Рішення № 97869141, 22.06.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 червня 2021 р. Справа№200/4277/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді – Голошивця І.О., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Донецькій області про стягнення коштів.

ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Донецькій області про стягнення середнього заробітку за весь час затримки виплати з дня звільнення.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що після звільнення у квітні 2020 року, позивачу не було виплачено усі належні йому кошти. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду по справі 200/5605/20-а позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення коштів з Головного управління Національної поліції в Донецькій області було задоволено частково. Рішення суду було виконано у повному обсязі 12.03.2021. Враховуючи, що відбулась затримка у виплаті належних позивачу сум, він вважає, що буде обґрунтованим та справедливим стягнути із відповідача на його користь середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Представник відповідача надав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що право після ухвалення судом рішення, зокрема про стягнення виплат, та у випадку подальшого його невиконання положення статей 116, 117 КЗпП України, на думку відповідача, не застосовуються, а зобов`язання роботодавця виплатити заборгованість із заробітної плати та компенсацію замінюється на зобов`язання виконати судове рішення на користь позивача, що не регулюється матеріальними нормами трудового права. Тобто застосування норм ст.ст. 116, 117 КЗпП України є неможливим при вирішенні спірних правовідносин.

Позивач надав до суду відповідь на відзив, якою підтримав доводи позовної заяви. Також зазначив, що відзив відповідача не ґрунтується на нормах діючого законодавства.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 19.04.2021 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні).

Представники сторін про розгляд справи були повідомлені належним чином.

Розглянувши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України відповідно до паспорту серії НОМЕР_1 .

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, що в період з 01.07.2016 по 17.04.2020 ОСОБА_1 проходив службу в органах поліції, зокрема на посаді слідчого відділення Дружківського відділення поліції Краматорського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області.

Наказом Головного управління Національної поліції в Донецькій області від 17.04.2020 року №152 о/с його з 17.04.2020 року звільнено зі служби в поліції за власним бажанням.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду по справі 200/5605/20-а від 19.08.2020 позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Донецькій області про стягнення коштів задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Донецькій області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період проходження служби з липня 2016 року по листопад 2017 року.

Зобов`язано Головне управління Національної поліції в Донецькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період проходження служби з липня 2016 року по листопад 2017 року.

Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Донецькій області щодо не встановлення, не нарахування та невиплати ОСОБА_1 надбавки до посадового окладу у зв`язку з роботою, яка передбачає доступ до державної таємниці, - надбавки за роботу в умовах режимних обмежень, за період наявності у нього допуску до державної таємниці.

Зобов`язано Головне управління Національної поліції в Донецькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 надбавку до посадового окладу у зв`язку з роботою, яка передбачає доступ до державної таємниці, - надбавки за роботу в умовах режимних обмежень, за період наявності у нього допуску до державної таємниці.

Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Донецькій області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 доплати за службу в нічний час за 2016 рік служби.

Зобов`язано Головне управління Національної поліції в Донецькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 доплату за службу в нічний час за 2016 рік служби.

Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Донецькій області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку як учаснику бойових дій за період служби з 22 вересня 2017 року по 17 квітня 2020 року

Зобов`язано Головне управління Національної поліції в Донецькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період служби з 22 вересня 2017 року по 17 квітня 2020 року.

Визнано неправомірними дії Головного управління Національної поліції в Донецькій області щодо утримання з грошового забезпечення ОСОБА_1 коштів на загальну суму 3450 грн.

Стягнуто з Головного управління Національної поліції в Донецькій області на користь ОСОБА_1 утримані з його грошового забезпечення кошти на загальну суму 3450 грн.

В задоволенні решти позовних вимог – відмовлено.

Постановою Першого апеляційного адміністративного суду по справі 200/5605/20-а від 08.02.2021 апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Донецькій області - залишено без задоволення. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 19.08.2020 у справі № 200/5605/20-а – залишено без змін.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду по справі від 19.08.2020 у справі № 200/5605/20-а набрало законної сили 08.02.2021.

Судом встановлено, що вищезазначене рішення суду по справі № 200/5605/20-а виконано відповідачем у повному обсязі 12.03.2021, що сторонами по даній справі не заперечується.

ОСОБА_1 вважає, що має право на підставі ст.ст. 116, 117 КЗпП України на отримання виплати середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, тобто з дня звільнення з 17.04.2020 по 12.03.2021, звернувся до суду за стягненням зазначеної виплати.

Надаючи правову оцінку правовідносинам суд виходив з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 43 Конституції України встановлено: кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, та на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

На підставі статті 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу.

За приписами статті 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.

Частиною 1 статті 117 КЗпП України визначено, що у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Аналіз зазначених норм свідчить, що умовами застосування частини першої статті 117 КЗпП України є невиплата належних звільненому працівникові сум у відповідні строки, вина власника або уповноваженого ним органу у невиплаті зазначених сум та відсутність спору про розмір таких сум. При дотриманні наведених умов підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При цьому, виходячи зі змісту трудових правовідносин між працівником та підприємством, установою, організацією, під належними звільненому працівникові сумами необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).

Відповідно частини 2 статті 117 КЗпП України, при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Відповідно до статті 116 КЗпП України, на підприємство, установу, організацію покладено обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать.

Невиконання цього обов`язку спричиняє наслідки, передбачені статтею 117 КЗпП України, якою передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Цими нормами на підприємство, установу, організацію покладено обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.

За змістом частини першої статті 117 КЗпП України обов`язок роботодавця перед колишнім працівником щодо своєчасного розрахунку при звільненні припиняється проведенням фактичного розрахунку, тобто, реальним виконанням цього обов`язку. І саме з цією обставиною пов`язаний період, протягом до якого до роботодавця є можливим застосування відповідальності.

Частина 1 статті 117 КЗпП України переважно стосується випадків, коли роботодавець за відсутності спору свідомо та умисно не проводить остаточний розрахунок з колишнім працівником.

Частина 2 статті 117 КЗпП України стосується тих випадків, коли наявний спір між роботодавцем та колишнім працівником про належні до виплати суми та фактично охоплює два випадки вирішення такого спору.

Так, якщо між роботодавцем та колишнім працівником виник спір про розміри належних звільненому працівникові сум, то в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника, власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування (тобто, зазначене в частині першій статті 117 КЗпП України). Відтак, у цьому випадку законодавець не вважає факт вирішення спору фактом виконання роботодавцем обов`язку провести повний розрахунок із колишнім працівником, що зумовлює можливість відповідальність роботодавця протягом усього періоду прострочення.

Натомість, якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору. Таке правове регулювання є способом досягти балансу між захистом прав працівника та додержанням принципів справедливості і співмірності у трудових відносинах, враховуючи фактичні обставини, за яких стався несвоєчасний розрахунок та міру добросовісної поведінки роботодавця.

Оскільки ухвалення судового рішення про стягнення з роботодавця виплат, які передбачені після звільнення, за загальними правилами, встановленими Цивільним кодексом України, не припиняє відповідний обов`язок роботодавця, то відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, у спосіб, спеціально передбачений для трудових відносин, за весь період такого невиконання, тому числі й після прийняття судового рішення.

Вищезазначені висновки узгоджуються з правовою позицією викладеною Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 26.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц, від 26.02.2020 у справі № 821/1083/17.

Судами встановлено та не заперечується сторонами, що при звільненні позивача з ним не був проведений повний розрахунок. За таких обставин позивач має право на виплату середнього заробітку за весь час затримки такого розрахунку у відповідності до приписів статті 117 КЗпП України.

Суд зауважує, що всі належні працівнику суми, роботодавець повинен був виплатити у день його звільнення, в даному випадку це 17.04.2020.

Виплату позивачу грошових сум згідно судового рішення суду №200/5605/20-а відповідачем проведено 12.03.2021 в розмірі 40637,56 грн.

Таким чином, періодом затримки розрахунку при звільненні є період з 17.04.2020 по 12.03.2021 включно.

Середній заробіток працівника згідно з частиною 1 статті 27 Закону України “Про оплату праці” визначається за правилами, закріпленими у “Порядку обчислення середньої заробітної плати”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 (далі - Порядок № 100).

Із пункту 5 Порядку № 100 вбачається, що основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є розрахована згідно з абзацом першим пункту 8 цього Порядку середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника.

Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абзац 1, 2 пункту 8 вказаного Порядку).

Затримка склала календарний період з 17.04.2020 по 12.03.2021, що становить 225 днів.

Згідно наявної в матеріалах справи довідки Управління фінансового забезпечення ГУ НП в Донецькій області від 05.05.2020 року №366 середньоденне грошове забезпечення позивача становить 707,67 грн.

Вказаний розрахунок розміру середньоденного грошового забезпечення позивача складається з 29014,48 грн (розмір грошового забезпечення позивача за 2 місяці, що передували звільненню): 41 календарний день (кількість календарний днів у лютому та березні 2020 року –2 останніх місяців, що передували звільненню позивача) = 707,67 грн.

Отже, розмір середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні позивача становить 159225,75 грн. (707,67 грн х 225 днів).

Суд зауважує, що Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що встановлений статтею 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв встановлення справедливого та розумного балансу між інтересами звільненого працівника та його колишнього роботодавця (див. пункт 71 постанови від 26.06.2019 у справі №761/9584/15-ц).

Суд може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, і таке зменшення має залежати від розміру недоплаченої суми (див. висновок Верховного Суду України, висловлений у постанові від 27.04.2016 у справі №6-113цс16; висновки Великої Палати Верховного Суду, висловлені у постанові від 26.06.2019 у справі №761/9584/15-ц, щодо відступлення від частини висновків Верховного Суду України, наведених у постанові від 27.04.2016 у справі №6-113цс16).

Зменшуючи розмір відшкодування, визначений відповідно до статті 117 КЗпП України, виходячи зі середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні, необхідно враховувати таке (див. пункт 91 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц):

- розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором;

- період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;

- ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника;

- інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність можливого розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Обрахована відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100, сума середнього заробітку за несвоєчасну виплату індексації грошового забезпечення становить 159225,75 гривень.

Суд, виходячи з принципу пропорційності, вважає належним і достатнім способом захисту порушених прав позивача стягнення на його користь 3000 гривень як середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні.

Аналогічна правова позиція щодо розрахунку середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні із застосуванням критерію зменшення розміру відшкодування, визначеного відповідно до статті 117 КЗпП України, викладена Верховним Судом в постанові від 30.11.2020 у справі №480/3105/19.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частин 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, враховуючи все вищевикладене, суд вважає позов ОСОБА_1 достатньо обґрунтованим, та таким що підлягає задоволенню частково.

Відповідно до Закону України "Про судовий збір" підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, судовий збір розподілу не підлягає.

Керуючись ст. ст. 2, 6, 9, 77, 90, 132, 139, 242-244, 246, 255, 271, 283, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) до Головного управління Національної поліції в Донецькій області (87517, Донецька обл., м. Маріуполь, пр. Нахімова, 86, код ЄДРПОУ: 40109058) про стягнення коштів – задовольнити частково.

Стягнути з Головного управління Національної поліції в Донецькій області (87517, Донецька обл., м. Маріуполь, пр. Нахімова, 86, код ЄДРПОУ: 40109058) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 3000 (три тисячі) гривень 00 копійок.

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 22 червня 2021 року.

Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І.О. Голошивець