, може прийняти рішення про продовження строку розгляду звернення на отримання індивідуальної податкової консультації понад 25-денний строк, але не більше 15 календарних днів, та письмово повідомити про це платнику податків у паперовій або електронній формі до закінчення строку, визначеного абзацом першим цього пункту;

на індивідуальну податкову консультацію або відповідь, що надається контролюючим органом в електронній формі, накладається електронний підпис уповноваженої посадової особи контролюючого органу з дотриманням вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронні довірчі послуги"; індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію; за вибором платника податків індивідуальна податкова консультація надається в усній, у паперовій або електронній формі. Індивідуальна податкова консультація, надана у паперовій або електронній формі, обов`язково повинна містити назву - індивідуальна податкова консультація, реєстраційний номер в єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій, опис питань, що порушуються платником податків, з урахуванням фактичних обставин, зазначених у зверненні платника податків, обґрунтування застосування норм законодавства та висновок з питань практичного використання таких норм законодавства.

Як передбачено статтею 53 ПК України, у разі коли положення індивідуальної податкової консультації суперечать положенням узагальнюючої податкової консультації, застосовуються положення узагальнюючої податкової консультації; платник податків та/або податковий агент, які діяли відповідно до податкової консультації, не звільняються від обов`язку сплати податкового зобов`язання, визначеного цим Кодексом; платник податків може оскаржити до суду наказ про затвердження узагальнюючої податкової консультації або надану йому у паперовій або електронній формі індивідуальну податкову консультацію як правовий акт індивідуальної дії, які, на думку такого платника податків, суперечать нормам або змісту відповідного податку чи збору; скасування судом наказу про затвердження узагальнюючої податкової консультації або індивідуальної податкової консультації є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду; протягом 30 календарних днів з дня набрання законної сили рішенням суду про скасування наказу про затвердження узагальнюючої податкової консультації або індивідуальної податкової консультації центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, або контролюючий орган з урахуванням висновків суду зобов`язані опублікувати узагальнюючу податкову консультацію або надати платнику податків індивідуальну податкову консультацію.

Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється, зокрема, на спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Таким чином, ПК України чітко врегульовано правовий статус податкової консультації як акта індивідуальної дії, який, з огляду на вищенаведену норму процесуального законодавства може бути предметом судового оскарження в порядку адміністративного судочинства.

Зміст наведених законодавчих норм дає підстави для висновку, що податкова консультація за своєю правовою природою є фактично відповіддю контролюючого органу платнику податків на його питання й повинна містити конкретні роз`яснення такому платнику практичної форми та/або моделі його поведінки у визначеному колі податкових правовідносин.

Отже, податкова консультація (індивідуальна), як методична й практична допомога платнику податків при виконанні ним податкового обов`язку, фактично, за всіма процедурами (нарахування та сплата платежів, пені, штрафних санкцій, оскарження дій контролюючих органів тощо): 1) надається платнику податків для правильності практичного застосування конкретної норми закону або нормативно-правового акту з питань адміністрування, нарахування та сплати податків чи зборів безпосередньо у його податковому обліку при здійсненні ним господарської діяльності; 2) має індивідуальний характер і може використовуватися лише платником податків, якому така консультація надана; 3) не може встановлювати (змінювати чи припиняти) відповідну норму законодавства, а лише надає роз`яснення щодо практичного її застосування; 4) має мету - викладення (роз`яснення) платнику податків офіційного розуміння контролюючим органом змісту конкретної правової норми з питань оподаткування для забезпечення правильного її застосування.

При цьому платнику податків надано право оскаржити до суду, як правовий акт індивідуальної дії, податкову консультацію контролюючого органу у випадку, якщо вона, на його думку, суперечить нормам або змісту відповідного податку чи збору, й визнання судом такої податкової консультації недійсною є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду.

Обов`язковими складовими письмової податкової консультації є: опис питань, що порушуються платником податків; обґрунтування застосування норм законодавства з урахуванням фактичних обставин, вказаних у зверненні платника податків; висновок з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства.

У постанові Касаційного адміністративного суду від 17 квітня 2019 року у справі №342/158/17 суд касаційної інстанції зазначив, що протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень треба розуміти як зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу/його посадової особи, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов`язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Крім того, потрібно з`ясувати юридичний зміст, значимість, тривалість та межі протиправної бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість/протиправність бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи.

Бездіяльність суб`єкта владних повноважень може бути визнана протиправною адміністративним судом лише у випадку, якщо відповідач ухиляється від вчинення дій, які входять до кола його повноважень та за умови наявності правових підстав для вчинення таких дій.

Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21 грудня 2018 року у справі 3813/4640/17 та від 18 лютого 2021 року у справі № 160/6885/19.

Виходячи з того, що на свою заяву про отримання індивідуальної податкової консультації від 28 лютого 2021 року позивач 22 березня 2021 року отримав відповідь у вигляді наданої йому індивідуальної податкової консультації, позовна вимога про визнання протиправною бездіяльності Державної податкової служби України щодо надання ОСОБА_1 індивідуальної податкової консультації щодо компенсації втрат доходу військовослужбовцям в зв`язку із утриманням суми податку на доходи фізичних осіб за ставкою 18 відсотків з суми підйомної допомоги, передбаченої ч. 3 ст. 9-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" відповідно до ст. 168.5 Податкового кодексу України, яка суперечить нормам Податкового кодексу України задоволенню не підлягає.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання Державної податкової служби України надати ОСОБА_1 нову індивідуальну податкову консультацію відповідно до якої здійснюється компенсація втрат доходу військовослужбовцям в зв`язку із утриманням суми податку на доходи фізичних осіб за ставкою 18 відсотків з суми підйомної допомоги, передбаченої ч. 3 ст. 9-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" відповідно до ст. 168.5 Податкового кодексу України, суд зазначає наступне.

За приписами пункту 52.6 статті 52 Податкового кодексу України узагальнюючі податкові консультації підлягають затвердженню наказом центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. У той самий час спірна податкова консультація не затверджена таким наказом. Відповідь на запит позивача надана з посиланням на статтю 52 Податкового кодексу України. Зважаючи на це суди попередніх інстанцій правильно застосували до спірних правовідносин положення Податкового кодексу України, що регулюють порядок надання індивідуальних податкових консультацій, а не Закону України "Про звернення громадян" чи інших нормативно-правових актів.

Згідно з вказаною нормою Податкового кодексу України платник податків може оскаржити до суду наказ про затвердження узагальнюючої податкової консультації або надану йому індивідуальну податкову консультацію як правовий акт індивідуальної дії, викладені в письмовій або електронній формі, які, на думку такого платника податків, суперечать нормам або змісту відповідного податку чи збору.

Скасування судом наказу про затвердження узагальнюючої податкової консультації або індивідуальної податкової консультації є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду.

Протягом 30 календарних днів із дня набрання законної сили рішенням суду про скасування наказу про затвердження узагальнюючої податкової консультації або індивідуальної податкової консультації центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, або контролюючий орган з урахуванням висновків суду зобов`язані опублікувати узагальнюючу податкову консультацію або надати платнику податків індивідуальну податкову консультацію.

Отже, нормами матеріального права прямо встановлений обов`язок відповідача надати нову податкову консультацію та підстави для цього - рішення суду про скасування індивідуальної податкової консультації, що набрало законної сили.

До набрання законної сили таким судовим рішенням у податкового не виникло правових підстав для надання нової податкової консультації. Відповідно, у позивача не виникло право на отримання нової податкової консультації, у той час як на отриманні саме нової податкової консультації наполягав позивач у позовній заяві.

Виникнення у суб`єкта владних повноважень обов`язку вчинити певні дії на підставі норм матеріального права достатньо захищає права позивача, у зв`язку з чим повторне покладення того самого обов`язку судовим рішенням не відповідає меті адміністративного судочинства.

Оскільки наведене є підставою для надання контролюючим органом нової консультації, то окремо заявлена позовна вимога про зобов`язання контролюючого органу надати нову консультацію є передчасною, а позовні вимоги в цій частині про зобов`язання Державної податкової служби України надати ОСОБА_1 нову індивідуальну податкову консультацію відповідно до якої здійснюється компенсація втрат доходу військовослужбовцям в зв`язку із утриманням суми податку на доходи фізичних осіб за ставкою 18 відсотків з суми підйомної допомоги, передбаченої ч. 3 ст. 9-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" відповідно до ст. 168.5 Податкового кодексу України задоволенню не підлягають.

Аналогічна правова позиція міститься в постановах Верховного суду від 12.06.2018 № 814/2168/16 та 11.12.2018 № 826/9590/16.

Щодо змісту наданої позивачу індивідуальної податкової консультації, яка оформлена листом ДФС України від 22.03.2021 № 1094/ІПК/99-00-04-03-09, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», з метою упорядкування виплати підйомної допомоги військовослужбовцям Державної прикордонної служби України наказом Міністерства внутрішніх справ № 848 від 19.08.2016 затверджена Інструкцію про умови та порядок виплати підйомної допомоги військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, відповідно до пунктів 1 та 2 якої, військовослужбовцям, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі та військовій службі за призовом осіб офіцерського складу (далі - військовослужбовці), що переїхали на нове місце військової служби в інший населений пункт у зв`язку з призначенням на військову посаду, зарахуванням до військового навчального закладу, строк навчання в якому становить не менше шести місяців, або у зв`язку з передислокацією органу (підрозділу) Державної прикордонної служби України (далі - орган (підрозділ) Держприкордонслужби), виплачується підйомна допомога в розмірі місячного грошового забезпечення.

Залежно від посади, на яку призначено військовослужбовця або яку він займав до дня прибуття органу (підрозділу) Держприкордонслужби до нового пункту постійної дислокації, розмір підйомної допомоги визначається, виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія). До підйомної допомоги не включаються винагорода за бойове чергування, щомісячна додаткова грошова винагорода і морське грошове забезпечення.

Відповідно до п.п.14.1.54 п.14.1 ст.14 ПК України, дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні.

Відповідно до п.п.162.1.1 п.162.1 ст.162 ПК України, платником податку є фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.

Відповідно до п.п.163.1.1 п.163.1 ст.163 ПК України, об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Відповідно до п.п.164.2.20 п.164.2 ст.164 ПК України, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються інші доходи, крім зазначених у статті 165 цього Кодексу.

Відповідно до абз.1 та п.п.1.2 п.16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір, об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу.

Відповідно до абз.1 п.п.1.7 п.16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, звільняються від оподаткування збором доходи, що згідно з розділом IV цього Кодексу не включаються до загального оподатковуваного доходу фізичних осіб (не підлягають оподаткуванню, оподатковуються за нульовою ставкою).

З урахуванням наведеного, відповідач у спірній індивідуальній податковій консультації вказав, що суми грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями Державної прикордонної служби у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби, у переліку, визначеному ст. 165 Кодексу, не вказані, а отже, оподатковуються відповідно до п.п. 164.2.20 п. 164.2 ст. 164 Кодексу на загальних підставах.

Враховуючи викладене, позивач зробив висновок, що дохід у вигляді підйомної допомоги військовослужбовцям Державної прикордонної служби включається до їх загального місячного (річного) оподатковуваного доходу як інший дохід та оподатковується податком на доходи фізичних осіб та військовим збором на загальних підставах.

Разом з тим, суд констатує наступне.

Позивач є військовослужбовцем, що не спростовано відповідачем.

Відповідно до п.1 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 р. № 44 (далі - Порядок № 44), цей Порядок визначає умови та механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (в тому числі відрядженими до органів виконавчої влади та інших цивільних установ), співробітниками Служби судової охорони у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі - грошова компенсація).

Пунктом 2 Порядку № 44 встановлено, що грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби.

Відповідно до п.3 Порядку № 44, виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов`язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України "Про податок з доходів фізичних осіб".

Відповідно до п.5 Порядку № 44, грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Суд звертає увагу, що вирішення, чи підлягає компенсації сума податку на доходи фізичних осіб, визначення суми такої компенсації або будь-яка інша участь відповідача з питання нарахування та виплати грошової компенсації втрати доходів військовослужбовцю не віднесено до компетенції відповідача з підстав, що наведені вище, а також з урахуванням того, що як за змістом заяви позивача на отримання індивідуальної податкової консультації, так й виходячи з обгрунтування позовних вимог в цієї адміністративної справи, спірним по суті є питання саме виплати грошової компенсації втрат доходу у зв`язку з утриманням суми податку на доходи фізичних осіб у зв`язку з виплатою позивачу підйомної допомоги.

Як вже зазначено вище, виходячи зі змісту заяви на отримання індивідуальної податкової консультації, позивач просив “надати індивідуальну податкову консультацію чи підлягає компенсації сума податку на доходи фізичних осіб, що утримується з підйомної допомоги (інша виплата), передбачена ч.3 ст.9-1 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” та виплати рівноцінної та повної компенсації втрат доходів військовослужбовцями Державної прикордонної служби України відповідно до статті 168.5 Податкового кодексу України у встановлений Податковим кодексом України строк” (дослівно).

У той же час, надана відповідачем індивідуальна податкова консультація, що оформлена листом від 22.03.2021 № 1094/ІПК/99-00-04-03-09, у якої зазначено, що “Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України розглянула Ваше звернення від 28.02.2021 щодо оподаткування підйомної допомоги та в межах компетенції повідомляє” (дослівно).

Таким чином, суд робить висновок, що відповідачем надана індивідуальна податкова консультація не з питань, які поставлені позивачем у його заяві на отримання індивідуальної податкової консультації.

Суд повторно акцентує увагу на приписах абзацу восьмому пункту 52.1 статті 52 Податкового кодексу України, відповідно до якого, на звернення платника податків, що не відповідає вимогам, зазначеним у цьому пункті, індивідуальна податкова консультація не надається, а надсилається відповідь за підписом керівника (заступника керівника або уповноваженої особи) у паперовій або електронній формі у порядку та строки, передбачені Законом України "Про звернення громадян".

Відповідно до ч.2 ст.9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З огляду на наведене, з урахуванням обставин справи, суд вважає за необхідне скористатися своїм правом та вийти за межі позовних вимог та визнати протиправною та скасувати індивідуальну податкову консультацію Державної фіскальної служби України від 22.03.2021 № 1094/ІПК/99-00-04-03-09.

Відповідно до положень статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Підсумовуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_1 такими, що підлягають частковому задоволенню.

Розподіл судових витрат не здійснюється, оскільки позивач є військовослужбовцем, проходить військову службу, відповідно до довідки Військової частини 1472 Державної прикордонної служби України від 23 березня 2021 року № 154, та є звільненими від обов`язку сплати судового збору у відповідності до положень п. 15 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» - від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються військовослужбовці, військовозобов`язані та резервісти, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, - у справах, пов`язаних з виконанням військового обов`язку, а також під час виконання службових обов`язків – а предметом розгляду даної справи було оскарження позивачем податкову консультації, наданої йому як військовослужбовцю.

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; рнокпп: НОМЕР_1 ) до Державної податкової служби України (місце знаходження: пл. Львівська, буд. 8, м. Київ, Київська область; код ЄДРПОУ: 43005393) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати індивідуальну податкову консультацію Державної фіскальної служби України від 22.03.2021 № 1094/ІПК/99-00-04-03-09.

В іншій частині позову - відмовити.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 23 червня 2021 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Л.В. Арестова